О

Оглушені війною. Росія мусить відповісти за масову загибель дельфінів у Чорному морі

Перші загиблі дельфіни на тузлівському узбережжі з’явилися наприкінці березня.

– Нас шокували ці знахідки, – каже Іван Русєв, завідувач науково-дослідного відділу національного природного парку, “Тузлівські лимани”, доктор біологічних наук. Вони з колегами й раніше знаходили мертвих дельфінів на території нацпарку. Але це було максимум три особини на рік по всій охоронюваній зоні узбережжя.

– Станом на вересень 2022-го ми вже маємо 41 загиблого дельфіна – і це лише ті, яких знайшли на тій невеличкій ділянці берега, до якої ми маємо доступ після початку бойових дій.

Мертвих дельфінів знаходять по всьому узбережжю Чорного моря. Такої масштабної катастрофи досі не спостерігали в жодній країні Чорноморського регіону. Схоже, китоподібні також стали жертвами російсько-української війни. Дельфіни – ключова складова морської екосистеми, їх зникнення призведе до нових болісних перетворень Чорного моря, яке й так досі потерпає від радянського господарювання.

Дельфіни мають неабиякі здібності до ехолокації. Вона потрібна їм, щоб знаходити рибу в безкрайому морі. Дельфіни майстерно використовують звук, щоб спочатку виявити косяк риб, а потім загнати його на тепле мілководдя та досхочу ним поласувати. Ці тварини мають переважно звукове сприйняття світу, а тому дуже болісно сприймають будь-який сторонній шум – особливо військові сонари (гідролокаційні станції) та вибухи. 24 лютого життя дельфінів, як і багатьох українців, змінилося. Вони почали глохнути й гинути від акустичних травм, викидатися на берег, тікаючи від гучних вибухів, стали вразливішими до інфекцій і паразитів.

Спрогнозувати майбутнє популяції дельфінів поки що неможливо. Ми поспілкувалися з командою українських науковців, які розслідують цьогорічну масову загибель, та дізналися, як бойові дії могли її спровокувати.

Морська війна

Чи не найгостріше згубний вплив війни на дельфінів відчувається на Одещині, у північно-західній частині Чорного моря. Тут на бессарабському степовому узбережжі розташована наша єдина досі неокупована морська заповідна територія – національний природний парк “Тузлівські лимани”. До його складу належать 13 лиманів і 44 км піщаних кіс та пересипів, що відділяють лимани від моря. Заповідною також є невелика 200-метрова смуга морської акваторії, що безпосередньо прилягає до лиманів. До великої війни під час туристичного сезону дельфінів тут можна було бачити майже щодня. Їх приваблює сюди велика кількість риби, що повертається після зимівлі до мілководних, прогрітих сонячним світлом, лиманів для нересту й нагулу.

Села й місцевість навколо Тузлівських лиманів – без перебільшення героїчні. Від самого початку російського вторгнення українці тримали тут оборону під натиском російського десанту. Місцеві хитро підморгують, натякаючи, що саме звідси запустили ракетою по крейсеру “Москва”. Улітку неподалік тривали бої за острів Зміїний, що за 50 км на південь від тузлівського берега. За свідченнями місцевих, бомбардування Зміїного були такими потужними, що земля навколо стугоніла та здригалася. Майже безперестанку працювала авіація – і наша, й ворожа. У небі вибухали ракети ППО.

– У росіян тут було не так багато сил, але вони дуже щільно обстрілювали наше узбережжя, – розповідає Іван Русєв.

Чимало хто з колективу національного парку вступив до тероборони Одещини, а сам доктор Русєв став волонтером і почав шукати тепловізори для військових.

– Ці тепловізори були необхідні, щоб протидіяти ворожій розвідці, – каже він. – У березні російські субмарини спливали заледве не за сотню метрів від берега. Вони запускали дрони, щоб спостерігати за нашим узбережжям. Таке часто траплялося.

Обстріли, вибухи, розвідувальне акустичне випромінювання від сонарів російських військових кораблів і субмарин – усе це не могло не вплинути на дельфінів. Адже ці тварини гостро залежать від своїх органів слуху, а тому надзвичайно чутливі до звукового забруднення.

Іван Русєв у дворі адміністрації НПП “Тузлівські лимани”
Іван Русєв у дворі адміністрації НПП “Тузлівські лимани”
Будівля адміністрації НПП “Тузлівські лимани” в місті Татарбунари, Одеська область
Будівля адміністрації НПП “Тузлівські лимани” в місті Татарбунари, Одеська область

Від чого гинуть дельфіни?

Коли науковці та працівники нацпарку побачили велику кількість загиблих тварин, вони одразу ж звернули увагу на їхній нетиповий зовнішній вигляд. Річ у тім, що зазвичай дельфіни в Чорному морі гинуть від рук браконьєрів. Вони задихаються та заплутуються в їхніх рибальських сітках. Щоб довго не розплутувати, злочинці відрізають дельфінам плавці й викидають туші у воду. Але ті, яких знайшли в березні, зовні були неушкодженими.

Рештки мертвого дельфіна, знайдені поблизу НПП “Тузлівські лимани”
Рештки мертвого дельфіна, знайдені поблизу НПП “Тузлівські лимани”

Незабаром повідомлення про схожі знахідки почали надходити і з інших причорноморських країн. Науковці з Болгарії, Румунії й Туреччини, які мають власну багаторічну статистику загиблих дельфінів, усі як один говорять про безпрецедентність цьогорічного мору. Так, у березні на турецький берег викинуло тіла майже 200 дельфінів-білобочок – рекордна кількість за багато років.

Дуже багато мертвих і викинутих живими тварин знаходили в тимчасово окупованому Криму, найбільше – у Севастополі. Траплялися такі випадки і в Краснодарському краї РФ. Але провідні російські медіа одразу ж назвали ці повідомлення інформаційними вкидами, а потім розродилися низкою заяв від псевдонауковців, які намагалися пояснити масову загибель дельфінів чим завгодно, але не руйнівним впливом своєї “спецоперації”. Російська пропаганда діяла в типовій для себе тактиці “димової завіси”: продукувала безлічі різноманітних (часто взаємозаперечних) версій для пояснення однієї події. Серед причин смертності дельфінів називали браконьєрські сітки, голод і виснаження – проте найчастіше заявляли про спалах нейротоксичної вірусної інфекції.

За останні роки в Чорному морі дійсно почастішали випадки масового інфікування дельфінів вірусними, бактеріальними та грибковими хворобами. (До речі, схоже, що і в цьому також винні росіяни, точніше, брудні стоки від їхніх агропромислових підприємств). Але щоб знати напевне, чи цього разу саме інфекція призвела до масової загибелі тварин, необхідно здійснити чимало лабораторних досліджень. Росіяни не надали жодних результатів аналізів зі свого боку й обмежилися лише заявами.

Версії російських псевдоекспертів про виняткову смертність від нейротоксичних інфекцій суперечить нетипова цьогорічна поведінка дельфінів, зокрема характер викидання живих тварин з води. Раніше вони викидалися на берег в агонії та конали від ураження головного мозку вірусами або паразитами. Хвора тварина вже ні на що не реагує, не здатна орієнтуватись у просторі та координувати рухи, вона викидається на берег і помирає менше ніж за кілька годин перебування на суші.

Після початку бойових дій на берег почали викидатися живі дельфіни, які поводилися абсолютно інакше.

Тварини мали вигляд дуже ослаблених, проте без симптомів інфекції, розповідають українські науковці, з якими поспілкувалися ТЕКСТИ. Дельфіни були дезорієнтованими, але намагалися повернутись у воду. Іноді після короткого перепочинку їм це вдавалося.

– Така поведінка може бути наслідком контузії від вибуху, – припускає доктор біологічних наук Павло Гольдін, провідний науковий співробітник Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, – але загалом уся ця ситуація потребує ретельного вивчення.

Павло Гольдін на робочому місці
Павло Гольдін на робочому місці

Реальні механізми цьогорічної загибелі дельфінів можуть виявитися доволі заплутаними, пояснюють учені. Найімовірніше, ми маємо справу з кумулятивними ефектами звукового забруднення моря.

Бойові дії могли розлякати дельфінів та змусити їх мігрувати незвичними шляхами. Деякі тварини могли загинути від акустичних травм унаслідок вибухів. Ослаблені й стресовані, вони стали вразливішими до інфекцій. Також пошкодження слухового апарату й переляк могли зробити їх менш перебірливими в їжі та змусити лізти в рибальські сітки.

Частковим підтвердженням цих гіпотез є динаміка смертності дельфінів, що тісно корелює з інтенсивністю бойових дій у Чорному морі: дельфіни почали масово гинути в березні, пік припав на травень-червень. Водночас від початку липня – після завершення битви за Зміїний – науковці фіксують поступове зменшення кількості знахідок мертвих тварин.

Хто і як розслідує масову загибель китоподібних у Чорному морі?

Масштаби катастрофи на Чорному морі одразу ж змусили українських науковців та їхніх колег бити на сполох. Передусім постало завдання зібрати відомості про загиблих тварин. Зробити це вдалося завдяки розгалуженій міжнародній мережі контактів і допомозі небайдужих людей.

В умовах воєнного часу інформацію збирали буквально по крихтах: з повідомлень у соціальних мережах, від колег і знайомих, а також з новинних сайтів різних країн. Допомагали й військовослужбовці та прикордонники, які чергують на узбережжі Чорного моря. Наразі нашим науковцям вдалося задокументувати щонайменше 700 випадків загибелі китоподібних по всьому узбережжю Чорного моря разом з окупованим Кримом.

Наступним етапом стало розв’язати проблему здійснення спектра лабораторних досліджень: комп’ютерної мікротомографії слухових кісточок, патогістології зразків тканин і молекулярно-біологічного виявлення інфекційних збудників. Сьогодні в Україні немає можливості виконувати такі роботи на належному рівні. Свою допомогу запропонували колеги з Італії та Німеччини.

До того ж науковці домоглися підтримки розслідування і з боку державних інституцій. Після кількох доповідних записок і медійного розголосу чиновники з Міндовкілля звернулися до прокуратури, яка відкрила кримінальне провадження за фактом вчинення екоциду з боку РФ та її військових.

Завдяки державній підтримці вдалося здійснити розтин шістьох мертвих дельфінів і відправити зразки тканин і кісток із них за кордон.

Павло Гольдін здійснює розтин одного із загиблих китоподібних. Джерело: НПП “Тузлівські лимани”
Павло Гольдін здійснює розтин одного із загиблих китоподібних. Джерело: НПП “Тузлівські лимани”

Головними хранителями фізичних доказів злочину на півдні Одещини стала команда природохоронників нацпарку “Тузлівські лимани”. Щотижня хтось із них заступає на шестиденне чергування в затишній дерев’яній будівлі на узбережжі одного з лиманів. Зазвичай до їхніх обов’язків належить патрулювати заповідну територію, виявляти браконьєрські сітки, супроводжувати туристів тощо. Цьогоріч їм також доводиться збирати й возити туші загиблих дельфінів. Особливого транспорту в нацпарку немає, тож для цього пристосували тутешнього віслючка Яшу. Його запрягали в бричку та возили екземпляри на зберігання до холодильників місцевих рибалок.

Природоохоронники Олена Старовірова та Василь Чебан під час чергування
Природоохоронники Олена Старовірова та Василь Чебан під час чергування
Василь Чебан і його віслючок Яша
Василь Чебан і його віслючок Яша

Непевне майбутнє

Поки що неможливо встановити масштаби, а також відтворити точну картину загибелі дельфінів, кажуть українські й міжнародні експерти. Спершу потрібно дочекатися завершення лабораторних досліджень. Та й узагалі, статистична оцінка втрат популяції – далеко не легке завдання, особливо якщо більшість територій, на яких відбулася загибель тварин, досі перебуває під окупацією чи впливом бойових дій.

– Якщо ці події дійсно пов’язані з війною, ми спостерігатимемо віддалені наслідки загибелі дельфінів ще мінімум кілька років, – каже Павло Гольдін, якого запросили як офіційного експерта кримінального розслідування. – Ця історія може мати сумне продовження.

Прогнози Івана Русєва теж далекі від оптимізму:

– Дельфіни зазнаватимуть тиску й після війни, – каже науковець. – Тварини, що перебували в стресі, дають менше потомства. Це може позначитись на відновленні популяції.

Наприклад, афаліна – найбільший чорноморський дельфін – приводить одного малюка лише раз на 2-3 роки. Під дією стресу афаліни розмножуються вдвічі рідше – раз на 4-5 років.

Навіть коли війна закінчиться, дельфіни все одно й далі гинули б у браконьєрських сітках. Це завжди було й залишається для них найбільшою загрозою.

На щастя, в держави є всі інструменти, щоб урятувати наших дельфінів. Передусім потрібно ініціювати розширення морських заповідних територій. Світовий досвід показує, що кращого рішення для збереження морського біорізноманіття людство ще не придумало. До того ж морські заповідники примножують запаси риби й іншої живності навколо себе. Так дослідження одного з середземноморських заповідників показали, що незабаром після його створення в навколишніх водах істотно зросла кількість лангустів.

Задокументовано позитивний вплив морських заповідників на атлантичну тріску та інші промислові види риб. Заповідний режим не обов’язково передбачає повну заборону на рибальство й іншу господарську діяльність. Насамперед ідеться про адекватний менеджмент і гармонійне співіснування з природою. Можливо, так ми зможемо убезпечити дельфінів у майбутньому та створити для них надійний прихисток від жахів війни.

Буремна доля чорноморського дельфіна

Дельфіни та їхні родичі з’явилися в Чорному морі приблизно 8-9 тис. років тому – коли Чорне море отримало постійний зв’язок зі Світовим океаном і почало набувати сучасних обрисів. Люди, які тоді вже давно тут мешкали, одразу спробували на них полювати. Полювали на дельфінів і за часів грецької колонізації Причорномор’я. Тоді їх ловили не тільки заради м’яса, а більше заради жиру. Античні поселенці застосовували дельфінячу “олію” для освітлення домівок, оскільки чорноморське узбережжя виявилося непридатним для виробництва традиційної середземноморської оливкової олії.

Загалом у Чорному морі мешкають три види китоподібних. Це власне дельфіни: афаліна та білобочка, а також їхній близький родич – морська свиня, або азовка. Останніх зазвичай теж називають дельфінами, проте вони відрізняються від справжніх дельфінів меншими розмірами, дещо іншою формою спинного плавника та круглішою й коротшою мордочкою.

black_sea_dolphins2.png

Чорноморські китоподібні. Ліворуч – афаліна та білобочка, праворуч – морська свиня. Джерело: Вікіпедія

Найбільшого удару від людини чорноморська популяція дельфінів зазнала у ХХ столітті. У 1930-х роках Радянський Союз розгорнув тут воістину варварський дельфінячий промисел. Дельфінів добували для всього: м’яса, шкіри, жиру. Їхні туші переробляли на корм тваринам, а кістки перемелювали на борошно. Масштаби видобутку сягали понад 100 тис. особин на рік.

Невдовзі до СРСР приєдналися решта причорноморських країн: Болгарія, Румунія, Туреччина. В такому вигляді дельфінячий промисел проіснував до середини 1960-х років – кількість дельфінів у Чорному морі почала стрімко скорочуватися, тож більшість країн були змушені припинити їх виловлювати. Лише Туреччина й далі полювала на дельфінів аж до 1983 року.

Зменшення кількості дельфінів у Чорному морі призвело до каскадних змін його екосистеми.

– Дельфіни є так званими кінцевими хижаками, вони перебувають на верхівках харчових мереж і стабілізують морську екосистему, – пояснює Павло Гольдін. Тобто, як і вовки в лісі, дельфіни регулюють чисельність багатьох інших морських видів. Їх вилучення з екосистеми може призвести до одночасного зникнення цінних аборигенних видів і до неконтрольованого розмноження чужорідних прибульців з інших морів.

Власне це й спіткало Чорне море в 1960-1980-х роках.

– Масове знищення дельфінів Радянським Союзом та іншими країнами стало однією з причин того, що в Чорному морі спочатку зникли тунець і скумбрія, а потім почали масово розмножуватися прибулі види: рапан і реброплав мнеміопсис (для пляжників це противна медуза. – ред.), – каже доктор Гольдін. Хижі рапани почали виїдати популяцію чорноморських мідій та устриць, а мнеміопсиси завдали удару по молодняку багатьох видів риб. Ці реброплави можуть захоплювати своїми щупальцями мальків, які щойно вилупились з ікринок. Особливої шкоди зазнала хамса – її виловлювання впало в понад 200 разів.

– Пік каскадних руйнувань екосистеми припав на 1986-1996 роки. Це було чорне десятиліття для морської біоти та для дельфінів зокрема, – розповідає далі Павло Гольдін. За його словами, згодом ситуація дещо покращилась і популяція хамси трішки зросла. Це водночас покращило стан справ для китоподібних.

– Донедавна ми могли дуже обережно говорити про стабілізацію чисельності окремих локальних популяцій чорноморських китоподібних. Але все одно вважаємо афаліну та морську свиню такими, що можуть зникнути з Чорного моря. Щодо дельфіна-білобочки, то він має дещо кращий статус вразливого виду, – каже науковець.

Доктор Гольдін обережний в оцінках, бо науковці мають недостатньо даних про своїх піддослідних. Масштабний облік дельфінів і морських свиней здійснювали аж у 1980-х, коли намагались осягнути шкоду від промислового забою. Нові дані про чисельність дельфінів вдалось отримати лише нещодавно – у 2019 році. Тоді завдяки фінансуванню Європейського Союзу українські науковці разом із закордонними колегами здійснили перший авіаційний облік.

Дослідження охопило 62% акваторії Чорного моря (води навколо окупованого росіянами Криму та Абхазії залишилися недоступними). Науковці ще підбивають підсумки своїх обрахунків, але попередні оцінки видавалися доволі оптимістичними – до початку повномасштабного вторгнення РФ. Схоже, що в Чорному морі мешкало понад 100 тис. особин дельфіна-білобочки та стільки само або навіть більше морської свині, а також близько 42 тис. афалін. Проте що буде далі з цими тваринами, передбачити неможливо.

дельфіни природа чорне море російсько-українська війна

Знак гривні
Знак гривні