Б

Боротьба з вірусом і загрози правам людини. За що проголосувала Рада

Парламент прийняв декілька рішень по протидії поширенню вірусу, частина з них стосується митних процедур, частина податків. У цій статті ми розглянемо лише ті, які впливатимуть і після закінчення епідемії на права людини в Україні. ОНОВЛЕНО 18 березня 2020р. 17.04

Пандемія коронавірусу змінює життя світу. Щоб зменшити стрімкість поширення хвороби, а відтак і число смертей, кожна країна змушена вдаватися до екстраординарних заходів. І Україна – не виняток.

Закон, який вчора прийняла Рада на позачерговому засіданні, може свідчити про те, що Президент вирішив використати епідемію для збільшеня свого впливу на правоохоронну ситему, яка має діяти незалежно, та для посилення відповідальності за статтями, які можна трактувати дуже широко.

Крім цього деякі рішення, ухвалені впродовж останніх двох днів, суперечать Конституції і виходять далеко за рамки потреб боротьби з епідемією.

Урядова постанова №211

11 березня 2020 року уряд ухвалив постанову про заходи з протидії епідемії. 16 березня вона зазнала значних змін під впливом відомого звернення Зеленського, де він роздавав направо й наліво вказівки, що виходять далеко за межі його повноважень – наприклад, про закриття метро.

І хоча уряд послався на статтю 29 закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» , яка дозволяє встановлювати обмеження для людей і змінювати графік роботи підприємств та установ, все ж такі обмеження не можуть суперечити Конституції і перекреслювати базові права людини.

Наприклад, заборона зібрань кількістю більше 10 людей не може поширюватися на мирні мітинги, демонстрації чи релігійні обряди, оскільки свобода зібрань чи свобода совісті може бути обмежена лише судом або надзвичайним станом, який запроваджується за спеціальною процедурою. Те саме стосується й обмеження свободи пересування.

Заборона зібрань кількістю більше 10 людей не може поширюватися на мирні мітинги, демонстрації чи релігійні обряди,. Те саме стосується й обмеження свободи пересування.

Не виключено, що вже найближчими днями надзвичайний стан таки запровадять. Для цього Президент має на підставі рішення РНБО видати Указ з зазначенням обґрунтованого й вичерпного переліку прав та свобод, які обмежуються, і терміну цих обмежень (який не може перевищувати 30 діб, хоча з часом може бути продовжений). Цей Указ або впродовж двох діб схвалюється Верховною Радою або втрачає чинність.

Якщо влада запровадить надзвичайний стан, це, з одного боку, введе її дії по боротьбі з епідемією в правове поле (бо зараз не всі рішення Кабміну – наприклад, про обмеження руху транспоту – із впевненістю можна назвати законними). З іншого ж боку, НС відкриє ще більші можливості для зловживань: від розправи над політичними опонентами – до реквізицій і примусової праці. Але це – окрема велика тема. Поки що влада вдається до ухвалення двозначних законів, які виходять за рамки часу і цілей боротьби з коронавірусом.

Закон про боротьбу з коронавірусом

На позачерговому засіданні парламенту 17 березня депутати ухвалили Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню й поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)». Цей закон покликаний полегшити життя громадянам, бізнесу і самій владі на час епідемії. Зокрема, спрощуються процедури закупівлі та ввезення товарів, необхідних для протидії хворобі, скасовується сплата мита та ПДВ при ввезенні таких товарів, відстрочується до літа дедлайн подачі декларацій про доходи тощо.

Цим же законом внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення і Кримінального Кодексу України, спрямовані начебто на покарання порушників карантину. Однак дві обставини змушують сумніватися в тому, що реальні цілі посилення покарань відповідають задекларованим.

По-перше, на відміну від інших норм ухваленого закону, які запроваджуються тимчасово, лише на час епідемії, зміни до КУпАПу і Кримінального Кодексу діятимуть безстроково.

По-друге, формулювання порушень надзвичайно розмите, що дозволить владі зловживати цими статтями як під час карантину, так і після його закінчення.

Так, нова стаття “адмінкодексу” 44-3 передбачає штраф від 17 до 34 тисяч гривень, а для посадовців – до 170 тисяч гривень, не лише за порушення правил карантину (які, до речі, самі по собі не є чітко визначеними), але й за порушення будь-яких «санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями».

Протоколи про такі порушення зможуть складати представники поліції, закладів охорони здоров’я та органів самоврядування. У такому вигляді ця стаття створює величезні можливості для зловживань.

Ще небезпечнішими є зміни до частини першої статті 325 Кримінального Кодексу України

За «порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань», встановлюється покарання не лише у вигляді підвищеного до 17-51 тисячі гривень штрафу, але й у вигляді арешту до 6 місяців і навіть ув’язнення до трьох років. В попередній редакції за це передбачався тільки штраф, або "обмеження волі" до 3 років, тепер же вводиться "позбавлення волі", що означає тюрму і є більш суворим покаранням.

Такі покарання, тим більше, за настільки нечіткий склад злочину, є безпрецедентними для демократичних країн і відповідають швидше практиці авторитарних режимів. Повторюся – діятимуть вони не лише у зв’язку з коронавірусом, а завжди.

Чи не це мав на увазі Зеленський, вихваляючи в своєму зверненні комуністичний Китай і протиставляючи його «м’якотілості й ліберальності» цивілізованих демократичних країн?

Як не дивно, опозиційні фракції мовчки проковтнули ці нововведення. Їхні представники поставили свої підписи під законопроєктом, а коли голова ВР Разумков за хвилину провів цей закон в обох читаннях без обговорення, опозиція не вдалася до жодних протестів. Хоча в першу чергу саме прихильників опозиції зможуть ув’язнювати на роки чи штрафувати на десятки тисяч гривень лише за те, що вони, наприклад, вийдуть протестувати проти здачі українських інтересів Москві. Адже режим Зеленського трактуватиме це як дії, що «могли спричинити поширення захворювань».

Більше того, вся фракція ЄС (окрім депутатів В’ятровича і Княжицького) і половина фракцій «Голосу» й «Батьківщини» проголосували за цей закон.

Звичайно, опозиція в нинішніх умовах не може перешкодити владі ухвалити будь-що, але принаймні чітко і голосно заявити про загрози і не бути співучасниками творення антидемократичного режиму опозиційні фракції зобов’язані.

Політичне мародерство

Зеленський вирішив по максимуму використати епідемію коронавірусу для досягнення власних політичних цілей. У тому числі – протягування рішень, які розколюють суспільство і викликають протести.

Слідом за скандальною зрадою українських інтересів у Мінську, яка вивела на вулиці Києва тисячі людей, Зеленський у відеозверненні 16 березня вдався до відвертого тиску на Верховну Раду, вимагаючи працювати в пленарному режимі, щоб ухвалити Земельний Кодекс, нове трудове законодавство, призначити генпрокурора тощо.

Вочевидь, розглядаючи карантин, як несподіваний шанс, президент зажадав, з одного боку, не проводити зібрання більше 10 людей, а з іншого – щоб понад 400 депутатів працювали разом в задушливій сесійній залі Ради. При тому, що в усьому світі парламенти стали одними з найбільших центрів поширення епідемій, адже депутати комунікують з великою кількістю людей, у тому числі іноземців.

І хоча Рада таки відмовилася від пленарних засідань до 3 квітня, на скликаному з порушенням усіх можливих процедур 17 березня другому позачерговому засіданні президент встиг протягнути на посаду генерального прокурора Ірину Венедіктову.

За це проголосували 269 депутатів, серед них і ті, які підписали заяву з приводу домовленостей керівника офісу Президента Анрія Єрмака у Мінську. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radan_gs09/ns_golos?g_id=4711

Венедіктова, яка була третім номером у виборчому списку «Слуги народу», не змогла пройти конкурс на посаду судді Верховного Суду, зате чудово вловлює бажання Зеленського. ДБР під її керуванням підготувало підозру Петру Порошенку, яку навіть запеклі опоненти екс-президента називали беззмістовним набором фраз і політично мотивованим дійством. Також нова генпрокурор закликала скасувати закон про амністію учасникам Майдану.

Московські пропагандисти і їхні українські колаборанти на кшталт Портнова вже висловили бурхливу радість з приводу призначення Венедіктової, після якої і ДБР, Офіс генопрокурора опинилися під контролем виразних антимайданівців, які не просто виконуватимуть репресивні вказівки режиму, а робитимуть це з задоволенням.

Найближчі місяці будуть для України надзвичайно тяжкими. Ми маємо впоратися зі страшною епідемією, економічним падінням, політичним мародерством влади і спробами капітуляції перед Москвою. І все це – практично одночасно.

загроза реванш Рада зеленський авторитаризм венедіктова

Знак гривні
Знак гривні