Корупція у вугільній галузі як чинник порушень прав людини

Корупція у вугільній галузі як чинник порушень прав людини
Після проголошення незалежності України влада досі не змогла провести ефективні реформи вугільної галузі. Внаслідок цього сфера опинилася в ситуації серйозної кризи, яка ще більше загостилася із початком збройного конфлікту на сході України. Разом з тим, корупція, яка метастазами пронизала вугільну галузь, зачепила не тільки економічну ситуацію, пов’язану із видобутком вугілля, але опосередковано – і соціальні та трудові права шахтарів.

Це зафіксовано у нещодавньому дослідженні «Справжня ціна вугілля в умовах війни на Донбасі», що підготоване Східноукраїнським центром громадських ініціатив у рамках роботи Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» за підтримки представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.

Корупція у державному секторі

Якщо найкращі з-поміж наявних вугільних підприємств під час приватизації перейшли до рук Донбаського олігархату, то гірші залишилися на відповідальності держави. Внаслідок таких змін значні грошові кошти – дотації – щороку спрямовувалися на оновлення устаткування шахт та реструктуризацію галузі. Однак за понад 25 років більшість із них осідали у кишенях чиновників різних рівнів, що підтверджують аудиторські перевірки.

Найбільший обсяг дотацій державні вугільні підприємства за дивним збігом обставин отримали 2013 року, загальною сумою 13,3 млрд грн. Нині більшість цих шахт функціонує на тимчасово окупованій території. Ще частина з них уже ніколи не запрацює внаслідок ушкоджень, отриманих під час бойових дій.

Одним зі складників багатовимірної корупції стала вкрай непрозора процедура, за якою формувалася ціна на вугілля, видобутого на Донбасі. Особливе здивування викликає те, що чиновники, які фактично самостійно й встановлювали цю вартість, стали щодо цього ще більше вигадливими вже після Революції гідності та початку війни. За формулою «Роттердам+» з березня по липень 2016 року українці почали платити за вугілля на 20 % більше від його справжньої ціни. Здебільшого ці кошти йшли просто до рук олігархів – власників приватизованих шахт.

«У міжнародному праві існує концепція прогресивної реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини (права, забезпечення яких прямо залежить від ресурсів держави). І стаття 2 Міжнародного пакту про економічні соціальні та культурні права зобов’язує Україну в межах наявних ресурсів вживати заходів для постійного поступового підвищення стандартів цих прав. Однак, чим більше бюджетних коштів осідає в кишенях корупціонерів, тим менше держава може виділити на медичну допомогу чи ту ж саму програму перекваліфікації шахтарів, щоб забезпечити їх право на працю», – коментує вплив корупції на реалізацію прав людини Анастасія Некрасова, дослідниця Східноукраїнського центру громадських ініціатив.

Незаконний видобуток вугілля

Услід за здорожчанням вартості газу набув неабиякої популярності «альтернативний» метод збагачення на вугіллі –видобуток у так званих копанках та незаконний кар’єрах. Таке вугілля за якістю значно гірше, ніж те, яке видобуте на шахтах. Однак із 2007 року, від початку прем’єрства Юлії Тимошенко, держава закуповувала його під виглядом якісного вугілля марки А та за відповідну ціну. Про це йдеться у звіті «Справжня ціна вугілля в умовах війни на Донбасі»

Окрім суто фінансових маніпуляцій, незаконний видобуток вугілля несе безпосередню загрозу здоров’ю та життю тих, хто цим займається. Під час таких робіт гірникам не забезпечують належних умов праці, внаслідок чого рівень травматизму порівняно із видобутком на шахтах стає надзвичайно високим. Крім того, у випадку травми чи смерті ані шахтар, задіяний на незаконному видобутку вугілля, ані його сім’я не отримає жодних компенсацій: таку травму кваліфікуватимуть як побутову.

Вугілля з окупованих територій

Від початку збройного конфлікту рух вугілля із тимчасово окупованих територій на територію, підконтрольну урядові України, не припинявся. За даними звіту «Справжня ціна вугілля в умовах війни на Донбасі», тільки за 10 місяців минулого року вартість такого вугілля склала близько 11 млрд грн. Це дає уявлення також і про те, в яких обсягах Україна здійснювала фінансування, зокрема, й діяльності незаконних збройних формувань, які де-факто контролюють тимчасово окуповані території.

Саме завдяки цим коштам підтримувалося існування цілої мережі незаконних місць несвободи та сотень проросійських бойовиків. Останні стали винуватцями грубих порушень прав людини, скоєних під час війни.
З березня 2016 року уряд запровадив блокаду на ввезення вугілля з тимчасово окупованих територій. За словами словами незалежного експерта з кліматичної та енергетичної політики Олега Савицького, зараз Україна фактично закуповує те ж саме вугілля в Росії. У зв’язку з цим нині уряд розглядає можливість заборонити ввезення з Росії енергетичного вугілля, видобутого на Донбасі, замінивши його натомість імпортом зі США.

Окреслені вище чинники складного збройного конфлікту стали водночас і факторами грубих порушень прав людини, які набули масовості з початком війни на Донбасі. Єдиним можливим варіантом припинення ситуації, що склалася, вбачається відновлення контролю уряду України над тимчасово окупованими територіями. Ефективна реструктуризація вугільної галузі має стати наступним кроком держави у вказаному напрямку. Тільки так можна буде покласти край порушенням прав людини і відродити звільнені території Донбасу.

Публікацію підготовлено в рамках проекту Східноукраїнського центру громадських ініціатив «Презентація результатів дослідження «Справжня ціна вугілля в умовах війни на Донбасі: погляд крізь призму прав людини», який здійснюється за підтримки представництвом Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.