Підготовка без паніки. Як діяти і як допомагати іншим у випадку початку бойових дій

У ці тривожні дні публікується чимало порад та інструкцій – сподіваємося, і наші будуть корисними – їх дає Юлія Піменова, волонтерка і співзасновниця БФ «‎Станція Харків‎», яка вісім років тому була координаторкою пункту допомоги переселенцям на залізничному вокзалі у Харкові. Також додали поради від волонтерки Олени Білозерської та від Інституту масової інформації.

Але варто враховувати, що нинішні бойові дії можуть суттєво відрізнятися від подій 2014 року. Передусім масштабом. Є ймовірність (наголошуємо – ймовірність) того, що атака почнеться з масованого авіаційно-ракетного удару по пунктах командування і цивільній інфраструктурі, як-от мости чи високовольтні лінії електропередач. Великі міста можуть ураз опинитися без електроенергії, а отже без інтернету і зв'язку. Все це відновлюватиметься, але коли й чи надовго – невідомо. Також у разі тривалої війни за місто там виникнуть проблеми з їжею, пальним та усім, що потрібне для життєдіяльності. В разі воєнної загрози у Києві, ймовірно, звідти потягнуться великі каравани приватного транспорту у бік Західної України. При цьому варто враховувати, що російська авіація, найпевніше, атакуватиме біженців з повітря. До того ж є російський план вторгнення з Білорусі, і дорога через Коростень може бути перерізана. Також при плануванні дій варто розуміти, що є можливість того, що Росія почне атаку одночасно з трьох напрямків: сходу, півночі та півдня, а далі сконцентрує найбільше сили там, де досягне найбільшого успіху. Події можуть розвиватися за тисячами сценаріїв.

Але досвід першої фази війни, яка почалася 2014 року, та інших надзвичайних ситуацій все одно корисний. Отже, далі про нього.

«Замість паніки варто взятися до реальних справ. Нас не застав зненацька 2014 рік, а тепер ми маємо досвід, армію і підтримку друзів», – каже Юлія Піменова. Вона вважає, готуватись треба і тим, кому, можливо, доведеться покинути дім, і тим, кому доведеться допомагати й приймати людей на новому місці.

Якщо доведеться залишити домівку

По-перше, треба визначитись з тим, чи плануєте виїхати, якщо територія бойових дій наблизиться до вашого регіону. Якщо так, то зробити це варто заздалегідь, поки нормально курсує громадський транспорт. Зібрати речі, як у довготривалу подорож.

Якщо плануєте залишатись, попри все, або виїхати тільки у випадку серйозної загрози, то з собою брати треба лише найнеобхідніше. Варто розуміти, що залишене житло з великою ймовірністю може бути пограбоване.

«Ми бачили на власні очі, що пережили сім'ї, коли в паніці загубили в дорозі дитину або виїжджали з дому в халаті без грошей, телефонів, документів. Усі поради нижче засновані на реальному досвіді, який, сподіваємось, не знадобиться», – каже Юлія.

Як підготуватися людям, яким, може, доведеться покинути свій дім, окрім того, як взяти найважливіші документи?

Почати можна зі зборів «тривожного рюкзака» – пакунку з найнеобхіднішими речами, щоб у разі біди все було під рукою і не забулось важливе.

1. Документи, що підтверджують особу та інші важливі документи (свідоцтва про народження дітей, шлюб, документи, що стосуються бізнесу і власності тощо), а також їх копії у водонепроникному упакуванні.
2. Мінімальна аптечка і життєво важливі ліки з розрахунку щонайменше на три дні.
3. Готівка (на випадок, якщо електронні платіжні системи можуть бути відключені) і банківські картки.
4. Запальничка, сірники, ніж, ліхтарик із набором батарейок.
5. Води 1,5 – 2 літри на людину в день.
6. Продукти, які швидко втамовують голод і довго не псуються: консерви, енергетичні батончики, горіхи та сухофрукти.
7. Гігієнічні засоби (без зубної пасти ще можна обійтися, без вологих серветок – складно).
8. Змінна білизна та сезонний одяг (термобілизна, теплі шкарпетки, рукавички, шарфи та шапки).

Якщо в сім'ї є дитина, варто зробити нотаріальний дозвіл батьків чи опікунів на вивіз дитини кожному з батьків.

Крім того, домашнім тваринам заздалегідь слід зробити щеплення та ветеринарні документи, щоб не було проблем із вивозом улюбленця.

Найцінніші родинні реліквії теж можна взяти. Проте варто розуміти, якщо йдеться не про рідкісні родинні фото, а, наприклад, про коштовності, це може стати предметом сутички у разі обшуку.

«Вислів «у мене тривожна валізка вже зібрана» не обов’язково повинен сприйматися буквально – що прям так і стоїть зібрана в коридорі. Не факт, що вона взагалі знадобиться, а багато речей, призначених для валізки, часто використовуються, і їх незручно тримати спакованими», – пише у своєму Фейсбуці волонтерка Олена Білозерська. Вона радить просто скласти список необхідних речей і за потреби докупити те, чого бракує. Якщо такий список є під рукою, а речі є вдома – фізично спакувати їх можна за годину.

Документи та фото – у «хмару»

Важливо також зберегти у хмарному сховищі важливі документи.

«Насамперед, здається, паспорта та ІПН цілком достатньо, але на практиці виявляється, що потрібними будуть ще й дипломи, трудові книжки, документи на бізнес чи нерухомість, – наголошує каже Юлія Піменова. – Навіть свідоцтво про шлюб або розлучення відновити ще й віддалено – проблематично. Не знаю, як зараз, а у 14-му році архіви не були оцифровані та не синхронізувалися між областями. Тому сядьте й подумайте, які документи у вас є та які з них актуальні не лише на рік, а й на все життя».

Чи безпечно зберігати документи в мережі?

«В інформаційній безпеці є кілька складових. Одна з них – конфіденційність: те, щоб ніхто сторонній не побачив якусь важливу інформацію. Але також є доступність – аби ми самі не втратили якусь дуже важливу інформацію. Мені здається, у випадку евакуації, коли люди змушені залишати домівки, конфіденційність стає менш пріоритетною. Можливість мати доступ до копій документів, до пошти та месенджерів, з яких ви будете комунікувати із родиною, друзями, колегами – стає важливішою. Зокрема, якщо врахувати, що ви можете втратити свої телефони та комп'ютери, і доведеться заходити в облікові записи із чужих пристроїв», – каже Антон Кушнір, представник Лабораторії цифрової безпеки.

Також варто подбати про доступ до якихось ключових речей – пошти, сканів документів у хмарі, месенджерів – бо через них доведеться підтримувати комунікацію.

Як мінімум, треба пригадати й спробувати запам'ятати паролі до ключових облікових записів, на випадок, якщо доведеться заходити з чужих пристроїв.

Якщо маєте увімкнену двофакторну аутентифікацію, то так само варто зберегти, можливо, переписати чи роздрукувати коди аутентифікації.

Окрім документів, у хмарне сховище можна завантажити цінні фото та інші матеріали.

Одягайте звичайний зручний одяг. Не одягайте камуфляж, щоб максимально чітко було зрозуміло, що ви цивільна людина.

Речі, які не можна втратити, тримайте при собі, одягайте на себе. Але не кладіть у кишеню верхнього одягу, який можете повісити десь і загубити, або їх украдуть.

Підготуйте дітей

Якщо в сім'ї є підлітки, проведіть з ними розмову про варіанти дій в екстреній ситуації та домовитись про місце зустрічі в іншому місті. Якщо діти віку початкової школи, то варто нагадати їм, як діяти у разі, якщо загубився. Якщо зовсім малюки, просто покласти їм у кишеню куртки записку з іменем, датою народження, контактними номерами телефонів дорослих.

Якщо берете домашніх тварин, не забудьте про посуд, з якого поїтимете їх, бо з долоні це складно.

Намагайтеся пересуватися в групі надійних людей, а не наодинці.

Усій родині варто вивчити номери телефонів одне одного і контакти людини, яка допоможе в іншому місті.

Треба запам’ятати паролі до хмарного сховища і важливих облікових записів.

Якщо ви маєте рідкісні захворювання, то запишіть чи вивчіть адреси лікарень в іншому місті та контакти пацієнтських організацій, що зможуть допомогти.

Подумайте як відволікатимете дітей в дорозі. Допомогти може навіть ручка і блокнот, де дитина може помалювати.

Контролюйте, щоб маленькі діти не добрались до документів та не зіпсували їх.

Напишіть маркером на грудях групу крові.

Не беріть з собою партійну символіку або інші предмети, які можуть спровокувати конфлікт у разі обшуку. Перевірте вміст всіх пристроїв: смартфону, планшету, фотоапарату, флешки тощо на предмет контенту, за який військові вас можуть затримати.

Якщо плануєте евакуюватися на власному авто

В інструкції для медійників від Інституту масової інформації (ІМІ) є поради, що актуальні для всіх, хто розраховує виїхати у безпечне місце на власному автомобілі:

• переконайтеся, що авто працює належним чином, включно з двигуном, гальмами та пасками безпеки;
• перевірте авто у механіка/на СТО;
• заховайте все зайве, якщо виходите з авто. Не тримайте сумки на видному місці;
• в авто можна влаштувати невеликий безлад (лишити сміття на торпеді), щоби злочинці подумали, що всередині немає нічого цінного;
• завжди заглядайте під авто і перевіряйте, чи немає під ним пляшок або гвіздків, перш ніж поїхати;
• у дорозі тримайте двері та багажник зачиненими, а вікна піднятими.

Якщо не дуже добре розбираєтесь у техніці, спробуйте принаймні навчитися робити базові речі:

• доливати моторне мастило, рідину для зчеплення і гальм, охолоджувач двигуна, омивач для скла;
• перевіряти та змінювати запобіжники, лампочки та двірники;
• заводити машину з поштовху або запускати двигун за допомогою акумулятора іншого авто;
• використовувати ножний або електричний насос для накачування шини, а також замінювати пробите колесо.

Якщо доведеться приймати людей, які покинули дім

У 2014 році волонтери «Станції Харків» організували два пункти допомоги для переселенців з Криму та Донбасу: стаціонарний у місті та транзитний на залізничному вокзалі. Якщо люди залишалися у Харкові, вони могли одержати продукти, одяг, ліки на складі у центрі міста. Якщо планували продовжити шлях, наприклад, до Києва чи Львова, отримували необхідну підтримку на вокзалі.

Того літа через волонтерський пункт на вокзалі проходило понад 600 людей на добу. Допомога потрібна була різна: гроші на квиток, нічліг, тимчасове чи постійне житло, відновлення документів, швидка робота, ліки, спеціальне харчування для хворих дітей, медична допомога при пораненнях, які люди отримали в дорозі.

Як підготуватись і що робити, коли ти на мирній території, але розумієш, що завтра у твоє місто приїздять люди, яким довелося тікати?

Потенційним волонтерам варто:

1. Зібрати актуальну інформацію з адресами, телефонами та режимами роботи державних установ: лікарень, відділень поліції, паспортних столів, пенсійних фондів, навчальних закладів тощо. Видрукувати великим шрифтом, щоб за потреби розмістити в місцях приїзду людей.
2. Визначити місця, куди можуть приїжджати люди. Найчастіше це залізничні та автовокзали. З'їздити та озирнутися на місці, чи є у приміщенні можливість організувати волонтерський пункт допомоги. Можливо, попередньо обмінятися телефонами з керівництвом.
3. Організувати номер телефону для гарячої лінії, який опублікуєте у соцмережах, і люди зможуть передавати одне одному. Бажано, щоб номер легко запам'ятовувався.
4. Організувати стаціонарний склад для збирання та зберігання сезонних речей та харчів довготривалого зберігання. На вокзалах все це у великих кількостях зберігати ніде.
5. Скласти карту хостелів та дізнатися про умови з актуальними цінами.
6. Домовитися з видавництвами про постачання карт міста безкоштовно.
7. Домовитися з релігійними чи іншими організаціями, які зможуть привозити їжу, зокрема гарячу, до пункту допомоги.
8. Знайти волонтерські організації в інших містах та домовитися про взаємодію.
9. Найголовніше – об'єднатися з однодумцями у своєму місті, щоб розподіляти роботу та допомагати швидко.

Ще поради читайте тут

досвід війна евакуація вторгнення безпека