Поший в дурні Путіна
Наявність в РФ аферистів, здатних надурити Путіна, навіть тішить. Бодай якась моральна сатисфакція. Особливо приємно, коли спритні ділки знаходяться у ближньому колі не наділеного критичним мисленням кремлівського вождя. Кілька днів тому близький до Путіна олігарх Аркадій Ротенберг розпочав будівництво «керченського мосту» – з території Росії до окупованого Криму. Так, принаймні, повідомили російські ЗМІ.
У цього мосту – своя історія. В 1944-му його почали будувати німці, а завершували вже «талановиті» радянські фахівці. У 1945-му об’єкт розвалився – будівничі не врахували потребу у кригорізах, і лід з Азовського моря зруйнував третину опор. Решту прибрали пізніше – вцілілі опори заважали судноплавству. Час від часу чиновники подумували над тим, а чи не відновити проект, але традиційно доходили висновку, що паромна переправа обходиться дешевше. Востаннє думку про міст мляво пережували у 1980-их. І вирішили залишити все так, як є.
Та після анексії Криму непосидющі путінські лакузи відчули гостру потребу у якомусь жесті, котрий остаточно прив’яже півострів до РФ. Ідея мосту нагодилася вчасно. Ротенберг назвав його «великим проектом» і чомусь «чорною міткою для Заходу». Хоча Захід, власне кажучи, цілковито індиферентно ставиться до подібних ескапад.
Щоправда, німецький інженер Хольгер Свенсон прокоментував нещодавно це «будівництво століття». На його думку, Росії знадобиться як мінімум 5 мільярдів євро на проектування мосту та ще 5 мільярдів на його будівництво. Щодо термінів, то навряд чи росіяни впораються зі своїм мостом впродовж найближчих п’яти років. «Знадобитися можуть і шість, і сім років», – меланхолійно додає Свенсон.
Але Ротенберг пообіцяв Путіну міст вже у 2018-му. Акурат до президентських виборів останнього. Що ж до вартості, то Ротенберг називає цифру у 228 мільярдів рублів. Хоча не виключає і перевитрати. Для кращого розуміння ситуації: ці 228 мільярдів Ротенберг вийме не з власної кишені. Він залізе до калитки свого друга Путіна, в якого, вочевидь, зв’язки з реальністю стають все слабшими.
Судіть самі. Мінтранс Росії буцімто розглядав 70 претендентів на участь у проекті. З них серйозних було лише двоє – «Стройгазмонтаж» Ротенберга та «Стройтрансгаз» ще одного російського товстосума Генадія Тимченка. Але Тимченко добровільно зійшов з дистанції – можливо, пожалів таки державну скарбницю рідної країни. При цьому офіційно Тимченко послався на небажання брати на себе репутаційні ризики.
Ротенберг же виявився не таким прискіпливим. Та й на ризики йому наплювати. При Путіні до 2018-го цілком можна «освоїти» ласий шмат державних коштів. Після 2018 – у разі, якщо нинішній керманич залишиться при владі – можна буде придумати причину, через яку об’єкт не здано, і «видоїти» з Путіна ще пару-трійку мільярдів євро. А якщо станеться диво, і в РФ нізвідкіля візьметься новий президент, то в цьому випадку хвилюватися не варто й поготів. Всі претензії, які Путін міг би виставити Ротенбергу, підуть разом з Путіним.
А бізнесмену залишиться хіба що підраховувати прибутки. І вони будуть чималими. Згідно із розпорядженням, яке підписав прем’єр Медвєдєв, вже у 2015 році Росавтодор перерахує Ротенбергу 54,4 мільярда рублів, по 60 мільярдів надійдуть у 2016-2017 рр., 40,8 млрд. – у 2018-му, і в якості вишеньки на торті ще 13 мільярдів Ротенберг отримає у 2019-му, тобто вже по завершенню будівництва.
При цьому Ротенберг обіцяє жорстко карати сам себе – за кожен день зірваного графіку він повертатиме державі 2 мільйони рублів. Ключове слово тут, звісно, «обіцяє». Що ж, недарма бізнесмен називає керченський міст своїм останнім проектом – зірвавши такий куш, Ротенберг, котрий в юності захоплювався акробатикою, зробить кульбіт кудись подалі від РФ. І хоча він і зараз людина небідна (за останні 5 років його компанії отримали держзамовлень на 1 трильйон рублів), зайві 228 мільярдів не завадять також.
Те, що будівництво керченського мосту (під чиєю егідою воно б не відбувалося) – чистої води блюзнірство, розуміє кожна наділена тверезим розумом людина. Проти цього об’єкту говорить буквально все – від непридатних для нього природних умов до економічної недоцільності. Наразі, згідно з останніми повідомленнями, росіяни різко охолонули до Криму і перестали скуповувати там нерухомість, на яку накинулись спочатку.
Але Путіну під вибори потрібна нова «скрєпа», вона ж – «чорна мітка» для ненависного Заходу. А його другові потрібні гроші, тож можна вже зараз випити за те, щоб їхні бажання співпали з їхніми ж потребами. Тим паче, що в фіналі на російський міст чекає грандіозний «епік фейл», а на російську економіку – ще одне кровопускання.
