Москаль, чорноброва і Лихо - правдива історія
Ніколай Петров народився і виріс у Москві. Потім довго подорожував, поки, нарешті, не осів в Україні. Він полюбив цей край, вивчив українську мову і говорив нею у побуті. Навіть читав тепер лише по-українськи.
Якось у Харківському літературному музеї, на зустрічі з Жаданом, Ніколай уперше побачив Катерину. Вони стояли у черзі за автографами - і розговорилися. В Катерини було довге темне волосся і дуже чорні брови...
Вони говорили безперестанку і Жадан лагідно усміхнувся:
- Вам двом можна без черги, - сказав Поет. - В вас є важливіші справи.
Він підійшов, підписав книжки, і Ніколай з Катериною пішли гуляти вулицею Фрунзе. Стояла весна, у Харкові квітнув бузок... Вони закохалися...
Цілий день вони гуляли містом, трималися за руки, цілувалися... І самі не помітили, як опинилися у Катерини вдома. Сонце вже сіло, у квартирі панували сутінки. Забувши про все, коханці кинулися у обійми. Цілуючись, звільнялися від одягу. Ще мить - і вони у ліжку, готові злитися у єдине...
Але тут Катерина встала.
- Ні! - сказала. - Ми не можемо собі цього дозволити!
- Але чому?!
- Нам забороняє Пророк. Ти ж виріс у Москві?
- Так... а яка різниця?
Катря запалила світло і відкрила Священний Кобзар.
- "Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люди,
Роблять лихо з вами" - прочитала вона.
Ніколай опустив голову. Катря його поцілувала.
- Милий, я тебе дуже кохаю... Але якщо ми покохаємось, з'явиться Лихо! Про це попередив Пророк. О, чому я не білявка?! Чому не русява?! Навіщо мені ті чорні брови?!
- В тебе гарні брови, - сказав Ніколай. - А без сексу ми обійдемось. Краще пожертвувати собою, аніж переступити заповіт Пророка...
Вони стали просто друзями. Ходили до театрів, до вернісажів. Жили інтелектуальним життям.
Якось у Харківському літературному музеї проходила виставка, присвячена життю і творчості Миколи Петровича Трублаїні. Відвідувачів пригощали шампанським. Був чудовий літній вечір. Усі вікна були відчинені. Гості у смокінгах та довгих вечірніх сукнях розійшлися до різних залах музею і говорили про мистецтво. Катря з Ніколаєм опинилися біля вікна. Шампанське сп'янило їх, літо закружило голову. Вони поцілувалися довгим солодким поцілунком... а далі вже не пам'ятали себе! Кохалися майже не роздягаючись, на широкому підвіконні Харківського літературного музею по вулиці Фрунзе 6. І коли останні краплі пристрасті залишили їхні тіла, коли останній стогін зірвався з розпалених губ, коли остання хвиля оргазму накрила закоханих, за портьєрою щось заворушилося.
Кохані обернулися: перед до музейного залу заходило чудовисько. Це було Лихо.
Відвідувачі втікали з музею. Персонал намагався евакуювати колекцію - але часу вже не було. Лихо ходило будинком і всіх лякало.
Харків поринав у жах. Люди озброювались, зачинялися вдома. Але Лихо поки що не залишало Харківського літературного музею...
- Це через нас! - плакала Катря.
- Це через мене, - сумно виправляв Ніколай. - Як місяць не може одружитися з сонцем, так і москаль не має права кохатися з чорнобровою. Я порушив Заповіт, і Пророк покарав нас усіх...
Сумні, прийшли вони до Харківського національного університету імені Василя Назаровича Каразіна і зійшли до якоїсь лабораторії.
За мікроскопом сидів сивий професор - від розгадував таємниці Всесвіту.
- Чому такі сумні? - спитав професор гостей.
Ті усе розповіли. Професор розпитав про подробиці.
Очі його загорілися.
- Зараз-зараз! - закричав він і почав писати якісь формули та рівняння, періодично зазираючи у товсті книжки та на Гугль Сколер.
За годину він закінчив відкриття.
- Слухайте, - сказав вчений. - Земля під Москвою (і всією центральною Росією) містить рідкісний мінерал - москаліт. Москаліт випромінює особливу енергію, що діє на кожного, хто виріс у Москві. Діє вона лише на чоловіків...
Енергія москаліту дає людям надзвичайну силу - і навіть здатність завоювати цілий світ. Але це небезпечна іграшка.
Жінка, що виросла в Україні, абсорбує електро-магнетичну силу рідної землі. Але якщо в неї, до того, ще й чорні брови - то вони діють, як сонячні батареї. Чорні брови збирають і накопичують сонячну енергію.
Отже, якщо росіянин кохається з чорнобровою, ці сили зустрічаються. У момент оргазму стається неконтрольований вибух космічної енергії, який перетворюється на Лихо.
Ніколай та Катря зітхнули:
- Значить, нам ніколи не бути разом?
- Та навпаки! - зрадів професор. - Зараз зберу харківську громадськість і поясню, у чому полягає мій винахід!
Минув рік. Лихо ознайомилось зі всіма експонатами Харківського літературного музею - і перетворилося на Добро: спрацювала чарівна сила Мистецтва.
А Катря та Ніколай - одружені. Вони працюють на першій у світі Ерогенній електростанції. Коли чорноброва кохається з москалем, виділена енергія крутить турбіни і дає електрику цілій Україні (та ще й на експорт залишається!).
Усі АЕС та ГЕС перетворили на літературні музеї, а робітників та інженерів - на мистецтвознавців. Це настільки підняло рівень культури, що унеможливило такі явища, як корупція, злочинність і Радіо Шансон.
- Нема для нас святішої книжки, ніж Кобзар, - казав сивий професор студентам під час лекції. - Але чи завжди ми правильно розуміємо слова Пророка? Чи не читаємо занадто поверхнево? Адже у кожному його рядку зашифрована вказівка, як наздобути Щастя і Гармонію. Пророк ясно натякам, що кохання чорнобрової з москалем можна і треба використовувати у мирних цілях.
Студенти слухали, відкривши роти.
- А скільки ще таких вказівок зашифровано у Кобзарі! - зітхав професор. - Розгадати їх - задача нового покоління українських вчених!
Олександра Шелковенко, 2012
http:/
