Зграями дешевше. Як родина налагодила систему збирання FPV-дронів

Спалена «Весна»

Дешеві китайські гірлянди, ну й ще спалений магнітофон «Весна» в дитинстві. Саме вони тоді посіяли зерна віри в те, що я зможу зібрати дрон. Звичайно, у свої 10 чи 12 років я не думала про дрони-камікадзе, якими займатимуся через 25 років.

Просто хотілося, щоб обгортки від цукерок на ялинці (ключове «від», бо самі цукерки зникали, як шкарпетки в пральній машині) гарненько виблискували, відбиваючи дуже неякісні вогники, які щороку доводилося перепаювати.

Ну а з магнітофоном вийшло з димком, епічно. Досі не знаю, що пішло не так, але мене та ситуація навчила, що спершу потрібно розібратися, що й куди паяти, ну і якісно, щоб не коротнуло. От прочитає бабуся цей текст і нарешті дізнається, хто з чотирьох онуків спалив ту «Весну». Так, то була я.

Тато і я

Я допомагала війську ще з 2014 року, не масштабно, але трішки було. Після повномасштабного вторгнення впряглася вже суттєво. Якимось дивом, на адреналіні, жонглювала роботою менеджерки стратегічних комунікацій у міжнародній організації і волонтерською діяльністю. Було все: одяг, ліки, підгузки, намети, спальні мішки, тактичні аптечки, їжа, авто, генератори, евакуаційні ноші, медицина, човни, тепловізори, хімічні грілки, ну й різного типу дрони.

Знала, що на фронті є гостра потреба в дронах, і коли з’явилися перші відеоінструкції й онлайн-курси інженерів БПЛА, вкорінилася ідея-фікс спробувати спаяти хоча б один. Виношувала це бажання кілька місяців, почала проходити курс інженера БПЛА, а тоді якось із батьком вирішили спробувати зробити кілька дронів.

Я то озвучила, що спробуємо, глянемо, а там як Бог дасть, але вже тоді в голові стала прокручувати варіанти певної системної роботи, бо хотіла максимально використати наші з батьком навички і вміння. І ось як у нас це вийшло…

Каканчики

Свої дрони-камікадзе я називаю «каканчики». Чому каканчики? У перші роки повномасштабного вторгнення я жила в невеличкому містечку на Львівщині.

Майже кожний мій ранок розпочинався о п’ятій чи шостій. Спершу я займалася волонтерськими завданнями, а близько дев’ятої сідала виконувати свою основну роботу. І щоранку на сніданок до мене прилітали цілі зграї синичок. Якось я зробила фото, як їх годую майже з рук, і опублікувала на своїй сторінці у фейсбуці.

І вже через деякий час до мене приїхав подарунок від друзів — годівничка й корм для какаду. Чому корм для какаду — загадка, але це нас дуже розсмішило, і ми жартували, що коли нагодувати українських синичок цим кормом, то вони трансформуються в такі собі каканчики. Мені це слово припало до душі, і я без вагань назвала ним дрони-камікадзе. Бо каканчики завдають ворогу непоправної каки.

Початок

Спершу ми визначилися з типом FPV-дронів, які хочемо робити. Для цього розпитали знайомих із 54-ї ОМБр (батальйон безпілотних систем «Небесна кара»), у яких саме дронах є потреба і які характеристики вони повинні мати.

До речі, Texty.org.ua розповідали про роботу цього батальйону в одній із найгарячіших точок фронту, докладніше читайте тут.

Додатково перечитала поради проєкту Social Drone, поспілкувалася з кількома пілотами і склала перелік комплектуючих у найоптимальнішому варіанті. Оскільки вирішили робити дрони-камікадзе, було важливо підібрати не дуже дорогі, але якісні деталі, щоб дрон чітко працював і виконував своє завдання, а це, по суті, політ в один бік.

Маючи перелік, пішла я гуляти по Prom.ua та AliExpress. Підрахували і порівняли вартість (люблю ексельки). Зважили час доставок і вирішили все ж таки купувати деталі в Китаї.

Гроші. Де їх взяти? Зібрати! Запустила збір на перших дев’ять дронів, але мала трішки залишків ще з попередніх зборів, то досить швидко назбирали необхідну суму.

Далі замовили комплектуючі й чекали більш як три тижні. То було, напевно, чи не найдовше. Адже втрачала терпець, кортіло вже зібрати того дрона.

Перший дрон

Коли отримали всі деталі, тато спаяв перший, а за ним за паяльник взялась і я. Паяла п’ять годин, а батько перевіряв кожну пайку.

Я не пручалася, бо добре пам’ятала епічну «Весну». Якість пайки важлива. І бажано не «мучити» ті плати, щоб випадково не пошкодити численними перепаюваннями, а раз запаяти і все. Я навіть попередньо взяла стару плату, щоб пригадати, як тримати паяльник у руках і робити хорошу пайку. Насправді це нескладно, і вже за годинку тренування впевненіше запаювала старі конденсатори.

Загалом можна сміливо керуватися ось цим відео, якщо немає можливості працювати з людиною, яка вміє паяти. Пайка не такий вже й складний процес. А збірка дрона — конструктор.

Детально процес збірки іншого дрона з наочними ілюстраціями кожного етапу описаний тут.

Зграями дешевше

А далі більшість процесів зі збору дронів тато взяв на себе, згодом підключився його колега, а я допомагала зі збором рам, бо левова частка мого часу йшла на прорахунок витрат, моніторинг замовлень деталей і фандрейзинг. Без грошей не було б що паяти. Але мені й досі кортить взяти паяльника в руки.

Поки закінчували збірку перших дронів, я зрозуміла, що потрібно братися відразу за наступний збір і робити замовлення, адже доставка займає два-три тижні.

Є один лайфхак, простий, але він допомагає суттєво зменшити вартість дрона і, по суті, запустив певну системність у їх складанні. Шукаючи комплектуючі, ми помітили, що бувають мініоптові пропозиції на різні деталі. Наприклад, пропозиція з 10 антен коштує 40 доларів, а якщо купувати поштучно, то вийде 47 доларів. І так із багатьма комплектуючими. Відповідно ми почали полювати на вигідні пропозиції і намагалися максимально грамотно й вигідно робити закупівлі. Якось натрапили на дуже велику кількість таких пропозицій, і одна зі зграй (так називаю партії каканчиків) обійшлася в 7415 грн за дрон (зазвичай вони обходяться у 8–9 тисяч).

Зауважу, що більшість дронів ми відправляємо батальйону без АКБ (акумуляторна батарея) — у них є своя майстерня, і вони мають можливість знаходити потрібні батареї за вигіднішими цінами, ніж купувала б їх я.

Оптимізація

Виловлюючи вигідні пропозиції, ми завжди маємо залишок деталей після кожної зграї, тому ведемо облік і постійно докуповуємо те, чого не вистачає на наступні партії. Але я завжди намагаюся чітко ставити реалістичну ціль, тобто кількість для кожної зграї. Такий підхід допомагає мені тримати фокус і планувати.

Найбільшу кількість дронів нам вдалося зібрати в третій зграї — 32 дрони. За місяць до свого дня народження запустила збір, плюс мали залишки деталей, і таким чином вдалося скласти таку кількість.

Ще один лайфхак. Дрон (без АКБ) складається з дев’яти деталей. Комплектуючі замовляємо в кілька етапів (залежно від наявності вигідних пропозицій та коштів), і спершу намагаємося замовити рами, польотні стеки (мозок дрона) та двигуни. Саме ці деталі є основою всього і потребують часу на збір і пайку. Маючи їх, починаємо працювати, доки доставляють решту: камери, приймачі, антени та інше.

Система, яку ми розробили, як на мене, досить проста і добре для нас працює з огляду на те, що всі залучені до цього процесу мають постійну роботу.

Якщо підсумувати, велике значення мають системність зборів, пошук вигідних пропозицій, першочергове придбання пріоритетних деталей, чіткі цілі щодо кількості та дедлайни.

Команда

Почнемо з того, що кількість людей, завдяки яким з’являються каканчики, порахувати важко. Насамперед це ті, хто підтримує фінансово, ті, хто допомагає зі зборами, ті, хто приймає доставки з Китаю, і ті, хто безпосередньо паяє.

Якщо говорити про ядро команди, то нас четверо. Починали ми з батьком удвох. Майже відразу підключилася сестра, теж допомагає зі зборами. Після першої зграї приєднався батьків колега.

Перші каканчики ми надіслали «Небесній карі» 7 квітня, на сьогодні вже передали 83 дрони і працюємо над шостою зграєю (23 дрони).

Труднощі

Найскладнішим для мене в цьому всьому процесі було визначення переліку всіх деталей. Я ніколи не мала з цим справи, відповідно голова трішки кипіла, поки зрозуміла, що VTX — це і є відеопередавач, а є ще приймач, а ще для рами Mark 4 та антени Rush Cherry 2 SMA краще брати не Foxeer Reeper Extreme, а Rush Max Solo.

Коли я сіла розбиратися з переліком на самому початку, спілкувалася з різними експертами, читала статті та інструкції, там фігурували різні терміни, виробники і назви. Переважно мені казали: або така, або така антена, ця рама ок і ця теж. Поки досліджувала все це діло, інтуїція підказувала, що може бути трішки халепа, бо не може бути все так стандартно і легко підганятися. Тому довелося посидіти кілька вихідних, подіставати питаннями знайомих, повторно переглянути різні тьюторіали. Чесно, голова в якийсь момент закипіла. Але все вдалося. Можливо, те, що мені було складно, для іншої людини таким не буде. Це суто мій досвід, бо я затятий гуманітарій. Мушу зазначити, що зараз можна без особливого головного болю отримати перелік усього і не перейматися так, як я це робила. Мені було важливо зробити саме ті дрони, які потребувала «Небесна кара». І оскільки технічно я не була в цих темах підкована, трішки заморочилася, але ні про що абсолютно не шкодую, бо, заглибившись, розширила свої знання і вміння. Певно, таким мав бути мій шлях. Високі гори мають глибокі доли.

Планування і комунікації

Я достатньо креативна панянка, і мені притаманний творчий хаос. Але досвід проєктної діяльності мене трансформував, і я, можна сказати, людина організованого творчого хаосу. Це додає мені достатньої гнучкості й допомагає не панікувати, коли щось іде не так, як я собі планувала. Можу швиденько адаптуватися, подумати і шукати нестандартні рішення. Досвід роботи з людьми допомагає вирішувати багато питань, і я майже завжди можу знайти потрібну мені людину, щоб подолати якусь перепону.

Ну й останнє, не менш важливе — мій досвід у комунікаціях, усі ті знання і навички. Масштабних інформаційних кампаній я не запускаю, але комунікації кожного збору пропрацьовую. Таким чином вдається знаходити ресурси для закупівлі деталей. Ось нещодавно сама зверстала швиденько невеличкий лендинг про каканчики, бо щоразу все розписувати не комільфо і мої дописи чи дописи друзів, які підключаються з дружніми банками, перетворюються на альманахи. А так даєш посилання на лендинг, і людина може собі детальніше все почитати: https://kakanchyky.in.ua.

З хлопцями із «Небесної кари», яким відправляємо дрони, ми постійно на зв’язку. Коли надіслали їм перші каканчики, я хвилювалася і чекала їхнього фідбеку. Від цього залежало, чи майструватимемо їх далі. Відгук був позитивний, і відтоді ми не зупиняємося. Доки буде можливість купувати комплектуючі й буде потреба в дронах, будемо їх робити.

Удвічі дешевше

Загалом складати дрони вигідніше, ніж купувати готові. Торік ті самі хлопці з 54-ї ОМБр просили купити їм кілька дронів. Комплектуючі були трішки інші, але за функціоналом приблизно те саме. Тоді за один дрон я віддавала від 16 до 20 тисяч гривень. Ну й, звісно, робила для цього збори. А наші каканчики дешевші, але не гірші, навпаки, комплектуючі якісніші й вартість суттєво нижча. Я приблизно порахувала, що 83 дрони нам обійшлися майже у 800 тисяч гривень, а не в 1,6 мільйона. А це означає, що можемо забезпечити військо більшою кількістю дронів за зібрані мною та друзями кошти.

Жодної копійки не йде на оргвитрати чи оплату праці. Дрібні витратні матеріали, такі як припій, флюс, купуємо власним коштом. Кілька разів доводилося розмитнювати деталі — також власним коштом. Я до того, що це не бізнес і я не маю жодного заробітку. У мене, як і в решти команди, інша мотивація.

По-перше, люди. Вберегти якнайбільшу кількість життів українців та українок.

По-друге, хочу жити у своїй країні. Мала і маю можливість переїхати за кордон, але не хочу. Хочу бути тут, хочу жити тут і продовжувати трансформувати й змінювати, розбудовувати те, чим я займалася до війни і під час паралельно з волонтерською діяльністю. Крейцер цінніший удома, ніж на чужині.

дрони-камікадзе збір fpv-дрони