Російські лайфхаки заполонили Facebook українців. Як так сталося і чому це небезпечно

Що це було та чим шкідливо для кожного з нас?

Дописи про “куркуму” публікували переважно живі люди. Для частини з них це був незвичний контент, опублікований чи не вперше. Це відразу породило конспірологію про масовий злам акаунтів. Проте користувачі визнавали, що самі опублікували дописи з рецептами. Ці зізнання похитнули теорію про сплановану хакерську атаку.

Хвиля публікацій була масовою лише в Києві та частково в прилеглих областях. Україною прокотився тільки її відгомін. Це дані експрес-аналізу дописів українських користувачів Facebook за перші дні жовтня (всеукраїнська репрезентативна вибірка, 3049 акаунтів користувачів соцмережі).

Публікації, які поширювалися, стосувалися рецептів та лайфхаків, спрямованих на покращення здоров'я. Вони розміщувалися на російських кулінарних сайтах. Фактично – це сайти-сміттярки, які залучають аудиторію за допомогою рецептів, проте публікують різний контент, не фільтруючи його на псевдонауковість чи фейки. Зазвичай вони є частиною великих мереж сайтів із різними тематиками – лайфхаками, жовтухою, політикою тощо.

До кожного такого сайту додаються сторінки в соцмережах, зокрема в Facebook. Саме з них і почалося масове поширення чудодійних рецептів.

Ось приклад того, як пабліки починали поширювати публікації про гречку та гостроту зору. Одна з мереж: “Со вкусом” (3 028 677 підписників), “Так Просто” (2 938 047 підписників), “Так Просто – Лайфхаки” (970 692 підписників), “Так Просто – Рецепты” (874 903 підписників).

Посилання на сайт спочатку публікує сторінка з аудиторією 3 млн людей. Її поширює інша сторінка з такою ж за обсягом аудиторією. Потім до розгонки долучаються інші пабліки з аудиторією близько 1 млн підписників. Дописи цих пабліків поширювали реальні люди і боти. Останніх було небагато.

Ще один спосіб популяризації рецептів із сайтів-сміттярок – групи. Ось приклад, як поширювалася інформація про чудодійні властивості меду.

Матеріал опублікував російський сайт-сміттярка (заснований у кінці 2013 року). Далі його почали поширювати на тематичних групах. Наприклад, “Рецепты и полезные советы” (250 тис. учасників). У цій групі понад 1 тис. учасників мають до 100 спільних друзів з автором цього тексту. І це відомі політики, журналісти, активісти, бізнесмени. Тобто, коли учасники групи перепубліковують її контент, він може потрапити їм у стрічку і створити #куркумагейт, як це було на початку жовтня.

І в першому, і в другому випадках рідко обходиться без ботів. Останні не тільки поширюють інформацію по групах, а й публікують її у себе в стрічці. Крім цього, вони створюють видимість популярності допису. Так, щоб коли жива людина побачила публікацію у своїй стрічці, то не сумнівалася у її корисності – тисячі уподобань і поширень вмикають “стадний інстинкт”.

У вже згаданій групі “Рецепты и полезные советы” на вкиданні інформації спеціалізується п’ять ботів. Вони ж публікують ці самі посилання в схожих групах: “Рецепты и полезные советы!” (250 тис. учасників), “РЕЦЕПТЫ И СОВЕТЫ НА КАЖДЫЙ ДЕНЬ!” (210 тис. учасників), “Полезные советы для хозяек!” (130 тис. учасників), і це неповний перелік.

Адмініструє їхню діяльність реальна людина. Якщо вірити Facebook-сторінці, його звуть Олександр Лузгін. У соціальній мережі він із січня 2014 року, живе в Пензі (Росія). Володіє двома сайтами-сміттярками з чудодійними рецептами та мережею груп. До неї належать і перелічені вище.

Ресурси Олександра публікують та популяризують псевдонаукові та відверто шкідливі поради й рецепти, зокрема і про коронавірус. Поміж них розміщуються російські пропагандистські матеріали про Україну та реклама екстрасенсів. Лузгін не тільки керує своїми ресурсами, а й вчить створювати такі самі інших.

Це типовий приклад роботи безпечних, на перший погляд, сайтів-сміттярок та груп. Залучаючи аудиторію на публікації з чудодійними рецептами, вони формують у них потрібну думку через маніпуляції та фейки.

З-поміж понад 10 тис. учасників виявлених груп Олександра Лузгіна є чимало спільних друзів автора цього тексту. Загалом це сотні тисяч українців, які отримують в свої стрічки пропаганду та шкідливі поради.

Українці довіряють цим групам, звертаються до учасників за порадами та самі їх дають у коментарях. Це реальні люди, у яких є такі самі реальні люди в друзях. Ті, які й побачили публікації з гречкою, медом та куркумою. Судячи з хвилі публікацій, серед них були колишні та нинішні політики, бізнесмени, журналісти.

Тобто людей підсаджують на корисні поради, а потім ніби мимохідь просувають російську дезу. До речі, у Чехії на сайтах відповідного типу російську дезу міксують з оголеними дівчатами та пророцтвами давно померлої Ванги. Тактика з “куркумою” – це звичний прийом.

Мережі сміттярок (сайтів, пабліків, груп) – це один з інструментів впливу на інформаційне поле людей, до думки яких прислухаються тисячі українців.

Отже рецепти з гречкою, медом та російською пропагандою потрапляють в стрічки реальних користувачів Facebook переважно через:

• їхню (чи їхніх друзів) підписку на сайти-сміттярки
• їхнє (чи їхніх друзів) членство у групах-сміттярках
• наявність у них чи у їхніх друзів ботів у френдах

Тобто не достатньо переконатися, що акаунт, який надіслав запит дружби не є ботом, потрібно подивитися його публікації та хто у нього в друзях.

Щодо масового засилля рецептів саме на початку місяця, то тут, найпевніше, збіглися кілька подій. Сміттярки з рецептами та лайфхаками активізували залучення аудиторії, а Facebook оновлював алгоритми. Як наслідок, наші друзі, які полюбляють контент із сміттярок, одночасно побачили багато однотипних чудодійних рецептів. А Facebook нам показав дописи друзів, контент яких ми раніше не бачили.

Проте, як засвідчив аналіз дописів репрезентативної вибірки акаунтів українських користувачів Facebook, аномалії не було. Ті, хто публікував фейки та сміттярки – опублікували гречку, хто дотримувався інфогігієни – ні.

інтернет пропаганда росія безпека соцмережі