Бєліна і статуї
Письменник Михась Бєліна, автор бестселерів "Паразит Тарас Шевченко", "Кровосос Нечуй-Левицкий" та "Людоед Иван Франко", вийшов з поїзда у Харкові.
- Гдє тут Харьковскій літєратурний музєй? - спитав він перехожих.
Усі радо вказали дорогу - кожен харків'янин пишається своїм Літературним музеєм. Відвідати його приїжджають люди зі всієї земної кулі.
Письменник працював над новими шедеврами: "Потаскуха Леся Украинка" та "Нимфоманка Ольга Кобылянская". Зайшовши до Музею, він пішов до відповідної зали.
Заля була велика. Біля вікна стояли мармурові статуї Лесі Українки та Ольги Кобилянської.
Письменник дістав похідний смартфон і узявся за працю. Записався, та й не помітив, як настав вечір. Вахтер теж не помітив Майстра і зачинив двері.
За вікном стало темно...
"Нічєго, - подумав Бєліна, - Пєрєночую тут".
Раптом одна зі статуй ворухнулася. Вона була з білого мармуру, у натуральний зріст (втім, як і інша).
- Цілую твої любі устонька червоні, - почув Бєліна.
Статуї говорили одна до одної.
Майстер злякався.
Статуя Лесі повільно зійшла з постаменту і підійшла до статуї Ольги. Вони обійнялися. Білі мармурові губи торкнулися одні одних.
Продовження читайте на: http:/
