Гібридна війна в часи коронавірусу. Хто, як і навіщо керує нашим сприйняттям

Про ігри з правдою, вплив на емоції та удар по західним цінностям

Володимир Єрмоленко, директор з аналітики Інтерньюз-Україна та головний редактор UkraineWorld.org

• ​Російський інформаційний вплив – не тільки зовнішній, а й внутрішній – відчутно посилюється.
• Сьогодні ми стикаємось зі значно ширшою проблемою, ніж фейки та дезінформація: йдеться про інформаційну війну як елемент гібридної війни.
• Інколи це гра з правдивою інформацією. Ми це бачимо на прикладі висвітлення подій в Америці. Більшість протестувальників у США діє мирно, але є агресивна частина. Російська пропаганда показує тільки агресію.
• Щоб викликати хвилю хейтерства, факти загортаються в дуже агресивні, стьобні чи будь-які інші емоційні обгортки. Ще один приклад про події в США: є мем «чорний Майдан», який поширюється і в Росії, і в українських проросійських джерелах. «Чорний Майдан» нібито має відсил до захисту прав чорношкірих, але насправді це і спосіб подання негативної емоції щодо українського Майдану.
• Щодо цінностей: ми входимо в епоху антизахідних наративів, спроб нівелювати демократичні цінності, сказати, що вони хибні. Тривожний і загрозливий момент: цінності, які озвучують проросійські, антизахідні спікери, часто мімікрують під західні.

Про “коронавірусні фейки” та прийоми дезінформаторів

Альона Романюк, головна редакторка фейсбук-кампанії «По той бік новин» (ІРРП)

• Такого шквалу фейків, як цієї весни, я не бачила у нас навіть під час виборів. Були дні, коли ми отримували більше двохсот повідомлень з проханням перевірити інформацію.
• Пандемія коронавірусу в світі сприяла розповсюдженню нової величезної хвилі дезінформації. Шаленим інтересом аудиторії скористались і дезінформатори.
  При цьому були медіа, які дотримувалися стандартів у висвітленні інформації, а були й ті, що поширювали фейки і маніпуляції, щоб привести аудиторію на свій сайт та підвищити трафік.
• Коронавірусна істерія ще раз підтвердила, що дезінформатори застосовують безліч маніпулятивних інструментів. Серед них:

- Фейкові екперти – лікарі, науковці, які коментують якісь дослідження (молодий лікар з РФ Юра Клімов радить затримувати дихання на 10 секунд, щоб перевірити, чи хвора людина на коронавірус). Сюди ж додамо приписування реальним людям слів, які вони не говорили.

- Підміна понять. Наприклад, коли фотографії з російських лікарень видавалися за українські реалії.

- Маніпуляції цифрами та даними, виривання їх з контексту задля досягнення власної мети.

- Вміло поєднані напівправдиві або перекручені факти.

За тематикою Романюк розділяє пандемічні фейки на декілька груп. Одна з них про те, що коронавірус створений штучно і походить із Китаю. Цей фейк поширили саме російські журналісти ще в січні. З часом він видозмінювався, і вже два місяці потому називалися різні країни, в лабораторіях яких буцімто з’явився вірус. Ще одна група стосується ліків і лікування. Всі, мабуть, пам’ятають про «цілющі», лимони, часник або імбир. Нагадаємо також, що після розповсюдження фейку про їхню дивовижну користь у боротьбі з коронавірусом, ціни на ці продукти в українських магазинах злетіли в рази.

Хто продукує фейки? Альона Романюк вважає, що єдиного джерела немає. Є фейки, які породжуються із джерела «одна баба сказала, баба бабі сказала». Є люди, які умисно хочуть хайпанути, наростити собі експертність, залучити підписників. Є як спонтанні фейки, які виникають через нерозуміння, спотворення, так і цілеспрямовані кампанії. В Росії було помічене поширення фейків навіть на державному рівні, незавуальовано.

Про психологію та інструменти російської пропаганди

Аля Шандра, головна редакторка Euromaidan Press

• Я згодна, що поняття «фейки» сьогодні вже занадто вузьке, пропоную говорити про керування сприйняттям.
• Проти нас розв’язана гібридна війна. Фейки – інструмент цієї війни, а її мета – вплинути на наше сприйняття, щоб Україна змінила свій політичний вибір. Нам надзвичайно важливо прийти до розуміння, куди саме нас підштовхують.
• Боротьба України за свою незалежність від російської сфери впливу триває вже шостий рік, але про перемогу говорили ще дуже зарано.
• Нам може зараз здаватися, що у Росії нічого не вийде, що ми ніколи не повернемось назад. Але я хочу звернути увагу на опитування, які показують стрімкий ріст популярності ОПЗЖ, Шарія, зростання апатії серед українців. Але те, що так раптово змінюється вперед, може так же раптово змінитися і назад. І треба поставитися серйозно до того, що відбувається. Тому що крапля по краплі російська пропаганда намагається підірвати нашу віру в те, що ми можемо жити в державі, незалежній від Росії.
• У фейках та маніпуляціях, що поширювалися протягом минулого року, задіяна психологія із військової пропаганди – і вона працює. Серед таких прийомів – зображення агресора як сильного і доброго, якому можна здатися без бою. Працює пропаганда і на посилення зневіри серед українців, поширюючи наративи «ЄС нам не допоможе», «Європі ми не потрібні» та інші. Українські ж проблеми намагаються виставляти гіпертрофовано. Натомість протиставляється Росія, «братський народ», який готовий допомагати. В цей напрямок можна додати і розгорнуту останнім часом атаку на пам’ять Майдану, і атаку на МВФ.

Про річні тренди в наративах, що просуває Росія в Україні

Керівниця проекту «Свіжа деза з Росії» (Texty.org.ua) Надія Романенко, спираючись на моніторинг та дослідження, вважає, що наративи лише трохи модифікувалися під впливом епідемії коронавірусу.

• Ми помітили, що насправді всі наративи, які були раніше («пропаща держава», «тотальне зубожіння», «недолуга, корумпована влада» тощо), перенеслися на тему коронавірусу. Недодержава – тому що коронавірус. Недолуга вада – значить, з коронавірусом вона не впорається. Коронавірус, як листок подорожника, прикладали до будь-якого наративу, який потрібно просунути.
• Серед загрозливих тенденцій – «оживання старих мумій»: наприклад, повернення наративу про федералізацію на фоні коронавірусу та майбутніх місцевих виборів в Україні.

Що ж робити?

Розповідати свої історії , якісно комунікувати

Усі фахівці єдині в думці, що самим розвінчанням фейків силами громадськості і волонтерів гібридну війну виграти неможливо. Якою ж «зброєю» ми можемо підсилитися?

• Превентивні заходи та якісна комунікація, і в першу чергу – з боку держави. Адже фейки виникають, коли утворюється інформаційний вакуум: є гаряча тема, попит на інформацію, але чиновники її не надають. (Як ефективно це роблять у Тайвані, читайте тут.)
• Підтримка демократичних наративів.
• Підвищення рівня медіаграмотності громадян та емоційної гігієни.
• Для протидії зневірі потрібен розвиток «журналістики натхнення» (inspiration journalism): на позитивних прикладах, історіях показувати людям, де може бути надія.

Дивіться дискусію повністю тут

дезінформація війна