Попри бан найодіозніших московських пропагандистів, у YouTube безліч російської дези. Як це змінити
Щомісячно сервіс YouTube охоплює понад 70% українських інтернет-користувачів. Мобільний застосунок цієї соцмережі встановлено майже на всіх мобільних пристроях в Україні. І через неї активно поширюється російська пропаганда та дезінформація. Основним принципом роботи YouTube є відкритість до якомога більшої кількості різноманітного контенту. Генеральний директор YouTube С’юзен Вучицькі вірить, що відкритість заохочує суспільну дискусію, стимулює економічний розвиток та дозволяє якомога більшій кількості голосів бути почутими. Та на жаль, відкритість YouTube має і свій зворотний темний бік.
Простота користування та легкість доступу роблять YouTube ідеальним середовищем для поширення пропаганди, конспірології та дезінформації. Росія вже давно виявила цю вразливість платформи YouTube та успішно використовує її, насичуючи медіапростір сайту своєю брехнею, фейками та маніпуляціями.
Важка артилерія російської пропаганди продовжує працювати
До недавнього часу основними поширювачами російської дези на YouTube була низка каналів російського державного телебачення, як-от RT та Sputnik. Наразі ці канали заблоковані для перегляду у всьому світі. Команда Youtube ліквідувала їх у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії до України та агресивну інформаційну війну, що його супроводжує.
Загалом сервіс YouTube та його компанія-власник Google, як і інші західні компанії, не залишаються осторонь протидії російській агресії в Україні. Служби безпеки Google допомагають українським вебсайтам захищатися від DDos-атак, а український пресофіс Google повідомив TEXTY.org.ua, що з початку російсько-української війни модератори YouTube видалили понад 1 тисячу каналів та 15 тисяч відео, що були пов’язані із поширенням російської дези.
Пресслужба Google зазначає, що YouTube передусім видаляє відео та канали, які “заперечують, мінімізують або принижують добре задокументовані події насильства”. З огляду на нинішню ситуацію це може бути контент, у якому “стверджується, що жертви [війни] є акторами або що вторгнення [до України] є операцією з підтримання миру чи визволення”.
Та, на жаль, навала російської пропаганди та дезінформації продовжує заповнювати YouTube, попри всі намагання команди сервісу йому протидіяти.
Наприклад, записи пропагандистських передач російського державного телебачення можна вільно знайти у ретрансляції мережі різноманітних анонімних акаунтів. Буквально до моменту публікації цієї статті відкрито продовжував мовлення канал із добірками фейків та маніпуляцій від відомої російської пропагандистки та очільниці RT Марґаріти Сімоньян (176 тис. підписників).
YouTube заблокував його в Україні, але в інших регіонах світу його можна вільно переглядати. Поширенням російської дезінформації у світі також займається державне білоруське інформ-агентство БЕЛТА (заблоковано в Україні, загалом понад 400 тис. підписників). Цікаво, що цей канал навіть не має спеціального маркування від YouTube про фінансування урядом Білорусі. Інший білоруський пропагандистсько-дезінформаційний канал – БЕЛРУСИНФО (371 тис. підписників) – продовжує своє необмежене мовлення як в Україні, так і деінде.
Швидкий пошук свідчить, що YouTube не вдалося повністю обмежити англомовну пропаганду від російської державної медіаагенції Sputnik. Зокрема, представниця Sputnik Татьяна Кухарєва регулярно вмикається в ефір індійського YouTube-каналу India Today (близько 6 млн підписників) та ретранслює звідти російські фейки про “українських нацистів” на весь світ.
Зазвичай Кухарєва отримує на India Today від 10 до 20 хвилин ефірного часу. Автори каналу майже не намагаються протиставляти їй спікерів з іншого боку, для того, щоб хоча б позірно зберегти баланс думок в ефірі.
Інформаційна отрута для YouTube
Окрім державних та навколодержавних російських і білоруських медіа, на YouTube все так само зберігають свою присутність десятки й сотні “блогерів”, що перекручують реальність та вводять в оману своїх глядачів. Це, наприклад, горезвісний Анатолій Шарій. Його основний канал (2,9 млн підписників) вже недоступний в Україні, але російськомовна аудиторія з інших країн з легкістю може переглядати цей контент.
Шарій не полишає своїх спроб впливати на інформ-простір України. Його маніпулятивні та дезінформаційні відео пробиваються до українського YouTube за допомогою цілої мережі запасних акаунтів. Виявити це можна, скориставшись банальним пошуком всередині YouTube. Основна мета Шарія – посіяти занепадницький настрій в Україні, занурити глядача в апатію та створити ілюзію безвиході.
Канал ще одного проросійського “блогера” – Юрія Подоляки (2.8 млн підписників) – теж віднедавна заблоковано в Україні. Подоляка спеціалізується на військовій псевдоаналітиці, активно ретранслює російські пропагандистські наративи. В минулому на нього неодноразово посилались кремлівські та лукашенківські медіа як на “альтернативну” точку зору з України. Як і Шарій, Подоляка проривається до української аудиторії через цілу низку каналів-ретрансляторів шкідницького контенту.
Олександр Семченко – ще один псевдоаналітик на кшталт Подоляки. Його канал нараховує близько 900 тисяч підписників. Семченко не цурається своєї активної проросійської позиції та не гребує публікацією відвертих фейків на кшталт розповідей про “биолаборатории НАТО в Украине” та “женские нацистские батальоны”. Канал Семченка й досі можна вільно переглядати в Україні.
Кирило Стремоусов – російський колаборант з окупованого Херсона. Він давно відомий своєю співпрацею зі спецслужбами країни-агресора. Невдовзі після захоплення Херсона росіянами Стремоусов відзначився публікацією фейкового допиту “проукраинского активиста”. За допомогою цією інформаційної провокації Стремоусов намагався зламати дух громадського спротиву в місті та створити підґрунтя для російських репресій проти цивільних захисників Херсона.
Після початку окупації Стремоусов розпочав відкрито погрожувати мешканцям Херсона, обіцяв незгодним російські тюрми та “зачистки”. Цю відкриту пропаганду ненависті й досі можна вільно віднайти на українському YouTube. Основний канал Стремоусова має 73 тисячі підписників.
Окрім Стремоусова, продукуванням ненависті на YouTube також займається протоієрей РПЦ Андрєй Ткачьов. Основний канал Ткачьова нараховує понад мільйон підписників. Його заблоковано в Україні, але попри це, людиноненависницькі та українофобні “проповіді” Ткачьова можна вільно переглядати, наприклад, на каналі “Царьград ТВ” (252 тис. підписників), а також у ретрансляції безлічі інших пропагандистських акаунтів.
Ткачьов виправдовує необхідність “спецоперации” Господньою волею та молиться до святих РПЦ, щоб вони “помогли русским воинам поскорее надавать по щщам вавилонской блуднице”, маючи на увазі Україну та Захід. “Мы русские! С нами Бог!” – зазвичай завершує свої виплески ненависті Ткачьов.
Що має зробити YouTube, щоб зупинити російську інформаційну війну?
Російська пропаганда та дезінформація вже багато років отруює світовий медіапростір. Росія вдало використовує вразливості сучасних медіаплатформ, проштовхуючи свою інформаційну агресію під виглядом “альтернативного” погляду на світ. До початку повномасштабної російсько-української війни західні країни доволі мляво реагували на засилля російської пропаганди. Але досвід останніх років свідчить, що далі миритися з цією ситуацією неможливо.
До прикладу, той-таки YouTube чудово усвідомлює небезпеку поширення дезінформації через власну платформу. Починаючи з 2016-го року команда сервісу постійно намагається впроваджувати нові технічні засоби та політики для контролю шкідливого контенту, але, як бачимо на свіжому прикладі російсько-української війни, – це їм не дуже добре вдається.
Модератори YouTube доволі оперативно блокують канали поширення російської дези в Україні, але не поспішають завадити російським інформаційним військам і далі атакувати світ. Це небезпечно з огляду на велику російськомовну діаспору в країнах ЄС, США, Канаді, Австралії. Схоже на те, що внутрішні алгоритми машинного навчання, які допомагають автоматично маркувати шкідницький контент на YouTube, все ще доволі слабо виявляють російську дезінформацію, якщо вміють розрізняти її взагалі.
Це й не дивно, адже оперативне відстеження дезінформаційних наративів – далеко не тривіальна задача. Активна співпраця з незалежними дослідницькими центрами (передусім українськими) могла б суттєво допомогти YouTube в приборканні шквалу російської дезінформації. Не зробивши цього, технологічний гігант ризикує стати сліпим знаряддям у руках убивць і воєнних злочинців.
