З вікна на Салтівці. Харківський фотограф зняв понад 60 запусків ракет із Бєлгорода

– Іноді бачив, що якісь яскраві точки здіймаються й зникають. Думав – може, наша ППО працює. Не одразу збагнув, що це і як воно далеко. Від мого будинку до Бєлгорода – 60 км, – каже він.

Вид на Бєлгород

– У червні випогодилося, видимість стала кращою. І я побачив, як точка йде вгору, дедалі вище. Аж поки десь зникає. Розриву не видно. А за хвилину чути вибух. Аж потім дійшло, що ця засвітка на небі – це від Бєлгорода, а точка – вихід ракети.

Вадим Бєліков – мій друг і чудовий відеооператор. За кращих часів Вадим працював для харківського телебачення, ми разом подорожували. Зараз Вадим пів року вимушено безробітний. Усі телеканали в Харкові закрито, є тільки два оператори служби новин. Колега Вадима, теж оператор, розвантажує вагони. Колега-ведучий служить у ЗСУ. Вадим запевняє, що якби призвали, він також не ховався б від мобілізації. Але поки що у військкомат не кличуть, роботи немає, треба доглядати 84-річну маму, а влаштуватися неможливо навіть продавцем в АТБ. Тож змирився, що найближчим часом працювати не вдасться. Щоб марно не проїдати запаси, записався на курси водіїв категорії С.

– Буду водієм вантажівки, – сміється.

А тим часом знімає запуски ракет з Бєлгорода.

У місті, яке щодня зазнає обстрілів, діє режим світломаскування. Вуличне освітлення вимкнене, у будинках теж мало хто світить. Тож небо темне, аж чорне. На такому тлі добре видно спалахи запусків.

Небо чорне. На такому тлі добре видно спалахи запусків

На фотографіях Вадима сліди від ракет зафіксовано на тлі нічного і світанкового неба різних відтінків – фото можна було б назвати красивими й ефектними, якщо забути, що це, по суті, фото смерті.

Першими Вадим побачив і сфотографував "Іскандери". Потім – зенітні С-300.

17 червня, 22:04. Сліди від ракет, запущених з Бєлгорода

– Запускають щодня. Буває по вісім штук на день. Якщо не летить у Харків, летить в область: на Чугуїв, Мерефу.

Вилітає ракета, вмикається сирена тривоги – я підскакую до вікна. Бачу цю підсвітку й розумію, що ракета пішла, натискаю на спуск фотоапарата, а за мить ракету видно над будинками, – розповідає Вадим.

Фотограф помітив, що обстріли відбуваються хвилями: то безперервно, то досить економно – навіть не встигав знімати.

– Насправді я встигаю зняти, коли йде третя-четверта ракета. Мій фотоапарат постійно стоїть на штативі біля вікна. Але я не завжди біля нього чергую. А якось був масовий запуск – шість штук запустили. Я встиг зняти чотири. Ракети пішли в бік Чугуєва.

По зовнішньому вигляду, коли летить точка, особливо не зрозуміло, яка саме це ракета. Але коли Вадим переглядає свої перші фото, то зазначає, що "Іскандери" мають яскравіший факел полум’я.

На запитання, чи не страшно таке знімати, фотограф тільки відмахується:

– Найгірше було весною, коли місто зазнавало по 60 обстрілів. Гуркіт стояв і вранці, й уночі. Видно було, як прилітали "Гради". Тоді думав хапати маму й утікати.

Умикається сирена тривоги – я підскакую до вікна. Натискаю на спуск фотоапарата

Якось весною ходив годувати котів сусідки, яка виїхала за кордон. Одного разу прийшов, а в дворі снарядом розбило машину, є кілька розривів і кілька потраплянь у будинок – буквально поруч з квартирою з котами. Тоді було страшно. Ухопив котів і забрав до себе.

Але коли ЗСУ вибили росіян з Циркунів (село Циркуни було опорним пунктом для танкових атак на Харків та артилерійських обстрілів району Північна Салтівка – автор), стало легше. Росіяни дрібними калібрами перестали діставати по місту. Зараз здебільшого прилітає "крупняк". А якщо в будинок прилетить "Іскандер" (а це пів тонни вибухівки), то байдуже, біля вікна ти чи ні.

Вадим періодично їздить містом велосипедом. Згадує, як у школу його племінниці прилетів "Іскандер". Чітко потрапив у центральний вхід. "Іскандери" досить точні. А С-300, каже, невідомо куди летять.

– Бачив приліт тупо в пустище, де навіть близько нічого не було. Куди вони цілилися? Убога точність!

Або розбили на Коротичах (селище на околиці Харкова, де міститься спортивний аеродром – автор) ангар. Крайній уламок – за 800 м від місця розриву. Яма 5 м завглибшки й діаметром 8-10 м. Влупили "Іскандером" у маленький аеродром аероклубу, де стоять дрібні спортивні навчальні літачки. Сумарна вартість усього аеродрому менша за вартість ракет, які по ньому випустили. Б’ють, щоб бити, щоб тероризувати місто. Харків щодня потерпає від важких обстрілів з Бєлгорода. Особливу в ці останні дні, коли ЗСУ активно пішли в наступ на Харківському напрямку.

Свій район Вадим вважає безпечним, порівняно з тією самою Північною Салтівкою.

– Кілька разів були прильоти. За 300-400 м "Смерч" прилітав, "Град" зніс кіоск. Зараз добре чути прильоти по місту. Але мій район доволі тихий.

Переїжджати кудись по Україні Вадим не бачить сенсу, бо вважає, що "зараз усюди дорого й погано з роботою". До того ж має піклуватися про маму, яка погано почувається у транспорті й нікуди не хоче їхати. Фінансово трохи підтримує сім’ю сестра, яка живе в Ірландії.

Наслідки обстрілів

Інститут державного управління Харківського університету. В нього прилетіла одна з ракет, яку знімав Вадим, – імовірно, "Іскандер"

Церква з вікна знищеного трамвая. Перехрестя вул. Героїв Труда і пр. Тракторобудівельників

Машина, що згоріла біля під'їзду, до якого Вадим ходив годувати котів. У будинок було чотири потрапляння снарядів "Град", навколо нього – близько 15 снарядів

Уцілілий прапор

Уже не за розкладом

Нещодавно шість знімків Вадима Бєлікова взяв Ассошіейтед прес.

– Спочатку вони дуже сумнівалися, чи це справді ракети з Бєлгорода. Перевіряли. Бо йдеться про воєнний злочин, а Ассошіейтед прес – поважна інформаційна агенція, яка дуже ретельно ставиться до інформації, яку подає. Та є офіційні заяви адміністрації міста, висновки криміналістів і знімки – усе збігається. Фото взяли в роботу.

Вадим роздає знімки безоплатно, бо вважає: "що більше людей побачать, звідки запускають ракети, то краще". Загалом зробив 62 чи 63 фото. Точно не полічити, адже навіть упродовж нашої розмови по Харкову вдарили двічі. І ще двічі після нашої розмови того самого дня.

Фотограф вирішив усі кадри зібрати в єдину картину. Розрахував у фотошопі: на полотно розміром 1 м на 5 м поміститься 60 знімків. Після того зняв ще кілька кадрів. І ще кілька…

– Зараз не вдається знімати так часто, – каже. – Раніше з Бєлгорода били чітко, мов за розкладом, починаючи з 23:00. Плюс-мінус 10 хв. Відколи Україна отримала західну зброю й почала непогано відповідати, то трохи "струхнули" та змінили тактику.

– Зараз пускають ракети хаотично: спершу о 21:30, наступного дня — о 03:30, ще наступного — о 05:00.

Вадим Бєліков

Для мене Росія вмерла назавжди

Вадим Бєліков – етнічний росіянин. Більшість його родичів досі живуть у Росії.

– Спершу родичі активно дзвонили: не хвилюйтеся, ми вас звільнимо. А я стою біля вікна й дивлюся, звідки летять снаряди. Кажу про це родичам, а вони стверджують, що "це ваші по вас стріляють".

Може, вони непогані й не дуже дурні, але московська пропаганда дощенту винесла їм мізки. Вони вірять, що рятують нас. Скинув двоюрідному брату кілька відео обстрілів Харкова. У відповідь – глуха тиша. Так і перестали спілкуватися. Зараз ми вважаємо, що родичів у нас узагалі не залишилося.

Я Росію давно недолюблював, а від початку війни не тільки мені стало все зрозуміло. Харків (і це не секрет) був містом з різними настроями. До кордону тут 30 км. З Бєлгорода до нас їздили за ковбасою, бо в нас і краща, й дешевша. А зараз усі харківські дружно посилають Росію якомога далі. Бо всім ясно, звідки летить смерть.

Вадим має кілька фото, на яких видно, як неякісні російські ракети самі розриваються в повітрі й самознешкоджуються. І має мрію зняти, як ці ракети збиватимуть наші.

іскандер фотографії обстріли харків бєлгород