«Інформаційний теракт» на Закарпатті: непрофесіоналізм чи спекуляція?

skrin

У час, коли проти нашої країни проводяться різні атаки, у тому числі й інформаційні, працівникам ЗМІ слід задуматися про те, як повідомляти про надзвичайні інциденти, пов’язані із проявом тероризму. По-перше, аби донести суто достовірну інформацію про певну подію. По-друге, аби після повідомлення про факт події споживач інформації знав як діяти, а не почав панікувати чи піддаватися масовому психозу.

У цьому контексті особливу увагу привертає факт проведення антитерористичних навчань в Ужгороді 1 липня і те, як висвітлили цю інформацію місцеві онлайн-ЗМІ, які, в силу природних причин, першими повідомляють аудиторію про будь що, що стається взагалі. Забігаючи наперед, зазначимо: один із ужгородських сайтів, скориставшись моментом, вирішив влаштувати інтернет-аудиторії інформаційний теракт. Інші слова підібрати важко.

Отже, п’ятничного пообіддя 1 липня – час, коли багато хто вже думками у вихідних днях, на сайті uzhgorod.net.ua о 13.15 в інформаційній стрічці з’являється заголовок: «Терміново! Ужгородську мерію захопили озброєні люди в масках (Фото)». Далі у новині подається інформація – як правдивий і доконаний факт – що будівля міськради захоплена невідомими озброєними людьми. А у подвір’ї мерії навіть кинуто вибухівку. І щоб ви подумали, прочитавши таке у стрічці новин? Явно не про плани на вихідні.

Водночас видання не телефонує до поліції чи інших силових структур за коментарем, не робить спроби зв’язатися з кимось із Ужгородської мерії, бодай – із прес-службою. Видання навіть не заходить на сайт міськради, де вранці того дня, між іншим, була подана новина для користувачів Центру надання адмінпослуг – Центр адмінпослуг через технічні роботи 1 липня працюватиме лише до 12.00. Тобто того ж дня у міськраді якби натякнули городянам – ми сьогодні лише до 12.00. Далі – з понеділка. Журналіст з досвідом зразу б міг виявити бодай опосередкований зв’язок між двома фактами. Але.

Але журналісти сайту не зробили жодних спроб уточнити інформацію. Більше того, інфо про надзвичайні події подано як ствердний факт – орган місцевого самоврядування захоплюють терористи.
О 13.20 сайт uzhgorod.net.ua «народжує» свіжу новину – «До захопленої Ужгородської міськради прибула поліція та рятувальники (ФОТО)». Тут, знову ж таки, жодного коментаря чи бодай спроби коментаря від офіційних осіб. Натомість знову, як точний і доконаний факт, подана інформація – пролунав черговий вибух, мерія захоплена. «Щойно поруч із мерією пролунав черговий вибух, їхня кількість збільшується з кожною хвилиною», – пише, зокрема, видання.

Ну а вже у третій новині – о 13.25 – позаздрили б сценаристи гостросюжетних фільмів. Заголовок: «Із Ужгородської міської ради доносяться крики заручників». У самій новині зазначається: «Люди, котрі опинилися у заручниках у невідомих злочинців, заявляють про поранених». Тут уже тільки прискіпливий читач міг помітити певну фальш. Кому заявляють щось заручники? Журналісту видання? А як? Він теж у заручниках? Якщо в заручниках і якщо все достовірно – то як журналіст доносить меседжі? Чого виданню нічого не заявляють правоохоронці, а заявляють щось заручники?

У четвертій новині – о 13.34 – знову ж таки, жодного коментаря чи спроби коментаря від влади. Натомість меседж, який процитуємо повністю: «Чоловік викрикує свої вимоги із вікна муніципальної будівлі та продовжує кидати на площу Поштову вибухові пристрої. Щойно один із чоловіків, котрі захопили будівлю Ужгородської міської ради, викрикнув із вікна, що вимагає зустрічі із "переговорщиками". Окрім того, підозрілі крики доносяться із рації у патрульній автівці, котра припаркована поруч із площею. Чутно, як агресивний чоловічий голос вимагає "главного". Однак самі патрульні на вимоги поки не реагують. Не дивлячись на те, що терористи погрожують викинути із вікна одного із заручників із простреленою головою!». Зверніть увагу на останнє речення – видання ще й поліцію звинувачує у невідомо чому.

У п’ятій новині – о 13.44 – видання нарешті закінчує свою «ексклюзивну хроніку жаху» офіційним повідомленням від СБУ – насправді відбуваються планові антитерористичні навчання.
То ж що маємо у підсумку? Інформація про планові навчання силовиків повністю перекручена сайтом.

У чому причина, що сайт приблизно 40 хвилин дезінформував аудиторію? І не тільки свою. Недостовірна інформація, як вірус, швидко ширилася мережею, і вже загальноукраїнські ЗМІ почали з’ясовувати, що ж там в Ужгороді відбувається. Деякі ж онлайн ЗМІ встигли передерти інформацію від uzhgorod.net.ua, також особливо не задумуючись про її недостовірність та, гірше того, ЗМІ не задумалися, що можуть викликати панічні настрої у населення.

А що ж сайт-першоджерело інформації? Згодом оприлюднили новину, меседж якої – ніби те що бачили, те й інформували. Тобто, сайт визнав, що працює за принципом – що бачу, те співаю. Тут хотілося б у працівників сайту спитати, чи є для них різниця між роботою власне журналіста і «рядового користувача» соцмереж. Останній дійсно може постити те, що вважає за потрібне, не особливо задумуючись над наслідками своєї інформації. Але чи може це робити журналіст, який покликаний доносити точну і достовірну інформацію? До слова, розповсюдження недостовірної інформації сайтом uzhgorod.net.ua обурило і журналістське середовище області. З приводу фейкових новин у соцмережах спалахнули серйозні дискусії серед місцевих журналістів та й багатьох ужгородців.
У підсумку ресурс uzhgorod.net.ua оприлюднив свою позицію: «Що ж стосується їх реалістичності (описаних подій – Авт.), котра нині і стала приводом для серйозних дискусій та звинувачень у бік журналістів, які всього лише висвітлювали події на місці, то вона повинна бути максимальною. Такими, на жаль, є вимоги нинішнього часу». От така позиція. Правда, тут би хотілося спитати у працівників сайту як журналіст журналіста – а яка практична користь аудиторії від знання, якщо хтось «викине заручника з вікна і не просто так, а з простреленою головою» У чому користь знання такої інформації? Тим більше у момент, коли ти, як журналіст, не з’ясував – чи проходять навчання чи відбувається реальна подія.

Однак, коли копнути ще глибше про суть природи появи недостовірної інформації про терористичну загрозу в Ужгороді, то з’ясується більш кричуща реалія – розповсюдження фейкових новин могло статися не через непрофесіоналізм чи незнання реальної ситуації, а – свідомо! Так-так, щодо 40-хвилиного потоку дезінформації – є велика ймовірність, що автори сайту достеменно знали, що насправді відбуваються навчання, втім вирішили скористатися нагодою з меркантильною метою: нагнати собі популярність і відвідуваність.

Журналісти видання «Мукачево.net» того ж дня, 1 липня, оприлюднили свою версію потоку лжеінформації на ресурсі uzhgorod.net.ua: «Новина про те, що Ужгородську міську раду захопили терористи за декілька хвилин облетіла закарпатський інтернет-простір. Журналісти порталу «uzhgorod.net.ua» вирішили чи то пожартувати, чи додати відвідуваності сайту та подали фейк за правду. Вони дуже емоційно описали, як мерію захопили автоматники, які погрожують викидати з будівлі заручників з простреленою головою та активувати вибухівку. Не зважаючи на те, що прес-служба СБУ буквально одразу розповсюдила інформацію про те, що це насправді навчання, журналісти продовжували видавати новину за новиною з кричущими заголовками. Зазначимо, що це видання точно володіло інформацією про те, що ж насправді відбувається, адже його працівники мають безпосереднє відношення до міського голови».
Цікава версія. І дійсно – у журналістських колах Ужгорода витає інформація, що одна із штатних працівниць Ужгородської міськради, колишня журналістка, неформально курує контент сайту. Втім, як то кажуть, між «знати» і «довести» є велика різниця.

Є ще одна цікава деталь: фото, оприлюднене у першій новині з чоловіком у вікні мерії. Фото зроблене із заднього двору Ужгородської міськради. І якщо у версію, що журналісти видання випадково опинилися на головній площі міста саме в потрібний час є переконливою, то теорія про те, що вони випадково опинилися у потрібний час у задньому дворику міськради – це вже доволі дивно. Це може означати, що автор фото точно знав, що має відбутися певна подія і навмисне перебував у дворику, щоб зафіксувати момент на фотоапарат.

Тут, звичайно, можна було б спробувати з’ясувати, хто ж конкретно відповідальний за розповсюдження недостовірної інформації. Але це – неможливо, того що сайт uzhgorod.net.ua працює за принципом анонімності. Так, інформація про цей портал на його ж веб-сторінці коротка – «Інформаційно-аналітичний інтернет-портал 2005-2016». На сайті нема інформації (!) ні про його редактора, ні про його журналістів, не вказано контактів редакції. Тобто, читати інформацію на цій веб-сторінці – однаково що десь з листівок на паркані. Ймовірність достовірності інформації з цих двох джерел може виявитися однаковою. Тож для порядного ЗМІ цей сайт уже є сумнівним джерелом інформації хоча б з огляду на відсутність даних про його журналістів. Ну а для споживача інформації сайти, де не вказані відповідальні особи, не вартує ані найменшої уваги. Тим більше – довіри. Бо уже завтра ці сайти можуть написати, що міськрада горить, а потім сказати – ой вибачте, ми не так зрозуміли, все було так реально!

Автор зробив моніторинг головних Інтернет ресурсів Закарпаття. Радує, що усі вони до 14.00 дали інформацію про події в Ужгородській міськраді та й загалом – у центрі міста – як планове антитерористичне навчання. Після 14.00 інформація, що відбувається саме навчання, стала відомою й з розсилки від СБУ, й з сайту поліції, й з сайту Ужгородської міської ради.
«Момент слави» ресурсу uzhgorod.net.ua – коли вони видавали як ствердну інформацію про те, що є фейком, – минув. Сьогодні про «інформаційний теракт» уже й забулося. А сайт uzhgorod.net.ua й далі працює як анонімне джерело. Раз працює, значить комусь так треба. А споживачу інформації варто бути уважнішим, вибираючи собі ресурси для ознайомлення із закарпатськими новинами.

Ярослав Гулан,
регіональний представник
Інституту масової інформації
в Закарпатській області