Активіст з Мінська: У нас масова самоорганізація. Люди читають телеграм-канали і самостійно вирішують, як діяти

– Що в ці години відбувається у Білорусі?

У Мінську та в інших містах тривають акції протесту. Вони координуються через кілька телеграм-каналів, які використовують протестувальники для оперативного інформування про поточні події. Фактично, мова йде про масову самоорганізацію. Люди отримують з телеграм-каналів інформацію, яку використовують для своїх автономних дій.

– Тобто, якогось єдиного координаційного центру у протестувальників зараз немає?

У нас був об'єднаний штаб кандидатки в президенти, яка буквально вчора заявила, що її примусили виїхати з країни. Цей штаб ніби мав взяти на себе координацію протестів, але фактично жодним чином не впливав на телеграм-канали, які діяли і діють самостійно. На якомусь етапі канали узгоджували свої дії зі штабом, але зараз, як я розумію, такої необхідності та можливості немає. На сьогодні ці інформаційні ресурси скоріше виступають навіть не організаторами, а інформаторами небайдужих, допомагаючи зорієнтуватися в ситуації.

– Відомо, хто є адміністраторами цих телеграм-каналів?

Я знаю принаймні кількох людей, які адмініструють ці ресурси. Так, один із каналів адміністрував сммник, він правда зараз затриманий, який працював на “РадіоСвобода”. Ще один канал адмініструється молодим чоловіком, який до того навчався в Польщі по програмі для політично репресованих. Звичайно, я не можу виключати, що серед каналів є й такі, які розкручувалися кимось з тою чи іншою метою ще до цих подій. Але та роль, яку всі вони відіграють сьогодні для протестного руху, нівелюють ті підозри, які можуть виникнути.

– Але для того, щоб людям зібратися на протест – все одно необхідні якісь реальні координатори, дієва структура?

Я теж думав, що повинно бути саме так (сміється), але виходить по іншому. Немає ніякої реальної структури, є заклики діяти за обставинами і приходити в якісь зазначені місця. Насправді, це вийшла дуже класна тактика, що людей розосередили по всьому місту. Подібна тактика дозволяє залучити до акцій протесту набагато більше учасників, ніж якби це все відбувалося в якомусь одному конкретному місці.

Проведення подібних акцій у мікрорайонах, де люди одне одного знають, знають своїх сусідів, створює такий собі кумулятивний ефект. Тому що коли силовики починають проводити акцію придушення в такому місці, у людей замість страху виникає відчуття крайнього обурення. Тому що вони бачать, що б’ють не якихось невідомих мітингувальників, а їхніх сусідів по району, знайомих.

Лукашенко перестарався. Заблокувавши центр, він отримав безліч міні-майданів по всьому Мінську і країні

– Але, з іншого боку, коли в Києві діяв Майдан на одному постійному місці в центрі міста, це була така постійна загроза владі у неї прямо під боком…

Наші теперішні акції дозволяють, насамперед, накопичити якусь кількість учасників. Влада дуже серйозно підготувалася до подібного протистояння, і можливості довгий час утримувати якусь територію для протестувальників були зовсім невеликі. Ці ж акції, які зараз відбуваються по всьому Мінську, дозволяють людям, з одного боку, перепочити, з іншого ж – збільшити кількість протестувальників для наступного дня.

– За вашою оцінкою, скільки протестувальників щодоби беруть участь в акціях у Мінську?

Це досить важко оцінити, тому що кількість протестувальників постійно змінюється, і фактично все місто охоплене протестами. Якщо так грубо оцінювати, то, наприклад, позавчора в акції в Мінську брали участь приблизно 40 тисяч людей.

– Як ви оцінюєте дії силовиків?

Дії силовиків зараз надзвичайно брутальні. З самого початку вони йшли на жорстку конфронтацію. Вони фактично хотіли повторити історію 2010 року, коли вони достатньо велику групу протестувальників просто побили і залякали частину суспільства. Але ситуація відтоді дуже сильно змінилася. При тому, що зараз силовики діють набагато жорсткіше, ніж у 2010 році. І оця жорстокість – вона відчувається всюди. Під Мінськом є селище Раков. Там живе кілька тисяч людей, з них кілька сотень спокійно виходили собі по вечорах на протести. Так от з Мінська приїхали спецпризначенці й розстріляли цих людей гумовими кулями та закидали грантами. Просто тому, що вони там десь збиралися. Але загалом подібні дії не лякають людей, а навпаки – вони їх заводять. Люди просто перестали боятися силовиків. Це стало чимось новим для білоруських протестів.

– А чому дії силовиків стали більш жорсткими, ніж у 2010 році?

Я думаю, це наслідки вашого Майдану. Наші силовики зараз дуже вільно почали використовувати різні спецзасоби – світлошумові гранати, гумові кулі тощо.

Силовики використовують дуже ядучі світло-шумові гранти. На українському Майдані таких ще не було

Раніше, до подій у вас на Майдані, у нас дуже рідко використовували такі спецзасоби. Переважно людей відтісняли, били дубцями. А тепер спецзасоби стали їх основною тактикою. Вони просто вистрілюють по протестувальниках величезною кількістю різноманітних спецзасобів – від світло-шумових гранат до гумових куль. Я був вражений, коли позавчора залучили проти мітингувальників військових спецпризначенців, не натренованих на розгін людей. Вони навіть не пробували людей розганяти. Солдати просто йшли і з положення від грудей розстрілювали людей гумовими кулями. Такого раніше просто не було.

– Тобто Лукашенко почав уже залучати військові підрозділи?

Поки долучені лише спеціальні військові загони, типу тих же спецпризначенців. Але кількість міліції, представників інших правоохоронних органів просто вражає. Крім міліції, як було і в Україні, є ще внутрішні війська. Але, на відміну від України, в нас вся охоронна діяльність була повністю під опікою силовиків. І от зараз всі ці охоронні структури також мобілізовані, їм видані спецзасоби та спецформа, і їх широко використовують при придушенні протестів.

– Скільки сьогодні у Мінську нараховується силовиків?

Мені важко назвати якусь точну цифру, але, думаю, в Мінськ вони можуть стягнути до 30 тисяч силовиків. Це без військових. Йдеться про бійців різної підготовки та вмотивованості – найжорсткішими тут, звісно, будуть бійці АМАПу (Атрад міліцыі асобага прызначэння, аналог українського “Беркуту” – ред.). Їхня кількість буде десь 1,5 - 2 тисячі бійців.

– Що відбулося з опозиційним кандидатом Тихановською, як би ви пояснили її останні суперечливі заяви?

Тихановська ніколи не була загальним лідером опозиції, вона змушена була очолити президентську виборчу кампанію, оскільки влада один за одним “вирубила” всіх реальних претендентів, у тому числі її чоловіка. Вона перебувала в дуже вразливому становищі, оскільки її чоловік був затриманий.

З тої інформації, що є у відкритому доступі, її останні звернення було записані в кабінеті голові Центральної виборчої комісії. Вона пішла подавати скаргу у ЦВК, її фактично там утримували певний час, примусили записати ці звернення, після чого вивезли з країни.

– Якою, за вашою суб’єктивною оцінкою, є підтримка опозиції і Лукашенка у білоруському суспільстві?

За моїми відчуттями, Тихановська мала приблизно 50% підтримки, можливо навіть і більше, у Лукашенка – десь близько 30%. Це вперше в історії сучасної Білорусі, коли більшість людей голосувала протестно.

протест відбувається на національному підйомі. Це абсолютно непотрібно Москві

– Чи розділилися вподобання виборців якось за регіонами?

Прихильники Лукашенка зараз у меншості всюди, і вони ніяк не дають про себе знати. Фактично, Лукашенко зараз опирається лише на державний апарат і на силові структури.

– Сьогодні для частини українського суспільства є дуже важливим питанням – яку участь у всіх цих подіях бере російська сторона?

Так, можливо, Росія могла би зараз зіграти на цьому, але на даний момент у неї просто немає тут у нас гравців. Весь протестний рух зосередився проти чинної влади, а оскільки ця влада стала ще й антинаціональною, то цей протест відбувається на національному підйомі. Це абсолютно непотрібно Москві, тому нерозумно стверджувати, що Кремль є спонсором національного підйому в Білорусі.

протест білорусь