Від Оману до Фокіна. 10 зашкварів влади у 2020 році
Українська влада у 2020 році як ніколи була щедрою на вчинки та заяви, що розходилися зі здоровим глуздом. ТЕКСТИ вирішили нагадати лише про деякі з них. Насправді, список зашкварів міг би бути безкінечним
Оманський транзит
На початку 2020 року стало зрозуміло, що Володимир Зеленський сам став жертвою міфу, який він до того з успіхом плекав. Річ у тому, що згідно з уявленнями багатьох українських громадян, український президент не міг собі дозволити таку дорогу річ, як відпочинок закордоном. На Мальдівах міг відпочивати лише «барига», але аж ніяк не «народний» президент. "Щастя – це бачити злодія на нарах, а не на Мальдівах", – заявить Володимир Зеленський за пів року до свого «оманського» турне.
Сам Зеленський та його ОП, після того як інформація про його відпочинок стане надбанням громадськості, робитиме карколомні спроби, аби якимось чином порятувати ситуацію і довести всім, що він перебуває в Омані у справах. Так, у Зеленського заявили, що літав він до Оману за власні кошти рейсовим літаком, а поїздка ця вкрай важлива для міжнародного іміджу країни. «Найближчими днями у глави держави заплановані зустрічі на найвищому рівні", – наголосили у президентській пресслужбі. І справді, зустріч таки відбулася – з таємничим паном на ймення Юсуф бін Аляві бін Абдалла, який в Омані відповідав за зовнішні зв’язки. Повертався в Україну Зеленський вже на бізнес-джеті.
Новосанжарське стояння
Історія про обсервацію українських громадян з Уханя у Нових Санжарах набула справді всесвітнього розголосу. Назва цього населеного пункту не сходитиме зі шпальт світової преси. І велика «заслуга» тут знову таки української влади. “У нас повністю контрольована ситуація, у нас є декілька варіантів, ми повністю готові”, – зазначив Володимир Зеленський на брифінгу, коментуючи прибуття українців з Уханя.
Але керівництво України чекало несподіване і прикре відкриття. Створивши ілюзію масштабної події, влада на чолі з Володимиром Зеленським не спромоглася налагодити ефективну комунікацію безпосередньо з українцями, які мали прийняти рейс з Уханя. Слова Зеленського про повністю “контрольовану ситуацію” та “декілька місць” для обсервації прибулих теж виявилися фейком. Зрештою у Нових Санжарах розпочалося протистояння між поліцією та підігрітими проросійськими соцмережами місцевими мешканцями, які намагалися не пропустити до себе прибулих «уханьців».
Сам Володимир Зеленський, який до того активно розповідав про рейс українців з Уханя, під час піку протистояння в Нових Санжарах зберігатиме мовчанку, надавши простір для заяв та дій міністру внутрішніх справ Арсену Авакову. Загалом ситуація в Нових Санжарах матиме набагато більший вплив на всі наступні події, ніж можна було б уявити. Влада більше не ризикуватиме іграми в обсервацію з прибулими з-за кордону. Навіть із тими, які могли справді бути хворими.
Карантин суворого режиму
Варто віддати належне – саме завдяки карантину весною 2020 року Україні принаймні на початках вдалося уникнути найстрашнішого сценарію – блискавичного поширення епідемії. Проте не варто забувати, що жорсткі заходи карантину в Україні – свого роду компенсація за те, що не було зроблене раніше.
Удар по економіці міг би бути значно легшим, якби влада свого часу застосувала низку превентивних заходів і не припустилася помилок. Віддуватися за це довелося українській економіці. Удар по якій виявився занадто болючим.
Проте, навіть у цих умовах карантинні заходи можна було б впроваджувати з більшою продуманістю. Чимало заходів – від зупинки громадського транспорту до закриття парків та скверів – мали нервовий, стихійно-істеричний характер. Апофеозом всього стали кадри з київського Гідропарку, де цілий загін поліції конвоював одного плавця у плавках.
І ще одне – введення карантину навесні унеможливило прийняття ефективних карантинних заходів восени цього року, коли ситуація виглядала набагато більш загрозливішою. У бізнесу просто не лишилося підшкірного жиру, аби пережити ще один потужний локдаун.
Утім, усе це не завадило Володимиру Зеленському свого часу заявити, що «ми майстри спорту по боротьбі з коронавірусом».
Старший брат президента
Якби у президента був старший брат, його б точно звали Андрій. Здається, саме у Андрієві Єрмакові президент знайшов того, кого йому, вочевидь, дуже бракувало у дитинстві – старшого брата. Іншими словами, людину, яка б захищала та допомагала йому у важку хвилину. Призначений у лютому 2020 року головою ОП, Єрмак став чимось невіддільним від особистості самого президента. Куди б глава держави не їхав, де б не перебував – однозначно поряд із ним височіла постать Андрія Єрмака. Навіть коли коронавірус своїми холодними обіймами стиснув організм президента, поряд з ним так само страждав у Феофанії від ковіду й Андрій Єрмак. Звісно, після цього абсолютно не дивно, що президент жодним чином на реагуватиме на «плівки Єрмака» та звинувачення того у корупції. Сам же Єрмак внесе у роботу Офісу президента додаткову кулуарність та закритість.
«Сини» президента
В оточенні Володимира Зеленського є люди, перебування яких там можна пояснити лише якимось ірраціональними аргументами. Були б міністр освіти Сергій Шкарлет та заступник керівника Офісу президента Олег Татаров трохи молодшими, а Володимир Зеленським старшим, то можна було б пофантазувати на тему, чи не є вони йому близькими родичами. Бо адекватної відповіді на питання: для чого тримати коло себе настільки токсичних людей, проста присутність яких вбиває твій рейтинг – немає.
Так, Шкарлет свого часу був звинувачений у плагіаті. А вже у вересні 2020 року етичний комітет Національного агентства із забезпечення якості освіти ухвалив рішення про виявлення плагіату в його роботах. Шкарлет також є автором низки суперечливих заяв, які ставлять під сумнів реформи у сфері освіти, зокрема ЗНО.
Щодо Олега Татарова, то токсичні випари від цієї постаті мали б відлякувати все живе у радіусі кілометра. Полум’яний прихильник Януковича, який в останні дні Революції гідності погрожував майданівцям усіма карами земними. Замішаний у гучний корупційний скандал із забудовою. І от вся президентська «рать», прокуратура, поліція кинуті на його захист від НАБУ та САП. Чим президенту настільки цінний цей кадр, що він поклав на його порятунок залишки свого іміджу? Питання залишається відкритим.
Кадрова катавасія
Увесь 2020 рік діяльність української влади супроводжувала безкінечна кадрова катавасія. Уряд Гончарука був замінений на уряд Шмигаля, постійно призначалися та звільнялися міністри. Людина могла лягти спати міністром, а вранці прокинутися вже ексміністром. Показовою у цьому плані стала ситуація з ключовою в умовах пандемії посадою міністра охорони здоров’я. Так, очільницю МОЗ Зоряну Скалецьку знімуть із посади разом з усім урядом Гончарука тоді, коли вона перебуватиме на обсервації у Нових Санжарах.
Було б логічно і зрозуміло, якби крісло міністра посіла людина, чиї знання та здібності могли покращити ситуацію. Але, як стало зрозуміло зовсім скоро, новий міністр Ілля Ємець міг зробити тільки гірше. Новий-старий міністр охорони здоров’я, який вже посидів у цьому кріслі за часів Віктора Януковича, не лише побив рекорд із найкоротшого перебування на своїй посаді. Він примудрився протягом тих кількох безцінних тижнів вляпатися в гучний корупційний скандал.
Його наступник Максим Степанов поки що є політичним «довгожителем». Але і йому, певно, не варто розслаблятися. Бо якщо статистика із захворюваності на ковід раптово зробить свій непередбачуваний розворот у бік зростання, над його головою знову можуть збиратися хмари.
«Весна прийде, саджати будемо…»
Упродовж всього 2020 року президент постійно повертався до однієї й тієї самої теми. А саме – коли правоохоронні органи справді візьмуться за посадку корупціонерів. От що він напише у своєму телеграмі у вересні: «Сподіваюся, що НАБУ, Спеціалізована антикорупційна прокуратура й Офіс генерального прокурора все ж таки почують суспільство і працюватимуть значно швидше і продуктивніше для того, щоб викривати діяльність усіх шукачів вигоди у владі».
Здавалось би, і у справі «плівок Єрмака», як і в інших подібних справах, і, особливо, у справі з Олегом Татаровим дії насамперед Генеральної прокуратури мали б розчарувати президента. Проте, реальність завжди більш багатогранніша, ніж видається спершу. Буквально за кілька днів перед Новим роком президент досить високо оцінив заслуги генпрокурорки Ірини Венедиктової. «Вона зараз показує, що бандитів спіймали більше», – заявить Володимир Зеленський.
Можливо, поясненням слів президента про посадки може стати його наступна фраза про те, що «всі чекають, коли посадять Порошенка». Пізніше буде заявлено, що ці слова були вирвані з контексту, і взагалі там йшлося про розслідування справи з катастрофою літака на Харківщині. Все це було б чудово, якби Зеленський регулярно не звертався до теми кримінального переслідування експрезидента. А понад 50 справ, відкритих проти Порошенка, є таки підтвердженням, що його ув'язнення справді дехто дуже чекає.
Реформи за принципом «купи козу, віддай козу»
Дуже багато «реформ» в Україні цьогоріч проводилися за принципом анекдоту про рабина, який спочатку радить купити, а потім продати козу. Приблизно так у 2020-му діяли українські реформатори, коли спочатку вирішували щось «покращити», а після того як «покращення» призводило до негативних наслідків, його скасовували. Саме така ситуація була з «пакунками малюка» – натуральної одноразової допомоги для новонароджених. Нагадаємо, спочатку уряд вирішив замість «пакунку малюка» видавати грошову допомогу сумою 5 тис. грн. Та потім (після хвилі негативних відгуків) Верховна Рада ухвалила законопроєкт, яким передбачалося повернення до натуральної допомоги.
«Дитяче опитування»
Цьогоріч Володимир Зеленський зробив справді масштабну спробу дати можливість дітям та активній юні заробити свою першу «трудову» копійку. Йдеться про президентське опитування та його 5 запитань, з якими Зеленський вирішив вийти до людей під час місцевих виборів. В опитуванні були питання про довічне ув'язнення за корупцію, створення вільної економічної зони на Донбасі, скорочення кількості народних депутатів, підтримку легалізації канабісу тощо. На думку експертів, основною ціллю такого опитування, а якщо говорити прямо – незаконної агітаційної акції, була мобілізація виборців «зеленої» влади. Проте цього так і не сталося – «слуги» отримали достатньо помірні результати. З огляду на те, що про результати опитування після виборів практично не згадували, здається, від нього виграли лише ті, хто його безпосередньо проводив. Переважно це були геть молоді люди, що самотньо стояли з картонними коробками під стінами виборчих дільниць. Проте, з огляду на велику кількість інформації про те, що не всі учасники опитування отримали свої гроші, вочевидь, і тут виграли не всі.
Час політичних «зомбі»
Прогресивна громадськість, м’яко кажучи, неоднозначно сприйняла інформацію про призначення Леоніда Кравчука главою делегації України в Тристоронній контактній групі (ТКГ) із врегулювання ситуації на Донбасі. Як пізніше показали заяви Леоніда Макаровича, для подібних сумнівів справді були підстави. Проте громадськість опинилася у справжньому ступорі, коли з’ясувалося, що в ТКГ з’явиться ще одна постать із дуже давнього періоду сучасної української історії.
Йдеться, звісно, про призначення першим заступником у ТКГ колишнього українського прем’єра Вітольда Фокіна. Він виявився справжнім подарунком для російських пропагандистів. Заявивши, зокрема, що не бачить підтверджень конфлікту між Україною та Росією на Донбасі. Що зрештою стало підставою для його швидкої відставки. Який сенс для Зеленського і ОП був у призначенні такої суперечливої постаті, так і залишиться таємницею. Єдине якесь логічне пояснення цьому призначенню запропонувала лише онука експрем’єра, яка сказала, що попросила призначити дідуся свого давнього друга і за сумісництвом голову ОП Андрія Єрмака.
