Ціни вгору. Як олігархи і шахраї зароблять на енергоринку, і чому Енергоатом скорочує виробництво дешевої енергії

Починаючи з осені минулого року ми чуємо, як з наростаючим драматизмом у голосах ведучі теленовин повідомляють нам: обговорено шляхи подолання кризи на енергетичному ринку, криза на ринку електричної енергії поглиблюється, Україна на порозі відлючення електроенергії.

Але ж поки електрика в наших домівках є, а її вартість залишається для домогосподарств прийнятною – все нібито не так погано. Наразі карантин для багатьох із нас відсунув далеко на задній план усі інші проблеми, окрім однієї – на скільки ще вистачить грошей. Але саме ситуація на ринку електричної енергії ненав’язливо натякає, що питання «де взяти гроші» турбує не лише тих, в кого заощадження вимірюються чотиризначними числами, але й тих добродіїв, на банківських рахунках яких можна нарахувати до дев’яти нулів.

«Енергійні» олігархи кинулись рятувати свої статки на ринку електроенергії. Кожного дня з’являються все нові постанови та розпорядження, в хаосі яких вже почали плутатись навіть ті, хто давно занурився у законодавчі нашарування, які нібито регламентують функціонування вітчизняного енергоринку, який насправді так і не запрацював. Проте цілком зрозуміло, що у наші напівпорожні кишені знов збираються залізти.

На жаль, інших варіантів просто не існує: так чи інакше, за все, що відбувається з енергетикою і навколо неї, доведеться заплатити саме нам – споживачам електроенергії.

Перспективи української енергосистеми – сонце випалить, вітер пил розвіє

Що було б непогано знати кожному споживачеві електричної енергії в Україні, то це те, з чого формується структура виробництва електроенергії в нашій об’єднаній енергосистемі. Простіше кажучи – з яких джерел надходить струм до наших розеток.

Частка найбільшого виробника електроенергії в Україні – державного НАЕК «Енергоатом» – в загальному виробництві електроенергії в Україні з початку поточного року не опускалась нижче 50%, в окремі дні сягаючи 60-62%. Тобто, чотири українські АЕС – Запорізька, Рівненська, Южноукраїнська та Хмельницька – забезпечували електроенергією більше половини споживачів. При цьому частка теплової генерації (ТЕС, ТЕЦ) коливалась здебільшого в межах 25-35%, а гідроелектростанції тримались в діапазоні 4-6%. А от відновлювальні джерела електроенергії (ВДЕ) демонстрували насправді запаморочливі коливання. І це не дивно, бо ж погода – річ мінлива.

Ось дані з сайту НЕК «Укренерго» з добового виробництва електроенергії різними видами генерацій. З них чудово видно, зокрема, амплітуду коливань виробництва електроенергії ВДЕ від 1 до 10 відсотків. А також – структуру балансу українського ринку електроенергії. Ключову роль у ньому відіграє атомна генерація як постачальник електроенергії рівним графіком. А теплова (вугільна) генерація дає можливість маневрувати потужністю, здійснюючи балансування між виробництвом та споживанням електроенергії.

За останні 5-6 років в структурі енергоринку сформувався певний паритет, коли на АЕС припадало в середньому 55% від загального виробництва електроенергії. Ще близько 30% – на тепловиків (ТЕС, ТЕЦ), і до 10% – на гідроенергетику.

Решту – а це близько 5% – розподіляли між собою інші види генерації, серед яких частка ВДЕ складала близько 1%. Переламним став 2019 рік, коли потужності «зелених» стрімко пішли в гору, лише за один рік вони майже потроїлись – з 1,7 ГВт на початку року до 4,7 ГВт на кінець 2019-го. За прогнозом НЕК «Укренерго», протягом поточного року потужності сонячних та вітрових електростанцій збільшаться вдвічі, сягнувши 7,4 ГВт, а це вже більше половини від потужності українських АЕС, яка становить 13,8 ГВт.

Можна було б щиро порадіти, мовляв, нарешті небезпечна атомка заміщується екологічною «зеленкою», якби не одне величезне «але». Передумовою для «українського дива» в сфері впровадження ВДЕ стала унікальна прибутковість цього напряму для інвесторів. Адже тариф на «зелену» електроенергію найвищий не лише на нашому енергоринку, а й один з найвищих у Європі.

Він жорстко прив’язаний до євро і складає близько 18 євроцентів за 1 кВт-год – це більше ніж 5 грн. Для порівняння, за 1 кВт-год електроенергії, виробленої АЕС, Енергоатом отримує 56,67 копійок – тобто, менше 2 євроцентів. За такою ціною Енергоатом продає 85% від усієї виробленої атомними станціями електроенергії в рамках покладених на компанію Кабміном спеціальних обов’язків із забезпечення населення доступною електроенергією (офіційно це називаєтсья ПСО – покладання спеціальних обов’язків. Такий підхід використовується для того, аби захистити населення від різких скачків цін на електроенергію. Фактично це дозволяє людям кувати електроенергію дешевше, ніж її купують для промисловості). Закони при цьому виписані таким чином, що держава не лише не має можливості відмовити у підключенні нових "зелених" потужностей до енергосистеми, але ще й зобов’язана викупити всю вироблену ними електроенергію.

Найбільш безкомпромісним безглуздям з точки зору економіки виглядає наступний факт: власники ВДЕ отримують гроші за вироблену електроенергію, навіть якщо енергосистема не змогла «перетравити» їхні кіловати і вони, як то кажуть, пішли у землю. Порахувала Автоматизована система комерційного обліку електричної енергії (АСКОЕ) вироблені вітровими та сонячними електростанціями кіловат-години – а далі що хочете, те з ними й робіть. Навіть якщо вони на даний момент просто нікому не потрібні.

Відновлювальна генерація не несе жодної відповідальності за нестачу або перевищення обсягів електроенергії, яку вона постачає в енергосистему: є вітер та сонце – буде забагато «зеленої» електроенергії, а у затишну та похмуру погоду – вибачайте, шукайте, чим замістити «зелених».

Може це наразі й не дуже важливо, але з огляду на жахливий стан повітря у столиці та інших регіонах України, який ми нещодавно спостерігали, варто згадати про такий маловідомий нюанс: обсяги викидів парникових газів атомними електростанціями знаходяться на рівні відновлювальних джерел електроенергії. Тобто, є мінімальними. Водночас, вартість атомної електроенергії – 56,67 копійок за кіловат-годину – помітно корисніша для самопочуття українців, ніж ціна «зеленого» кіловату, яка сягає 5 гривень. Звісно, атомні станції потребують дотримання набагато жорсткіших заходів безпеки, ніж ВДЕ, але з точки зору викидів вони – на тому самому рівні.

Важливо також розуміти, що збалансована робота енергосистеми для власників ВДЕ – це як проблеми індіанців для шерифа: не турбує від слова взагалі. Тому наступного разу, побачивши десь в українських степах щогли вітрогенераторів з лопатями, які обертаються, пам’ятайте: це не лише модне та сучасне доповнення краєвиду – це крутиться лічильник чиїхось дуже великих грошей.

Побачивши десь в українських степах щогли вітрогенераторів з лопатями, пам’ятайте: це крутиться лічильник чиїхось дуже великих грошей

Як приклад того, наскільки ефективно працює цей лічильник, можна навести наступні цифри. На середину квітня борги держпідприємства «Гарантований покупець», який зобов’язаний викуповувати всю «зелену» електроенергію та розраховуватись за 85% електроенергії з АЕС, склали перед Енергоатомом 4,3 млрд грн, а перед власниками ВДЕ – 4,5 млрд грн.

У лютому голова парламентського комітету з питань енергетики та ЖКГ Андрій Герус повідомив, що власники «зеленої» генерації мають у 2020 році отримати близько 50 млрд грн за свою електроенергію. Знову ж таки, для порівняння – за 2019 рік Енергоатом отримав за відпущену в енергоринок електроенергію близько 60 млрд грн.

І сьогодні всі на енергоринку – окрім, звісно, «зелених» – визнають: такі гроші в 2020 році взяти просто немає звідки. Насправді, ще восени минулого року стало абсолютно зрозуміло, що українська історія з зеленим тарифом є хрестоматійним прикладом інвестиційної бульбашки. Але що дійсно дратує – то це те, що в нашому випадку інвестори в «зеленку» просто не могли не прорахувати, що можливість для нарощення частки ВДЕ на вітчизняному ринку дуже обмежена. Але вони вперто продовжували вкладатись, розраховуючи в будь-якому випадку залишитися в плюсі за рахунок українських споживачів електроенергії.

Неспроможність українських урядів, які змінювали один одного протягом останніх 6 років, хоча б спробувати зупинити цей атракціон небаченої щедрості, й призвела до того, що система захиталась. І ось сьогодні ми чуємо від народних депутатів, членів уряду, незалежних експертів: Зупинить «зелених» – вони руйнують нашу енергосистему!

Але чи лише ВДЕ винні? Звісно ж, ні. Все набагато складніше, й водночас гранично просто: кожна з приватних енергокомпаній тягне ковдру на себе.

Зловживання та спекуляції

Незмінна схема «державно-приватного партнерства по-українськи» передбачає виведення прибутків на приватні рахунки та залишення збитків державним підприємствам.

І хоча ринок електроенергії, який запрацював в Україні з 1 липня 2019 року, мав би усунути будь-яку можливість для подібних варіантів «співпраці», але все знову пішло по накатаній колії. Виглядає це наступним чином. Державний Енергоатом, відповідно до закону, змушений віддавати 85% виробленої електроенергії державному «Гарантованому покупцю» за фіксованим тарифом в 56,67 коп за 1 кВт-год, а населення отримує по 90 коп за 1 кВт-год (за умови споживання до 100 кВт-год на місяць). Це в рамках дотримання механізму покладання спеціальних обов’язків (ПСО).

Але з моменту, коли Енергоатому залишили лише 15% від виробленої електроенергії для продажу за ринковими цінами, цей механізм виглядав якось підозріло. Як стверджували в Енергоатомі – і поки що ніхто цього офіційно не спростував – навіть 60% електроенергії, яку АЕС віддають під вивіскою ПСО, було б достатньо для забезпечення потреб населення. Тобто, 40% інших – а це, якщо дивитись на результати виробництва АЕС за минулий рік, десь 25 млрд кВт-год – або перепродаються невідомимим ділками за зовсім іншою ціною, або ПСО розповсюджується не лише на населення.

ГарПок, як скорочено називають ДП Гарантованого покупця, на жаль, став звичайнісінькою прокладкою, за допомогою якої на дешевому атомному кіловаті заробляють усі, хто завгодно, окрім Енергоатома та держави. Втім, для Енергоатома він є свого роду амортизатором, який, хоча й систематично не розраховується з компанією, але й борги перед ВДЕ залишаються на ньому. Адже зелений тариф за понад півроку так і не отримав достатніх джерел фінансування – ніхто ж на ринку по 5 грн квт-г електрику не купує.

Проте промисловість не занурюється глибоко в проблеми енергоринку і вкотре підтверджує споживацьке ставлення до енергоресурсу. Наприклад, читаємо пресреліз компанії «Інтерпайп», яка належить Віктору Пінчуку, від 1 квітня. В ньому Інтерпайп звинуватив Енергоатом в зростанні ціни для промисловості після того, як атомники через відсутність грошей на обслуговування АЕС (борги «Гарантованого покупця» перед Енергоатомом) обмежили Інтертайпу відпуск електроенергії на 40% від запланованих обсягів.

З цього можна зробити висновок, що заводи Пінчука користувались механізмом ПСО, який впроваджувався на початку роботи нової моделі ринку електроенергії винятково з метою захисту населення від коливання цін.

Якщо це дійсно так, то зрозуміло, чому вони не горіли бажанням купувати електроенергію в Енергоатома за прямими договорами по 70-90 коп. за 1 кВт-год: вигідніше ж за цінами ПСО, тобто, по 56,67 коп.

Але ось ще один приклад, як цей «захист населення» використовувався на практиці. Є на нашому енергоринку такі суб’єкти як постачальники універсальних послуг – скорочено ПУП. Ще до початку старту нового енергоринку всі колишні обленерго було розділено на операторів системи розподілу (ОСР) та ПУПи. Якщо ОСР займаються виключно передачею електроенергії, то функція ПУП полягає у продажі електроенергії населенню і малим непобутовим споживачам.

Так от, у лютому цього року СБУ повідомило, що ПУПи протягом липня-грудня 2019 року штучно завищували обсяги електроенергії, яка необхідна для покриття потреб населення, і завдяки перепродажу «зайвих» обсягів отримали 2,8 млрд грн надприбутків. В прес-службі СБУ тоді наголосили, що отриманий «надлишок» дешевої електроенергії ПУПи реалізовували за ринковою вартістю. І хоча в СБУ повідомили, що цей механізм був заблокований з допомогою НКРЕКП та Мінекоенерго, не буде пересмикуванням припустити, що в тому чи іншому вигляді зловживання з дешевою електроенергією, яка потрапляє на ринок у рамках ПСО , тривають. Адже, як вже згадувалося, її там на 40 % більше, ніж потрібно.

Маніпуляції та шантаж

Але все це виглядає дрібницею на тлі протистояння, яке наразі розгортається між споживачем та найбільшою приватною енергокомпанією України ДТЕК. Або – простіше кажучи – між ДТЕК та головою парламентського паливно-енергетичного комітету Андрієм Герусом, який в медійному просторі взяв на себе функцію представляти інтереси умовного споживача. Його затятість зрозуміла: з одного боку, фігура Геруса нерідко пов’язується з Ігорем Коломойським, який не має активів в енергогенерації, але має дуже енергоємні промислові потужності (завод феростплавів); з іншого – саме на догоду ДТЕК Андрія Геруса у 2015 році відправили у відставку «за власним бажанням» з НКРЕКП.

Позиція ДТЕК: пресувати шантажем через зупинення 10 шахт і допоміжних підприємств об'єднання Павлоградвугілля, збагачувальних фабрик Павлоградська, Добропільська, Курахівська, а також Першотравенського ремонтно-механічного заводу і Науково-виробничого центру ДТЕК. Усі ці підприємства займались видобутком і збагаченням вугілля, підготовкою гірничих виробок, а також ремонтом гірничо-шахтного обладнання.

У ДТЕК пояснили свої дії системною кризою в енергетичній галузі України: «Ручне регулювання ринку, непродумані рішення, відсутність координації галузі повністю дестабілізували роботу усіх вугільних підприємств. Через безконтрольний імпорт електроенергії з Росії та Білорусі знизилася затребуваність вітчизняної електроенергії та, як наслідок, знизився обсяг споживаного вугілля на станціях. На складах ТЕС і шахт накопичено понад 2,9 млн тон незатребуваного вугілля. В країні призупинена робота близько 30 вугільних шахт, у простої перебувають понад 40 тис. чоловік. Збиток теплової генерації за останні півроку становить 3,1 млрд грн. Всі ТЕС працюють нижче мінімального складу, близько 50% співробітників знаходяться у простої».

Позиція Адрія Геруса (та сил, що не мають інтересів у генерації): це звичайна маніпуляція. Ось як він прокоментував позицію ДТЕК на своїй сторінці Фейсбук: «Як я вам і повідомляв, зупинка цього мізерного імпорту електроенергії ніякого позитиву для шахт не дала (до 1 березня імпорт із РФ складав 0,2% від нашого споживання, з 1 березня він був зовсім зупинений). Тобто, обман, популізм та політиканство можна оцінити вже зараз. Але все більший вплив на систему створюють виробники за «зеленим» тарифом. Вони витискають із роботи вугільні електростанції та атомні електростанції, а також створюють фінансовий дефіцит на ринку, забираючи все більше грошей за «зеленим» тарифом. А сонця з кожним днем стає все більше. Нюанс у тому, що найбільші сонячні електростанції належать тому ж власнику, якому належать і найбільші вугільні шахти».

Найбільші сонячні електростанції належать тому ж власнику, якому належать і найбільші вугільні шахти

Все так – ДТЕК володіє найбільшими активами в українській «зеленій» енергетиці, і дійсно, виглядає дивним, що компанія, говорячи про проблеми вугільників, водночас не виключає можливості звернутися в міжнародний арбітражний суд проти України щодо захисту своїх інвестицій у будівництво ВДЕ. Про що 15 квітня повідомив на онлайн-брифінгу генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко: «Сьогодні виникає необхідність серйозно замислюватися про міжнародний арбітраж для того, щоб захистити інвесторів і кредиторів, які повірили гарантіям держави і стали інвестувати в зелену генерацію».

Щоб у когось не склалась хибна думка, що Андрій Герус є не лише опонентом ДТЕК, але й союзником державного Енергоатома, нагадаємо, що саме він під час наради під головуванням президента Зеленського щодо ситуації на ринку електроенергії, яка проходила у серпні 2019 року (а проблеми з того часу тільки наростають), проштовхнув збільшення ПСО для Енергоатома до 90%. Відтак промисловому споживачу було обмежено доступ до дешевої атомної енергії, а надлишковий обсяг атомного ПСО, який насправді не пішов на потреби населення, почали розтягувати між собою численні посередники на ринку.

Людей ця метушня мало торкалася, допоки не шкодила роботі гаранта соціальних цін на електроенергію – Енергоатома. Але безлад розрісся до того, що 24 квітня Енергоатом повідомив (цей прес-реліз таємничим чином зник із офіційного сайту компанії), що в зв’язку з балансовими обмеженнями в енергосистемі енергоблоки АЕС вимушено працюють на зниженій потужності та виводяться у резерв. Нагадаємо, що в 2015 році, коли ДТЕК востаннє шантажував уряд відсутністю вугілля, проштовхуючи сумнозвісну схему Роттердам+, атомна енергетика видавала на ринок до 70%.

Наразі вона ледь дотягує до половини, й атомники переймаються тим, що ця частка буде ще знижена на догоду ДТЕК та «зеленим». Тобто, атомні блоки з ціною у 56,67 копійок будуть простоювати, а вугільна генерація та «зелені», з цінами 1 грн 30 коп та близько 5 грн відповідно, працюватимуть майже без обмежень.

Енергоатом підкреслює, що обмеження наявної потужності енергоблоків АЕС (найдешевшої електроенергії серед усіх видів генерації) автоматично буде призводити до зростання частки в загальному балансі дорожчих видів генерації. Тож якщо в найближчі тижні ми побачимо зростання в енергобалансі обсягів теплової генерації, можна буде зробити цілком логічний висновок про те, що в умовах скорочення споживання електроенергії в країні перемогло потужне політичне лобі непотоплюваного Ріната Ахметова.

В цьому випадку уряд не зможе довго стримувати вартість кіловат-години для населення в умовах скорочення обсягів найдешевшої атомної електроенергії, і зростання цін для домогосподарств стане неминучим. Все це, нагадаємо, відбувається в перші місяці роботи новопризначеного уряду «професіоналів», що прийшов на зміну уряду «технократів», які не виправдали довіри Президента України.

Тим не менш, не все так погано, оскільки є дві протидіючі сили. Будь-яке рішення однієї зі сторін буде однозначно проходити не лише в публічному просторі, але й з поясненнями від опонентів. Шкода лише, що інтереси і населення, й Енергоатома, який забезпечує інтереси населення, не цікаві жодному з гравців в енергетичну «монополію». А Президент і уряд роблять вигляд, що все нормально, і навіть повноцінного міністра енергетики у нас уже понад місяць немає.

Нагадаємо: Тексти першими в Україні писали про те, що зелений тариф занадто високий, і це неминуче призведе до кризи. Читайте у статті: "Зупиніться! В Україні слід негайно припинити будівництво сонячних електростанцій по чинному зеленому тарифу" від 2017-08-28.

абзац герус енергетика ціни еноргоатом економіка ахметов