У

Український наступ на Бахмутському напрямку: що відомо із супутникових знімків (Карта)

Поки увагу українців прикуто до південного фронту, де точаться жорстокі бої, Збройні Сили України досягають успіху на Бахмутському напрямку. Чому це важливо? Спробуймо з’ясувати.

Бої за Бахмут, що тривали взимку 2022—2023-го й навесні 2023 року, мали на меті зупинити наступ російської армії та знекровити її. І ЗСУ вдалося цього досягти: зараз російську армію, без підтримки ПВК “Вагнера”, затиснуто в Бахмуті й вона не може маневрувати.

Натомість український контрнаступ на півдні відвертає на себе увагу, сили й забезпечення ворога.

Чому так сталося?

Росіяни намагалися захопити місто, застосувавши кілька стратегій. Найбільш кривава — з лобовими атаками на місто. У такі атаки, з мінімальним шансом вижити, відправляли найманців-зеків, про що багато писали й говорили.

Також Росія намагалась обійти Бахмут і оточити його. Часткового успіху вона змогла досягти, коли перерізала майже всі шляхи постачання в місто. Проте остаточно оточити Бахмут не вдалося.

З півночі російська армія намагалася в обхід міста просунутися в напрямку Краматорська — через Оріхово-Василівку. А на півдні росіяни атакували в напрямку Кліщіївка — Іванівське, Кліщіївка — Часів Яр і Курдюмівка — Часів Яр.

Затискаючи місто у кліщі та порушуючи нормальну логістику, росіянам вдалося “витиснути” українські війська із міста. Проте дорога на Бахмут з Іванівського залишалася під контролем української армії.

Але ось уже від травня 2023 року почалися зворотні процеси. ЗСУ вдалося поступово розтиснути кліщі й почати тиснути на фланги навколо міста.

Зараз росіяни перебувають під загрозою потрапити в пастку. Проте фланги навколо Бахмута ще тримаються — і це нині основне завдання Сил оборони України: обрізати фланги навколо міста й перерізати логістику. Щоб не штурмувати місто "в лоб", як це робив ворог.

war_map_01.png

Якою є ситуація зараз і як можуть розвиватися події далі

За два останні тижні (від 26 червня) українські війська перетнули канал Сіверський Донець — Донбас і сформували плацдарм на його східному березі. А вже цього тижня серед так званих російських військкорів ширяться чутки, що Кліщіївка стала сірою зоною — за неї зараз точаться бої. Якщо це правда й українські війська зможуть звільнити Кліщіївку, то це створить значні проблеми для російської логістики.

Водночас на півночі ЗСУ “підточили” північну клешню навколо міста та просунулись у напрямку Берхівки, яка є опорним пунктом і через яку разом з Парасковіївкою (по трасі Бахмут — Словʼянськ) налагоджено постачання російського угрупування “в полях”.

На самі війська “північної клешні” тиснуть також українські війська в напрямках Оріхово-Василівка — Берхівка й Бондарне — Берхівка. Тобто росіян атакують фактично з трьох сторін.

Frame 1.png
Frame 2.png
Frame 4.png


Піхота виграє битви, логістика виграє війни

Якщо динаміка й успіхи ЗСУ під Бахмутом триватимуть, то російські війська у самому місті опиняться в дуже скрутному становищі. І ось чому.

Бахмут має кілька шляхів постачання, найбільший і найбезпечніший для росіян — траса Попасна — Бахмут. З півдня місто живиться через Опитне, з півночі — через Соледар.

Просування українських військ біля Кліщіївки, а тим паче вихід до рокадної дороги Горлівка — Бахмут, повністю переріже південні комунікації міста.

А звільнення Берхівки — північні.

Проте крім логістики, це також дасть українській артилерії змогу більше знищувати ворога у самому місті: створить для нього вогняний мішок, тобто наша арта зможе прострілювати всі позиції росіян у місті. Тактику заманювання у вогняні мішки, коли частина російських військ опинялася на добре прострілюваній нашою артою території, ЗСУ використовували й раніше.

Постачанню росіян також заважає те, що саме місто розділене рікою Бахмуткою. І тим, хто в умовах вогняного мішка опиниться на її західному березі, буде дуже важко.

На супутникових знімках від 22 червня помітно, що через Бахмутку функціонує дві переправи. Перша — дамба на півдні, а також нашвидкуруч наведений підвісний інженерний міст у центрі міста. А залізничний міст на півночі — не відновлено. Тому найімовірніше, що вся логістика йде через дамбу — як найбільш цілу споруду.

До цього можна додати те, що місто вщент зруйноване. Якщо раніше в ньому можна було знаходити якесь укриття в будівлях, то зараз деякі частини міста вщент стерто — росіяни так жадали захопити Бахмут, що опинилися замкненими у випаленій пустелі, яку самі й створили.

Frame 5.png
Frame 7.png
Frame 6.png
Frame 8.png

Супутникові знімки надано Planet.

Прогнозувати бойові дії важко

Проте можна звернути увагу на кілька факторів, які відіграють свою роль у майбутньому.

Від Кліщіївки до найближчої логічної лінії оборони — дороги Горлівка — Бахмут та річки Бахмутки — близько 4 км. Якщо російські війська будуть змушені відступати — це наступний логічний рубіж оборони.

А на півночі вихід українських військ до Берхівки та Парасковіївки гарантовано змушує російську армію відступити з території на захід від цих населених пунктів і створює плацдарми для наступу на Соледар.

Якщо ж українським військам вдасться вклинитися в оборону між Бахмутом і Соледаром, це поставить російські війська тут у скрутне становище, адже загрожуватиме логістиці з Попасної.

Бої на сході України не менш важливі, ніж на півдні. Адже саме тут, завдяки близькості до російської території та розгалуженій залізниці, російська армія має найкращі позиції й логістику. І поразка на цій території може завдати серйозної шкоди залишкам авторитету російського командування, бо російська пропаганда змальовувала битву за Бахмут як ледь не вирішальну подію війни.

Якщо ж аналізувати російські укріплення, виявлені на супутникових знімках OSINT-спільнотою, то їх розміщено на захід від Попасної й на північ від Світлодарська — тобто вони є наступним укріпленим рубежем оборони.

Тому вірмо в нашу перемогу й підтримуймо ЗСУ!

Frame 3.png

бахмут супутникові знімки війна карта

Знак гривні
Знак гривні