Українське радіо стало цікавим. Як виганяли дармоїдів і змінювали програми

Війна із зомбі

- Що давало вам енергію проводити радикальні зміни на Українському радіо?

Я його дуже люблю. Я працював на Хрещатику, 26, з 2004 року, і не розумів, як потужне сильне радіо, колись культовий мовник, яке слухали всі, хто ухвалює рішення у нашій країні, як радіо, на яке були налаштовані мільйони людей, як воно стало вражаюче застарілим, ретроградним і навіть ганебним. Працівники соромилися зізнатися, що працювали на УР.

І мені дуже не хотілося, щоб нездари і далі ганьбили Українське радіо. Мріяв, щоб прийшли нормальні люди, які змогли б зробити УР класним. Ця любов до радіо, знання мети, внутрішня психологічна мотивація, молодість, коли дієш без гальм, давали енергію. Я знав, що в мене є ціль і мені потрібно це зробити! В мене це перша керівна посада, я мушу показати результат.

І результат був. За перший рік реформи наш рейтинг зріс на 67%. І тоді десь із 19–18 місця ми одразу увійшли на місце 12–11, і над нами вже були тільки «радіостанції-балалайки», як я їх називаю. Тобто одноманітні за своїм форматом, де є музика і діджей. Поміж піснями йому треба сказати: «Ха-ха. Сьогодні середа!», таке кліше примітивне: «А середа – це маленька п’ятниця!»

Там звертаються до радіослухачів, як до якихось невдах: «Зовсім скоро закінчиться робочий день, і ви зможете вже нарешті порадіти, що виходите з цього офісу!» Начебто люди, які працюють, ненавидять свою роботу, нещасні раби, що сидять у своїх офісах, і до них оце звертається радіоведучий.

Ну, ми з ними не конкуруємо через те, що ми не крутимо Кіркорова і Аллегрову, але здебільшого ті радіостанції, які над нами в рейтингу, з такими діджеями і з Аллегровою.

Але, наприклад, у поляків усі їхні розмовні, аналітичні, серйозні радіостанції входять у топ-5, в топ-10, я думаю, що ми поступово це теж зробимо, повертаючи українцям любов до серйозного розмовного радіо.

У тому, що у нас по-іншому, і є провина менеджменту Українського радіо 90-х років. А музичні радіостанції сформували ціле покоління людей мого віку, які не вірять в існування нормального розмовного радіо, а воно має бути. В будь-якій країні ви сідаєте в машину, там у таксі обов'язково бубонить їхньою мовою якесь розмовне радіо. Це норма, це ознака гарного смаку – слухати розмовне радіо.

- З чого почалися зміни ?

Мене призначили 1 червня 2017 року, і до нового сезону, до вересня, ми мали перезапуститися.

Спочатку я замінив усіх керівників наших трьох радіоканалів. Також канали потрібно було відформатувати, щоб кожен покривав свою аудиторію. «Перший канал» Українського радіо став суспільно-політичним і новинним. «Промінь» – музичним, молодіжним радіо. «Культура» – культурно-просвітницько-науково-мистецьким радіо.

До цього на «Першому каналі» УР був вінегрет. Поруч із суспільно-політичними передачами в одній ефірній годині могли транслювати концерти народної музики, які були, як «корові п'ята нога» в цій ефірній годині. На «Промені» були умовно старечі передачі, хоча він позиціонувався як молодіжний канал. І дослідження Kantar TNS показало, що там середній вік аудиторій до реформи був 68 років. І на «Культурі» йшла величезна кількість політичних передач, а по суті – озвучення набору гасел від політичних «збитих льотчиків». Ми все це прибрали.

- Вам довелося звільнити багатьох працівників? Багато хто з реформаторів, які ходили у владу, завжди скаже, що поганих чиновників вигнати просто нереально.

Пропозицію очолити Українське радіо мені зробили заздалегідь, і я вже знав, що змінюватиму, кого запрошу на керівників каналів. Із першого дня почав позбуватися людей, які не працювали. В нас було 1200 штатних одиниць і працювало 1100 людей. Протягом літа 2017-го пішло близько 400 осіб. Але більшість із них – це люди, які раз на два тижні щось вели, як ті поїзди, що ходять по непарних четвергах парного місяця, й отримували повну ставку.

- Це якісь пенсіонери чи друзі працівників?

Ні. До речі, у мене немає ейджизму, у нас і зараз працюють люди, які є ветеранами радіо, і вони чудово справляються. Ми позбулися тих, хто просто не працював або не відповідав вимогам радіопрофесій ні за голосом, ні за своїми здібностями, ні за працелюбністю.

- А де вони взялися?

От, назбиралися. Протягом другої половини 90-х і на початку 2000-х років у системі державного телебачення і радіо працювала негативна селекція кадрів, тобто хороші, талановиті люди йшли в комерційні мовники, а не дуже якісні кадри залишалися. Ще й піднімалися по кар’єрній драбині: редактор, потім головний редактор, завідувач редакції, директор творчого об’єднання тощо. Ми ж найняли дуже хороших людей і зберегли найкращих. Підняли істотно заробітні плати, в середньому вдвічі-тричі. Відтоді з 2017-го року і зараз у нас гарні, комерційні умови.

з 2017-го року і зараз у нас гарні, комерційні зарплати

- Як долали спротив, без цього ж не буває?

Я ж «дитя радіо». Я виріс на радіо, я працював тут з 18 років, вів ефіри, був одним із найпомітніших ведучих. Найкраще, коли реформуванням чогось у державному секторі займаються вихідці з цього середовища, тобто коли реформатор знає, як усе працює. Я знав, за що можна звільнити по ділу. Жоден із колишніх працівників УР не поновився через суд.

Звільнені або прогулювали, або були профнепридатними. У перші дні роботи я вирахував близько 70-ти мертвих душ. Я і моя асистентка взяли штатний розпис, їхні робочі телефони. Робочий день закінчується о 18-й годині, значить, о 17:50 треба їх усіх викликати до мене в кабінет. А там уже сидить юристка, завідувач відділу кадрів, хтось із «понятих». І от викликаємо, а людини ж немає на робочому місці. Складається акт – нема, прогул, звільнення. Наступний: нема, прогул, звільнення.

Декотрі потім почали хитрити, вичитали, що в колективній угоді з профкомом є пункт, що раз на місяць можна скористатися правом на «бібліотечний день» і не прийти на роботу.

І от ми набираємо одну нашу редакторку класичних передач, яка все життя готувала «нові» передачі про Моцарта, одне й те саме по колу. Вона підготувалася і каже: «У мене бібліотечний день». Я: «Без питань, не будемо виговорювати гроші на мобільному, Ви ж у бібліотеці, підведіться, там біля бібліотекаря стоїть звичайний міський телефон. Запитайте який номер, я туди зараз перезвоню». У відповідь: «Ааа... Ееее....». Кажу: «В ніякій бібліотеці Вас немає, складаємо акт, звільнення, якщо треба судіться, ми встановимо, що Ви не були там».

І так поступово люди пішли, і за рахунок них ми змогли нормально підняти зарплату. На всі три канали та регіональну мережу в нас приблизно 350 працівників. Це зіставно з комерційними радіостанціями, де на розмовній станції працює від 70-ти до 100 людей, на музичній 20–40.

Плюс додатково ми зберегли наше найкраще – це наші радіоансамблі: оркестри і хори.

Оркестр радіо

- Розкажіть про них докладніше.

Усі суспільні мовники мають їх. Наприклад, оркестр BBC Radio, Radio хор BBC. Наші сусіди також – польське, болгарське, чеське, словацьке радіо. У цьому підрозділі УР близько 200 людей. Вони працюють і в Будинку звукозапису УР, де глядацька зала на 500 місць. Їх наймають і на великі події, як відбуваються, скажімо, на Софійській площі

Вони не тільки записують музику для радіо, а роблять мультимедійний продукт – концерти, які потім транслюються по телебаченню: або по телеканалу UA: Культура, або UA: Першому, і в інтернеті записи звучать.

Торік, за статистикою Європейської мовної спілки, в яку об'єднуються пів сотні суспільних радіостанцій в Європі і є асоційовані члени, записи симфонічного оркестру Українського радіо прозвучали на західних радіостанціях близько 300 разів, в тому числі двічі звучали на Radio BBC.

- Вони вам платять? І це сучасна чи класична музика?

Ні. Це ж система обміну, вона називається Euroradio і Eurosonic, кожна радіостанція виступає і донором, і реципієнтом. Ми і відправляємо свої записи, і беремо їхні. Щодо музики: сучасна в класичному стилі, якщо можна так сказати. Недавно записали оперу Івана Небесного, нашого сучасного молодого композитора. У Європі є попит на таку музику.

Журналісти з репутацією

- Повернімося до реформ, які ви почали впроваджувати. Що ви змінили у мовленні?

Уперше на «Першому каналі» УР, а він найпотужніший, програмна сітка почала будуватися на трьох основних стовпах: ранковий super prime (найпопулярніший ефір), вечірній super prime і денний спокійний ефір.

Також знайшли гарних ведучих на «Промінь», який є музичним радіоканалом. Нам допомогло те, що почали сипатися комерційні музичні радіостанції. Ми підібрали собі дуже класних ведучих, редакторів, продюсерів. Ми зберегли найкращих і запросили теж найкращих.

- Як шукали?

Давали оголошення і проводили кастинги, демо прослуховування, бо радіо – це насамперед дикція та голос. Але в нас є істотне самообмеження – ми не співпрацюємо з журналістами, які мають затьмарену репутацію. Ми суспільний мовник і не можемо працювати з тими, хто працював на «медведчуківських телеканалах» і порушував журналістські стандарти. Причому за якістю, скажімо, дикції, подачі матеріалу – ці люди можуть бути талановиті.

- Як ви визначаєте межу? В Україні журналістське середовище досить розмите: сьогодні людина на каналі одного олігарха, завтра на каналі іншого, а післязавтра в незалежному ЗМІ.

Це помітно за ефірами. Ми перевіряємо репутацію, наприклад, «Детектор медіа» публікував дошку ганьби брехливих журналістів. Шукали там. Читали протоколи засідання Комісії з журналістської етики або Незалежної медійної ради, от людина там, то там.

Грубо кажучи, якщо людина працювала в розважальному мовленні на олігархічному комерційному телеканалі – це одна справа, але коли хтось виготовляв відверто політичне й заангажоване мовлення, то ми не можемо з такими співпрацювати.

- Чи вдалося побудувати систему позитивного відбору, коли кращі йдуть нагору й отримують більші зарплати?

У 2017 році вперше за історію саме Українського радіо ми почали міряти свій рейтинг, цим займаються відомі компанії Kantar TNS i GfK. Тож ми знаємо, які в нас передачі, слоти, дні є найбільш рейтинговим. І тим, хто робить популярні програми, піднімаємо зарплати. Якщо людина, крім редакторських і ефірних здібностей, проявляє продюсерські, то ми її підвищуємо.

Найголовніше, що у нас немає якогось волюнтаристського відбору, а ризик був. Коли я очолив радіо у 31-річному віці, мені здавалося, що програма про сільське господарство «Колос» ретроградна, і я ледь її не закрив. Але отримавши перші цифри TNS, побачив, що вона в десятці улюблених. Ми її перезавантажили і зробили «Аграрний щоденник «Колос». І в цій передачі вартість секунди реклами найдорожча в Україні.

- Чи Українське радіо самоокупне завдяки рекламі?

Усі надходження від нашої реклами йдуть у загальний бюджет Національної суспільної телерадіокомпанія України (НСТУ), частиною якої є Українське радіо.

- Як міряють радіорейтинги?

Не так, як телебачення. За системою DAR (Day-After-Recall), це телефонування слухачам наступного дня після виходу програми. Я був у центрі, де проводяться ці дослідження, пересвідчувався в тому, як все це відбувається. В компаній, з якими працюємо, хороша вибірка: за віком, за регіонами, за містами, за соціальним статусом. І крім рейтингів охоплення, є ще тривалість слухання – це впливає, до речі, на ціну реклами. В нас на момент початку замірів і старту реформ середня тривалість слухання одним радіослухачем була 40 хвилин, зараз 1 година 20 хвилин.

І також ми щоквартально отримуємо зріз аудиторії: середній вік, статки і додаткові параметри: сімейний чи ні тощо. Раз на рік ще замовляємо дослідження щодо психологічного портрету аудиторії та її смаків. Ми знаємо, що зараз слухачі найбільше переймаються (незалежно від віку) питаннями здоров'я, грошей, роботи, заощаджень, сім'ї.

- Як ви використовуєте ці знання?

Ми маємо портрет нашого слухача і звертаємося безпосередньо до нього. Раніше Українське радіо здебільшого було таким відстороненим, мовило дуже офіційно: «11 година, говорить Київ. Ми розпочинаємо трансляцію Верховної Ради». А зараз інша тональність: «Вітаємо! 11:00 година на студійнику. До речі, сьогодні голосування чергового закону “Про ринок землі”. Ви можете почути всі подробиці щодо того…». І ти починаєш розмову зі слухачем: «А як Ви вважаєте..? Напишіть нам на студійний Viber» тощо.

Також опитування показали, що нам бракувало чоловічої тематики, тож ми запустили передачу про автомобілі, додали спорту, футболу. І у нас зріс рейтинг, це працює.

Радіо мусить бути співбесідником, тому у нас збільшилася істотна частка інтерактивних передач, де люди обговорюють щось. Слухачам цікава не дискусія експертів на тему: «Що сталося з ціною на газ?», їм самим хочеться висловитися в ефірі – це така принада радіомовлення.

- На Viber пишуть?

Маніакально, постійно.

- Це боти чи живі люди?

Живі люди, але коли на ефір приходять топполітики, а у нас за час реформи були в студії всі прем'єр-міністри України і всі голови Верховної Ради, то включаються боти. Вони або однотипно хвалять свого клієнта, або продукують ненависть до опонента.

Ми ведемо наше політичне мовлення за випрацюваними стандартами. У мене з 17-го року запроваджена табличка, в якій відображається, наскільки ми збалансовано висвітлюємо події і надаємо слово різним політичним силам.

Цю табличку веде і займається моніторингом попередній керівник українського радіо Анатолій Табаченко, який сидів у цьому кабінеті, де ми розмовляємо, з 1989 року по 2017-й, він зараз мій радник.

До нас на ефіри неохоче ходить тільки одна політична сила – ОПЗЖ. І хоча у нас проукраїнська аудиторія, ми даємо слово цій партії, а якщо вони нас ігнорують, беремо їхні виступи у Раді.

Наше основне завдання – це сприяти формуванню критичного мислення в аудиторії. Тому наприкінці дискусії політиків мають висловитися незалежні експерти, але їх досить важко знайти. В Україні політологів майже немає, в нас є або політтехнологи, або політичні консультанти в штабах партій, або економічні експерти, які працюють на якусь політичну силу чи корпорацію.

Вивчайте базу псевдосоціологів і прихованих піарників від Текстів

- До речі, як Табаченко сприйняв, що ви обійняли його посаду?

Дуже добре, він завжди був першим заступником керівників, тобто чому він з 89-го року, тому що він вічний перший заступник! А перед реформою три роки у нас він був виконувачем обов'язків. І він був пенсійного віку й абсолютно добре передав мені всі справи. Він збирався йти взагалі, але потім я йому запропонував: «Давайте Ви будете моїм радником?» І він каже: «Для мене це велика честь. Я навіть не думав, що на старості буду працювати».

Для успіху в реформах потрібно знати деталі

- Ви звільнили дармоїдів, а як після років розслабленого режиму змусити запрацювати і включити голову тих, хто залишився?

Я ж сам досі працюю в ефірі. Якось я проводжу Skype Call із нашими обласними редакціями, в кожній області регіональні філії двічі-тричі на добу включаються у наші програми і проводять свій ефір на свою область.

І от Тернопільське обласне радіо каже, що «у нас не вистачить людей, щоб провести нормальний повноцінний ефір у день на якусь актуальну суспільно-політичну тему. Ми так не встигаємо». Я: «Ну, як ми не встигаємо, якщо я сам працював, вів раніше стільки-то передач до посади і зараз, як керівник, паралельно працюю ведучим». Вони: «Та Ви спробуйте». Я: «Ви мене не беріть на понт, бо я приїду». Взяв квиток, і на наступний день я вже у Тернополі. І весь ефірний день обласного радіо (у них були тричі на день вирізки тоді: о 7:10, о 12:10, о 17:10) провів ці ефіри сам.

І ще поміж цим встиг поспати у кімнаті відпочинку для ведучих між ранковим і денним ефіром, підготуватися до наступного ефіру і вирішував свої управлінські справи в УР. Важко обманути керівника, котрий знає деталі.

- Саботаж внутрішній був, на який скаржиться багато реформаторів?

Була від звільнених петиція на сайті президента, щоб мене зняти. Вона набрала 69 голосів. Потім тут, біля смітників, кілька звільнених ведучих протестували з плакатами. Двері мені обписували в кабінеті, що я «потвора», «мразь». Одна людина прийшла до мене перед процедурою скорочення переговорити, чому її скорочують, я нормально поговорив, пояснив. Потім вийшла з кабінету і розрізала собі палець на руці, пішла кров, людина розмазала собі її по обличчю і сіла під дверима, до неї всі підбігли, а вона каже, що «це в мене приступ стався, кров пішла».

Двері мені обписували в кабінеті, що я «потвора», «мразь»

- Шекспірівські пристрасті.

Зараз би я не витримав те, що витримав тоді. На диво, діяв дуже спокійно: «Погано? Зараз ми викликаємо медичну бригаду на засвідчення, в тому числі психіатричне».

- Як відбувався процес докручування, налагоджування, роблення старих програм більш сучасними?

Нові керівники каналів почали зі своїми командами підбирати і шукати хороших ведучих, змінювалися заставки, інколи хронометраж самих передач, додавалося більше репортажів із місця події. В середньому у нас повністю перевернулася ця ситуація із прямими ефірами і записами. Раніше, якщо було там 30% прямих ефірів, а 70% запису, то стало навпаки, у нас зараз 70% – умовно це передачі прямого ефіру.

Зараз ми розуміємо, що людям більш цікаві житейські теми. І ми під цим соусом ще даємо певну аналітику: хлопець нахамив у школі і дав стусана вчителю, от ми потім розбираємо цей кейс зі слухачами. Запрошуємо там до ефіру директора цієї школи, ще когось, а потім в кінці експерти пояснюють, звідки ця агресія тощо. Людям це подобається, вони починають телефонувати, їм цікаво обговорити, поділитися своїми думками.

Так само політичні теми, які ми обговорюємо, от я буквально до 25-річчя Конституції у святковий день працював в ефірі, коментував трансляцію урочистого засідання Ради і слухачам поставив запитання: «Зараз буде виступ Кучми, як ви вважаєте…». І люди починають писати, я зачитую певні повідомлення, когось із телефону пускаємо в ефір. Слухачам хочеться висловлюватися, вони прагнуть бути почутими і хочуть відчувати, що впливають на цей процес, і вони є, по суті, співтворцями ефіру. От Кучма виступає, і один напише: «Дід молодець! Класно говорить». Інший про нього ж: «Та тебе посадити треба! Що ти там кажеш!?»

Слухачі стали нашими друзями. В нас є акція (найбільш рейтингова та цікава) «Всеукраїнський радіодиктант національної єдності», коли вся країна пише ці радіодиктанти. Вона була і раніше, але ми її перезавантажили.

По-перше, позбулися попередньої людини, яка начитувала цей радіодиктант, тобто відійшли від провінційного шкільництва, менторства: «Уважно стежте за моїми паузами. Уваааажно стежте за мноою, бо в моїх паузах криються…». А зараз популярна актриса театру і кіно Римма Зюбіна читає.

Готує текст Іван Малкович, видавець і поет, він любить вставити дивні словечка. Уже протягом останніх трьох років за рейтингом запитів Google слово «радіодиктант» є номер один в українському сегменті у день події. За рейтингом нашим радіодиктантом ми переганяємо ефіри всіх прем'єр-міністрів, усіх кінозірок, усіх принців і принцес.

Я це розповідаю, щоб проілюструвати, що основна мета наших реформ була у тому, щоб зберегти все найкраще, що є на нашому класичному і вічному Українському радіо, яке існує з 1924 року, додавши сучасне. І радіо стало популярним.

- Як люди зі старої команди влилися в нову? Їм теж довелося змінюватися, бо коли тобі 65 чи 60, і в тебе голос уже такий дидактичний?

У декотрих просто змінилися функції. Наприклад, у нас є Віктор Герасимов, якому 80 з чимось років і він є знавцем української естради. Він став у нас головним байкарем світської хроніки, якщо хтось із молодих готує передачу про ретромузику, про Платона Майбороду. Молодий журналіст не знає багато, щось прочитає у Вікіпедії, а от Герасимов, як співведучий, розкаже купу байок про походеньки Майбороди, і це стає цікаво.

У нас величезна кількість різних вечірок. Люди старшого та молодшого покоління, і зовсім нові і люди досвідчені, ветерани радіо умовні, вони всі дружать, у нас хороша атмосфера. Коли ми побачили, що в радіо зростає рейтинг, що про нас пишуть, що на «Промінь» почали ходити зірки українського шоу-бізнесу, а не просто трамвайні поети-пісняри із тиражем книжок у 300 екземплярів, видані за їхні ж кошти. Тоді поступово люди повірили, що вони можуть, і почали працювати нормально.

Дзвонив п'яний депутат

- УР має велику аудиторію ще й фінансується з бюджету, чи відчуваєте ви політичний тиск?

Лідерка однієї з політичних сил після ефіру сказала: «Ноги моєї більше не буде на радіо», але через пів року знову приходить, бо вони отримують доступ до широкої аудиторії, яка іноді може не охоплюватися іншими медіа.

Часом мені може написати якийсь політик чи зателефонувати, коли йому щось не сподобалося в ефірі. Але я оберігаю своїх ведучих і журналістів, вони не знають про такі дзвінки чи повідомлення. Вони розуміють, що мусять працювати відповідно до стандартів і що їх захистять.

«Што ета там ви сєбє пазваляєтє насмєхатса над маім заканапраектам!»

У нас є дві сатиричні передачі, які ведуть україномовні комедіанти. Вони часто висміюють політиків та їхні ініціативи засобами сатири, які є в класиці: гіпербола і тому подібне, і мені інколи ці політики пишуть. Один навіть п'яний телефонував, і ця людина очолює комітет у Верховній Раді: «Што ета там ви сєбє пазваляєтє насмєхатса над маім заканапраектам!» Я спочатку навіть не зрозумів, хто мене набрав, але потім встановив – прослухав ефір сатиричної передачі, який був у цей день, і визначив, хто ж мені телефонував.

- Траплялися прямо висловлені побажання від влади, Офісу президента, Кабміну?

Такого немає. Але, звісно, звертаються, кажуть: «От чому у вас там критикували наш законопроєкт?» Я кажу: «Даруйте, коли ви приходите на ефір, це не означає, що я вам гарантую теплу ванну, у вас буде хтось сидіти з опозиції».

Якщо в нас була Юлія Тимошенко, яка критикує саме такий запуск ринку землі, то водночас звучали експерти і позиція влади, в самому ефірі. Потім експерти, які критикували її позицію. І це нормально збалансований ефір, політики вже звикають до того, що є баланс думок. Мій стиль спілкування загалом і з політиками зокрема дружелюбний і неагресивний. Можливо, через те, що я намагаюся перевести напруження в певний жарт, вони не ображаються.

Дмитро Хоркін мав час, натхнення та знав деталі. Тому реформа Українського радіо вдалася

Український стандарт

- Завжди Суспільне скаржилось на те, що грошей немає, пів бюджету виділяють при всіх владах: і при Порошенку, і зараз. Як з таким фінансуванням вдається робити новий і постійно покращувати старий продукт?

Якість не завжди залежить від грошей. Відсутність коштів не позначилася на фонді заробітної плати. Нам урізали капітальні видатки, ми досі часто працюємо на старому обладнанні. Програмісту, якого брали в штат для роботи над сайтом радіо, я казав: «Ви нам подобаєтеся, але ще одне таке запитання: Чи є у вас свій ноутбук?» А якість залежить від бажання працювати. На радіо приходять із любові, так само як і в театр.

Коли в нас тривали баталії зі звільненням людей, то я чув: «У мене не така висока там зарплата, тому я не так якісно працюю». На це відповідав: «У 90-ті роки у нас були театри, де могли кілька місяців не платити зарплату. Так що – балерина вийде на сцену, скаже: «Знаєте, мені не платять зарплату, тому я зараз наїлася батоном із майонезом за цілий місяць і тепер важу не 45 кілограмів, а 145 через те, що мені мало платять». Є професія, тож ти або працюєш нормально, або її змінюєш.

- Ви працюєте за стандартами, зважено висвітлюєте всі події, але при цьому ви є проукраїнськими, як це досягається?

Зараз іде внутрішня дискусія в Національній суспільній телерадіокомпанії на теми: хто ми? Чи ми є суто патріотичний бренд, чи бренд, який об'єднує різних людей, які є проукраїнськими або ні.

Ми критично дивимося на все, що відбувається в нашій країні, і співпереживаємо

Поки умовно це вдається поєднувати. УР завжди залишиться передусім патріотичним, тому що ми Українське радіо, і воно завжди було україномовним, в усі роки з дня заснування в 1924-му. В нас ніколи не було російськомовних передач в ефірі «Першого каналу» УР.

Так, певно об'єднуватися потрібно, ми є патріотами, але не “ура-патріотами”. Ми критично дивимося на все, що відбувається в нашій країні, і співпереживаємо. Ми є хронікером і звуковим літописцем нашої історії України.

- Цих поглядів дотримаються всі працівники радіо? Це ж понад 300 осіб, як вам вдається донести це й об’єднати всіх людей?

Це, певно, магія Українського радіо. Я спілкувався з нашими регіональними журналістами в Запоріжжі і в Одесі. І вони в побуті поза ефірами спілкуються українською мовою. Це і старші наші працівники, і молоді.

Причому вони є такими дуже заповзятими популяризаторами української мови. І це важко пояснити, адже декотрі від народження не є україномовними. Щось спонукає людей думати: якщо ти працюєш на Українському радіо, то треба говорити українською, не знаю, як це ще пояснити. Вибір медіа, в якому працюєш, позначається на своїх особистих поглядах. Я не вірю, що можна бути секретним українським патріотом, який вболіває за Україну, за європейський вибір і потайки, але роками вести провокативні, маніпулятивні ефіри з людьми, які є у близьких зв'язках із керівниками країни-агресора.

Так само Українське радіо: працюючи на ньому, ти стаєш патріотичною людиною. Мене, людину, яка народилася на Сході України, а я з міста Торез Донецької області, саме сформувало УР. Я з дитинства його слухаю, для мене був і вибір очевидний, що вступати на навчання потрібно в Київ, а не в Москву їхати чи Ростов.

- В який виш потрібно вступати, щоб потім працювати на Українському радіо?

Це все залежить від здібностей. Я зараз паралельно на чверть ставки доцент Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ще в цьому році голова комісії Інституту журналістики, яка приймає іспити у випускників. Є певні студенти, які можуть бути в професії, а є, які ні. Є ті люди, які приходять до нас на радіо з освітою інженера мостів і тунелів, але стають хорошими радіоведучими. Це залежить від природних здібностей і від того, чи знаєш ти, чим хочеш займатися.

При пошуку роботи дуже багато неадекватних звернень: «Добрий день! Я хочу працювати на радіо». Що означає «працювати на радіо?» В нас є прибиральниці, інженери, водії, маляри, тому що ремонт тут проводиться.

Журналісти відрізняються. Є ведучі прямого ефіру широкого формату, де про все ти говориш: від ядерної фізики до цін на помідори. Є вузько тематичні, медичні передачі, автомобільні передачі, є спортивні оглядачі, є культурні оглядачі, є диктори, в яких суто акторська робота, де начитується текст, є редактори, які готують ефіри, є продюсери, що організовують процес.

Коли людина звертається, я одразу ставлю запитання: «В якій саме передачі ви хочете працювати?» Коли людина цікавиться тим, що хоче робити, то вона здебільшого потрапляє до нас на роботу.

Я з дитинства любив Українське радіо, я знав, що працюватиму тут. У вісімнадцятирічному віці знайшов на пошті через довідник «Жовті сторінки» телефон Національної радіокомпанії України і зателефонував віцепрезиденту. Мене з'єднують одразу чомусь, поталанило, і я кажу серйозним тоном: «Чи не потрібні вам хороші чоловічі голоси?» Віцепрезидент на тому кінці дроту трішки зніяковів від такої зухвалості й каже: «Ваше ім'я, прізвище, бо в нас тут охорона. Давай, одна нога тут – інша там».

Тоді я вже знав усіх ведучих, я знав весь процес. Мені сказали: «Іди посидь із людиною, побачиш, як працює ефір». Я сиджу, думаю, що просто подивлюся, а моя майбутня начальниця веде, веде: «19:30, далі у нас прогноз погоди, з яким вас ознайомить наш новий ведучий Дмитро Хоркін».

Повертає мікрофон до мене, я читаю прогноз погоди, і за цю хвилину я повністю мокрий. Пішла заставка, вона знімає навушники, повертається: «Так, значить, завтра принеси 5 гривень». Я тільки відкрив рота запитати, для чого, а вона відразу каже: «Бо ти зелений ще, тупий, щось не те купиш, ці 5 гривень на трудову книжку треба, у відділі кадрів самі куплять. Тільки з деканату принеси довідку, що ти на вільному навчанні, і ми тебе відразу оформляємо». Наступного дня я вже працював на Українському радіо. В мене перший штамп у трудовій «Національна радіокомпанія України, ведучий ефіру».

Я веду до того, що до цього ефіру вже разів сто вдома ці прогнози погоди з газет читав сам. Я читав вголос новини, «вів ефіри», «спілкувався» з гостями студії, парад йде, а я повторюю за диктором. Десятиріччя Незалежності, Ілащук на сцені в «Палаці Україна» оголошує: «Шановні пані та панове! Леонід Кучма». Я розумію, що буду диктором, сидять мій кіт і собака, і я їм оголошую: «Шановні пані та панове! Президент України Леонід Кучма». Тому я прочитав прогноз погоди в ефірі, і мене взяли.

Для роботи журналістом взагалі і у нас зокрема потрібна загальна ерудиція. Зараз декотрі молоді люди приходять і не знають різницю між Північною та Південною Кореєю. Я не міг нічого сказати після того, як почув це від людини, яка претендувала на політичного й економічного оглядача. Ну як можна бути таким!?

Трапляються такі, що не відрізняють Конституційний Суд від Верховного Суду. Ну як так можна!? Загальна обізнаність важлива, треба читати багато, а фахова спеціалізація вишу не має великого значення, може бути різна освіта – і так у всьому світі.

Довідка:

У січні 2017 року Мін’юст зареєстрував юридичну особу «Національна суспільна телерадіокомпанія України». Так колишня Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія і 27 колишніх обласних місцевих телерадіокомпаній об'єднались в одну юридичну особу – НСТУ, або Суспільне.

Із 1 червня 2017 Дмитро Хоркін став генеральним продюсером Українського радіо, частини Суспільного. До УР входить «Перший канал», радіо «Промінь», радіо «Культура» та 25 обласних редакцій, які готують свої ефіри. Рейтинги радіостанцій Індустріальний радіокомітет не дозволяє оприлюднювати. За словами Дмитра Хоркіна, кількість радіослухачів в Україні 10–15 млн. Канали Групи радіостанцій НСТУ (Українське радіо, «Промінь», «Культура») слухає кожен п'ятий.

Дмитро Хоркін і зараз веде ранкове шоу "Сьогодні. Зранку", актор. Народився 9 березня 1986 року в місті Торез (нині Чистякове) Донецької області. Є основним дикторським голосом офіційних заходів України, диктор парадів до Дня Незалежності.

радіація хоркін зміни реформи інтерв'ю