Мистецтво поп-контенту. На невибагливій аудиторії YouTube "експерти" заробляють десятки тисяч доларів

ТЕКСТИ публікують головні тези з цієї розмови, далі — пряма мова Миколи Рогинця

$10 тис від ютубу

Перегляди з Росії не монетизують, адже в цій географічній зоні заблоковано можливість продавати рекламу на YouTube. Відтак російські блогери можуть заробляти лише на закордонних переглядах, прямих рекламних оголошеннях у своїх відео й на продажах різноманітих цифрових і матеріальних продуктів. Аналогічно якщо росіяни переглянули умовного Жданова або Арестовича — ці спікери на цьому нічого не заробляють.

Микола Рогинець. Фото: Укрінформ

Найбільш платоспроможною — і відповідно найкраще оплачуваною рекламодавцями аудиторією в ютубі — вважають жінок 25-44 років. Це зовсім не означає, що всі канали в таку аудиторію “цілять”, щоб якомога більше заробити, бо сама по собі ця група відносно невелика.

Коли йдеться про суспільно-політичні канали / блогерів, то їхня цільова аудиторія — зазвичай чоловіки, яких у переглядах на таких каналах, найімовірніше, буде більше: 60-80%. Втім і це лише “середня температура”, від каналу до каналу реальна структура дивлення може відрізнятися.

Середній дохід каналу за 1 тис. переглядів (RPM, Revenue Per Mille) коливається в діапазоні 0.3-0.5 дол. Але буде абсолютно некоректним казати, що канал з такою-то кількістю переглядів достеменно заробив навіть суму по нижній планці цієї вилки.

Бо це також дуже залежить від аудиторії, її віку, статі, географії проживання, глибини перегляду, мешканці якої країни дивлятся. Наприклад, дохід від переглядів зі США може бути на порядок більшим: 5-10 дол. за 1 тис. переглядів.

Один канал на кількох відео однакової тривалості в різні дні / місяці може отримати дуже різну кількість грошей, часто в рази різну.

За нашою внутрішньою інформацією, деякі блогери, які потрапили в ТОП-список ТЕКСТів, — не лідери, а приблизно середина списку — на своїх каналах можуть заробляти до 10 тис. доларів на місяць лише завдяки автоматично розміщеній ютуб-рекламі.

Середина списку із рейингу ТЕКСТів може заробляти до 10 тис. доларів на місяць

(Нагадаємо, ТЕКСТИ не брали в розрахунок “моноканали”, а лише появу “експертів”, коли їх запрошував хтось інший або ж перезаливав їхнє відео на свій канал і так “валідував” певним чином експертність — прим. авт.)

Щодо перезаливання собі великими каналами відео “експертів” / блогерів з їхніх авторських каналів, то дуже сумнівно, що це роблять без відома авторів. Адже Youtube дає змогу і блокувати, й демонетизувати такі відео.

Єдиного стандарту “колаборації” немає: це може бути розподіл монетизації на сторонньому каналі в певній пропорції (приміром, 50/50), фіксований гонорар від каналу за кожне перезалите відео або “пакет” таких відео тощо. Втім випадки несанкціонованого використання контенту експерту також є.

Це стандартні практики на ринку — ми займаємося відпрацюванням колаборацій і блокуванням порушень авторського права щодня.

Як просувати блогера / “експерта” в YouTube

Слід розуміти, що YouTube — це лише платформа, сама по собі поява на власному каналі й навіть мільйонні перегляди на ньому не роблять людину експертом.

Ми залишимо за дужками питання, як стати експертом, якого запросять у студію провідного каналу, бо очевидно, що потрібен бекграунд, досвід роботи тощо. Але цього не достатньо для роботи в кадрі.

Знань не достатньо, потрібні навички “медійної харизми”

Потрібні навички “медійної харизми” — здатності викликати довіру, переконувати, зацікавлювати, утримувати увагу глядачів (за допомогою цікавого контенту й манери подачі) якомога довше. Бо що довше глядач дивиться відео — то краще воно монетизується. До того ж то краще воно видається в рекомендаціях — а отже, зростає шанс отримати запит на великий Youtube-канал — або як особистий коментар, або як запис на використання фрагменту з уже наявного відео.

Тут важливо зазначити, що “цікавий контент”, “медійна харизма”, в розумінні журналіста і в розумінні середнього глядача — різні речі. Це як з трендами, через які багато хто любить посипати голову попелом. Щось, що може вам здаватися “шлаком”, іншим людям таким не здасться.

Середня аудиторія Youtube, а особливо суспільно-політичного Youtube, — це той самий середній електорат. У цих людей свої критерії якості. Вони невибагливі до "стандартів ВВС", не завжди вміють відрізняти факти від точки зору, податливі до емоційного впливу, а також шукають “простих рішень і швидких результатів”.

Середня аудиторія Youtube шукає “простих рішень і швидких результатів”

Якщо блогер / “експерт”, якого запрошують інші блогери / телеканали для обговорення поточної політичної ситуації, дає “прості” пояснення чи просто переказує новини в кадрі — це не тільки питання до блогера, а й до аудиторії.

Так, може здаватися, що ці люди продукують тонни непотрібної інформації, але варто памятати, що Youtube заохочує довгі відео (куди можна вставити найбільше реклами) і дехто може “розтягувати” десятихвилинну тему на 50 хв часу.

Утім у цьому й полягає мистецтво поп-контенту: затримати людину на своєму каналі якомога довше, бо це мінус час, “проведений” з конкурентами. Якщо ви не можете втримати людину на каналі, то вподобайки й підписки не допоможуть, хоча й сприятимуть тому, щоб інші відео цього самого автора хоч кілька разів з’являться в рекомендаціях.

Мистецтво поп-контенту полягає в тому, щоб розтягнути 10-хвилинну тему на 1 год і змусити це дивитися

До того ж підписка часто буває мертвою, тобто глядач підписався й забув про це, не дивиться відео. Це одна з причин, чому кількість підписників — не надто об’єктивний критерій для оцінювання YouTube-каналів, хоча сама платформа видає свої відзнаки — “кнопки” — на честь досягнення саме певної кількості підписників.

У чому “секрет успіху” умовного Жданова ?

Ми для себе сформулювали це так: людина простими словами пояснює складні речі, “свій хлопець”, якому можна довіряти, для сотень тисяч глядачів, які хочуть отримати відносно швидкі та прості відповіді.

Плюс готовність і здатність "експерта" розповідати про перебіг війни в перші її дні, коли можновладці мали власний клопіт і мало пояснювали людям, що відбувається, а у війскових окрім заборони на комунікацію ще й немає часу та бажання щось розповідати.

Через це їх саме дивляться, тобто точно йдеться не про “накрутки” переглядів — інакше YouTube не видавав би так часто рекомендації з ними. Поява на “великому” каналі з певною частотою додає “балів” для блогера та його популярності. Але якщо його власні відео ніхто не дивитиметься повністю, ця популярність виявиться примарною.

Безумовно, для хорошого просування потрібні і студія, й камера, й освітлення. Але часто такий “телевізійний” підхід може бути навіть надмірним і не давати бажаних результатів, порівняно із експертними коментарями, записаними на камеру поганої якості на намальованому фоні.

Різних факторів для просування настільки багато, що не можна дати універсальний рецепт — наприклад, з’являтися на всіх великих каналах протягом невеликого проміжку часу. За нашими оцінками, потрібно щонайменше 2-3 роки тяжкої праці, щоб людина вийшла на рівень хоча б першої 50-ки списку ТЕКСТів.

Із інвестицій — обладнання і свій час. Можливо згодом — власна мінікоманда для монтажу та відеоефектів. Професійне зовнішнє агентство пришвидшить цей процес, але має мінус у вигляді додаткових витрат, який точно не всім годитиметься. І ще варто не забувати про профільну експертизу і харизму.

Микола Рогинець: щоб вийти в топ українського YouTube, може знадобитися до 2-3 років тяжкої праці. Фото: air.io / NaChasi

Якщо експерт уже з наявною експертизою хоче просуватися в YouTube, слід пам’ятати, що, по-перше, на один успішний проект є значно більша кількість померлих, про які ми ніколи не дізнаємося. А, по-друге, конкуренція за глядача постійно зростає, до того ж в останнього залишається тих самих 24 год у добі. І тому потрібно або завойовувати нову аудиторію, або витісняти інших.

Зараз ми бачимо сплеск у суспільно-політичному YouTube, коли визнані експерти або журналісти створюють власні авторські канали, щоб зменшити залежність від “запрошень” і вибірковості крупних фабрик контенту. Багато з них мають свої команди, щоб розвивати ці проєкти. Тому є сподівання, що ландшафт “експертизи” в українському сегменті платформи в найближчі кілька років істотно зміниться.

Чи дивляться з Росії?

З погляду механіки роботи YouTube, суспільно-політичний контент майже нічим не відрізняється від “звичайного” розважального. Ті самі алгоритми видачі популярних відео, підбору “схожого” контенту для “схожого” типу глядачів тощо. Втім, звичайно, до рубрики “Новини” ставляться прискіпливіше з погляду чутливого контенту.

Адже очевидно, що саме тут буде більше “вибухів”, “жахливого жаху”, крові, інформації про небезпеку життю, а надто — якщо це новини з країни, де в розпалі війна. Зараз левова частка контенту з України є саме такою. Відтак YouTube часто обмежує такі відео за віком, може їх демонетизувати. Або, наприклад, реагувати на заклики різноманітних спільнот щодо порушення стандартів (мова ненависті, розпалювання ворожнечі, дискредитація армії, “поширення фейків” тощо).

Так само ми бачимо, що в середньому у суспільно-політичних відео менше переглядів, ніж у розважальних, які виходять на аналогічного розміру каналах і аналогічної тривалості. Відмінність — у частоті.

Через те, що новини змінюються щодня, а в найгарячіші дні, буває, одразу кілька різних топ-тем, політичні новини й коментарі просто не встигають набрати велику кількість реакцій, бо вже вийшло наступне, актуальніше. Але сумарно, наприклад, за підсумками місяця, орієнтовані на політику канали збирають значно більше саме завдяки регулярній частоті появи відео.

Люди з яких країн дивляться контент на українських каналах?

Наші внутрішні інструменти аналізу YouTube-контенту, якими ми регулярно аналізуємо кілька сотень суспільно-політичних каналів, показують, що дуже багато залежить від мови й тематики ефіру.

Якщо йдеться про загальні теми (перебіг війни, кадрові переміщення, зовнішньоекономічні контракти) або внутрішньоросійські питання (оточення Путіна, розслідування російських журналістів) — то російськомовний контент більше дивитимуться (судячи з географії) росіяни / мешканці колишніх республік СРСР, а також емігранти в західних країнах.

Також можна припустити, що людей, яких ТЕКСТИ у своєму дослідженні (а також багато інших медіа) називають “хорошими росіянами”, на YouTube дивляються переважно (50%+) росіяни: саме через мову плюс релевантний контент. До того ж коли YouTube видає рекомендації, одним із критеріїв є саме схожий за типом поведінки на платформі глядач (платформа показує тим, хто з найбільшою вірогідністю перегляне відео).

Припускаю, що понад 50% аудиторії “хороших росіян”, на YouTube — це мешканці РФ

Тобто глядачу з Росії можуть підтягуватися відео “росіян в екзилі” на українських каналах ще й тому, що їх уже подивилися інші росіяни (з території Росії).

Щойно розмова переходить на теми української ідентичності, культури, внутрішньополітичних розборок, та/або водночас відбувається українською мовою — аудиторія з географічної Росії різко падає, хоч і залишається на певному невисокому рівні.

ютуб блогери інфогігієна YouTube-канали експерти