Хржановський пішов, а проєкт Фрідмана "Бабин Яр" успішно існує й досі
На початку серпня в історії одного з найбільш гучних історичних проєктів останніх років — Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" — відбулася одна цікава, але доволі прогнозована подія. З початком повномасштабного вторгнення про цей проєкт майже нічого не було чути, аж ось “інформаційну тишу” порушив, як у добрі старі часи, його художній керівник — Ілля Хржановський.
Раніше він генерував скандали то дивним опитуванням зі згадуванням українців як поплічників нацистів; то спонсоруванням неоднозначного фільму Сергія Лозниці з кадрами нацистських пропагандистів і неадекватними коментарями самого режисера, що України до 1991 року не існувало; то запрошенням на роботу “американського комуніста” Анатолія Ульянова.
ТЕКСТИ свого часу детально описували історію.
Але хоч би скільки було скандалів і критики цього проєкту, здавалося, ніщо не могло зупинити його реалізації. І українська влада, й частина українського суспільства безвідмовно давали зелене світло на черговий малозрозумілий крок у його просуванні.
Хржановський звільняється
Навіть після повномасштабного вторгнення незамінний художній керівник "Бабиного Яру" залишався на своєму місці. І ось на другому році війни Ілля Хржановський раптово виступив із заявою про своє звільнення, до того ж заднім числом — “від літа” цього року.
Що ж він написав у своїй заяві? Багато досить розпливчастих фраз про те, що “війна змінила і ще змінюватиме багато чого у сприйнятті та формуванні культури пам'яті в Україні...”, “здійснення чи ні насправді того, що було нами розроблено, — це справа українського суспільства й наступних поколінь”.
Водночас Хржановський зазначив, що не вважає правильним “працювати в Україні, якщо фізично там не проживає й не поділяє всіх бід і небезпек разом з українським суспільством, яке там перебуває”. “Обставини мого життя не дозволяють мені зробити цього — від 2006 року я проживаю в Німеччині, громадянином якої є”, — додав він.
І тут виникає дуже логічне запитання — чому громадянство Німеччини та перманентна відсутність Хржановського в Україні аж ніяк не заважали йому очолювати проєкт "Бабиного Яру" впродовж півтора року війни?
Що спонукало його заявити про свою відставку саме зараз?
І тут варто звернути увагу на те, що заява Хржановського збіглася в часі з оприлюдненням журналістського розслідування "Української правди" про російських олігархів у Лондоні “Лондонград”. Там в одному з епізодів можна побачити російського олігарха Михайла Фрідмана.
Нагадаємо, цей наближений до Володимира Путіна олігарх був членом наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" і вийшов з ради лише після повномасштабного вторгнення Росії в Україну на початку березня 2022 року. Та найцікавіше — з ким було зафільмовано російського олігарха у Лондоні.
Фрідман і жінка в окулярах
Разом з Фрідманом на відео потрапила незнайома жінка в чорних окулярах, яка досить дивно поводилася на камеру.
Одразу після запитання журналіста жінка відійшла вбік і вдала, що вона тут не з російським олігархом. В українських соцмережах одразу з’явилася версія, що це Анна Камишан — директорка департаменту концептуальних розробок і дослідницьких проєктів Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".
А й справді, попри наявність чорних окулярів, певна схожість таки є. До того ж, згідно з інформацією Камишан на її сторінці у фейсбуку, нині вона, як і Фрідман, мешкає в Лондоні, де займається декількома мистецькими проєктами. До речі, нещодавно у Львові було оприлюднено проєкт, у якому вона брала участь, щодо відбудови Маріуполя.
ТЕКСТИ звернулися до Камишан з проханням прокоментувати інформацію з цього приводу, проте станом на час публікації матеріалу відповіді від неї не отримали.
Загалом, імовірна присутність Камишан у кадрі — ще один “мазок” у загальну картину того, що з проєктом Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" щось не те. "Коротенький кадр з розслідування Михайла Ткача про Фрідмана, у якому на долю секунди з'явилася одна з керівниць Меморіалу "Бабин Яр" Анна Камишан, продемонстрував міру персональної зрощеності його учасників з Фрідманом”, — написав колишній директор Довженко-Центру Іван Козленко у себе на фейсбуку.
Керівництво проєкту неодноразово наголошувало на своїй неупередженості. Так, були донори проєкту й наглядова рада, до якої частково належали ті самі донори, персональний розмір внесків яких залишався таїною за сімома печатками.
Завдяки цьому кадру легенда про те, що Хржановський сам усім керує й добирає персонал тощо, дала тріщину. Виявляється, Фрідман тісно спілкується й тусить з менеджерами проєкту.
Відповідно ілюзія про самостійну постать Іллі Хржановського, який реалізовував нібито власні візії, незалежні від побажань донорів, остаточно розвіялася. У цю, здавалося б, майже ідеальну картинку до останнього вірила українська влада й деякі представники українського суспільства.
Чіткий концентрований слід “русского міра” у проєкті Меморіалу було видно від початку
Насправді з цим проєктом “щось не те” було від самого початку. Дуже чіткий концентрований слід “русского міра” в ньому було видно незамиленим оком. Навіть з того боку океану. Нагадаємо, що американці застерігали українську владу щодо Фрідмана. Як писала західна преса, деякі посадовці Держдепартаменту США непублічно виступили проти проєкту.
Джордж Кент, кар’єрний дипломат, який тоді керував політикою США щодо України, запитував менеджерів проєкту, чи отримують вони вказівки з Кремля. Варто нагадати, що крім того самого Фрідмана, у наглядовій раді проєкту також перебував підсанкційний партнер Фрідмана по бізнесу та громадянин Росії Герман Хан.
Уже після виходу розслідування про Лондон СБУ заочно повідомило Михайла Фрідмана про підозру за статтею "Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України”.
Хржановський пішов, але проєкт залишається
Здається, сторінки і з Хржановським, і з Фрідманом нині закрито. Проте сам Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" нібито нікуди поки що не збирається йти. “Сподіваюсь, що у післявоєнний час Меморіальний Центр буде розвиватися, грунтуючись на тому, що вже було зроблено досі”, — зазначає голова наглядової ради центру Натан Щаранський у своєму пості-подяці Іллі Хржановському на фб.
І у цьому зв’язку дуже хотілося б почути оцінку того, що відбулося, від членів наглядової ради проєкту, які залишилися, зокрема від Володимира Кличка, Святослава Вакарчука, Віктора Пінчука, а також членів громадської ради, до якої належить низка представників громадськості.
Зокрема почути відповіді на запитання, як так сталося, що в керівництві організації, яка претендувала стати однією з головних у формуванні історичної пам'яті, опинилися відверті лобісти російського керівництва. Також цікаво було б почути, якою вони бачать подальшу долю цього проєкту. Останнє питання певно має бути адресоване не лише їм, а й представникам держави, які сьогодні опікуються культурою.
