В

Все таке антинеоколоніальненьке. Моніторинг дезінформації №60

  • Рішення Конституційного Суду – це «антинеоколониальная революция» проти західних кураторів
  • Перемога місцевих партій на виборах – це «крах унітарності» України
  • ОПЗЖ продовжує боротися проти високих зарплат у державних компаніях
  • Зеленський винен у тому, що газ дорожчає
  • Дивіться, як змінювалися теми дезінформації протягом року, на інтерактивній візуалізації

Період: 26 жовтня – 1 листопада 2020 року.

Теми дезінформації

Відсоток новин із вказаною темою серед усіх новин із групи сайтів

Дует тижня

Хочете знати, хто зацікавлений в розгортанні конституційної кризи в Україні, реалізації заяв Зеленського і подальшому конституційному перевороті? Виявляється, це «выгодно лишь двум политсилам ОПЗЖ и ЕС, что бы те не заявляли, поскольку с учетом давнего знакомства Медведчука и Порошенко, которые всю жизнь были партнерами (хоть вслух этого и не скажут), эти две политсилы взаимодействуют, занимая при этом крайне проевропейские и крайне пророссийские позиции. Именно им выгодно расшатать ситуацию в стране и попытаться добиться своих целей». Позов до КС із проханням скасувати відповідальність за незаконне збагачення подали депутати від ОПЗЖ та групи «За майбутнє», а про причетність до рішення партії ЄС йдеться тільки в дезінформаційних матеріалах.

Антигерой тижня

Цій “номінації” минулого тижня також сприяло скандальне рішення Конституційного Суду. Проте, на думку дезінформаторів, “антигероєм тижня” став не голова КСУ, а… Зеленський. «Как должен был бы поступить Зеленский? Продолжить выступать в 95 квартале. Это было бы самым правильным его решением. Все остальные решения, с момента баллотирования в президенты и до сегодняшнего дня, являются ошибочными, так как нормальный руководитель никогда бы не допустил такой ситуации».

Судді-герої рятують Україну від «грантососущей общественности»

Рішення Конституційного Суду щодо знищення системи електронного декларування чиновників захистило не Конституцію, а корупціонерів. Проте російські дезінформатори зовсім іншої думки. У статтях на російських сайтах, орієнтованих на українську тематику, вони використали дві основні стратегії, щоб описати цей конфлікт.

Перша — максимально розпливчасто та коротко згадати про те, що відбулося (наприклад, «Конституционный суд Украины (КСУ) принял решение об отмене некоторых антикоррупционных норм в стране»), після чого в найдрібніших деталях розписувати неправомірність вимог Зеленського про розпуск КС. Ми також поділяємо позицію, що ситуація зі свавіллям КС не має підштовхувати до неконституційних рішень, проте дезінформатори не надали аргументованої критики чи пропозицій законних шляхів вирішення конфлікту, а лиш емоційно звинувачували Зеленського в «государственной измене» та цитували будь-яку (теж емоційну) критику на кшталт: «Противно читать. Вы гарант Конституции? Тогда обязаны чтить её и закон». Саму ж «антиконституционную авантюру» президента називали “початком кінця”, оскільки «инсайдерские источники в Конституционном суде Украины сообщают, что конфликт может закончится отставкой Зеленского».

Другою стратегією стали звернення до концепту зовнішнього управління: «Решения Конституционного суда Украины о разгроме антикоррупционной системы, выстроенной по приказу США после майдана, вызвало настоящую панику в грантоедских кругах и в метрополии». З пропагандистського погляду, судді постали захисниками Конституції, протистояли «грантососущей общественности». Виявляється, так звана «антикоррупционная вертикаль» була впроваджена зовнішніми кураторами виключно з метою «держать в узде и под страхом уголовного преследования» суддів та політиків, а цей конфлікт є нічим іншим, як «попытками внешних кураторов и верных им внутриукраинских компрадоров и коллаборационистов задавить “антинеоколониальную революцию” всех тех, кто ещё сопротивляется беспредельному внешнему управлению страной». Тому всіх незадоволених рішенням суддів представляли виключно як групу «нацболов Билецкого и грантососов Шабунина». А будь-яка негативна реакція чи критичний коментар від західних партнерів швидко перетворювалися на доказ того, що Зеленський діє «по приказу США», а Конституцією відкрито нехтують, бо «действительно, что может быть выше интересов посольства США и представителей посольств “большой европейской семерки”, выразивших “глубокую обеспокоенность разрушением системы борьбы с коррупцией”?»

Згадували і про роль ОПЗЖ, за поданням якої Конституційний Суд ухвалив це рішення. В очах дезінформаторів проросійські політики стали тими героями, які «отважились на антинеоколониальное сопротивление», а «подкоп под проамериканскую систему контроля можно назвать полной победой ОПЗЖ, которая закрепляет полученные на выборах результаты». При цьому жодного разу не згадали про наявність конфлікту інтересів у деяких суддів КС і плями на репутації більшості народних депутатів, які це подання підготували.

Російські ж мейнстримні видання хоч і були менш радикальні в своїх оціночних судженнях, але не забували посприяти дискредитації влади в Україні, публікуючи тексти під заголовками на кшталт: «Власти Украины оправдывают свою бездарность "вмешательством России"».

Місцеві вибори: «унитарность потерпела крах»

Повільний підрахунок голосів та конституційна криза, що розгорілася в Україні, дещо затьмарили обговорення результатів виборів. Але основний наратив дезінформаторів нікуди не зник: «Слуги програли вибори», і це віщує Україні «федерализацию».

Російські сайти, орієнтовані на українську тематику, писали: «Успех региональных партий указывает на отсутствие в государстве политической партии государственного масштаба, и в этих условиях продолжится “феодализация” Украины». Помітно, що зазвичай вони пишуть про «федерализацию» як про процес, який відбувається поступово.

Але держави зазвичай не перетворюються на федерації, їх створюють такими. Ніякої «поступової» чи «повзучої федералізації» просто не існує. Аргументом на користь того, що Україна має стати федерацією, наводять той факт, що різні партії перемагають у різних регіонах країни. Хочеться нагадати, що єдина партія, яка перемагає у всіх регіонах країни, є в авторитарних країнах, таких як Росія чи Китай. Україна є демократією, і тут постійно борються різні політичні сили, й лише зрідка деякі з них домінують на всій території країни.

Невисока підтримка партії «Слуга народу» на місцевих виборах – це закономірний результат завищених очікувань до партії та її політичних прорахунків. Але аж ніяк не того, що «Украина фактически вернулась к старым феодальным порядкам, «когда на левом берегу – один гетман, а на правом – другой»». Дезінформатори також використовували «федералізацію» як привід лякати українців «військовою диктатурою».

«Единственная сила, способная удержать Украину от расползания на феодальные вотчины военные в спайке с украинскими националистами».

Також писали:

Зависока зарплата для звичайних шахраїв

Російські дезінформатори радіють: раніше їм доводилося притягувати за вуха свідчення західного управління Україною, а тепер, як виявляється, «Зависимость от иностранных кураторов постепенно приобретает на Украине демонстративный характер». Саме такого висновку вони дійшли після скасування Кабміном обмеження розміру зарплат керівників, членів виконавчих органів та членів наглядових рад державних підприємств, ухваленого в квітні цього року. Відтепер зарплата знову визначається згідно з умовами контрактів. Наслідуючи логіку заяв ОПЗЖ, дезінформатори апелюють до того, що ці посади зазвичай обіймають «обыкновенные проходимцы, залетные варяги из разнообразных грантовых фондов, которых определили на кормление за счет туземной казны. Вдобавок, они уверены в своей безнаказанности перед украинскими законами, и могут позволить себе любые коррупционные шашни — прекрасно зная, что через год-другой покинут страну, отвалившись от нее, как насосавшиеся иксодовые клещи». Хоча насправді розмір заробітної плати часто відкриває можливості для залучення на держпосади професіоналів із досвідом, не зацікавлених у відтворенні корупційних схем.

Комуналка знову дорожчає — винен Зеленський

Із початком опалювального сезону увага дезінформаторів звертається до питання тарифів. Вони пишуть, що «главным достижением Владимира Зеленского за прошедший год стали самые дорогие услуги ЖКХ в истории нашей страны». Нагадаємо, що від липня 2020 року в Україні запрацював ринок газу. Це означає, що уряд більше не визначає ціну на газ, а Нафтогаз не накопичує борги, купуючи дорогий газ за кордоном та продаючи його дешевше громадянам. Натомість споживачі мають змогу вибрати собі постачальників із найкращою ціною, а ціна визначається попитом і пропозицією на ринку. Чому це потрібно? Щоб унеможливити шахрайство і корупцію через різну ціну газу для бізнесу та населення. А також для того, щоб стимулювати енергоефективність. Ми вже писали, що Україна використовує надто багато газу для опалення будівель, тож утеплення дозволить істотно зекономити. І, звісно, президент не має на ці процеси прямого впливу, він не встановлює тарифи. Це робить уряд, а у випадку газу — ринок.

«Мирний процес» зупинився через непоступливість України та військову співпрацю з НАТО

Дезінформатори вкотре звинувачують українську владу у бажанні «слить» Мінські домовленості. Вони стверджують, що українська сторона «включила пропагандистскую машину образца 2014-15 годов», щоб переконати українців, «что территории, где проживают преступники и разбойники им не нужны». Останнє звинувачення стосується одного з членів української делегації в ТКГ Дениса Казанського. Він написав у соцмережах про те, що на території Донецької та Луганської областей багато топонімів, пов’язаних із розбійниками. Але інтерпретацію, що на окупованих територіях живуть «преступники и разбойники», вигадали самі дезінформатори.

Російські сайти, орієнтовані на українську тематику, також оцінили Зеленського та його роль у «мирному процесі»: «Зеленский превзошел Порошенко». Таку оцінку Зеленському надали переважно через спільні навчання української армії з військовими НАТО та недавні домовленості з Британією про будівництво ракетних катерів і військових баз для українського флоту.

Висновки

Цього тижня дезінформатори багато писали про рішення Конституційного Суду, що поставило під загрозу антикорупційну інфраструктуру в Україні. Нагадаємо, що це рішення ухвалили після подання депутатів ОПЗЖ – партії, яка всіляко користується підтримкою Росії. Тому можна вважати, що і дії ОПЗЖ, і схвалення їхнього результату – це частини одного плану з підриву України. Вони описували його в двох основних напрямках. По-перше, не зупиняючись на самому рішенні суду, емоційно критикували пропозиції Зеленського «перезапустити» КСУ. Ми писали, які є проблеми з цією ідеєю, якщо стисло — вона неконституційна і може створити більше проблем, ніж вирішити. Другий наратив стосується деталей самого рішення суду. Маніпулятори виставляють суддів Конституційного Суду «захисниками» країни від «грантососущей общественности», а саму антикорупційну систему — елементом «зовнішнього управління». Саме ця теза виходить на перше місце за популярністю, обійшовши «федералізацію» і «тарифний геноцид».

Методологія

Ми шукали теми у 11738 матеріалах російською мовою з:

Маніпулятивність новини визначав покращений класифікатор із проєкту “У нас погані новини”. У моніторингу враховували лише матеріали про суспільно-політичне життя, які стосуються України.

Обмеження дослідження:

У цьому дослідженні ми враховували тільки ті теми, які співзвучні з російськими дезінформаційними кампаніями. Більшість із них спирається на реальні події, адже так дезінформаціяпрацює ефективніше. Назви тем відображають маніпуляції, використані в темі. Відповідно, новини з теми на українських мейнстримних сайтах можуть мати абсолютно інший зміст, ніж маніпулятивні матеріали.

Теми російської пропаганди в Україні ми беремо з наступних груп матеріалів:

У першій та другій групах новин матеріали відбиралися класифікатором маніпулятивних новин.

NDI logo

дезінфомонітор дезінформація

Знак гривні
Знак гривні