День міста в Одесі: Костусєв і ряджені у костюми Катерини ІІ і Суворова

На початку вересня Одеса досить бучно відсвяткувала свій 219-й день народження. Кращого приводу похизуватися своїми примарними успіхами а ще продемонструвати свою відданість «русскому міру» для антиукраїнської місцевої влади годі й придумати. З ініціативи мера Олексія Костусєва усе місто було завішане прапорами з гербом Одеси, їх почіпляли на всі автобуси й таксі, навіть підняли в небо на аеростаті.

Автор: Сергій Горицвіт

Ось тільки про державний прапор шовіністи забули, його можна було побачити лише в руках курсантів військового училища, коли ті 2 вересня промарширували урочистим маршем перед чиновництвом, яке вишикувалося на сходах мерії.

Тут поруч з О.Костусєвим можна було бачити удостоєного звання «почесного громадянина Одеси» Сергія Ківалова.

Обидва вважають нашу чорноморську столицю не українським, а «інтернаціональним містом», обидва вислужуються перед Москвою у приниженні національної історії, мови й культури. У цьому змаганні Ківалов, який давно мріє про крісло одеського мера, дав Костусєву фору своїм законом «Про засади державної мовної політики», за що навіть був удостоєний самим Владіміром Путіним високої відзнаки Росії.

Аби не відстати від нього, Костусєв першим в Україні надав російській мові статус регіональної у місті, а на численних білбордах розмістив цитати класиків російської літератури про велич і красу їхньої мови.

Звичайно ж, програмою урочистостей було передбачено покладання квітів до численних пам’ятників так званих «засновників міста». Справа в тім, що нинішня шовіністична місцева влада й думки не припускає про древнє українське походження Одеси-мами. Вона з їхньої не легкої руки продовжує молодитися, бо її літочислення місцеві українофоби багатьох поколінь ведуть з 1794 року, коли за рескриптом Імператриці Катерини II в тодішньому Хаджибеї (за іншими даними Коцюбієві) почалася розбудова гавані.

Воно годилося б вважати гідними попередниками Одеси грецькі колонії-порти (Істріан, Ісіака) або той же Коцюбієв, який згадується у літописах 600-річної данини, але це україноненависникам не до шмиги.
Тож із нагоди уявних іменин Одеси місцеве чиновництво перш за все вшанувало найбільшого ката українського народу - Катерину II, яка зруйнувала Запорізьку Січ, закріпачила українське селянство, а наші землі щедро роздавала своїм численним фаворитам та заморським зайдам.

До речі, реставрований у місті регіоналами пам’ятник із написом «Императрице Екатерине II» лукава влада найменувала «пам'ятником засновникам Одеси», бо там нижче царської спідниці бовваніють ще чотири фігури її ставлеників. Всі вони, включаючи графа Воронцова, якого увічнено в монументі на Соборній площі, відзначилися нечуваним казнокрадством. Тож фактично нинішні корупціонери-регіонали вшановували рівних собі казнокрадів імперської доби.

Костусєв без зайвої скромності полюбляє називати себе «другим Рішельє» і рівним іншим «засновникам» міста. Тож йому було дуже приємно під час відвідин святкової виставки квітів почути втішні вітання від ряджених у костюми Катерини Великої і генералісимуса Олександра Суворова. Мер і поводиться відповідно облюбованої ролі. На урочистому засіданні міськради він виступив із короткою, як промова, доповіддю «Одеса вчора, сьогодні, завтра», де вкотре звеличив себе, любимого, за успішне подолання наслідків господарювання попередньої «помаранчевої влади».

А найбільше ж дбає Костусєв і його команда про перетворення міста на форпост «русского міра». Хоч на Одещині представники титульної нації складають 62,8 %, та симпатією місцевої, суцільно регіональної влади українці тут не користуються, як і сама незалежна Україна.

Можновладці то влаштовують хрестовий похід, піднявши прапор боротьби з «націоналізмом-фашизмом-бандерівщиною», то оголошують «розсадником фашизму» ВО «Свобода» і «Просвіту», то перейменовують вулицю Івана та Юрія Лип - медиків, просвітників і меценатів, які зробили великий внесок у духовне відродження Одеси… Таких прикладів стільки, що й не злічити.

З поміж численних святкових заходів варто відзначити III Міжнародний фестиваль культури й мистецтва «Зустріч друзів». Як і попередні роки, влаштований він за підтримки Міждержавного фонду гуманітарного співробітництва СНД. Невідомо, який матеріальний внесок у цей захід зробив цей фонд, але ні в кого не викликає сумніву, що головні витрати на фестиваль йдуть із так званого «народного бюджету» Одещини за вказівкою губернатора Едуарда Матвійчука. Він не шкодує коштів платників податків заради перетворення Одеси в культурну столицю України. Імпонує йому і мета фестивалю – просування російської культури й мови в Україні.

Цьогоріч спільний культурний простір СНД з 2 по 14 вересня зміцнюватимуть українські художні колективи й аматори та посланці Росії, Азербайджану, Вірменії, Білорусії, Таджикистану та Грузії. Тож свято це буде дійсно інтернаціональним і, звісна річ, проросійським. Це чудовий подарунок перш за все Кремлю.

Не випадково ж минулого року президент РФ Владімір Путін навіть привітав організаторів і учасників подібної «Зустрічі друзів». Тож тепер одеська влада, яка є вірною прислужницею колишньої імперії, знову робить все на догоду «старшому братові».