Етногенез в Україні. Українсько-російська війна. Війна етносів
Нагадаю, що ідея проаналізувати природу Майдану, як суспільного явища, народилася у січні 2014 року під час подій на вулиці Грушевського. Тоді ще не було Небесної сотні, добровольчих батальйонів, українсько-російської війни, а Петро Порошенко розглядався у суспільстві як один із можливих кандидатів стати, так званим, тимчасовим Президентом країни до березня 2015 року, якщо будуть оголошені позачергові вибори.
Взагалі думка про доцільність аналізу процесів, що на очах відбувалися, з позиції формування етнічної цілісності, народилась через події, що відбулися протягом двох зимових місяців того періоду та перші смерті на вулиці Грушевського. Ці події наочно продемонстрували наявність двох непримиримих світів, що співіснували тоді на одній території. На підтвердження цього варто згадати фотографію спроби розгону Майдану 11 грудня 2013 року з хрестом на лінії зіткнення, церковний набат, звірячі обличчя беркутівців, що били студентів (зі «своїми» так не поводяться). За волею долі на боці одного з цих світів опинилась держава зі своєю монополією на застосування сили за підтримки сусідньої більш сильної держави, а на боці другого світу – енергія та віра зі здатністю до самопожертви.
Майдан. 11 грудня 2013 року
Тоді в статті «Етногенез в Україні. Роздуми про природу Майдану» (http:/
В той час я й гадки не мав, що Росія почне проти України війну і, що потрібно буде розглядати процес формування українського етносу в умовах російської агресії.
З січня 2014р., з моменту перших смертей на вулиці Грушевського, свідомість більшості українців почала поступово змінюватися. Як це не жаль, але треба розуміти, що кожна смерть дає нове життя. Небесна сотня дала поштовх до зміни власної ідентифікації кожного з нас та посилення усвідомлення приналежності до українського етносу. До того ж смерті наших героїв на Донбасі значно зміцнили цей вектор прагнення.
На щастя нам, керівництво Росії й гадки не має про процес етногенезу та пасіонарність, а тому своїми діями постійно стимулює нашу згуртованість. Якби не так, то Росії достатньо було б своєчасно, можливо на деякий час, залишити Україну в спокої і тоді б наші пасіонарії, можливо, дійсно «розірвали» країну на частки в боротьбі за справедливість та пошуку правди. Але на щастя цього не сталося. Український народ чітко усвідомлює, що агресором є Росія, що Росія «чужа», що Росія ворог, якого потрібно знищити.
Отже, причиною всього, що відбувалося й відбувається, є зміна свідомості. Саме Майдан народив нову свідомість українського народу, а війна лише зміцнила її.
А зараз, з дозволу читача, хочу сказати декілька слів в обґрунтування – чому саме свідомість й що це таке? Частково питання свідомості розглянуто у статті «Етногенез в Україні. Народження свідомості. Вибори». (http:/
Отже, свідомість у людства виникла за часів Адама і Єви. Сподіваюсь усі пам’ятають біблейську легенду про те, як Адам з Євою скуштували яблуко і те, що потім сталося. Вони побачили, що вони голі. Тобто кожен з них став співставляти себе з іншим, відрізняти себе від іншого, усвідомлювати себе як окрему істоту. Саме співставлення є функцією свідомості.
Через свідомість здійснюється пізнання, що є однією з природних потреб людини. Однак перш ніж усвідомити той чи інший предмет, річ або ситуацію, це треба відчути. В свою чергу відчуття, по суті, є реакцією людини на вплив навколишнього середовища і внутрішні подразники, тобто на зміну роботи внутрішніх органів. Через усвідомлення свого відчуття відбувається процес мислення.
На фізіологічному рівні це відбувається наступним чином. Виниклі відчуття через нервові імпульси «переходять» до центральної нервової системи, де за допомогою позасвідомого співставлення та порівняння з вже існуючими результатами реакції на адекватні подразники, виникають відповідні асоціації та уявлення про джерела подразників. На підставі отриманих уявлень головний мозок «приймає рішення» та формує відповідну послідовність зворотних імпульсів, зокрема щодо запобігання впливу подразників.
Проте, при постійній дії джерела впливу та одночасного усвідомлення процесу (свідомому «прийнятті» подразників) відбувається адаптація організму до подразнення, а через фазові перебудови клітинної води, що відбувається через дію нервових імпульсів, змінюється біохімічний склад крові, а значить стан та біоритми органів всього організму. Змінюється або додається координата місця перебування людини в просторово-часовому континуумі.
Тобто людина змінюється. Змінюються її мотиви, цілі, інтереси тощо. Змінюється її оточення та події, в яких вона має стати учасником. Причиною цього, підкреслю, є свідоме «прийняття до себе» зовнішнього джерела впливу. Подразник перестає бути подразником, а стає умовою комфортного існування людини.
В рамках цієї статті не будемо поглиблюватися у ступінь відповідальності того, хто умисно впливає на свідомість іншого, а також про інші моральні аспекти. Ми лише змусимо читача замислитися, поставивши питання: «А що буде з людиною, коли виявиться, що вплив, який відчула людина на себе раніше, є не справжнім, а інформація, яку було сприйнято, є не правдивою? Що буде тоді з її організмом, нервовою системою, психікою, коли свідомість людини буде повертатися в вихідний стан?»
У термодинаміці є такий термін – «біфуркація», що означає набуття нової якості в рухах динамічної системи при незначній зміні її параметрів. Емпірично доведено, що виробництво ентропії (вільної енергії) системою поза точкою рівноваги веде до біфуркації системи. Тобто, іншими словами, накопичена енергія системи у стані, що утворився під зовнішнім впливом, при поверненні системи у вихідний стан призведе до наслідків, які підпорядковуються законам вірогідності.
В ситуації, що нами розглядається, усвідомлення людиною того, що її обманули, вірогідніше за все має призвести до агресії внутрішньої та/або зовнішньої. Не будемо розглядати фізику процесу, а лише зазначимо, що агресія це, по суті, підсвідоме намагання людини знищити перешкоду, яка виникла у її житті та заважає комфортному існуванню. Не рідко виявляється, що власне життя людини є перешкодою для тієї ж людини. Таким чином, внутрішня агресія є підсвідоме намагання самознищення та стає причиною самогубства, а зовнішня агресія направлена на будь-які зовнішні об’єкти, навіть такі, які не є джерелом неправди. Проте, як правило, енергія агресії повертається до її джерела, тобто до людини і сприяє виникненню для цієї людини усяких негараздів, аж до смерті через хворобу або нещасний випадок.
Тепер, знаючи до чого може призвести неправда, ми можемо відповісти на питання: «Чому завжди з правдою Бог?» Тому що Бог дає людині життя й він і тільки він може його забрати, а тому знищує усе, що або хто робить це за Нього. Так було завжди. Так було знищено іудейський народ через 70 років після того як іудеї піддались неправді первосвящеників Каіафи й Анни і схвалили смерть Ісуса. Так буде й зараз.
Сьогодні Росія веде гібридну війну проти України. Для того, щоб дії керівництва Росії були схвалені її народом та виправдані у світі, було запущено механізм пропаганди тобто механізм виробництва неправди. Цей механізм перетворив українсько-російську війну із військового конфлікту на війну двох етносів, ознакою якої є намагання з обох сторін знищити одна одну повністю. А якщо це так, то жодне силове звільнення будь-якої частини окупованої території України на даний час не призведе до знищення Росії в цілому, тому це вважається, на мій погляд, невиправданою для перемоги мірою. Водночас механізм знищення та самознищення Росії вже запущено, залишається лише чекати її кінця. Крім того, наразі ми та увесь світ станемо свідками геноциду російського народу, який створено владою Росії, оскільки російський народ став жертвою пропаганди запущеною власною владою.
А ми в решті-решт скинемо російське ярмо, яке було на шиї українського народу останні більш, ніж 200 років різною мірою, в різних масштабах. Закони природи, як ваги долі, є точними і справедливими. Процес етногенезу є природним, а тому незворотним.
Слава Україні!
