Я

Як завдяки великим технологічним українським компаніям росте місцевий дрібний бізнес

Десятки тисяч дрібних українських бізнесів навіть у віддалених селах розвиваються відповідно до світових тенденцій – спілкуються з клієнтами у соцмережах і месенджерах, просувають свою продукцію на онлайн-платформах, на повну використовують сервіси доставляння та безпечних розрахунків.

Торік ринок електронної комерції в Україні зріс на 41%, раніше динаміка була 20–30% на рік. Кількість онлайн-оплат зросла щонайменше на 50%. Українці почали активніше купувати онлайн: у 2019-му покупці зробили 25 млн замовлень, а у 2020-му — 34,3 млн (дані Prom.ua)

Функції українського Amazon виконують Prom.ua, Розетка, Епіцентр, Алло, Фотос та ще кілька дрібніших майданчиків, де підприємці розміщують свої товари. Товар їде звідусіль Новою поштою та Укрпоштою.
Завдяки поєднанню усіх цих можливостей дрібні виробники та підприємці змогли суттєво розширити свою клієнтуру: тепер, наприклад, лежаки для котів, зроблені у Харкові, крісла з лози, сплетені на Закарпатті та купальники для танців, пошиті у Кременчуці, можна легко купити в будь-якій точці України.

Ми зібрали історії окремих підприємців та цілих сіл, де люди успішно розвивають свій бізнес доступними онлайн-засобами.

Історія перша – з Ізи (Закарпатська область)

Все село сидить на Prom.ua

Кошики та плетені меблі у вітринах домашніх магазинів на центральній вулиці Ізи трохи припали пилом. «Велике будівництво» дісталось і до цього закарпатського села в 5 км від райцентру Хуст.

Столиця лозоплетіння чекає завершення будівництва дороги та пожвавлення туристичного потоку. Погані дороги, карантини та війна з Росією простимулювали розвиток інтернет-торгівлі – тільки на Prom.ua зареєстровано близько 80 акаунтів з пропискою в Ізі та Хусті.

Це один з найбільших маркетплейсів (онлайн-платформ для розміщення товарів і послуг) України, де 60 тисяч підприємців продають близько 100 млн товарів по всій країні. Найбільше тамтешніх продавців там – з міст, де розташовані найбільші базари: наприклад, “7-ий кілометр” (Одеса), “Барабашово” (Харків).

Щодня на Prom.ua заходить 2,6 млн українців, а кількість продавців щороку зростає на 11%. На цьому сайті підприємці самостійно створюють інтернет-магазини або розміщують свої товари в загальному каталозі й платять за послуги 4,9–6,9 тис. грн на рік.

Десь у цій статистиці є й внесок підприємців з Ізи. Ми розпитали їх про те, як вони ведуть бізнес. Село нагадує один великий магазин, навіть будинки тут зводять особливим чином: спочатку крамничка на пів подвір'я, а за нею височіє дво-триповерховий будинок, де мешкає кілька поколінь однієї родини.

Купити плетений кошик можна просто на вулиці села Іза
Купити плетений кошик можна просто на вулиці села Іза

Продавці в магазинах нудьгують, протирають кошики від куряви й бідкаються через падіння попиту після анексії Криму та закриття російського ринку.

Раніше фури кошиків та плетених меблів їхали на курорти: в Крим, Сочі, Адлер, Сухумі. Торік через карантин скрізь скасували фестивалі та майстер-класи. Стало ще гірше.

У сусідніх країнах кількість замовлень теж упала – у Польщі, Чехії, Словаччині та Угорщині плетуть свої вироби. А багаті європейські країни, як-от Німеччина чи Італія, лише відходять від жорсткого карантину.

Мамі – магазин у селі, дітям – інтернет-торгівля

Світлана Човганин – одна з піонерок з інтернет-торгівлі в Ізі. Їхній магазин https://izlozy.in.ua/ на Prom.ua став третім у селі. Це було у 2014 році. Потім односельці помітили, що родина відправляє багато посилок – і собі зацікавилися онлайн-платформами.

Зараз у родини Світлани є також представництва на Розетці, у Фейсбуці та Інстаграмі.

Магазин Василини Штець – один з найбільших у селі
Магазин Василини Штець – один з найбільших у селі

Василина Штець – мама Світлани – займається магазином в Ізі. Розподіл, коли діти ведуть онлайн-торгівлю, а батьки – офлайн-магазини, дуже характерний для цього села.

Василина проводить екскурсію по своєму лозосупермаркету, де на полицях і підлозі стоять кілька тисяч товарів. Щороку Штець докуповує 500–600 кілограмів лози, крім тієї, що росте на її ділянці та на пайових землях. До речі, в Ізі замість картоплі на городах вирощують свою головну сировину – лозу.

За сім років інтернет-торгівлі Світлана та її мама налагодили зв’язки з десятками дизайнерів, менеджерами хлібокомбінатів, магазинів, для яких майструють меблі, люстри, кошики, вітрини, багетниці. В селі жартують, що з лози хіба що труни не плетуть.

Коли приходить велике замовлення, Василина виступає як посередниця та розподіляє його між родичами та сусідами. Така система у селі називається угорським словом napszám (трудодні): сьогодні я плету тобі, а завтра ти мені.

Запитую у Світлани, чи складно було перейти від звичайного магазину до інтернет-торгівлі.

- Я за освітою медик і не дуже знала, як виставляти та описувати товар, – згадує співрозмовниця. – За цей час наче ще одну освіту отримала. Читала, запитувала менеджерів Prom.ua, наймала програмістів.

Торгівля виробами з лози має сезонний характер – влітку найчастіше купують крісла-гойдалки. В травні та на початку літа – меблі, перед Великоднем та Спасом – кошики, а напередодні Нового року – кошелі для подарунків. А осінь – мертвий сезон, коли кількість замовлень критично падає.

Інтернет-магазин допоміг родині Штець-Човганин пережити карантин. Кількість замовлень зросла, бо люди сиділи вдома та намагалися впорядкувати та прикрасити дім.

- Клієнти замовляли все підряд, але було й багато відмов, доки приїде замовлення – людина вже передумала або замовила в іншому місці. А доставка крісла-качалки "Новою поштою" – 700 гривень в одну сторону, в обидві - 1400 гривень. Карантин навчив нас брати з людей передоплату, – ділиться Світлана.

Географія доставлення з її магазину не обмежується Україною. У США, Австралію відправляють полички-етажерки «Укрпоштою». Доставка полички вартістю 1000 гривень за океан обходиться в 1500 гривень.

Лозомаестро Сергій

Мешканець Ізи Сергій Базилюк плете стільці разом із сусідом у прибудові до хати. Кімната завалена лозою та оповита сигаретним димом – обидва курять. У Сергія поки немає інтернет-магазину – свої вироби він продає посередникам, які виставляють їх на онлайн-платформах або й везуть підпільно за кордон.

Поки ми спілкуємося, Сергій обплітає основу для крісла, яку підготувала дружина. Його пальці літають – майстер віртуозно укладає шари лози – здається, він може сісти за фортепіано та легко зіграти третій концерт Рахманінова.

«Ми найкраще жили за Кучми. Крісло, над яким я зараз працюю, продам за 750 гривень, це 30 доларів. А за Кучми комплект з двох крісел та журнального столика ми продавали мінімум за 300 доларів», – нарікає майстер.

Він жартує, що зараз ціноутворення залежить від марки авто, на якому приїхав клієнт: що дорожча тачка – то вищу ціну йому назвуть.

Третина села виїхала на заробітки

«Заводити сайти» – так називає Ольга Пасулька, староста Ізи, всю інтернет-торгівлю.

Ми розмовляємо у неї вдома, і пані Ольга демонструє святково прикрашений великодній кошик – такий коштує 800 гривень.

У селі – криза перевиробництва: за два роки наплели багато, а покупців не побільшало. Пасулька каже, що «інтернетізація» була вимушеним кроком – багато хто з селян збирався за кордон, але не всі змогли залишити малих дітей чи літніх батьків. Роботу за межами України знайшла третина з 5528 мешканців села.

Сільська староста за моїм проханням телефонує на пошту, щоб уточнити «уйко посилок відправляють щодня». Цифри для невеликого села вражають: від 50 до 110 посилок щодня тільки на Укрпошті – її використовують, коли треба відправити велику партію товару. Коли меншу і треба швидше – йдуть на Нову пошту, де відправляють приблизно стільки ж.

Сама Пасулька ще не завела інтернет-магазин – не має часу. Але чоловік старости у минулі роки мав точку на курорті Солотвино.

Ольга Михайлівна шукає можливість популяризувати давній промисел – голова показує на телефоні величезний кошик, який сплели для місцевої атракції – ранчо «Хайленд».

Асортимент лозопредметів постійно розширюється: зараз сягає 400 позицій.

У середньому сім`я може сплести до 500 кошиків на рік. Нині ціна впала, і кошик в середньому коштує 150–200 гривень, а з цілої лози – від 250 грн. Висока ціна обумовлюється і вартістю сировини: кілограм нечищеної лози коштує 3 грн, а обробленої – від 30 до 120 грн. На кошик, який можна продати за 150 грн, треба витратити до півтора кг лози плюс лак чи фарба.

- Кошик сплести – то не важко. Набагато важче знайти ринок збуту та заготовляти лозу для плетіння, – переконана сільська староста.

Доходи в сім’ях майстрів – від 10 до 50 тисяч гривень на місяць (залежно від сезону й обсягів виробництва, «розкрученості» магазину). Ті, в кого нічого не продається, їдуть на заробітки до Європи, де мають 700–1000 євро щомісяця.

Як трансформується попит

У Марії Дубляк теж магазин на центральній вулиці. Жінка саме готує 15 грибних кошиків для посилання гуртовим замовникам на Сході України.
– Зараз усього 15 замовили, а раніше ми їм фурами товар надсилали, – скаржиться вона.

Це замовлення поїде Укрпоштою. Але є ще одна хитра схема доставляння товару до покупців – домовленості з водіями фур, які везуть на закарпатські курорти продукти та напої, а назад їдуть напівпорожні, отож беруться довезти плетені меблі у центральні та східні регіони країни.

«Корзин на гриби замовляють менше, а ось для упаковки подарунків – з фруктами, напоями ми квітами – більше. Почали робити вітрини, лотки для торгівлі», – перераховує пані Марія

Останнім часом родина Марії плете люстри з чорної нечищеної лози. Ціни на такі – від 350 до 2000 грн. Їх часто замовляють ресторани, передусім грузинські, пасують вони й до терас заміських будинків.

Син Марії веде родинний інтернет-магазин «Кошарка», фотографує товари та спілкується з покупцями.

Перевела інтернет-торгівлю в Інстаграм

- Хто купуватиме мій красивий кошик, якщо люди в паніці та не розуміють, чи виживуть, – описує удар епідемії коронавірусу по своєму бізнесу мешканка Ізи Світлана Пристая.

Вона спеціалізується на декорі кошиків, її роботи зазвичай купують напередодні новорічних та великодніх свят.
Під час карантину Світлана «заморозила» свій магазин на Prom.ua, бо було не вигідно платити абонплату, не маючи продажів.

Одне з рекламних фото кошику, декорованого Світланою
Одне з рекламних фото кошику, декорованого Світланою

Ми розмовляємо у її майстерні, поки вона робить макіяж клієнтці – вона ще й перукарка, візажистка, мама двох дітей і власниця піцерії, яку нещодавно здала в оренду.

У її родини теж великий магазин в Ізі, де серед кошиків, крісел та колисок стоїть і трохи лякає візитерів сплетений олень у натуральну величину.

З лози можна сплести навіть оленя – доведено закарпатськими майстрами
З лози можна сплести навіть оленя – доведено закарпатськими майстрами

Усю інтернет-торгівлю дівчина перевела в Інстаграм та Фейсбук, де, крім кошиків, продає декоративні вінки та гірлянди на каміни.

«Мої ідеї копіює все село, – пишається майстриня.

Світлана охоче розповідає, як шукала нових клієнтів у соцмережах.
– Береш карту України, виписуєш назви містечок, шукаєш групу «Підслухано в Калинівці» чи в «Підслухано в Жмеринці» і розміщуєш там фото кошиків, десь між оголошеннями на зразок «продам свиню» та «загубилася собака», – сміється вона.

За сезон вона продала 220 кошиків. Тішиться, що придумала незвичну для Ізи послугу ресайклінгу: оновлення та декорування старого коша.

Світлана мріє створити свою студію дизайну та прорекламуватися у топових інстаграм-блогерів – зараз вони рекламують акаунти від 3 тисяч підписників, а у нашої співрозмовниці поки лише 800.

Світлана Човганин каже, що вміє продавати, та заледве сплете простий кошик – вона одна дитина в родині, й мама завжди казала, щоб вчилася гарно в школі, а з «плетіння не виживеш». А вийшло навпаки.

В Ізі жартують, що онуки майстрів лозоплетіння заводять акаунти в Тікток, і скоро й там піде торгівля. Та чи буде кому плести?

Історія друга. З Харкова

Ідеї для власного бізнесу ветеран підгледів у Pinterest


– У мене поки бізнес виготовлення товарів для тварин на стадії становлення. Я забезпечую себе, столяра, кравчиню та трохи відкладаю на розвиток, – колишній атовець, 33-річний харків’янин Олександр Чабан зізнається, що не придумав красиву історію для свого бізнесу, що називається Pets lounge.

До війни був заступником директора компанії, потім пішов на фронт, де на бойових позиціях провів майже п'ять років. Після завершення служби вирішив повернутися до бізнесу, але вже власного.

Оригінальні ідеї підгледів у соцмережі Pinterest і зараз усім знайомими радить у пошуках натхнення гортати добірки на цьому ресурсі. Для себе обрав нішу товарів для тварин: стильних лежаків, будиночків-вігвамів, гамаків, кігтеточок, іграшок для тварин, підставок з мисками для корму та води.

У серпні 2020 виготовив першу партію з десяти товарів. Тестові зразки виклав на онлайн-платформах для «саморобок» Crafta, Cкриня, щоб перевірити кліки та статистику.

- Спочатку я планував товари для тварин розвозити по харківських зоомагазинах, але потім зрозумів, що так бізнесу не зробиш: машина, паливо, зарплата менеджера чи експедитора залишать мене без прибутку. Та й навіщо зациклюватися на 1,5 мільйонному ринку Харкова, якщо можна охопити 40-мільйонний ринок України? І ресурсу піде значно менше, – переконаний підприємець.

Бізнес Олександра росте – українці люблять тварин не менше за дітей і не економлять на товарах для них. Він згадує, як одна клієнтка спочатку придбала один лежак для кота, а потім замовила ще два – щоб мурчик міг відпочивати у кожній кімнаті.

Зараз 120 позицій виставлені на всіх популярних маркетплейсах, але найбільше прибутку приносить Rozetka – близько 80%, інші замовлення надходять із Prom.ua та Епіцентру.

"Розетку" відвідують понад 12 млн осіб на місяць. Підприємці, що там продають свої товари, платять щомісячний внесок 100 грн та комісію з кожного продажу – від 2 до 25%.

– Такі онлайн-платформи замінюють створення та просування власного сайту та дозволяють економити на маркетологах, менеджерах і іншому персоналі, – каже Олександр.

Одразу після «виходу в люди» наш співрозмовник дістав велике замовлення від столичної мережі зоомагазинів.

Цікавість до асортименту підприємця проявляють і за кордоном, проте на великому ринку Etsy, Shopify, не кажучи вже про Amazon, складно вирізнитися, а для українського споживача все, що робить Олександр – в новинку.

Проте й заробітки на закордонних маркетплейсах зовсім інші – товар, який в Україні коштує 700 гривень, на Etsy виставляють з цінником у 70 доларів.

Зараз бізнесмен відправляє до 10 посилок щодня.

- Ми помітні на маркетплейсах, бо робимо оригінальні фото власної продукції в інтер`єрних фотостудіях. А конкуренти найчастіше замовляють товар Китаю, – стверджує Олександр.

У майбутньому чоловік мріє зайнятися кормами для тварин, а вже зараз тестує наповнювач для лотків зі шкаралупи волоського горіха.

Олександр каже, що його бізнес ріс би швидше, якби в Україні не було дефіциту кваліфікованих кадрів: чоловіки після 40 здаються, спиваються чи втрачають цікавість до життя, а підбір тямущого столяра можна порівняти з джекпотом у лотереї.

Олександр каже, що реалізує свої плани, якщо не загостриться протистояння з Росією. Інакше готовий «протерти берці», «заморозити бізнес» та повернутися на службу.

Історія третя. з Кременчука

Починали з дитячого одягу, в карантин перейшли на піжами

Антон Аюпов з Кременчука разом із партнером два роки тому відкрив на Prom.ua магазин з продажу дитячого одягу Level Dance. Зараз у нього – 100% позитивних відгуків на сайті маркетплейсу. Для Антона це перший досвід в онлайн-підприємництві й відразу вдалий. До відкриття магазину він працював будівельником, ще раніше – здобув технічну освіту.

- Коли ми починали, на онлайн-платформі була невелика конкуренція в категоріях дитячого одягу, – розповідає Антон. – Домовилися з першим постачальником – трикотажною фабрикою, зареєстрували магазин, завантажили туди картки товарів: купальники та спідниці для гімнастики, шорти, лосини, топи.

Перше замовлення прийшло через три дні. Антон тоді й гадки не мав, як спілкуватися з клієнтами, і злякався, коли побачив повідомлення з Prom.ua. Дружина підказала, що говорити покупцеві. Він зібрався з духом, подзвонив – і все пройшло добре, покупка відбулася. Замовлення пішли по наростальній – спочатку їх було три-п'ять на день, згодом – і по десять. Вже за кілька тижнів Антон зрозумів, що не може суміщати магазин із роботою на будівництві, і зробив вибір на користь свого бізнесу.

Часто замовлення були гуртовими. Клієнти купували купальники та костюми відразу для цілого гуртка хореографії, а іноді й для декількох. В одному замовленні могло бути від 30 до 200 товарів.

Асортимент магазину поступово розширювався, почали співпрацювати з кількома трикотажними фабриками. Обов'язки з партнером розділили так: Антон адмініструє онлайн-магазин, приймає замовлення, спілкується з клієнтами, партнер упаковує і відправляє.
– На Prom.ua така система: чим більше ваші товари переглядають, тим більше їх показують у видачі, – пояснює Антон. – Але потрібно постійно працювати. Раніше можна було просто залити товари на сайт, увімкнути рекламу – і вже йшли замовлення. Тепер алгоритми змінилися, і потрібно працювати з картками товарів – готувати описи з ключовими словами, оновлювати їх.

І представники Prom.ua у коментарі ТЕКСТАМ це підтвердили.
Щоб мати гарний рейтинг на маркетплейсі, у продавця мають бути:
- якісно заповнені картки товарів (опис та фото);
- відсоток успішних замовлень (коли продавець виконує замовлення до кінця: від його обробки до відправлення й отримання покупцем);
- високий відсоток позитивних відгуків від покупців (не нижче 80%);
- під'єднаний безпечний спосіб оплати на Промі – Пром-оплата.

У карантин гуртки закрилися, діти перестали виступати, а їхні батьки – купувати одяг для хореографії.

– Кількість замовлень впала вдвічі, дохід теж. Треба було щось робити, – розповідає Антон. – Ми вирішили почати продавати домашній одяг, піжами, футболки. Спочатку для дітей, потім і для дорослих. Те, що потрібно в карантин. Зараз більшість замовлень – футболки та шорти для груп у дитячих садках.

Антон каже, що найскладніше в його роботі – спілкування з клієнтами. Спочатку кожен дзвінок клієнта він сприймав як виклик, багато нервував. Зараз уже звик:
– Кожен день бувають якісь ситуації. Наприклад, вчора жінка оплатила замовлення, а сьогодні постачальник каже, що червоної футболки, яку вона замовила, немає. Я подзвонив клієнтці, все пояснив, запропонував замість червоної сіру. Вона погодилася. В основному, люди йдуть назустріч, і будь-яку ситуацію можна вирішити.

За два роки роботи магазину у Level Dance був тільки один негативний відгук. Тоді клієнтка замовила дитячу футболку з ім'ям, Антон випадково замовив у постачальника інший напис. Потім переробляв своїм коштом, але термін постачання затягнувся.

Не офлайн-магазин же нам відкривати!

У Level Dance є також облікові записи на OLX.ua та Klumba.ua. Але, за словами Антона, 90% клієнтів приходять саме з Prom.ua.
– Ми плануємо розвиватися у соцмережах та відкрити магазин на "Розетці" і, звичайно, нам цікавий Amazon. Але в усе це потрібно вникати, читати умови, швидше за все, витрачати гроші на те, щоб потрапити туди. Поки не готові, але думаю, в результаті прийдемо до цього. Не офлайн-магазин же нам відкривати! Тим більше в карантин, – каже Антон.

Історія четверта: з Українська

Милий бізнес: сезонний бізнес на милі ручної роботи

До 2014 року Марта Шумська працювала продавчинею в магазині продуктів у Макіївці. Як хобі займалася рукоділлям – вишивала. Коли її рідне місто окупували, вони разом з чоловіком переїхали до батьків в Українськ.

На одне зі свят Марта замовила мамі подарунок – мило ручної роботи. Подарунок сподобався, і дівчина вирішила: чому б не замовити маленький набір для миловаріння. Спочатку зробила одне мило, потім кілька, а далі – захопилася. Мама Марти показала мило співробітникам на роботі, і ті захотіли купити. А перед 8 березня дівчина виклала мило на продаж у соцмережі.

- Пару років я продавала мило через соцмережі й по знайомих в Українську, а потім натрапила в Фейсбуці на спільноту миловарів і прочитала, що багато хто продає свій товар на Prom.ua, – згадує Марта. – Я вирішила спробувати.

Марта зареєструвалася там у 2018 році. Її магазин називається «Мартляндія». Його адмініструє чоловік.

За словами Марти, торік алгоритми Prom.ua помінялися. Раніше, якщо у продавця були хороші відгуки, його пропозиції потрапляли в топ. А тепер потрібно обов'язково купувати рекламу, інакше покупці не побачать продавця в пошуку.

Продажі у Марти добре йдуть перед святами – Новий рік, 14 лютого, 8 березня, Великдень, День захисту дітей тощо. Перед Новим роком замовляють мило у вигляді шампанського і символів прийдешнього року, перед 8 березня – мильні «вісімки» і композиції квітів. Трохи пізніше Марта почала робити дитячі аксесуари: обручі й шпильки з бантиками – їх добре купують влітку і перед початком навчального року.

- Добре, коли є корпоративні замовлення – хтось купує 20–30 подарунків для всіх колег перед святами. На таке замовлення витрачу півтора тижня, нові запити в цей час не приймаю, – каже Марта.

Спочатку вона намагалася готуватися до пікових дат і робити мило заздалегідь. Але швидко зрозуміла, що вгадати, чого захочуть люди цього разу, неможливо. В один рік великою популярністю перед 8 березня користувалися мильні «вісімки» з гілочками бузку, і наступного року Марта зробила їх заздалегідь. Але всі чомусь замовляли або «вісімки» з пролісками, або просто букети. Те ж саме – з символами року.

Іноді покупці не розраховують гроші, які можуть витратити на подарунок. Марта згадує, як кілька років тому чоловік замовив у неї 100 троянд з мила у капелюшній коробці. Коли вони почали обговорювати ціну, з'ясувалося, що покупець думав вкластися в 1500 грн, але тільки коробка коштувала 800. У підсумку він купив менший букет. Якщо люди замовляють дорогий подарунок, Марта бере половину суми передоплатою.

На бізнес Марти не вплинула пандемія. У 2020 році карантин почався вже після 8 березня, коли минув весняний пік продажів. А до літа всі вже звикли до нових умов і все одно купували дітям аксесуари для волосся.

- Раніше ми ще здавали товар під реалізацію в сувенірний магазин у сусіднє місто. Але там весь час щось було не так – то мило впаде, то поставлять його на підвіконня в сонячний день, і мильний букет розтане. Тому зараз усе продаємо самі. Поглядаємо й на «Розетку», але не впевнені, що це має сенс через сезонність нашого бізнесу, – розмірковує Марта. Вона працює за вільним графіком і займається лише своїм онлайн-магазином: робить мило, придумує нове оздоблення для шпильок, спілкується з клієнтами, пакує і відправляє поштою замовлення.

онлайн бізнес економіка інтернет-технології підприємці

Знак гривні
Знак гривні