С

"Слідів" російських радарів для ППО стало більше на морі і в Білорусі. Деякі може побачити кожен

За допомогою відкритих даних будь-хто може стежити за розміщенням окремих типів військових радарів. У середині квітня ТЕКСТИ виявили кілька російських радарів на окупованих територіях України. За цей час їх кількість зросла. Ми оновили карту та спробували ідентифікувати частину радарних установок, які ворог, імовірно, використовує й проти українських військових.

Навіщо потрібні радари?

Проста відповідь – це “вуха” й “очі” військових. Залежно від типу, вони здатні виконувати найрізноманітніші завдання: виявляти об’єкти противника (стаціонарні, наземну техніку, безпілотники, кораблі, запущені ракети), ідентифікувати їх тип, параметри, напрямок руху, орієнтовні цілі, національну приналежність, “супроводжувати” їх для передачі цілей для свого ППО, артилерії, літаків, кораблів тощо. Зазвичай під кожне завдання використовують різні типи.

Засоби радіоелектронної боротьби здатні “глушити” сигнали від чужих радіолокаційних станцій і сигнали, які передають літаки, кораблі, техніка одне одному або переспрямовувати ці сигнали, щоб ввести супротивника в оману. Усе це причина, чому радари ворога – пріоритетна ціль для знищення.

Чи можна “побачити” радари без спеціальної техніки й не перебуваючи безпосередньо близько до них? Кілька років тому ізраїльський експерт Харел Дан помітив, що деякі військові радари можна виявити на основі даних з мирних супутників європейської програми Sentinel-1. Спрощено це має такий вигляд: два супутники S1A і S1В рухаються по протилежних орбітах і з певною періодичністю “фотографують” радіосигнали, які генерують джерела на землі на певній частоті в певному діапазоні. (У супутників багато інших завдань, але нас цікавить саме ця функція.)

Дан звернув увагу, що в окремих місцях з’являються “прямокутники” посиленого сигналу, які виявилися “слідами” від радарів систем Patriot – зенітно-ракетних комплексів, що прикривають великі міста чи важливі об’єкти в різних країнах світу. “Відкриття” Дана стало основою для багатьох інструментів, з допомогою яких незалежні дослідники можуть стежити за військовими радарами в усьому світі. ТЕКСТИ також узяли за основу цей метод у пошуку російських радарів на окупованих територіях і вздовж кордонів України. Перші результати ми публікували в середині квітня. Тоді слідів від радарів було небагато. Сьогодні спробуємо глянути, як змінилася ситуація.

Чому ми не бачимо всіх радарів?

У методології є певні обмеження, які слід брати до уваги та які не дають змоги результатам замінити собою дані розвідки (ми переконані, що відповідні підрозділи ЗСУ давно володіють значно ширшим набором даних.)

По-перше, супутники Sentinel-1 не “висять” постійно над територією України. У кращому разі вони “прочісують” одну й ту саму зону раз на 1-2 дні, але впевнено можна говорити про періодичність у 10-14 днів. Це означає, що супутники фіксують лише наявність сигналу радара в мить проходження над поверхнею землі. В інший час станція може бути вимкнена, переміщена в інше місце, де вона роздає сигнал, чи переключена на інші частоти, недоступні супутнику тощо. Водночас радар може не працювати конкретно в день проходу супутника (і бути для нього непомітним), але роздавати сигнал в інші дні.

map.png

Результат проходження супутників за кілька днів – на знімках залишаються "прогалини", які буде заповнено під час проходження на цією територією наступного разу

Зазвичай дослідники беруть для аналізу певний проміжок часу, щоб на одній картинці отримати радари, зафіксовані в різні періоди. Ризик такого підходу в тому, що це може бути одна й та сама станція, яка перемістилась. Або дві різні, які вмикали в різний час. Відрізнити ці дві ситуації “на око” неможливо.

По-друге, супутники працюють у строго визначеному діапазоні 5,4 ГГц, відтак можуть “зафіксувати” лише радари, які роздають сигнал у цьому або близькому до нього діапазоні. Ідеться про так званий С-діапазон (C-Band, від англ. Compromise, класифікація ІЕЕЕ, Інституту інженерів з електротехніки та електроніки; за стандартами НАТО це діапазони G/H) – частоти, на яких працюють у ньому радари, можуть мати спектр від 4 до 8 ГГц.

З великого переліку радарів (радіолокаційних станцій), які використовують росіяни, цей спектр або близький можуть потенційно використовувати, наприклад, РЛС 96Л6Е, Гамма-С1, Подлет-К1, Купол. “Хороша новина” – їх застосовують для “допомоги” системам протиповітряної оборони типу С-300, С-400, Бук-М1, Бук-М2, Тор-М1 тощо. Той факт, що ми можемо “побачити”, ймовірно, “сліди” від цих радарів, не означає, що там немає інших типів радарів, які працюють в іншому діапазоні частот або так само супроводжують аналогічні установки систем ворожої ППО.

Третє обмеження полягає в тому, що “слід” від радара може сягати кількох десятків кілометрів (у середньому в нашому дослідженні це близько 80 км, але є сліди й по 130-250 км). Водночас визначити точно, на якій частині цього “сліду” перебувало джерело випромінювання, важко: супутник фіксує лише мить, у цей час хвиля може тільки стартувати або вже стихати, антена може “крутитися” чи надсилати сигнал в одну точку. Саме тому всі “сліди” на картах мають схожий вигляд і однаковий напрямок – перпендикулярно до руху супутника. Також більшість слідів “порізано” зоною видимості супутника (смуга покриває близько 80-85 км у ширину). Тобто ми не знаємо, чи це весь спектр, чи лише частина, яку зафіксував радар.

Тільки в разі, якщо радар зафіксували одразу два супутники – S1A і S1B, – які проходили над однією місцевістю в різний час, і обидва рази радар “роздавав” достатній рівень сигналу, щоб його можна було “запеленгувати”, на карті такий слід матиме вигляд хреста, де на перетині прямокутників, найімовірніше, буде сам радар. Оскільки, як уже було сказано, супутники літають над однією точкою з певною періодичністю, геолокувати джерело сигналу вкрай важко: це вдасться зробити лише за наявності супутникових знімків карт і випромінювання, зроблених за дуже короткий проміжок часу.

qatar.png

Хрестовидний "слід" від радарів, які працюють з Patriot у Катарі з оригінального дослідження Дана. На знімку видно, що центр хреста зміщено, тобто якби ми бачили лише одну смугу і припустили, що радар перебуває по центру, то, очевидно, помилилися б

Короткі характеристики радарів

Отже, якщо наші припущення правильні, потенційно ми зможемо побачити сліди щонайменше від однієї з чотирьох систем.

96L6E_radar_radar_-_100th_Anniversary_VVS-R_-01.jpg

96Л6Е. Фото: Wikimedia

гама.png

Гамма-С1. Фото: Вестник ПВО

podlet.jpg

Подлет-К1. Фото: twitter

kupol.jpg

Купол. Фото: твіттер

Що ми побачили за останній час

Тримаючи на думці ці обмеження, ми все ж вирішили глянути, як за останні три місяці змінилася карта України й кордонів з погляду ймовірного розташування на ній радарів. Для цього ми взяли два інструменти, в основі яких лежить відкриття Дана. Це Radar Interference Tracker від команди розслідувачів Bellingcat і 5Ghz Interference Locator. І з їх допомогою “просканували” проміжок часу від 2 травня до 24 липня.

Географія радарів

Території, на яких ми виявили потенційно російські радари систем ППО (далі називатимемо їх радари), можна поділити на кілька умовних кластерів. Перший – це територія Росії на схід від лінії фронту й окуповані території Луганської, Донецької, Запорізької областей. Другий – Азовське й Чорне моря, а також узбережжя Одеської області й невизнане Придністров’я. Третій – територія Білорусі на північному кордоні України.

“Сліди” кількох радарів, які працювали в червні, ми виявили в районі Воронежа, а також у районі міста Старий Оскол Бєлгородської області. Цікаво, що буквально кілька тижнів тому в медіа з’явився детальний опис системи ППО довкола Бєлгорода. Серед іншого автор згадує всевисотний виявник РЛС 96Л6Е, який разом з іншими радарами нібито могли вимикати на ремонт чи діагностику. А ті, що працювали, бідкається дописувач, імовірно, були увімкнуті на недостатній потужності. Тому українські ракети російські системи ППО нібито перехоплювали над містом несвоєчасно. Ми можемо лише припустити, що, ймовірно, це правда: сигнали РЛС у районі Воронежа-Бєлгорода супутники зафіксували в червні, а в липні їх на “знімках” уже не видно.

radars.jpg

Аналогічний всевисотний виявник 96Л6Е мали у 2016 році поставити у Феодосії в окупованому Криму разом із іншими елементами системи ППО

Далі вздовж кордону з окупованою Луганською областю також у червні ми побачили кілька “слідів”, один з яких – прямо біля аеродрому в селищі Міллєрово, на якому базувалися літаки Су-30СМ, Су-25 та гелікоптери, що здійснювали атаки на територію України. У перші дні війни аеродром нібито поцілили українською “Точкою-У”, проте офіційно сторони цього не підтвердили. У Міллєрово, до слова, дислокується 933-й зенітний ракетний полк, у якого на озброєнні стоять системи “Тор”. Станом на червень повідомляли про дислокацію полку в Донецькій області. Варто зазначити, що сигнали радарів у районі Луганська можуть також стосуватися частини ППО, яка нібито забезпечувала захист неба над окупованим обласним центром і яку нещодавно атакували ЗСУ.

мил.jpg

Наслідки нібито удару по аеропорту Міллєрово. Фото: Командування Повітряних сил

“Сліди” радару виявляємо між селами Крижчене й Очеретувате на окупованій частині Запорізької області. Пропагандистські російські медіа повідомляли, що “системи ППО регулярно збивають українські ракети над Василівкою та Пологами”. Ще один “слід” з’являється між населеним пунктом Малоянисоль у Донецькій області й Катеринівкою Ростовської області в Росії. Цілком імовірно, що його дія може розповсюджуватися й на Маріуполь.

radars2.jpg

Сигнали радарів у районі Краснодара і Єйська не викликають подиву, адже тут розміщено навчальний центр ППО, а неподалік обласного центру базується 77-ма зенітно-ракетна бригада, оснащена установками С-300. Чіткі сигнали також роздають радари біля Тирасполя в Придністров’ї. Хоча офіційно на озброєнні сил ППО невизнаної республіки є радянські “Єнісеї”, а чим насправді може бути озброєний російський контингент на кордоні з Одеською областю – питання відкрите.

Низку “слідів” від радарів можна побачити в акваторії Чорного й Азовського морів. Оскільки кораблі Чорноморського флоту РФ також обладнані системами ППО, цілком імовірно, що ці сигнали роздають їхні радари.

Цікаво, що експерти російського профільного сайту назвали це явище “аномалією” та припустили, що на частотах, які “бачить” європейський супутник, можуть працювати також засоби радіоелектронної боротьби, а не лише радіолокаційні станції. Ми також звернули увагу на те, що "сліди" видно лише під час двох проходжень супутника і так само їх буде видно в цьому самому циклі на території Білорусі.

radars3.jpg

Після появи інформації про скупчення на території Білорусі російських зенітно-ракетних комплексів легко можна припустити, що наявність “слідів” радарів на кордоні з Україною пов’язана саме з цим. Білоруські системи ППО логічно можуть розміщуватися біля промислового вузла в Мозирі. Проте також неподалік розташовано й аеродром “Зябровка”, про який експерти кажуть, що його білоруси віддали під потреби російських систем ППО. Саме з нього нещодавно запускали ракети по Києву й інших містах.

radars4.jpg

Ми й далі відстежуватимемо зміни в розташуванні "слідів", які бачать супутники Sentinel. А також відкриті до додаткових експертних коментарів щодо того, що саме означають ці знімки і як можна вдосконалити їх пошук та прочитання.

datavis ППО радари data journalism карти osint

Знак гривні
Знак гривні