Чіпси... "під кайфом"?
Таке враження виникає від перегляду рекламного ролику чіпсів "Лейз Макс" ("Lays Max").
Не треба бути неабияким спеціалістом в галузі маркетингу чи піару, аби сприйняти аксіомою, що цільовою аудиторією даної реклами є передусім підлітки та молодь. Адже подібного роду фастфудівські продукти, попри наполегливі застереження медиків-дієтологів про їхню шкідливість для організму, користуються особливою популярністю в представників саме цієї вікової категорії. Такими ж є і персонажі конкретного ролику.
В просуванні товару на ринку та пошуках найкоротшого шляху їстівних новинок до шлунку споживача рекламісти бувають дуже винахідливими й оригінальними. Кожен вибрикується, як може. В цьому немає ніякого криміналу. Одначе при перегляді реклами чіпсів "Макс" мимоволі виникає питання: чи не переборщили рекламісти, перейшовши межі допустимого? Та й про що, власне, сам демонстрований кліп? Які він аналогії викликає у свідомості глядачів?
Річ в тім, що поведінка персонажів ролику, після того, як вони скуштували рекламований продукт, викликає асоціацію з клінічними проявами шкідливого впливу на організм деяких наркотичних речовин з групи так званих "легких" (це умовна класифікація, адже добре відомо, що жодних наркотиків-"лайт" не буває).
Неадекватність поведінки персонажів ролику, яка наступає внаслідок споживання чіпсів, проявляється таким чином: людей охоплюють напади сміху, раптові спалахи фізичної активності, їх починає кидати з боку в бік, деяких - колотити як в лихоманці, вигинати, складати навпіл. Звертає на себе увагу спонтанність і неконтрольованість рухів та реакцій. Люди в кадрі поводяться так, ніби вони замість чіпсів наковталися якихось рецептурних пігулок або обкурилися ароматичною сумішшю чи простіше кажучи - "травичкою".
В інших рекламах, приміром, шоколадних батончиків чи ще якихось хрустких солодощів, споживачі теж починають бігати, танцювати чи стрибати. В тому числі по стінах, а то й по стелях ходити, даючи в такий спосіб вихід набутій енергії. Але відмінність згаданої реклами чіпсів в тім, що рухи людей відбуваються на їхній подив і попри їхню волю. Щось заволодіває людською свідомістю і починає контролювати її. Відтак не людина стає сильнішою, з'ївши продукт, а ніби якась заборонена речовина починає керувати людською волею, емоціями, рухами.
Якщо це такий гумор, то він, щонайменше, напрочуд дивний. А точніше було б сказати - якийсь нездоровий, пришелепкуватий, патологічний.
Подібні ефекти, як вже було сказано, є в багатьох рекламах, але зняті вони із добрим гумором, а кумедні гіперболи та метафори викликають в глядача позитивні емоції. Чого не скажеш про рекламу чіпсів "Лейз Макс". З огляду на приголомшуючі прояви від їхнього споживання, можливо більш точною була б назва не "Лейз", а "ЛСД Макс"?
Звісно, оцінити висловлені враження можна тільки після перегляду реклами. Автор замітки не знайшов її в Інтернеті, але цей відеоролик дуже часто крутять по першому музичному каналу М-1.
Було б цікаво дізнатися думки тих, хто натрапить на креативний витвір. Може проблема не в рекламі, а в авторі посту? Можливо це мені щось примарилось? Хоча я нічого такого з забороненого ніколи не вживав, та й від чіпсів в силу певних медичних обмежень давно відмовився.
«Lucy in the Sky with Diamonds» — песня из альбома The Beatles «Sgt. Pepper’s Lonely Hearts Club Band» (1967) в исполнении Джона Леннона.
Текст песни носит сюрреалистический оттенок, а первые буквы существительных в названии образуют аббревиатуру «LSD», которая в прессе 1960-х ассоциировалась с одноимённым наркотиком.
/довідка з Вікіпедії/
Це так, що називається, між іншим. До слова...
