Іноді краще мовчати. Як Арахамія послаблює Україну в інформаційній війні
Будь-яка брехня потребує додаткових джерел. Голосів, які зроблять її переконливішою. Для підживлення власних наративів російська пропаганда вдається до пересмикування та відвертої маніпуляції, використовує вирвані фрази, необережні висловлювання. Адже коли росіянам говорить щось Соловйов, то це буде менш переконливо, ніж коли наративи підтримають конкуренти-вороги.
Гучні заяви
24 листопада голова фракції «Слуга народу» у Верховній Раді Давид Арахамія дав інтерв’ю журналістці Наталії Мосейчук.
Російська пропаганда його активно поширювала. Головним подарунком стали дві фрази Арахамії: «Вони готові були закінчити війну, якщо ми візьмемо, як Фінляндія колись там, нейтралітет і дамо зобов’язання, що ми не будемо вступати до НАТО» та «Коли ми повернулися зі Стамбула, приїхав Борис Джонсон до Києва й сказав, що ми взагалі не будемо з ними нічого підписувати і давайте будемо просто воювати».
Після інтерв’ю слова Давида Арахамії активно поширювали російські телеграм-канали.
Це були справді гучні заяви, які російські майстри еквілібристики від пропаганди використали для просування російської позиції та зняття відповідальності за війну.
Адже виходить, що можна було домовлятися. Можна було уникнути жертв і руйнувань.
Головна редакторка інформаційного агентства «Россия сегодня», керівниця телеканалу Russia Today і топпропагандистка Маргарита Симоньян заявляє: «Получается, всё это время мы здесь все были правы, получается, Путин говорил правду и, получается, можно было избежать сотен тысяч жертв».
Речниця МЗС РФ Марія Захарова повідомляє: «Борис Джонсон запретил Киеву подписывать мирные соглашения с Россией по итогам переговоров в Стамбуле в конце марта 2022 года и потребовал продолжения боевых действий против России», «Откровения Арахамии убедительно свидетельствуют — инсценировка в Буче была организована Киевом как предлог для того, чтобы сорвать переговорный процесс».
Зі слів Арахамії Кремль створив інформаційну кампанію, яка надзвичайно шкодить інтересам України.
Пропаганда не звертає уваги на інші слова очільника «Слуг». Їм байдуже, що росіяни ще під час переговорів публічно заявляли: мета Росії — денацифікація, демілітаризація України та окремі українські території.
Ось 29 березня 2022 року та сама Захарова заявляє: «На повестке дня постоянный нейтралитет, внеблоковый статус, гарантии безопасности, демилитаризация Украины, денацификация, признание современных территориальных реалий, восстановление статуса русского языка и прав русскоязычного населения».
Борис Джонсон приїхав до Києва 9 квітня, коли вже стало відомо про звірства росіян у Бучі. Українська правда в травні 2022-го писала: «Щойно українські перемовники та Абрамович/Мединський за підсумками Стамбула в загальних рисах погодили конструкцію майбутньої можливої угоди, у Києві майже без попередження з'явився прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон». «Джонсон привіз у Київ два простих меседжі. Перший: Путін — воєнний злочинець, його треба дотискати, а не домовлятися з ним. І другий: якщо ви готові з ним підписувати якісь угоди про гарантії, то ми ні. З вами можемо, але не з ним, він усе одно всіх кине», — резюмує суть візиту Джонсона один із наближених Зеленського.
Чи був шанс домовитися
Чи були перспективи бодай щось підписати з Росією? Final Times писала, що Україна стурбована тим, що росіяни змінюють свої переговірні позиції майже щодня. Росія вимагала зменшення армії України до 50–60 тис. Москва хотіла домогтися від України визнання Криму російським, а сепаратистів ДНР та ЛНР незалежними.
28 листопада цього року Володимир Мединський, який очолював російську делегацію в переговірному процесі, заявив: «В числе безусловных требований с нашей стороны было признание российского суверенитета над Крымом, признание независимости республик Донбасса, далее был большой ряд гуманитарных требований, но мы исходили из защиты русскоязычного населения Донбасса».
Ще у вересні 2022 року Reuters писало, що заступник глави АП РФ Дмитро Козак казав Володимиру Путіну, що нібито попередньо домовився з Україною про задоволення головної вимоги — відмови від вступу до НАТО. Але Путін відкинув угоду й продовжив воєнне вторгнення.
Тому справа не лише у відмові України від шляху до НАТО. Путін прагнув тоді, мріє й тепер про цілковиту капітуляцію України.
Від себе додамо, що будь-яку мирну угоду в той час Росія використала б для перегрупування військ, як вона робила багато разів із 2014 року. Або нав'язала б своїх людей у керівництво силових відомств, як це теж трапилося і в часи Януковича, і в перші роки Зеленського. Або зробила б і те, і те. Тому якщо Арахамія правий, то Джонсон тільки вберіг Україну від ще більшої кількості вбитих і замордованих.
Слова Арахамії стали інструментом атаки
Але навіщо це казати саме тепер, коли різні конспірологи використовують кожну кому, щоб зменшити підтримку України в кожній конкретній країні, яка нам виділяє гроші?
А нещодавні необережні фрази Арахамії стали інструментом проштовхування російських наративів:
- Кремль ніколи не відмовлявся від мирних переговорів з Україною. Це Україна та її господарі не хочуть миру.
- Росія та Україна могли домовитися про мир, але Захід цього не хотів, тому й розпалив війну між братськими народами.
- Керівництво України — маріонетка Заходу. Україна не має власної суб’єктності.
- Захід використовує Україну в своїх цілях — розвалити Росію.
- Влада Зеленського не пішла на вигідні для України умови. Тому саме вона винна в продовженні війни.
- У всьому винне НАТО.
Тренд підхопили й інші. Деякі інформаційні ютуб-канали, які позиціонують себе як проукраїнські, але на яких присутні ведучі й так звані експерти із заборонених в Україні медведчуківських Newsone і 112, також активно обговорюють слова Арахамії, роблячи відповідну підводку, що війна могла закінчитися у 2022 році.
Величезної шкоди було завдано і в західному інформаційному полі.
Прихильники Путіна, противники США, скептики світового устрою та конспірологи уже заявляють, що «Захід свідомо затягував війну», «Стає все важче заперечувати, що війна в Україні могла бути закінчена лише через кілька місяців після російського вторгнення і що уряди США та Великої Британії працювали, щоб цього не сталося», «Ми не можемо вірити ні в що з того, що говорять наші офіційні особи про марність переговорів».
Прихильники тиску на Україну з вимогами піти на переговори й виконати умови Москви отримали чудовий карт-бланш. А Україна зазнала поразки в інформаційному полі.
