Несподіваний поворот сюжету: багнюка може насправді піти на користь Україні

Публікуємо переклад з видання Daily Kos, перекладач Дмитро Івахненко

Історія війн показує, що бездоріжжя істотно ускладнює наступальні дії в цьому куточку світу — свого часу це виявили Адольф Гітлер і Наполеон. Росія почала своє повномасштабне вторгнення в Україну в лютому — а вже за кілька тижнів березневе багно сповільнило або зупинило її численні військові підрозділи.

Тож незадовго до осінніх дощів в Україні деякі військові, як-от голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі, стурбовані тим, що Україна має лише 4–6 тижнів до того, як сезон сльоти почне перешкоджати контрнаступу. Але, як нещодавно передбачив автор Daily Kos Маркос Мулітсас, це не обов’язково — і не тільки тому, що тактика української піхоти пристосована для пересування багнюкою.

Річ у тім, що "бездоріжжя" не впливає однаково на всю Україну.

Значна частина України має багатий глиною чорний ґрунт, званий чорноземом, з високою вологоутримувальною здатністю. Наявність чорнозему значною мірою пояснює те, що північні та центральні сільськогосподарські угіддя України майже не потребують зрошення. Але саме ця вологоутримувальна здатність перетворює українську сільську місцевість на непроїзне болото липкого мулу, здатного поглинати навіть танки.

У таких умовах бронетехніці важко їхати будь-де за межами асфальтованих доріг — а на трасах їх найлегше обстрілювати артилерією. Вантажівки мають проблеми з доставленням товарів. Проте, попри загальноприйняту думку, сезон сльоти може виявитися благом, а не перешкодою для контрнаступу України.

На півдні сезон сльоти менший

Бездоріжжя буває двічі на рік, але його наслідки, як правило, значно вагоміші навесні, ніж восени.

На більшій частині території України зими здебільшого досить холодні, суворі та сніжні. Танення снігу разом з весняними дощами призводить до надзвичайно високого накопичення вологи у верхньому шарі ґрунту.

Цей ефект посилюється, оскільки навесні довго зберігається нижній шар мерзлої землі. Цей шар заважає воді з поверхні стекти у ґрунтові води. Отже, у верхньому шарі ґрунту тижнями зберігається високий рівень вологи, натомість мерзла земля внизу тане повільно.

Усього цього не відбувається восени.

Бездоріжжя пов’язане не лише з дощами. Найбільше дощів в Україні випадає наприкінці весни – на початку літа, приблизно з травня по липень – і на півдні, й на півночі та сході України. Тоді чому сезон сльоти восени, а не влітку? Через температуру й випаровування. Осіннє бездоріжжя зазвичай починається тоді, коли середньодобова температура падає нижче -5°C. Коли приходять осінні дощі, земля вже насичена літніми дощами, і нижчі температури зменшують випаровування. Більшість української сільської місцевості перетворюється на величезну баюру
з багном.

Але є виняток: південь України. Ця територія відрізняється від північної України й типом ґрунту, й кліматом, що зменшує тривалість сезону сльоти.

Більшість ґрунтів України складається з чорноземів різного типу з високим вмістом вологи, проте є виняток – ​​південь Україна, навколо Токмака, Мелітополя й Херсона.

Можливо, невипадково, що хоча російські війська загрузли деінде, найбільшими успіхами Росії навесні 2022 року були саме ці південні міста — Херсон, Мелітополь, Токмак і Маріуполь. Російські бронетанкові сили мали змогу маневрувати по полях і рівнинах цього регіону, не стикаючись із труднощами, обумовленими багнюкою. Нині Україна перебуває лише за 13-14 км на північ від цього сухого ґрунту, на північ від Токмака.

Одначе сезон сльоти пов’язаний не тільки з типом ґрунту. Величезну роль відіграє й температура. Пам’ятаєте: тепліше повітря сприяє більшому випаровуванню, а південь України залишається теплішим за північ.

Середні температури в Києві: жовтень: 10 °C; листопад: 4 °C; грудень: -1 °C.

Середні температури в Токмаку: жовтень: 13 °C; листопад: 6 °C; грудень: 1 °C.

Сезон сльоти починається при 5 °C; лише кількох градусів достатньо, щоб зсунути початок цього сезону на пізніше по календарю й дати південній Україні додатковий час на те, щоб висохнути після літнього сезону дощів. Що більше літніх дощів висохне, то менше шансів, що бездоріжжя взагалі буде. (І пам’ятайте, що київський ґрунт утримує більше вологи, ніж токмацький, який швидше висихає.)

І, нарешті, останнім чинником є опади.

Значна частина південної України, від Мелітополя до північного Криму, пережила винятковий сезон сльоти цієї весни, оскільки рясний зимовий сніг і весняний дощ підвищили кількість вологи. Ці нетипові умови, ймовірно, відіграли роль у рішенні України відкласти початок контрнаступу. Ми не знаємо, що принесе наступна весна, але наразі таких умов не буде в найближчі місяці.

Пам'ятайте: щоб у південній Україні почалося бездоріжжя, потрібні зливи наприкінці літа, що призведе до підвищення рівня ґрунтових вод, а потім рання холодна зима з середньодобовою температурою, яка опуститься нижче 5°C.

Хоча ми не можемо передбачити, коли саме стане холодніше, в Україні не було аномально сильних літніх дощів. Насправді все було навпаки — опади були нижче середнього.

У парі з рекордно високими літніми температурами, південна Україна насправді пережила більш посушливе літо, ніж у середньому, і це навряд чи зміниться до кінця сезону. Дійсно, українське міністерство сільського господарства висловило занепокоєння щодо впливу тієї сухої погоди на врожай.

І оскільки в усій Європі передбачається м'яка зима, у нас може не виникнути жоден із чинників, необхідних для того, щоб викликати суттєвий осінній сезон сльоти. І тому малоймовірно, що осіннє “бездоріжжя” безпосередньо погано вплине на південний наступ України.

(До речі, на півночі України випало більше опадів, ніж у середньому, що може викликати там особливо неприємне бездоріжжя — а це єдиний регіон, де Росія все ще намагається просуватися.)

Сезон сльоти — це прекрасна можливість зосередити сили на півдні

Станом на кінець серпня 2023 року Україна проводила наступи, позначені нижче синім кольором, а Росія — свої, позначені червоним. Однак дві речі змінили стратегічний розрахунок цих безперервних наступальних дій.

Наприкінці липня Україна прорвала першу російську оборонну лінію на схід від Роботиного. Потім, 28 серпня, українські сили звільнили Роботине, зламавши першу російську основну лінію оборони.

Лише тиждень знадобився Україні на те, щоб прорвати другу лінію окопів на захід від Вербового й здобути 4 вересня плацдарм за 2-ю лінією оборони Росії. Україна також здобула успіхи безпосередньо на південь від Роботиного, захопивши серію окопів на північний схід від головної російської траншейної оборони Новопрокопівки.

Склалося враження, що російські війська кивають п’ятами, і ініціатива цілком за Україною.

Тож Росія зробила серйозний крок, перекинувши свою 76-у гвардійську десантно-штурмову дивізію зі східного фронту до Токмака.

Україна мала дві можливі відповіді:

• Віддзеркалити рух Росії та перекинути війська на південний театр (або в інше місце); або
• Скористатися зменшенням російської присутності на східному фронті та посилити наступ на сході.

Україна обрала другий варіант.

В результаті скорочення російської присутності на східному фронті Україна здобула нові успіхи на півдні від Бахмута, а також на півдні від Авдіївки (на північний захід від Донецька). З іншого боку, свіже підкріплення стабілізувало російську лінію на підході до Токмака. Україна не досягла значних нових здобутків з моменту прибуття російської 76-ї дивізії, але вона утримала свої здобутки всупереч неодноразовим російським контратакам (оскільки росіяни цим постійно займаються).

Тож чому Україна вирішила віддати перевагу здобуткам навколо Бахмута та Донецька замість того, щоб продовжити наступ на Токмак? Є одна підказка щодо того, де саме Україна вирішила розпочати та посилити свій наступ.

Авдіївка поблизу Донецька стала небезпечним виступом на українській лінії під час спроби російських військ оточити українські позиції. У квітні українські контратаки на південь міста дещо пом’якшили російський натиск, але місто залишається ненадійним, хоч і потужно укріпленим виступом української оборонної лінії.

Зрозуміло, що зараз Україна намагається вирівняти цю лінію, атакуючи російські позиції на південь від Авдіївки, і зрештою усуваючи загрозу оточення Авдіївки.

Коли російська лінія у цьому районі буде відкинута назад, хитке становище Авдіївки буде значною мірою покращене, її фланги та лінії постачання захищені. У результаті менша кількість військ зможе утримувати свої позиції.

Щось подібне можна сказати й про Бахмут. Те, що на початку червня було виокремленим виступом навколо Хромового, коли Росія погрожувала поглинути Іванівське та Часів Яр, було вирівняно, особливо на півдні.

Українські наступальні дії на південь від Бахмута, як видається, переслідують дві мети: позиційну та виснажливу.

В ході 2-місячної контратаки на південь від Бахмута під керівництвом 3-ї десантно-штурмової бригади України ЗСУ заволоділи висотами на захід від Кліщіївки й імовірно знищили 72-гу російську бригаду, яка обороняла щойно звільнену Андріївку.

З позиційного боку Україна вирівнює лінію на південь від Бахмута, контролює панівні висоти на південь від своєї головної оборонної позиції в Хромовому, захищає шосе, що веде до Бахмута, від російського вогневого контролю та встановлює надійну оборонну позицію на пагорбі на захід від Кліщіївки.

Але чому б на цьому не зупинитися? Це краще зрозуміти в контексті виснаження ворога.

Контролюючи панівні висоти на заході, Україна може спостерігати за російськими позиціями під пагорбом, а українська артилерія та ракетні батареї можуть завдавати ударів по відкритих російських позиціях.

Відео розгрому російської танкової колони українською артилерією з висот біля Бахмута

З цих висот Україна може завдати ворогові величезних втрат, зберігаючи при цьому власний особовий склад і техніку. Насправді Третя десантно-штурмова бригада стверджує, що значна частина російської 72-ї мотопіхотної бригади була оточена в Андріївці, весь їхній командний склад загинув, а значна частина особового складу була вбита або здалася.

В останні моменти бою в Андріївці українці направили в оточене село БПЛА з гучномовцем, наказуючи залишкам російського підрозділу здатися.

Але що станеться далі?

Через чотири-шість тижнів на півночі та сході України почне швидко холоднішати. Від середини до кінця жовтня і в Авдіївці, і в Бахмуті температура досягне позначки 5°C, що віщує прихід сезону сльоти.

План може полягати в тому, щоб Україна спробувала створити панівну та дієву оборонну позицію в Бахмуті та Авдіївці, водночас розтягуючи сили противника в максимально сприятливих умовах. Потім, коли настане сезон сльоти, і наступальні операції стануть ускладненими для обох сторін, Україна зможе зайнятися обороною та мати надлишок сил для того, щоб перекинути їх на південь.

схід контрнаступ зсу південь України