Щ

Що потрібно змінити в армії, щоб підвищити мотивацію громадян мобілізуватися? Дискусія

Публікуємо конспект обговорення соціологічного опитування, яке на замовлення Texty.org.ua провела агенція Info Sapiens. У дискусії взяли участь Владислав Грезєв, CEO рекрутингової агенції Lobby X, Віталій Дейнега, колишній заступник міністра оборони України, дослідниця агенції Info Sapiens Анастасія Шуренкова.

Анастасія Шуренкова:

Головні чинники, які впливають на готовність служити, — це захист України та своїх рідних (71 %) і помста (65%). Серед інших готовність йти служити, коли отримають повістку, і втома від буденності. Найменше респондентів приваблювали висока зарплата і стабільність доходів.

Загалом 35% чоловіків серед тих, хто не має броні, так чи інакше готові мобілізуватися. І 30% учасників онлайн-опитування відповіли, що зовсім не готові.

Як підвищити ефективність мобілізації?

Владислав Грезєв:

Процес мобілізації має бути максимально спрощеним і клієнтоорієнтованим. Саме зрозумілість усіх процедур, зменшення бюрократії та прозорість покращать мобілізацію в Україні, але це не головний чинник.

На мобілізацію впливають фактори, які мотивують і які демотивують. Для громадян країни, яка захищає своє існування, мотивація більш-менш зрозуміла. Але що демотивує?

Страх потрапити до поганого командира зрозумілий, бо коли людина йде в конкретний підрозділ, то вона, так би мовити, делегує своє життя командиру. Звісно, якщо вона буде впевнена, що командир професійний, піклується про життя та здоров’я бійців, то з таким керівником бажання служити буде значно більше.

3.2.original

Але станом на сьогодні у війську не існує поняття звільнення чи розжалування. Якщо в приватному секторі людину через невиконання обов’язків звільняють, то в ЗСУ це трапляється вкрай рідко. Практика така, що людину можуть навіть підвищити у званні й перевести на інші завдання для того, щоб просто прибрати з посади, бо вона провалює роботу.

В Україні має працювати санкційна система до тих командирів, які не бережуть особовий склад і марнують доступні можливості.

Людина делегує своє життя командиру

Віталій Дейнега:

Коли я ще працював у міністерстві, ми ще влітку розуміли, що насувається криза з мобілізацією, і визначили стратегію її подолання. Вона мала дві складові: рекрутинг і примусова мобілізація. Це зараз і реалізується, але досить криво.

Конкурс на цікаві, безпечніші чи привабливіші посади в ЗСУ існуватиме за умови примусової мобілізації на посаду стрільця, тобто рядового солдата. Тому чоловік призовного віку має розуміти: або ти будеш дізнаватися секрети посадок Донбасу, або ти сам підеш і виграєш конкурс на посаду, на якій зможеш реалізувати свій потенціал. Тоді більш інтелектуальні й здібні люди потраплять на такі посади, а решта, хто намагався уникнути мобілізації, опиниться на бойових, менш привабливих позиціях.

Але, щоб ця стратегія працювала, добровільна частина мобілізації має супроводжуватися примусовою.

Добровільна частина мобілізації має супроводжуватися примусовою

З війни більшість повернеться, але повернеться тільки тоді, коли буде достатня кількість людей, щоб підтримувати таке співвідношення втрат ворога і наших, як зараз.

Проте якщо армія втомиться або в ній буде менше людей і там, де має стояти десять людей, стоятиме п’ять, ми можемо опинитися в іншій пропорційній ситуації, коли наші втрати будуть більші, ніж у росіян. Що я маю на увазі? Якщо позицію, наприклад, тримає десять людей, то з них потенційно може загинути лише кілька. А якщо замість десяти п’ять, то загинути можуть усі п’ятеро і позицію ми втратимо.

Розкручені бригади

Владислав Грезєв:

Держава має показати, що навчання в усіх центрах підготовки, а не тільки в деяких вибраних має високий якісний рівень і що всі, хто потрапляє на бойові завдання, були підготовлені фахово. У людей справді величезний страх і купа упереджень щодо того, що таке армія.

Після початку обговорень законопроєкту про мобілізацію кількість звернень до служби підтримки нашої компанії зросла умовно вдесятеро. Чому? Бо люди не мали інформації і телефонували нам, щоб розпитати про зміни в мобілізаційному законодавстві. Тут держава провалила комунікацію. Нам довелося у своїх скромних масштабах взяти на себе цю роль. Ми провели кілька прямих ефірів на нашій платформі, відповідаючи на запитання годинами.

Я нещодавно спостерігав за розмовою з хлопцем у ТЦК, який був в істериці, бо думав, що завтра опиниться в посадці під Авдіївкою. Йому кажуть: «Чувак, заспокойся, ти будеш ще півтора місяця на навчанні, тим паче ти знаєш англійську і, може, поїдеш за кордон». А хлопця трясло.

І це упередження дуже багатьох людей. І ми не пояснюємо, що прихід у ТЦК — це не штурм посадки наступного дня. Це недокомуніковується.

Але найважливішим чинником, який впливає на готовність людей мобілізуватися, має бути підготовка сержантського та офіцерського складу на найвищому рівні, щоб вони не припускалися помилок. І коли суспільство бачитиме й знатиме, що посади офіцерів і сержантів обійматимуть підготовлені й фахові люди, то довіра зросте і люди зможуть делегувати свої життя командирам.

Якщо всі ці проблеми вирішаться, людина придумає інші

Віталій Дейнега:

За всіма відповідями про різні недопрацювання в ЗСУ, які демотивують до служби, ховається банальний страх. Якщо всі ці проблеми (з поганими командирами, з низьким рівнем навчання) вирішаться, людина придумає інші причини, чому вона не хоче або не може. У людей, яким страшно, завжди будуть відмазки.

Владислав Грезєв:

Справді, є люди, які відповідатимуть так в усіх соціологічних опитуваннях. Але ми як держава, як армія маємо тільки один шлях — зняти всі ці об’єктивні причини, які лякають. Це збільшить гіпотетичну кількість тих, хто самостійно хоче долучитися до армії. Тому над цим працювати точно потрібно, коли ми все зробимо й скажемо: «Ми все зробили, є всі умови, щоб конкретно ти пішов воювати, що тепер не так?», тоді працюватимемо з тим, що залишиться.

Віталій Дейнега:

Ті, хто ще не пішов у військо, дуже цього бояться й так чи інакше уникають. Ті люди, які хотіли опинитися в ЗСУ і хотіли воювати, вже воюють, а комусь потрібен поштовх, сильніший чи слабший.

Ми як держава маємо тільки один шлях — зняти всі ці об’єктивні причини, які лякають

Владислав Грезєв:

Я знаю приклади, коли через наш сервіс хлопець добровільно мобілізувався саме на посаду стрільця. У нас багато заявок і на бойові посади, якщо це відомий підрозділ, скажімо, спецназ ГУР.

Люди готові служити стрільцями в тих частинах, які знають.

В Україні на слуху десять бригад, і за результатами нашого опитування, яке ми зараз проводимо, але я вже маю попередні дані, фігурують саме вони. Про інші не знають. Можливо, інші не мають прессекретарів.

Недоторканні полковники

Віталій Дейнега:

Я не прихильник умовної конкуренції бригад, бо домогосподарка не повинна відрізняти, чим краща 110-та за 44-ту. Мені здається, треба працювати над брендом інституції, тобто ЗСУ.

У попередньому керівництві був Залужний, і його всі любили, але чомусь знизу в нас є командири, яким не довіряють, і з цим нічого не відбувалося. У нас армія як інституція має стати престижною.

Маємо величезний затор у Генштабі, що починається з полковників, яких не можна звільнити

У комерційних компаніях робиться оцінка 360 — це коли тебе оцінюють твої підлеглі, колеги твого рівня, керівництво і ти сам себе. І з огляду на це приймаються кадрові рішення. Так потрібно робити і в ЗСУ.

У НАТО є такий принцип, як Up or Out («Вгору або на вихід»). Я знаю особисто тризіркового генерала британських сил спеціальних операцій, який дослужився до того моменту, коли міг піти вгору тільки на одну посаду, і на неї було два претенденти. І він програв конкурс, через це його автоматично звільнили з війська. При тому що це людина якихось просто екстраординарних компетенцій.

На жаль, у ЗСУ існують дві паралельні вертикалі: вертикаль звань і вертикаль посад. І ми маємо величезний затор у Генштабі, що починається з полковників, яких не можна звільнити.

Звільнити полковника іноді означає ліквідацію всього підрозділу, інакше ти його не посунеш. І нам, у хорошому сенсі, потрібно пустити нагорі кров. Для цього треба змінити законодавство й статути, щоб дозволили звільняти офіцерів.

Нам потрібно змінити законодавство й статути, щоб дозволили звільняти офіцерів

Бо зараз, якщо ти звільняєш полковника чи генерала, ти маєш його підвищити і знайти йому посаду. Без звільнення багато кого нічого не буде.

У нас величезна кількість людей, які розігнали собі звання до полковника чи генерала. Їх значно більше, ніж посад, і їхня кваліфікація досить сумнівна. Чим мені подобається нова команда Генштабу, то це тим, що багато офіцерів пішло на підвищення і відповідно знизу війська на їхні посади підтягнуться нові люди, а відтак кров піде вгору.

Попередня команда Генштабу була першою, яка особисто воювала в АТО. Нинішня команда — це військові, які воювали вже під час повномасштабного вторгнення і фізично були присутні на різних операціях, а не просто малювали на карті.

І це правда хороша новина. Але без механізму Up or Out і без звільнень прогресу не доб’ємося. Поки не буде багато прикладів усунення генералів чи полковників через втрати, люди не повірять.

Дивіться повне відео дискусії за посиланням.

мобілізація опитування армія дискусія

Знак гривні
Знак гривні