Розповісти про місцеву владу. У закарпатських медіа переважає паркет
zhurnalistskyj parket
Місцева влада – самоврядування, правоохоронці, регіональні представництва державних служб тощо – все це становить величезне джерело інформації, оскільки саме у цих структурах створюються реалії повсякденного життя. То ж інформація звідти і тече. Витікає двома основними каналами. Перший – журналіст звертається до розпорядника інформації, отримує її ексклюзивно і на виході публікує цікавий матеріал. Другий варіант – розпорядники інформації самі готують порцію свіжої інфо, розсилають її по ЗМІ, і на виході маємо сухі, так звані паркетні матеріали, які практикують передруковувати чи в не кожному закарпатському Інтернет-виданні.
Чого в закарпатському медіапросторі більше? На жаль, але – саме другого варіанту, тобто так званого паркету. «Голова райдержадміністрації провів нараду з керівниками структурних підрозділів, де вирішувалося те, те, те. Заслухали того, цього. Виступив той, а потім цей. А потім та, а ще за нею ця. У підсумку вирішили провести ще одну нараду», – ну приблизно за такою структурою готується матеріал-паркет про реалії, що відбуваються в органах влади. І багато ЗМІ це сміливо передруковують. І ні спроби надати тексту більш читабельного вигляду, ні, тим більше, подачі коментарів щодо теми, що порушена в релізі, але висвітлена однобоко – суто з точки зору органу влади. До слова, після публікації тексту, написаного у стінах органу влади, й маємо продукт, у якому представлена лише одна точка зору. Власне та, яка є у представників органу влади, що зробив прес-реліз.
Трохи статистики: у квітні два закарпатські Інтернет-сайти стали об’єктами моніторингу щодо тематики висвітлення діяльності місцевої влади. За тиждень на цих ресурсах загалом з’явилося 50 публікацій щодо місцевої влади. З них лише 7 є такими, що можна віднести до категорії власних редакційних: тобто подано коментарі, оцінки, проглядається загалом рука журналіста. Решта 47 публікацій – фактично дослівний передрук прес-релізів, написаних паркетом. Є великі сумніви, що читач піде далі двох речень таких новинок. Але тим не менше, сайти продовжують публікувати такі речі. Інколи, навіть, пишеться доволі цікавий заголовок, який змушує споживача інформації відкрити новину. Для того, щоб після двох речень паркету розчаруватися.
До слова, щодо друкованої преси Закарпаття, то тут ситуація краща, тобто – паркету менше. Це пояснюється тим, що в газеті просто обмежена площа і місця для сухого тексту немає фізично. Тож на Закарпатті зараз, по суті, друкована преса виконує роль так званого фільтра інформації – відбирає все, що опубліковано в мережі за тиждень, редагує до читабельного вигляду і подає читачу у нормальному вигляді. Так би мовити, газетярі дають споживачеві інформації продукти оброблені, тоді як онлайн-медійники, здебільшого, – сирими.
А все тому, бо останні прагнуть оновляти стрічку новин чи не кожні 10 хвилин. А оскільки власних ексклюзивних новинок в Інтернет-видання мало, то у стрічці й з’являються сухі паркетні повідомлення прес-служб. Окрім проблеми однобокої подачі інформації у таких новинах, з’являється інша – нівелюється робота журналіста як така. Наприклад, нещодавно на сторінці у мережі «Фейсбук» Патрульна поліція України повідомила, що за порушення правил ПДР у центрі Ужгорода зупинили начальника Державної міграційної служби в області. Та цікаво не це, а резонансно те, що посадовець, їдучи на автівці із іноземними номерами, вдав із себе підприємця із Чехії. Більшість закарпатських онлайн-видань обмежилася передруком повідомлення із «Фесбуку». Натомість ніхто не зв’язався із самим посадовцем, не взяв його коментарю щодо ситуації. Ба більше – багато сайтів навіть не вказали імені цієї людини. У поліції є причини не назвати прізвище ймовірного порушника ПДР, а лише – його посаду. Але у журналіста, коли мова йде про негідні дії державного службовця, нема підстав не вказати своїй аудиторії, як звати керівника Державної міграційної служби в області, тим більше, коли він при спілкуванні із поліцією вдає із себе іноземця. Чи нема, випадково, у державного службовця ознак роздвоєння особистості? Це вже тема матеріалу, на яку надихає повідомлення від правоохоронців. Але більшість онлайн ЗМІ обмежилися суто передруком повідомлення поліції.
Інколи таке відношення до роботи може призвести до казусів. Свого часу поліція затримала за порушення ПДР, як йшлося у повідомленні, голову однієї із сільрад біля Ужгорода, який, нібито, вів авто п’яним. Усі ЗМІ передрукували, не взявши спроби взяти коментар у голови села. А вже останньому, за кілька днів, самому довелося повідомляти всі ЗМІ, що затримали то не його, а колегу – секретаря сільради.
Професійна робота редакції – не передруковувати повідомлення, а обробляти їх, з’ясовувати усі деталі описаних подій. І якщо медійники цього не будуть робити, найперше і найголовніше, що вони ризикують втратити – довіру споживача інформації. Редакторам закарпатських видань, особливо – електронних медіа, над цим варто серйозно задуматися.
Ярослав Гулан,
регіональний представник ІМІ
в Закарпатській області
