Джин Шарп. Реалістичні альтернативи є.

Пропонуємо вашій увазі ще одну книгу відомого теоретика ненасильницької боротьби Джина Шарпа "Реалістичні альтернативи є (There Are Realistic Alternatives)". У цій праці автор розмірковує над природою насильства, та пошуком мирних ненасильницьких засобів ведення конфліктів.

Автор: Джин Шарп

Інститут Альберта Ейнштейна, квітень 2003

Переклад: Valera

Насильство у суспільстві та політиці є загальновизнаною серйозною проблемою, незалежно від того проявляється воно у формі війни, або ж: тероризму, диктатури, геноциду, узурпації чи утисків.

До нині, всі пропозиції вирішити загальну проблему насильства або його окремих проявів були неуспішними. Можливо, це пов’язано із тим, що всі донедавні спроби побороти насильство ґрунтувались на недостатньому розумінні його природи. Бо ж без правильного розуміння проблеми її важко, якщо взагалі можливо, вирішити.

Метою цього розділу буде розгляд інших поглядів на проблему поширення насильства у суспільстві та політиці, що на нашу думку є необхідним для її вирішення.

Для цього нам потрібно проаналізувати умови, за яких стане можливим радикальне скорочення довіри до військових або інших жорстоких засобів ведення конфліктів. Також нам потрібно дослідити чому насилля досі розглядається як необхідність для досягнення як хороших, так і поганих цілей, та як можна фундаментально змінити ці погляди у інший бік.

Погляди викладені у цьому розділі прості, однак, можливо, вони є наріжними для вирішення проблеми насильства у політичних та міжнародних конфліктах.

Важливо зрозуміти, що конфлікти у суспільстві та політиці є невідворотними, а у багатьох випадках й бажаними. Деякі конфлікти можна вирішити за допомогою так званих «м’яких» методів: переговорів, діалогу або мирових угод – тобто, методів, що включають у себе компроміс. Це можливо, коли питання, навколо яких виник конфлікт, не є фундаментальними. Але навіть за таких умов, переговори відбуваються радше під тиском сили суперників, аніж в ході них відбувається спільна справедлива оцінка ситуації обома учасниками суперечки.

Однак, в основі більшості конфліктів лежать фундаментальні, або такі, що вважаються ними, речі. Це так звані «гострі конфлікти» і жоден із методів, що припускає в собі розв’язання суперечки за допомогою компромісу, не розглядається як засіб для їх вирішення.

У гострих конфліктах як мінімум одна із сторін вважає необхідним та прийнятним вести військові дії проти неприятеля. Військові дії у гострих конфліктах часто розглядаються як засіб досягнення свободи або справедливості; посилення власної цивілізації або релігії; як засіб захисту або подолання насильства з боку ворога. Вороже насильство може використовуватись для нав’язування утисків, несправедливості та диктатури; або для того щоб посягнути на моральні чи релігійні принципи, чи взагалі почуття власної гідності інших людей. Вороже насилля може використовуватись навіть для того, щоб загрожувати фізичному виживанню суперника.

У гострих конфліктах як мінімум одна із сторін повинна підкоритися, капітулювати, або ж радикально відмовитись від своїх принципів, світоглядних переконань та суспільного устрою, а часом навіть просто зникнути. Тому, у таких ситуаціях, люди часто вірять, що необхідно загострювати конфлікт настільки, наскільки це можливо.

[1]Термін «насильство» використовується тут у вузькому розумінні : як фізичні дії одних осіб проти інших з метою вбивства або завдання травм. Також під терміном «насильство» розуміються дії по залякуванню сторонніх осіб вищевказаними результатами. ↑