“Рейкова війна”: білоруський спротив чи каталізатор революції
Вночі 16 березня білоруські ЗМІ повідомили, що жителі кількох міст Пінського району Брестської області Республіки Білорусь чули потужні вибухи. За словами очевидців, у небі було видно два об'єкти, що падають у напрямку кордону з Україною, у бік білоруського села Невель. Приблизно у той самий час з території РБ було здійснено обстріл українського міста Сарни Рівненської області. Це вже не перша можлива провокація, метою якої є втягнути Збройні сили Республіки Білорусь у війну з Україною.
11 березня Командування Повітряних сил ЗСУ повідомило, що Російські літаки завдали авіаудару по Білорусі з українського напрямку, оприлюднивши в ЗМІ фото- і відеодокази. Однак, хоч це і дивно, білоруська влада назвала заяву ЗСУ фейком.
Стає очевидно, що попри активні намагання та провокації РФ втягнути Збройні сили Республіки Білорусь у війну з Україною, цього не підтримує навіть пропутінський режим Лукашенка. На перший погляд, це нелогічно, адже Білорусь вже втягнута у війну, бо надає можливість російським військовим обстрілювати та атакувати українські міста зі своїх територій. Чому б не піти далі?
Відповідь може бути на поверхні – страх диктатора перед повторенням революції 2020 року та відсутність людських ресурсів “великого” брата на придушення нового повстання.
Про те, чи можливе повторення революційних подій 2020 року, та які загальні настрої населення РБ стосовно війни з Україною, ми поговорили з білоруською журналісткою, експерткою аналітичного центру Atlantic Council Ганною Любаковою.
Чи підтримують білоруси війну Путіна і Лукашенка?
– Треба реально відрізняти позицію суспільства від того, що транслює режим. Більшість людей не обирала Лукашенка і, відповідно, не асоціює себе з ним і його діями за останні півтора року. За останніми даними британського аналітичного центру Chatham House, лише 3 відсотки респондентів підтримують ідею відправки білоруських військ воювати в Україну. Більшість вважає участь білорусів у війні катастрофою для нашої країни.
Які настрої в білоруських військах? Чи правда, що військові відмовляються виконувати злочинні накази та звільняються зі служби?
– Білоруська армія не лояльна до Лукашенка. Це солдати, а не АМАП (аналог рос. ОМОН), чи ГУБАЗіК (авт. – управління в Міністерстві внутрішніх справ Республіки Білорусь). Загальної підтримки ніколи не було. Інша справа генерали.
Однак і генерали не прагнуть воювати. По-перше, прагматизм. Наша армія не готова до нападу – вона оборонна, десятиліттями готується до оборони, а не до нападу. Військові бачать втрати росіян – привозять поранених, загиблих – це страх і для суспільства, і для військових.
Це чужа війна. Чому білоруський генерал повинен воювати за Путіна? Проте 30 років незалежності привели до того, що для переважної більшості білорусів суверенітет є пріоритетом. Чи будуть серед них саботаж і дезертирство? Якщо вони пошлють їх воювати, я думаю, що так і буде. Через страх чи через те, що не хочуть стріляти в українців.
Що робить білоруське суспільство, аби зупинити війну в умовах жорстких репресій?
а Слід розуміти, що це тоталітарна країна, де будь-який протест жорстоко придушений і неможливий. Я розумію, що для українців це звучить як насмішка з війни. Але під час недільного мітингу 27 лютого було затримано понад 800 осіб. Багатьох із них катували в тюрмах.
При цьому білоруси саботують, руйнують залізничні колії, пошкоджують дороги, щоб не допустити російського транспорту. В Україні вже мають бути близько 500 наших волонтерів, ще 1000 подали заявки та чекають на прийом. Наші волонтери допомагають на місці, лікарі працюють в Україні, діаспори збирають для вас те, що можуть. Це все прояви такого протесту і допомоги білорусів. Ми робимо те, що можемо.
За період війни на території Білорусі внаслідок диверсійних операцій, які умовно називають “рейковою війною”, і кібер-атак міжнародної ІТ-спільноти, відбувається часткова зупинка нормального функціонування білоруської залізниці. Зокрема, вночі 16 березня на перегоні Фариново-Загаття (Вітебське відділення білоруської залізниці) було спалено релейну шафу сигналізації, централізації та блокування.
До цього видання "Європейська правда" з посиланням на білоруське Zerkalo повідомляло, що за даними білоруських силовиків, "з 28 лютого на 1 березня на території Могилівської, Гомельської та Мінської областей зафіксовано три факти знищення сигнального обладнання, блокування залізничних колій.
Відповідальність взяли на себе білоруські партизанські угрупування “Бусли ляцяць” та “BYpol". Крім цього, 2 березня в місті Стовпці Мінської області правоохоронці затримали чоловіка з дружиною, які підпалили колоди на залізничних коліях.
Білоруські силовики не приховують, що причиною диверсій стало протистояння російській агресії в Україні.
Таким чином, зважаючи на активний спротив населення, причини для побоювання Лукашенка щодо повторення революційних виступів більш ніж реальні. А виведення вірних режиму військ (лише частина військових готова виконати злочинний наказ) може спровокувати дестабілізацію в тилах. Крім того, Україна зможе атакувати російські авіабази на території РБ, з яких ведеться обстріл українських міст. У таких умовах диктаторська влада постане перед вибором, куди витрачати “вірні” режиму людські ресурси: на війну, яку веде Росія, чи на придушення повстання.
Білоруський поодинокий, але результативний супротив є прикладом активного протистояння суспільства диктаторському режиму – на таке протистояння, на жаль, не здатні росіяни. І тут постає питання: хто ж “великий” брат?
