Без нових літаків Україні загрожують не лише авіаційні, а й воєнні катастрофи
Катастрофа українського «Ан-26» під Чугуєвом знову привертає увагу до питання, на якій техніці літає наша армія, і чи довго вона протягне без технічного переоснащення. І справа навіть не в конкретному літаку – командування Повітряних Сил поспішило запевнити, що він був справним. При цьому, витрати на армію в Бюджеті-2021 уряд Зеленського пропонує дещо зменшити.
Сам факт, що Міноборони й «Антонов» нещодавно уклали угоду про продовження ще на 2 роки експлуатації «Ан-26», збудованого 43 роки тому, багато про що говорить.
Повітряні Сили України мають серйозну проблему з літаками. По-перше, їх мало. По-друге, це техніка радянського виробництва, випущена переважно в 1970-80-х роках, термін експлуатації якої спливає за лічені роки. А нові літаки на озброєння нашої армії практично не надходять. Не треба пояснювати, що це значить в умовах російської агресії й чим може обернутися в разі масштабного наступу ворога.
Втрата радянського спадку
Україна успадкувала від СРСР грандіозний арсенал військової авіації всіх типів – від винищувачів і бойових гелікоптерів до стратегічних бомбардувальників і транспортних літаків. Загалом – майже 3 тисячі літальних апаратів, з яких 1090 бойових літаків і 330 бойових гелікоптерів.
В усьому світі лише США, Росія і, можливо, Китай мали потужніші військово-повітряні сили. І навряд чи будь-хто при здоровому глузді ризикнув би напасти на країну з такою військовою авіацією.
Проте за роки незалежності в кількісному вимірі цей арсенал зменшився вдесятеро. А в якісному навіть та техніка, що залишилася, істотно застаріла.
Частину арсеналу ВПС продали за кордон, ще частину – зокрема, стратегічні бомбардувальники – розпиляли на металобрухт, виконуючи міжнародні зобов’язання, але найбільша частина стала металобрухтом автоматично – просто тому, що її припинили обслуговувати через брак коштів, або закінчився термін експлуатації.
Звичайно, утримання аж настільки великих ВПС, які Україна успадкувала від СРСР, було для нас непідйомним з економічної точки зору – і непотрібним із точки зору військової. Однак зберегти військову авіацію в складі бодай 500-600 одиниць, половина з яких – бойові літаки, було не просто реально, а необхідно. Але маємо те, що маємо.
Україна увійшла у війну з доволі скромними Повітряними силами, а під час бойових дій на Донбасі в 2014 році було втрачено ще 22 літаки та вертольоти.
В розрахованому за 55-ма показниками рейтингу військової потужності Україна в 2020 році посіла 27 місце зі 138 держав.
Проте за потужністю повітряних сил ми лише 33-ті, з 297 літальними апаратами.
Для порівняння: кількість літальних апаратів на озброєнні Росії – 4163, Туреччини – 1055, Ізраїлю - 589, Греції – 566, Польщі – 457.
Якщо ж узяти до уваги, що бойові машини становлять менше половини від усіх літаків та гелікоптерів українського війська, і що повітряні сили України потрапили до десятки найгірших у рейтингу Business Insider, ситуація виглядає й зовсім невесело.
Що робити, щоб її виправити?
Купувати нарешті нові літаки!
Військово-транспортна авіація
Україні пощастило, оскільки в особі державного підприємства «Антонов» ми маємо конструкторські й виробничі потужності, здатні виробити для Армії транспортні літаки. У «Антонова» – величезний досвід розробки і побудови транспортних літаків як для цивільних, так і для військових потреб.
Однак упродовж останніх десятиліть підприємство переживає кризу через брак замовлень. Та підприємство і його потенціал ще збереглися. Хоча за останнє десятиліття «Антонов» збудував лише 20 літаків.
Цілком очевидно, що дві проблеми – стан транспортної авіації Збройних Сил і стан українського авіапрому – мають спільне рішення. Держава має розмістити надійне оборонне замовлення, в рамках якого «Антонов» щороку будуватиме кілька транспортних літаків для Збройних Сил.
Безумовно, йдеться про значні кошти. Але цілком навіть підйомні для нинішньої кризової України. Вартість одного «Ан-32» становить приблизно 15 мільйонів доларів, значно сучаснішого і кращого «Ан-178» – від 50 до 70 мільйонів.
Тобто, наприклад, для закупівлі щорічно двох «Ан-32» і двох «Ан-178», або ж лише трьох «Ан-178» видатки на закупівлю, ремонт і модернізацію озброєнь, які зараз становлять 22,7 мільярда гривень на рік, треба збільшити ще приблизно на 5 мільярдів.
За ці гроші отримаємо не тільки заміну транспортної авіації Повітряних сил, але й розвиток українського авіабудування. Серед іншого, закупівля Україною літаків вітчизняного виробництва стане ще й сигналом для інших покупців, які під час переговорів з «Антоновим» слушно запитують: якщо ваші літаки такі гарні, чому ваша власна держава їх не купує?
І справді: чому? Чому у керівництва держави є політична воля для того, щоб за лічені місяці зібрати понад 60 мільярдів гривень в «антиковідний» фонд і витратити більше половини з них на будівництво доріг, а для значно менших видатків, яких потребують і вітчизняний авіапром, і армія, такої волі нема?
Адже будівництво літаків – це високі технології, досвід, промислове зростання (крім «Антонова», працюватимуть і суміжні підприємства), а отже, зарплати й податки.
Модернізований АН-26 для Повітряних сил ЗСУ. Літак передано Армії у листопаді 2019 року
Бойова авіація
З бойовими літаками ситуація складніша, бо в Україні їх не виробляють.
За роки війни наші оборонні підприємства навчилися непогано ремонтувати й модернізувати «МіГи» й «Су» радянського виробництва
Але можливості таких ремонтів і модернізацій 30-40-річної техніки – на межі вичерпання.
Збройні Сили гостро потребують нових сучасних бойових літаків. Командування Повітряних сил у травні 2020 року опублікувало візію розвитку на найближчі 15 років, одним із ключових елементів якої є закупівля багатоцільових винищувачів.
Однак командування пропонує закупити, починаючи з 2023 року, лічені одиниці таких винищувачів, і лише після 2025 року взятися за повноцінне укомплектування військ літаками нового типу. А враховуючи той факт, що плани військових можуть втілитися лише за умови їх підкріплення рішеннями політиків і значними сумами бюджетних коштів, навіть ці терміни можуть зсуватися в майбутнє.
А між тим ми не можемо дозволити собі розкіш зволікати. Сучасна бойова авіація потрібна Україні «на вчора».
Причому, зі зрозумілих причин ми не можемо купувати бойові літаки чи їх комплектувальні в Росії, а проєкти створення українського винищувача виглядають утопічно.
Оптимальний шлях – якнайшвидша закупівля цієї техніки на Заході, найкраще – в США. Закупівля американських бойових літаків, навіть не найсучасніших, докорінно змінить на краще якісні характеристики наших Повітряних сил.
Сусідня Словаччина, наприклад, нещодавно підписала контракт на закупівлю 14 американських літаків F-16, з яких 4 будуть поставлені в 2022, решта 10 – у 2023 році. Вартість контракту – 1,8 мільярда доларів, що включає, крім побудови й доставки літаків, супутнє обладнання, запчастини, 130 ракет і 170 керованих бомб, дворічну логістичну підтримку, тренажерний комплекс і підготовку 22 пілотів та 160 осіб техперсоналу.
Якщо це робить Словаччина, яка ні з ким не воює, в разі нападу може розраховувати на підтримку союзників по НАТО, і ВВП якої на третину менший, ніж в Україні, – то чому ми цього не робимо?!
Американський багатоцільовий винищувач F-16 згодиться у війні з Росією
Так, якби аналогічний контракт уклала Україна, це означало б ще плюс 17 мільярдів гривень оборонних видатків щороку упродовж трьох років. Це великі, але цілком підйомні суми. Наприклад, річний бюджет самого лише Міністерства внутрішніх справ становить майже 100 мільярдів. І ще раз нагадую про 35 мільярдів, які витрачаються на ремонти доріг в Україні лише цього року і лише з «антиковідного» фонду.
Питання не стільки в грошах, скільки в усвідомленні проблеми і політичній волі
Питання не стільки в грошах, скільки в усвідомленні проблеми й політичній волі. Зрештою, якщо поставити собі за мету отримання американських бойових літаків, можна знайти й дешевші схеми. Скажімо, в Польщі розглядають варіант обміну за смішну ціну вживаних Міг-29 на вживані F-16, які американці планують використовувати в якості повітряних мішеней.
В будь-якому разі, часу на розкачування й очікування кращих часів більше нема. Зволікання з закупівлею нових літаків для повітряних сил є прямою загрозою національній безпеці. Якщо ситуацію не виправити, кращі часи можуть не настати ніколи.
Насамкінець нагадаємо, які пріоритети розставив уряд Зеленського при підготовці проекту Бюджету-2021:
Нагадаємо, що фінансування Міністерства оборони пропонують зменшити на 123 млн грн у порівнянні з 2020 роком. Зважаючи на великі обсяги, таке зменшення видається несуттєвим. Але тільки якщо не знати, що з 2015 по 2019 рік фінансування оборони зростало щорічно на 7-20 млрд грн на рік. З 45 млрд у 2015-му році – до понад 100 млрд грн у 2019-му.
