«Велике будівництво» made in America. Байден планує грандіозні вкладення в інфраструктуру
У країні занедбана інфраструктура – її системно недофінансовували протягом щонайменше 50 років. Дороги розвалені – на кожні п'ять кілометрів один потребує капітального ремонту. Десять стратегічно важливих мостів, які виконують критичну функцію в економічній діяльності країни, в занедбаному стані. Втрачений у заторах час і пальне щороку коштують кожному автомобілісту суму, що дорівнює тисячі доларів.
А для сотень тисяч громадян ціна проблемної інфраструктури ще вища: через екстремально високий рівень аварійності вони втрачають здоров’я і життя. Все це – не преамбула до чергової презентації програми «Велике будівництво» президента Зеленського. Це тези стратегічного плану Білого дому, який передбачає збільшення інвестицій всередині країни. Мета – створити мільйони нових робочих місць, відновити інфраструктуру, забезпечити перемогу США у конкуренції з Китаєм. Ціна питання – $2 трлн. З них на інфраструктуру передбачені $600 млрд.
Байден прийде – порядок наведе
План президента Байдена – це очевидна реінкарнація «Нової угоди» Рузвельта. Точніше, того її компонента, який забезпечив потужне федеральне фінансування найрізноманітніших програм – від будівництва доріг до прикрашання статуями й картинами державних будівель та установ. Це створило робочі місця для американців, що залишилися безробітними внаслідок Великої депресії.
Утім, слід зазначити, що в плану Байдена мета подібна, але ситуація інша. Ознак економічної депресії у США нема: у 2021 році прогнозують понад 6% зростання ВВП. Завдяки вакцинації чинник пандемії, імовірно, буде зведений до мінімуму, і день Незалежності, 4 липня, американці вже святкуватимуть вільними від коронавірусних проблем.
У «Великого будівництва» Байдена інша мета. По-перше, на виконання своєї виборчої програми він підвищує податки для великих корпорацій – з 21%, запровадженого Трампом, до 28%. Вони також зростуть для приватних осіб зі щорічним доходом понад $400 тис. і на прибутки від інвестицій. Зрозуміло, що опоненти-республіканці зустрінуть ці кроки багнетами. Тож Байдену треба продемонструвати корисне застосування цим додатковим державним коштам.
По-друге, проблема недофінансування інфраструктури з федерального бюджету справді є гострою для США, і до її розв'язання протягом кількох десятиліть не доходили руки. Причини були різні: атака 11 вересня 2001 року зробила пріоритетом боротьбу з тероризмом, а потім була фінансова криза 2008-го та потреба усувати її наслідки. Обраний у 2016 році президент Трамп обіцяв полагодити інфраструктуру, але замість цього захопився хаотичними прожектами на кшталт стіни на кордоні з Мексикою.
Натомість Джо Байден у перші місяці свого президентства дістав гарний шанс вирішити відразу кілька проблем: завдяки щедрому державному фінансуванню відновити інфраструктуру, створити нові робочі місця та забезпечити додаткові чинники зростання економіки у період післякоронавірусного відновлення. Ну і заодно пояснити американцям, чому збільшення податків – це правильний крок.
Дороги, мости, громадський транспорт
Найбільш масштабний компонент інфраструктурного відновлення в плані Байдена – це дороги та транспорт. Так, передбачена модернізація та реконструкція 32 тис. км доріг – як автострад, так і міських вулиць. На це піде $115 млрд.
Прикметно, що розробники плану Байдена не хочуть появи «ямкового ремонту» по-американськи: дороги, які найбільше потребують реконструкції, будуть відновлені максимально оперативно, але ця швидкість має гарантувати належний рівень якості, надійності та придатності доріг для всіх користувачів – від вантажних фур до велосипедистів.
Ще одна проблема – мости. Вона має дві складові. Перша – це реконструкція десяти великих мостів, найбільш залучених до економічної діяльності в країні. Вони загалом тримаються, але аварія на них матиме важкі наслідки для економіки. Друга складова – це 10 тис. малих американських мостів, які перебувають у найгіршому стані. При цьому значна частина їх є чи не єдиним шляхом транспортної комунікації для сільських регіонів і земель племен.
Окреме питання – покращення інфраструктури дорожньої безпеки. На неї витратять $20 млрд. Мета – різко зменшити аварійність на дорогах, особливо щодо велосипедистів та пішоходів.
Громадський транспорт у США – це транспорт найбідніших. У плані Байдена зазначено, що люди, які дістаються до роботи «автобусами й метро», витрачають на це вдвічі більше часу, ніж власники автомобілів. А серед темношкірих вдвічі більше користувачів громадського транспорту на одиницю населення, ніж серед білих. Відповідно, план Байдена передбачає відновлення 24 тис. автобусів та 5 тис. рейкових вагонів, а також станцій, колій, сигнальних систем, енергопостачання тощо. На це витратять $105 млрд. І Байден пропонує Конгресу схвалити інвестування ще $85 млрд – це фактично подвоїть інвестиції в громадський транспорт.
Відновлення потребує також пасажирське залізничне сполучення. Свого часу воно створило базу для заселення та економічного освоєння більшості територій Сполучених Штатів. Зараз же пасажирська залізнична служба Amtrak міститься на периферії, на відміну від авіасполучень. Байден проситиме Конгрес інвестувати $80 млрд у модернізацію Amtrak, створення нових залізничних коридорів та організацію сполучення між новими парами міст.
Електромобілі: оновлене стимулювання
Прикрий факт: США, які 10 років тому розпочали електромобільну революцію, протягом президентства Трампа відстали, і зараз кількісна частка електромобілів у країні становить лише третину від китайського електромобільного ринку. Президент Байден хоче це змінити – і пропонує інвестиції на суму $174 млрд. Інфраструктурна складова цих інвестицій передбачає створення до 2030 року національної мережі з 500 тис. зарядних станцій. Щонайменше 20% шкільних автобусів перейдуть на електроенергію, а перспективна мета – сто відсотків автобусів у країні мають стати екологічно чистими. Федеральні установи та пошта поступово перестануть закуповувати службовий транспорт із двигунами внутрішнього згоряння і теж перейдуть на електроенергію.
Не менш важлива проблема – переформатування системи федеральних податкових пільг покупцям електромобілів. За чинним законодавством, вони отримують право сплатити менше податків (на суму до $7500), купуючи електромобілі лише тих компаній, які ще не випустили 200 тис. машин. Таким чином, клієнти Tesla та General Motors (обидві були піонерами з електромобілізації США і вже продали понад 200 тис. автомобілів) права на федеральну податкову знижку не мають. Коли ці правила запроваджували, їхня логіка полягала в тому, що потужні виробники електромобілів із часом не потребуватимуть пільг. Сталося інакше: компанії, що «пасли задніх», отримали суттєву конкурентну перевагу щодо флагманів електромобілізації та не поспішають нарощувати виробництво, щоб її не втратити. Тож нині триває робота над удосконаленням системи федеральних пільг. Імовірно, «верхню межу» збільшать із 200 тис. до 400 чи навіть 500 тис., а можливо, встановлять і «нижню межу» для отримання пільг, щоб спонукати автокомпанії збільшувати випуск електромобілів.
На вказаних вище питаннях інфраструктурний план Байдена не зупиняється. У ньому згадані десятки позицій – в діапазоні від виявлення та заміни небезпечних свинцевих труб у водогонах до забезпечення громадян доступом до високошвидкісного широкосмугового інтернету. За чотири роки тут точно не впораєшся – втім, Байден вже заявив, що має наміри балотуватися на другий термін.
Важко утриматися від проведення паралелей між American Jobs Plan президента Байдена та «Великим будівництвом» президента Зеленського
Тут той самий перелік основних завдань: виконання протягом п’яти років ремонту всіх 24 тис. км головних доріг України, будівництво та реконструкція сотень шкіл, дитсадків та медичної інфраструктури тощо. Щоправда, в плані Байдена відсутні стадіони (одна з так званих фішечок «Великого будівництва» Зеленського), але є спорудження 500 тис. недорогих будинків для американців із низьким та середнім доходом.
Утім, є суттєвіша відмінність. Масштабні проєкти з реконструкції потребують такого ж масштабного фінансування. Байден та його команда не покладаються на підвищення податків: головним джерелом фінансування, особливо на першому етапі, стане ріст державних запозичень. За нинішніх дуже низьких ставок це логічна операція. Ну а те, що вона збільшить частку державного боргу в порівнянні з ВВП США до нечуваного співвідношення, зараз вже не лякає ні республіканців, ні демократів. Америці охоче позичає гроші весь світ, а потім якось воно буде.
В Україні ж ситуація інша. Ресурсів для податкового чи безпроблемного боргового фінансування інфраструктурних проєктів на сотні мільярдів гривень в Україні нема. У 2020 році Укравтодору на реконструкцію автошляхів перекинули 36 млрд із коронавірусного фонду – у 2021-му цих ресурсів уже не буде. Ідеї оновлювати інфраструктуру коштом приватних інвесторів у рамках концесійних проєктів навряд чи спрацюють. Понад те, нікуди не зникли дві проблеми, які загрожують Україні значно важчими наслідками, ніж невідремонтовані дороги. Це коронавірусна епідемія та війна на Сході – і складно сказати, що з них двох на першому місці, а що на другому. Але очевидно, що надмірне захоплення проєктом «Велике будівництво» бачиться не надто логічним на тлі таких явищ, як «Велика епідемія» чи «Велика війна».
