Назад до Януковича. Чому закриття даних шкодить економіці та громадянам
В Україні планують закрити частину даних, які вже досить довгий час є публічними. Ідеться про реєстр декларацій, реєстр корупціонерів, фінансову звітність компаній, дані Єдиного реєстру підприємств (ЄДРПОУ), земельний кадастр і багато інших. Мінцифри хоче закрити дані до завершення воєнного стану. Експерти та учасники ринку наголошують, що небезпеку відкритих реєстрів під час війни не доведено, особливо щодо історичних даних, які також хочуть закрити. До того ж частину інформації можна легко знайти у відкритих джерелах у невпорядкованому стані. ТЕКСТИ публікують думки учасників ринку та експертів з цього приводу.
Проєкт постанови Кабміну про перегляд переліку оприлюднених даних Мінцифри виклало для обговорення на сайті. Згідно з документом, пропонують не лише скоротити перелік відкритих наборів, а й дати право розпорядникам даних під час воєнного стану самостійно повністю чи частково припиняти оприлюднювати дані. Тобто список закритих для громадськості реєстрів може зрости. Водночас у пояснювальній записці Мінцифри дає орвеллівські прогнози впливу такого рішення: мовляв, воно не звузить, а розширить кількість публічних наборів даних, а також сприятиме підвищенню кількості програмних продуктів на їх основі.
На початку війни всі учасники ринку та громадські активісти погоджувалися щодо необхідності закрити найчутливіші публічні реєстри. Проте навряд чи хтось сподівався на "відкочування" до часів Януковича, коли реєстри просто стануть недоступними на невизначений строк, а також буде закрито доступ до історичних даних. Із відновленням економіки бізнес повернувся до здійснення перевірок контрагентів, пошуку даних про нерухомість, ліцензії, інформації про вплив на довкілля чи енергетичних даних. Натомість коли 2 серпня запрацював Портал публічних даних, виявилося, що частина реєстрів недоступна.
Ось деякі з ключові аргументи проти закриття реєстрів навіть у воєнний час.
Суспільний інтерес vs небезпека
1) Має бути баланс між суспільним інтересом і небезпекою оприлюднених даних з погляду використання ворогом. Кожен розпорядник може проаналізувати, що з його даних є чутливим і становить загрозу, і закрити ці дані. Але не закривати весь реєстр. "До прикладу, чи становить загрозу Реєстр корупціонерів? Певно, ні. Чи є до нього суспільний інтерес? Ще б пак! Тим паче, що зараз на порталі відкритих даних розміщено застарілий набір. Закривати його навіть немає сенсу", – вважає співзасновниця спільноти відкритих даних OpenUp Надія Бабинська.
"Якщо будуватимуть військовий об’єкт, то, звісно, про його вплив на довкілля нічого не потрібно публікувати. Але якщо йдеться про цивільне виробництво, то тепер ми нічого не дізнаємося і про нього, – додає керівник IT-напряму ГО "SaveDnipro" Павло Ткаченко. – Тепер для того, щоб у реєстрі ОВД побачити, що це за підприємство і як воно впливатиме на довкілля, потрібно писати інформаційний запит в орган, що здійснює процедуру. До того ж треба розуміти, у який орган звертатися – на рівні міністерства чи області".
Інший приклад – дані на радіаційний моніторинг, які є запитаними, зважаючи на ситуацію довкола Запорізької АЕС, але наразі закриті й можуть такими залишатися ще довгий час.
За словами менеджера напрямку відкритих даних аналітичного центру DiXi Group Андрія Білоуса, посадовці у своїх коментарях часто відкрито дають інформацію, яку дійсно можна вважати чутливою, і це викликає справедливе запитання: "То навіщо закривали табличні дані?". "Наприклад, заступник міністра енергетики Микола Колісник повідомив про поточний добовий рівень видобутку газу та очікувані обсяги видобутку за 2022 рік. Або пресслужба Міністерства енергетики повідомила про обсяги надходження вугілля з Австралії на конкретне підприємство – ПАТ "Центренерго". Водночас варіантів, на яку ТЕС прийшло вугілля, небагато: дві з трьох електростанцій підприємства розташовані на підконтрольній території", – каже Білоус.
До того ж, за його словами, є приклади даних, коли зведену інформацію закрили, а її першоджерела доступні. "Найяскравіший кейс – ліцензійний реєстр НКРЕКП, що містить інформацію про підприємства зі сфери енергетики, які мають ліцензії на виробництво електроенергії та тепла; постачання газу, електроенергії, тепла й води; а також інші види діяльності. За своєю суттю це список підприємств і рішень НКРЕКП про видачу або анулювання ліцензії на відповідний вид діяльності. Усі ці дані можна відтворити на основі постанов Регулятора, які відкрито публікують", – зазначає експерт.
Учасники ринку вважають, що уряд і Мінцифри мають пояснити не лише те, у чому полягає небезпека кожного з пропонованих до закриття реєстрів, особливо історичної частини (хоча її часто можна знайти в архівних і комерційних сервісах), а й за якими критеріями ці реєстри відбирали. Приміром, чи є прецеденти використання відкритих даних (оприлюднених до 24 лютого 2022 року) ворогом і як саме? Також можна організувати публічне обговорення необхідності закрити найбільш запитувані реєстри й визначити, які дані не публікувати взагалі, а які, наприклад, публікувати, але із запізненням.
Хто контролюватиме корупцію
2) Корупційні схеми в уряді й на місцевому рівні нікуди не зникли, можливість відстежувати їх через відкриті дані – ознака здорового суспільства, яке контролює можновладців. Тому повне закриття реєстрів бізнесу, землі й фінзвітності лише грає на руку тим, хто хоче зловити рибку в каламутній водиці війни.
Павло Ткаченко наводить приклад закритого реєстру впливу на довкілля. "Громадськість може не встигнути взяти свою законну участь у процедурі обговорення на всіх етапах. Адже процедура ОВД – тристороння, участь у ній беруть бізнес, держава та громада рівноправно. Люди мають право надсилати свої зауваження та пропозиції впродовж певних етапів. Якщо вчасно не побачити, яку саме діяльність планують у конкретній громаді, – можна не встигнути подати зауваження. Як наслідок – компанія може побудувати будь-що. Під час такого будівництва можуть з’явитися нові джерела викидів, здатні зашкодити довкіллю", – зазначає він.
"Зниження рівня прозорості та підзвітності українських органів державної влади та місцевого самоврядування істотно вплине на рівень довіри міжнародних партнерів, які зголосилися взяти участь у відбудові України після жахливих руйнувань з боку Росії. Це допомагатиме ворогу створювати недовіру, розбрат і конфлікти всередині нашої держави", – додає керівниця "Асоціації відкритих даних" Наталія Чорногуб.
"Менше даних – більше маніпуляцій. Ми добре пам’ятаємо про “інформаційні війни” навколо цін на газ або тарифів на його розподіл. За оцінкою DiXi Group, серед усіх розпорядників зі сфери енергетики досі публікують лише близько 25% даних. Відсутність офіційної статистики збільшує простір для фантазій і, відповідно, зменшує можливості аргументовано пояснювати, пропонувати або критикувати", – каже Андрій Білоус.
Бізнесу теж потрібні дані
3) Влада закликає бізнес відновлювати роботу. Одна зі складових цього – перевірки контрагентів: партнерів, постачальників, клієнтів. Комерційний доступ потрібен щонайменше для того, щоб не натрапити на пов’язаного з Росією партнера й не мати неприємних розмов з СБУ. Не кажучи вже про такі буденні виклики, як фірми-одноденки, банкрути, шахраї тощо. За словами Бабинської, нещодавно також з’ясувалося, що деякі кандидати не можуть пройти перевірку для прийняття на роботу, оскільки служби безпеки підприємств не мають доступу до всіх потрібних реєстрів.
До того ж закриття публічних даних прямо впливає на низку комерційних процесів. "Треба розуміти, що бізнес платить ринкові ціни, тобто не фіксовані 1,44 грн за кВт*год електроенергії чи 8 грн за кубометр газу, як населення. Ціни на енергоносії для бізнес-споживачів (заводи, торгові центри, магазини, кіоски тощо) коливаються залежно від попиту та пропозиції. В умовах відсутності достатніх даних для їх оцінювання, постачальники починають страхувати свої ризики зменшенням тривалості контрактів, переносять попит з сегмента довгострокових двосторонніх договорів на ринки “на добу наперед” або внутрішньодобові, що відбивається на рівні цін", – зазначає Білоус.
4) Поява можливості хоча б на деякий час закривати дані, зокрема й історичні, містить ризики повернутися до культури закритості, поступове витіснення відкритих даних з публічного простору, додає Бабинська. А це водночас ставить під загрозу й перспективи подальшої європейської інтеграції.
"Відкриті дані є однією з головних умов вступу до Європейського Союзу. У 2014 році в Україні було створено Єдиний державний вебпортал відкритих даних, де розміщують усі набори, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних. Після цього західні партнери почали сміливіше інвестувати в підтримку України, оскільки вони побачили можливість моніторити різні сфери: бізнес, економіку, екологію тощо. Наявність відкритих даних спрощує інвестиції, оскільки є розуміння, що вкладення не буде вкрадено чи неналежно витрачено, й можна побачити результати", – каже засновник та CEO YouControl Сергій Мільман.
***
Як провідний аналітичний центр, який працює серед іншого і з відкритими даними, ТЕКСТИ поділяють занепокоєння експертної спільноти щодо можливого закриття важливих джерел інформації для бізнесу та громадськості. Ми вважаємо, що ініціатори проєкту постанови мають збалансувати воєнну небезпеку й суспільний інтерес і разом з учасниками ринку та представниками громадськості випрацювати модель, що збереже прозорість і підзвітність влади, а також дасть бізнесу змогу ефективно використовувати відкриті дані.
