Полювання на “мамонта”. Школярі й студенти в шахрайських кол-центрах вчаться виманювати гроші

Втершись у довіру й пройшовши коротке навчання, я дістав доступ до адмінки однієї з таких організацій, замаскованої під сайт знайомств із десятками жіночих анкет, та ознайомився з внутрішньою перепискою між працівниками й керівництвом. На цьому сайті мої ровесники-юнаки, прикидаючись в онлайні привабливими українками та польками, розводять іноземців на гроші. Потенційних жертв на внутрішньому сленгу називають “мамонтами”. На них “полюють”.

Працювати можна й з “офісу” — там ретельніший відбір кандидатів, суворіші вимоги до дотримання конфіденційності та дисципліна, але й заробітки пропонують більші.

“Світлана”

Джош: Приголомшливі фото!

Світлана: Мені дуже приємно) Ти дуже вродливий)

Джош: А звідки ти?

Світлана: З України) Ти щось знаєш про мою країну?

Джош — американець, зареєстрований на нашому сайті знайомств. За фотографією Світлани з Києва сиджу я, 17-річний студент, моє завдання — виманити якомога більше подарунків від Джоша, бо тоді мені більше заплатять.

Усе починається мило: “Світлана” відповідно до інструкцій фірми розказує про свої хобі та красивих українських дівчат. Спілкування швидко згортається, як тільки стає зрозуміло, що потенційна жертва або не має грошей, або не збирається їх витрачати. “Світлана” кидає Джоша й швидко шукає іншого.

Працюючи “Світланою”, я дістав доступ і до інших переписок. Устиг переглянути їх зо три десятки, перш ніж керівництво щось запідозрило й заблокувало мене. Помітив, що інші працівники поводяться розкутіше: одразу починають діалог із реплік про секс, надсилають інтимні фотографії (перша безплатно, а за інші платять користувачі) й активно фліртують.

Формально мені пропонували роботу “оператора чату” та “перекладача”, начебто допомагати українським жінкам, які не знають англійської, знайомитися з чоловіками зі США та Європи. Насправді ніяких жінок не існує, є лише оператори.

“Каміла”

Де ж шахраї беруть фото дівчат? Принаймні на штучно згенеровані вони не схожі.

Фото однієї польки на імʼя Каміла містило водяний знак польської фотографині. За пошуком у соцмережах можна легко знайти її та саму Камілу — вона все-таки існує!

Це реальна фотомодель із Польщі, яка, судячи з її інстаграм-сторінки, має сина й любить подорожувати. І навряд чи здогадується, що її фотографії та відео із соціальних мереж використовують шахраї, щоб виманювати гроші в незнайомців.

Також “офісники” використовують фото та відео порноакторок, блогерок з України й Польщі, працівниць ескорт-агентств.

“Офісники” використовують фото та відео порноакторок

Пів долара за фото

За таку роботу з дому пропонують до тисячі доларів на місяць. Ось тарифна сітка оплати за виконані завдання в цій агенції:

• 1 хвилина активного чату — $0,11 незалежно від кількості повідомлень, надісланих користувачем протягом оплаченої хвилини.
• Отримання фото від чоловіка в чаті — $0,55.
• Перегляд чоловіком надісланого дівчиною відео в чаті — $2,75.
• Прослуховування чоловіком надісланого дівчиною аудіоповідомлення — $0,55 (не знаю, хто начитує ці повідомлення, не чув їх за короткий час своєї роботи).
• Отримання стикера від чоловіка $0,275 (оплачується не більше ніж 10 стикерів за 24 години).
• Перший вхідний лист від чоловіка — $0,55. Лист цінується більше, ніж повідомлення (він також надходить в адмінку, а не на електронну пошту).
• Кожний наступний лист — $1,65.
• Перегляд чоловіком фото в листі (крім першого) — $0,55.
• Перегляд чоловіком відео в листі — $2,75.
• За кожний вихідний лист від дівчини, прочитаний чоловіком, — $0,55.

Найбільше аферисти заробляють із подарунків, як віртуальних покупок на сайті знайомств, так і реальних. Мені обіцяли 20% від подарунків до 500 доларів і 30% на більшу суму.
Буквально за кілька годин після початку “робочого дня”, які я витратив на ознайомлення із системою та збереження скриншотів переписок, мене “звільнили”, тобто заблокували й викинули з адмінки.

“Офіси”

Схожу схему використовують і працівники “офісів”. Легенди можуть бути різні, але суть одна: виманити гроші в незнайомців через онлайн-спілкування.
Молодь дедалі частіше вдається до роботи в таких “офісах”: протягом кількох років їх кількість в українських містах зростає. Зокрема, багато працює в Дніпрі.

Під час повномасштабного вторгнення деякі з них прикриваються патріотичними мотивами. Начебто обдурюють лише росіян і донатять якусь частку на ЗСУ (перевірити це неможливо). Ті, що працюють як онлайн-офіси, навіть не намагаються виправдовуватися.

Працівники одного з таких шахрайських кол-центрів також “вродливі дівчата”, але вони не випрошують подарунки, а просувають неіснуючу “онлайн-платформу” для інвестицій, завдяки якій начебто розбагатіли самі та яка, звісно, подарує казкове багатство і її новому другові.

Один із “офісних” працівників поділився на умовах анонімності подробицями своєї роботи:

“Ми реєстрували жіночі профілі на іноземних сайтах знайомств, прописували історії вигаданих жінок і підкріплювали їх фотографіями. Шукали там росіян, які жили за кордоном, зазвичай в Іспанії, Португалії, Франції, Італії та Німеччині.

Віртуальна “жінка” має втертись у довіру й просувати вигадану “платформу для інвестицій”

Віртуальна “жінка” повинна була втертись у довіру, вибудувати близькі стосунки з жертвою. А потім просувати вигадану “платформу для інвестицій”, щоб викликати в чоловіка бажання повторити історію її успіху.

У міру розвитку онлайн-стосунків між “жінкою” та чоловіком зростала й кількість його вкладень, аж поки не закінчувалися гроші або він не починав щось підозрювати. За словами нашого співрозмовника, жертви в середньому вкладали по кілька тисяч доларів. Але був випадок і на 35 тисяч доларів. Після цього профіль “жінки” видаляли. Спілкування триває зазвичай від місяця до пів року, один працівник веде від одного до пʼяти профілів.

“Драйвова” робоча атмосфера

Потрапити на роботу в такий “офіс” складніше — вимагають навіть пройти перевірку на детекторі брехні, правила суворіші.

Заборонено приносити свої гаджети, іноді заборонено виходити з офісу протягом дня, лише в обід і вже ввечері. Карають за запізнення і зволікання з відповіддю в чаті.

Водночас рекрутери пропонують “солоденьке”: стабільний і високий заробіток, житло для немісцевих, оплата проїзду до роботи та лаунжів для куріння ІQOS — одного з атрибутів справжнього “офісника”. Але завжди чомусь мовчать про головне — про кримінальну відповідальність.

Відчуття невинуватості

Легенда про таких собі “Робін Гудів”, які начебто працюють на благо України і “руйнують економіку країни-агресора”, насправді є лише прикриттям і не звільняє працівників офісів від кримінальної відповідальності. Але дає їм відчуття власної невинуватості, іноді навіть гордості й причетності до діяльності на користь держави.

Юристка Оксана Максименюк наголошує, що різниці між шахрайством щодо українців, росіян чи інших громадян немає.

“Немає різниці, щодо громадян якої країни скоєно злочин. На жаль, щодо росіян також. Розслідування відбувається за фактом скоєння злочину. Стаття 190 Кримінального кодексу України — шахрайство”.

І хоча більшість офісів заявляють про роботу тільки з громадянами Росії, це не так. За словами однієї з працівниць, “лише на Росії не заробиш”.
Легенди також іноді змінюються.

“Робота” за кордоном

“Здравствуйте, меня зовут Алина, и я являюсь менеджером компании по трудоустройству за границей. Вы оставляли заявку на нашем сайте, подскажите, в какую страну вы бы хотели трудоустроиться?”

Такі повідомлення — це ще один спосіб виманювання грошей, який використовують шахраї. Тут вже звертаються не лише до чоловіків, а й до всіх тих, хто залишав десь у соцмережах заявки на працевлаштування за кордоном у відповідь на поширені фейковими конторами оголошення.

За цими повідомленнями (по той бік “труби”, як вони кажуть) також стоять “офісники” — дівчата й хлопці віком 16–18 років. Такі розмови можуть коштувати довірливим шукачам роботи кількасот євро, 20% із яких отримують виконавці, решту — їхні роботодавці.

Легенда така: працівник начебто інформує людину про умови роботи, пропонує якусь вакансію, надсилає анкету працедавцю й просить передоплату для отримання запрошення. Вона нібито потрібна, щоб працедавець пересвідчився, що ви справді приїдете на місце роботи. Але ні працедавця, ні місця роботи не існує, гроші просто йдуть до “офісів”. Окрім запрошення працівник вигадує інші “статті видатків”: страховки, трансфер, проживання тощо.

Інші легенди, з якими працюють “офісники”: дзвінки нібито з пенсійного фонду, від правоохоронних органів, від операторів зв’язку, працівників банків тощо.

Рекрутинг

Шукачам роботи на популярних сайтах на зразок robota.ua чи work.ua також часто телефонують рекрутери таких “офісів” і пропонують легкий заробіток від 25 тисяч гривень. Іноді це десятки дзвінків за день.

Сайт Jooble, наприклад, налічує понад 580 схожих вакансій.
Робота в цій сфері стала популярною серед молоді. За хештегом “офис” у тіктоці можна знайти понад 89 тисяч публікацій, і стосуються вони насамперед не популярного ситкому, а саме шахрайських центрів. Більшість великих офісів мають свої телеграм-канали, де поширюють вакансії та розповідають про плюси цієї діяльності.

У тіктоці завірусилася пісня “Что такое Днепр”, яка оспівує розкішне життя працівників “офісів”. На Spotify вона має майже два мільйони прослуховувань.

Безкінечна і безрезультатна боротьба

За словами працівника одного з “офісів”, що спеціалізувався на аферах із роботою за кордоном, якось правоохоронці попередили працівників перед “накриттям”. Він стверджує, що після їхнього візиту “офіс” безперешкодно продовжив роботу.

Але офіційно ця боротьба триває. У відповіді на наш запит Кіберполіція України зазначила, що поліцейські постійно шукають та аналізують інформацію щодо шахрайських кол-центрів, а також вживають заходів для припинення їх функціонування. Зокрема, блокуються номери телефонів, якими користуються шахраї.

Про виявлені й закриті “офіси” також є звіти. У грудні 2023 року СБУ заявила, що “за добу СБУ та Нацполіція ліквідували понад 100 шахрайських кол-центрів, які викрадали персональні дані та гроші українців”.

Звичка маніпулювати

Схоже, робота в цій сфері й оспівування участі в шахрайських аферах можуть накладати відбиток на поведінку людини в звичайному житті.

“До нас у підрозділ нещодавно прийшов новенький — 22-річний хлопець, — розповідає знайомий військовий. — Наче веселий, товариський, але я відчув, що з ним щось не так. А потім почав звертати увагу на те, як він спілкується з людьми, і зрозумів, що мене бентежило. Він намагався маніпулювати, щоб змусити людей щось робити для нього чи за нього.

Якось ми розговорилися, і боєць розповів, що працював раніше в “офісі”, де виманював гроші в росіян в онлайн-переписці. Він дуже тішився цією роботою, пишався, що вдавалося змушувати людей витрачати останні гроші й брати кредити, щоб вкладати в неіснуючі “біржі” з міфічними “прибутками”.

Склалося враження, що робота в такому “офісі” наклала відбиток на його життя, на спілкування з людьми. На завдання з таким кадром іти страшнувато, бо він несе себе вище за всіх, інші люди для нього — ніхто”.

кол-центр офіс шахрайство