Союзники. Чи кримським татарам важливі інтереси України?

Чубаров розпустив мітинг біля ВР Криму і вночі туди зайшов російський спецназ. Нинішній організатор блокади Ленур Іслямов закликав на Курултаї (представницький орган кримських татар), котрй відбувся після окупації Криму до співпраці з Кремлем і частина депутатів його підтримала. Сам він потім два місяці працював у окупаційну уряді віце-премєром.

"Співпрацювати для того, щоб захистити кримськотатарський народ, – так бізнесмен і меценат Ленур Іслямов пояснив пропозицію своєї кандидатури на посаду віце-прем’єра в уряді кримських проросійських сепаратистів", - повідомляло 29 березня 2014 року Радіо Свобода.

Кожен народ грає свою гру і ніхто нікому нічого не винен. І ми не знаємо, які переговори ведуть керівники татар з Росією зараз.

Для Джемільова, гарантія того що його народ вільно торгуватиме на пляжі пахлавою, може бути важливішою ніж все існування України. І такий його підхід стратегічно правильний. Бо його народу потрібно вижити і виростити дітей. Дискусія в татарському середовищі може вестися лише щодо тактики: вірити Росії чи ні.

Нам варто відстоювати свій інтерес і чітко зважувати, які дії вигідні нам, а які ні, аби виграти війну і зберегти Незалежність. Вигідно, нам, а не нашим потенційним союзникам, друзям, братам і тп. Ми ж цинічні бандери, чи романтичні очкаріки?

Як на мене підривати об'єкти інфрасруктури на території союзника, щоб вплинути на окупанта це аж занадто боягузиво. Ставити раком офіційний Київ, знаючи, що за це нічого не буде. Зривати його гру, створювати купу проблем від енергопостачаня на Херсонщині, до фінансових збитків, обмежувати політичний маневр - таку тактику не можна назвати союзницькими діями.

Де за останні рік мирні акції протесту кримських татар, де їхня сатьяграха чи збройна боротьба, як у чеченців? В тоталітарній Росії це не можливо, скажете. Вязні ГУЛАГу і ті могли організовувати протести, бо хотіли боротися. Була б боротьба на пів остові можна було б вимагати підтримки від України.

Про батальйон кримчаків на Східному фронті багато говорили, але інформації про його участь у бойових діях обмаль.

Виходить, що люди, які називають нас союзниками просто нас використовують втемну, бо їхньої мети ми не знаємо.