"Джон і Джессіка їли олів'є" (Відкритий лист до авторів "Зоряної Фортеці")

За СРСР, чи не уся маскультура працювала над образом "ідеальної країни". Радянські фільми, книжки, газети намагалися створити враження, що "у нас усе добре". У офіційному СРСР не падали літаки, не було підліткових банд (страшніших від Мішкі Квакіна), а усі міліціонери були чесні і порядні. "Молодым везде у нас дорога, старикам везде у нас почёт".

Зрозуміло, що у такій країні жоден науковий експеримент, навіть фантастичний, не міг призвести до катастрофи. Якщо фантаст хотів написати, як вчені випадково вивели розумних ведмедів-людожерів - дію доводилося переносити до абстрактної "капіталістичної країни", де, окрім штучно створених монстрів, водилися ще й "депутати парламенту", "поліцейські" і "фермери". Весь цей "іноземний" антураж виглядав значно більш бутафорським, ніж "розумні ведмеді", адже був, переважно, запозичений з іноземної літератури у російському перекладі.

Навіть таким чудовим письменникам, як Стругацькі, доводилося переносити "незручні" історії до абстрактного "закордону". "Пікнік на узбіччі" не міг відбутися у Радянському Союзі - хто це чув, щоб якісь прибульці без дозволу ЦК КПРС залишили тонни небезпечного сміття "на нашій соціалістичній Батьківщині"? Не кажучи вже про "Другу навалу марсіан". Стругацькі не мали права відправити співвітчизників навіть на далеку планету Саракш: довелося перетворити Максима Ростиславського на "Каммерера", а "Павел Григорьевич" мав стати "Рудольфом Сікорскі". Цікаво, що наприкінці 1980х, коли цензура послабла, Стругацькі відразу ж "повернули" героїв до своєї країни - зокрема до містечка Ташлінськ.

Незалежно від усіх совкових "приколів", Америка - це "круто". Латиноамериканець називає дітей "Nancy" і "Nelson" (паралельно звинувачуючи Штати у всіх можливих гріхах). А от наш східний європеєць пише оповідання про "Захід" ("Джей вистрілила в Майка з браунінга").

До чого це я? Скоро мине Новий рік, у Києві випаде сніг, а у інтернеті розпочнеться черговий конкурс "ЗФ". І, сперечаюся на три горнятка кави і одну пляшку пива, що на віртуальних сторінках оповідань знов з'являться Джессіки МакАдамс, Джони Уайти, Джері Джексони і Сейлі О'Кінглі.

Коротко кажучи, багато кого з персонажів буде позиційовано як "американців" (або у крайньому разі, "західних європейців"). Тобто людей, з якими більшість авторів якщо й стикалися, то доволі епізодично - у подорожі, під час якогось семінару, або пояснюючи, як пройти до вокзалу чи там до оперного театру. Мало хто вчився з американцем за сусідніми партами хочаб протягом семестру. Мало хто працював у американському оточені хочаб рік.

Тут така річ: усі культури різні, і відрізняються вони не тільки мовою чи фольклором. У будь-якому суспільстві є тисячі неписаних правил поведінки, які закладаються з дитинства, майже на підсвідомому рівні. Тому дорослій людині, що переселилася до іншої країни, доводиться навчатися не тільки іншій мові (зі всіма сленгами, вимовами і діалектизмами), а й навколишній культурі. Щоб зрозуміти носіїв іншої культури, треба провести з ними багато часу - працювати, вчитися, спілкуватися неформально.

Всі ми пам'ятаємо голлівудські фільми "про русскіх", де персонажі-"росіяни" абсолютно не схожі на справжніх. Голлівудські "французи" теж не дуже французькі (окрім випадків, коли їх грають, скажімо, Депардьє чи Одрі Тоту). Ну а про "американців", "англійців" і "французів" у радянських фільмах краще промовчати :-)

Зараз не "совок", наші люди їздять за кордон, іноземці - до України. Але все одно: наскільки добре кожен з нас знає, як поводяться американці у _своєму_ середовищі і поміж _своїми_? Ну так, бачили американські фільми про американський побут...

Звісно, "Зоряна Фортеця" - конкурс фантастики. Тут усе фантастичне: космічні кораблі бороздять простір, розумні дуби міркують про життя, а у Карпатах "криваві Марічки" захоплено їдять туристів. Але ж навіть у найфантастичнішій реальності мають хоч іноді існувати якісь інші імена ніж Кен Квайт і Барбі Бінз :)

Я не проти "іноземних" персонажів. От Ігор Сілівра ввів до другого "Цепеліна" екзотичного техасця - і нічого страшного :) Такий собі молодий ковбой, що говорить бездоганною українською, періодично вставляючи англійські слова. Але решта персонажів книжки - з України.

У літературі взагалі усе дозволено (якщо воно художньо виправдано). Можна описати африканське село чи бедуїнський табір, навіть якщо ніколи не бував ані там, ані там. Можна написати оповідання від імені мексиканця, тибетця чи австралійського аборигена, навіть якщо бачив їх лише по телевізору. У принципі, можна навіть написати цілий роман, дія якого відбувається у Токіо, а всі персонажі - японці, навіть якщо автор не відвідував Японії, не спілкувався з японцями і не знає японської. Я от колись листувався з англійцем, що ніколи не бачив Східну Європу, не знав жодної слов'янської мови, але писав детектив про місто "Lviv". Зрештою, якщо ми так впевнено пишемо про побут інопланетян чи вампірів - то чом шкодувати братів-землян? :)

Але ось непогане оповідання про напівзакинуте місто, на яке насувається якась фантастична біда. Місто, за всіма ознаками, східноєвропейське. І все досить органічно, аж поки персонажі не відкривають рота і не кажуть: "Це ти, Джейкобе?!" - "Так, це я, Мері!" - "А де подівся Стів Майксон?". Це, мабуть, американські студенти приїхали на практику.

Чи там колонія на Марсі, куди, вочевидь, пускають лише вихідців з Західної Європи та США (а різним там східним європейцям, латиноамериканцям, африканцям і азійцям вхід, мабуть, заборонено; так само, як і нащадкам не-європейських іммігрантів). Можливо це поселення якогось майбутнього Ку-клукс-клану? Хай буде, але тоді це треба якось пояснити.

Ну або корабель летить до зірок. Усі пасажири та члени екіпажу - Джейсони і Брейкси. Я розумію, що у майбутньому до космосу літатимуть лише американці :) Але й сучасна Америка складається не тільки з англосаксів чи ірландців. Є там і Cohen, і Kowalski, і Chen, і Rosini і той-таки Barack Obama. Більше реалізму, фантасти! :)

Були часи, коли від голлівудських акторів вимагали замінувати "екзотичні" прізвища на "американські" (себто англосаксонські). Були часи, коли радянська цензура замінувала "Ростиславських" на "Каммерерів", а "розумні ведмеді" могли з'явитися лише в "капіталістів". Але зараз, нібито, нічого такого вже нема.

Я не фанат "лубочного" патріотизму: нехай наші люди подорожують не тільки Марсами та Альдебаранами, а й Калахарі, Амазонією чи Огайо. Нехай умовна Леся закохується у хороброго штурмана Джона, а умовний Тарас - у сміливу астронавтку Мейген (і навпаки також). І взагалі - нехай розквітають усі квіти.

Але ж, людоньки добрі! Невже все цікаве у Всесвіті має ставатися виключно з англосаксами? :)