Згадати всіх: партійні списки 1998 року

Аналіз партійних списків на виборах до Верховної Ради 1998 року дозволяє зробити цікаві відкриття та згадати колишні політичні союзи. Анатолій Матвієнко, Анатолій Кінах, Тарас Стецьків, Сергій Ларін, Валерій Хорошковський, Олександр Домбровський - балотувались від НДП; Віктор Медверчук, Григорій Суркіс, Петро Порошенко, Нестор Шуфрич - від СДПУ (о); Павло Лазаренко, Олександр Турчинов, Олег Блохін - від Громади; Володимир Яворівський, олігархи Юхим Звягільський, Олександр Волков - від НЕПу, а Василь Хмельницький та Руслана Лижичко - від Партії зелених.

Прохідний бар'єр для партій і партійних блоків (які тоді можна було створювати) становив 4%. Всього в парламент пройшло 8 партій.
Комуністична партія України набрала - 24,65 %
Народний Рух України - 9,40 %
Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України «За правду, за народ, за Україну!» - 8,55 %
Партія Зелених України - 5,43 %
Народно-демократична партія - 5,01 %
Всеукраїнське об'єднання «Громада» - 4,67 %
Прогресивна соціалістична партія України - 4,04 %
Соціал-демократична партія України (об'єднана) - 4,01 %.

Якщо з комуністами та прогресивними соціалістами все стабільно зрозуміло, то в інших списках, в тому числі й в тих, що не набрали потрібні 4% є доволі багато цікавих та знакових прізвищ.

В списку Народного Руху України, під проводом В'ячеслава Чорновіла, Володимира Черняка, Геннадія Удовенка, Івана Драча та Юрія Костенка цікавинок не багато. На шостому місті Іван Заєць, на восьмому - Ніна Матвієнко, на дев'ятому Мустафа Джемілєв, на десятому - Олександр Лавринович. Хіба що можна відмітити 24 місце в списку НРК - Роман Зварич, директор аналітично-інформаційної служби "Демос" Центру демократичних реформ, 31 місце - Євген Сігал Євген, голова правління концерну "Комплекс", 53 - Павло Розенко, помічник-консультант народного депутата України.

В списку Виборчого блока Соціалістичної партії України та Селянської партії України «За правду, за народ, за Україну!» під орудою Олександра Мороза ми вже бачимо майбутніх "діячів" вітчизняного політикуму: 11 - Валентин Зубов, радник Голови Верховної Ради (пізніше депутат від "Батьківщини" та тушка ПР), 17 - Володимир Макеєнко, фінансист "Укргазпромбанк" (відомий "мер Києва" під час Майдану 2013), 20 - Олексій Костусєв, головний економіст спільного підприємства "Ірен", м. Одеса. А на 58 непрохідному місці в списку соціалістів та селян можна побачити майбутнього революціонера Юрія Луценко, тоді "заступник міністра України у справах науки та технологій, м. Рівне".

Список Партії зелених України дарує нам Василя Хмельницького на третьому місці та купу бізнесменів різного калібру в прохідній частині списку. А от на 30 місці значиться Руслана Лижичко, співачка студії звукозапису "Люкс-Н", м. Львів.

В списку Народно-демократичної партії, яка була тодішньої "партією влади" присутні: 1. Валерій Пустовойтенко, Прем'єр-міністр України, 2. Анатолій Матвієнко, Голова Вінницької обласної державної адміністрації, 5. Анатолій Кінах, 6. Олександр Ємець, 10. Тарас Стецьків, 12. Олег Зарубінський, 23. Сергій Ларін, заступник начальника управління Донецької обласної державної адміністрації 27. Валерій Хорошковський, Помічник Прем'єр-Міністра України, 38. Сергій Куніцин, голова Міської ради м.Красноперекопська,40. Юрій Єхануров, 48. Максим Стріха, а на далекому 105 місці значиться Олександр Домбровський, тоді генеральний директор Вінницького регіонального бізнес-центр.

Партія "Громада" радує нас такими кандидатами в депутати: 1. Павло Лазаренко, 6. Юлія Тимошенко, 10. Іван Кириленко, 12. Олександр Турчинов, 16. Олег Блохін.

Від СДПУ(о) 1998 року на вибори йшли: 1. Леонід Кравчук, 2. Євген Марчук, 3. Василь Онопенко, 4. Віктор Медверчук, 5. Григорій Суркіс, 9. Богдан Губський, 11. Петро Порошенко, 22. Нестор Шуфрич, 23. Олексій Мустафін. На 39 місці йде композитор Юрій Рибчинський. Нагадаю, що в 2014 по мажоритарному округу м. Києва від партії Блок Порошенко в депутати йде син Юрія - Євген Рибчинський.

Тепер перейдемо до невдах тих виборів. Від Виборчого блоку партій «Трудова Україна» (Громадянський конгрес України, Українська партія справедливості), що набрала 3,06 %, балотувались 6. Олександр Омельченко, мер Києва, 7. Віктор Пінчук, президент науково-виробничої інвестиційної групи "Інтерпайп", 12. Андрій Деркач, перший помічник Прем'єр-міністра України.

Виборчий блок партій «Партія праці та Ліберальна партія – РАЗОМ» - 1,89 %, приютив у себе: 1. В. Щербань, 2. В. Ландик, 3. В. Богуслаєв, 8. Д. Табачник, 9. В. Сівкович, 11. В. Кредісов.

А виборчий блок партій «Блок Демократичних партій – НЕП (народовладдя, економіка, порядок)» - 1,22 %, взагалі запропонував вибухову суміш з 1. Володимира Яворівського, 2. Анатолія Гриценко (Голова Верховної Ради АРК, майбутнього лідера "Русского блока"), В. Радецького (кол. міністр оборони), олігархів 6. Юхима Звягільського, 7. Олександра Волкова та 8. В. Шовкошитний, президент Міжнародної організації "Союз Чорнобиль".

Рання версія регіоналів, яка тоді називалась "Партія регіонального відродження України" й набрала 0,90 % голосів, була представлена: 1. Володимир Рибак (майбутній голова ВР), 2. Петро Лебідь (скандальний намісник Києво-Печерської Лаври УПЦ Московського патріархату) та низкою різних регіоналів середнього масштабу. А на скромному 25 місці тоді чекав свого зоряного часу "руководітель" більшості в ВР часів Януковича - Михайло Чечетов.

Виборчий блок партій «Менше слів» (Соціал-національна партія України, Всеукраїнське політичне об'єднання «Державна самостійність України») зайняв 1998 року передостаннє місце і прізвища з першої п'ятірки блоку не скажуть зараз нікому нічого.
Проте на сьомому місці там знаходився Олег Тягнибок, уповноважений з питань організаційної роботи Соціал-Національної партії України, на восьмому Володимир Парубій, заступник голови Львівської обласної Ради народних депутатів з політико-правових питань, а на одинадцятому - Андрій (Володимирович) Парубій, уповноважений з питань розвитку нації Соціал-Національної партії України.

Щодо ідеологічних партій, то на виборах-1998 цікаву програму та якісний кадровий (як на той час) склад списку запропонувала партія Реформи і порядок. На жаль, вони набрали лише 3,13 % і не пройшли до парламенту.

«Національний фронт» (Конгрес українських націоналістів, Українська консервативна республіканська партія, Українська республіканська партія) - не плутати з "Народним фронтом" Яценюка-Турчинова на виборах 2014 - набрав 2,71 %, хоча й ішов під проводом корифеїв боротьби за Українську незалежність: Левка Лук'яненка, Ярослави Стецько та Степана Хмари.

Виборчий блок партій «Вперед, Україно!» (Партія «Християнсько-демократичний союз», Українська християнсько-демократична партія) - не плутати з прожектом "Україна - вперед!" Наталі Королевської на виборах 2012 - також мав якісний склад політиків у своєму списку, але зміг набрати лише 1,73 %.

Ну а останнє - 30 місце з результатом 0,13 % посів Виборчий блок партій «Європейський вибір України» (Ліберально-демократична партія України, Українська селянська демократична партія).
Ідея Европейської України тоді тільки починала завойовувати широкі маси виборців.