Іноді виглядає, що ненасильницькі акції це коли тисячі людей просто збираються разом. Але зазвичай такі акції потребують клопіткої організації, особливо у випадку, коли акція є не просто реакцією на якусь подію, інформація про яку опублікована в усіх ЗМІ, а кроком у цілій кампанії, зусиллям встановити порядок денній соціальних змін. Ззовні акція може виглядати більш-менш однорідною групою людей. Але наблизившись до неї, ви побачите, що до складу руху входять різноманітні мережі, кожна з яких звертається до окремих верств населення; із різних організацій зі своїми власними темами і акцентами.

Підручник перекладається за рахунок пожертв наших читачів

Реквізити за якими ви можете переказати кошти на переклад підручника дивіться внизу цієї статті

Роль пацифістів

Ми в WRI сповідуємо ненасильство як принцип. Ми свідомі того, що цей вибір робить нас меншістю і зобов'язує нас співпрацювати з людьми, які не обов'язково поділяють наші пацифістські принципи. Ми хочемо дивитися далі риторики чи короткострокової тактики, щоб розробляти форми активного ненасильницького спротиву, які кинуть виклик системам пригнічення, і шукаємо конструктивні альтернативи.

Це означає визначення мети, яка має сенс для ширшого спектру людей, а не тільки пацифістів чи антимілітаристів, а також використання методів і форм організації, привабливих для людей, що не обов'язково поділяють пацифістську філософію. Позаяк пацифісти відмовляються звертатися до насильства для досягнення своїх цілей, нам треба вкласти нашу творчу енергію у спроби розробки ненасильницьких альтернатив.

Історично пацифісти грали в суспільних рухах життєву, новаторську роль, розвиваючи ненасильницькі методи опору як на тактичному рівні, так і на рівні форм організації. Наприклад, перші поїздки борців за свободу в транспорті в США в 1940-ві для перевірки десегрегації, спрямовані проти расової сегрегації, були пацифістською ініціативою. Так само, як британські прямі ненасильницькі акції проти озброєнь 1950-х.

Творче використання ненасильницьких методів тих груп відкрило простір для їх повсюдного використання масовими рухами, що і стало його наслідком. Потім з'явилося тренування з ненасильницького опору, що спочатку готувало людей до певного різновиду насильства, на яке вони можуть наразитись під час проведення ненасильницьких протестних акцій. Згодом тренування з ненасильницького опору зіграли важливу роль у просуванні більш спільних форм організації руху.

Ганді і Мартин Лютер Кінг (мол.) стали настільки значними постатями для своїх власних рухів, що у деяких людей склалося враження, що успіх ненасильницьких дії залежить від “харизматичного” лідера. Однак для нас в WRI ненасильницька акція є таким джерелом посилення громади, що збільшує можливості всіх учасників, незалежно від надлюдських здібностей лідерів. Саме тому ми стояли за більш колективні форми прийняття рішень, просували більш адаптивні форми організації, засновані на групах зближення і розширені тренування з ненасильницького опору, щоб надати інструменти для оцінки і розвитку колективної стратегії.

Організація

Іноді виглядає, що ненасильницькі акції просто відбуваються, що це просто тисячі людей збираються разом, щоб зробити щось. Але зазвичай це потребує організації, особливо у випадку, коли акція є не просто реакцією на якусь подію, інформація про яку опублікована в усіх ЗМІ, а кроком у цілій кампанії, зусиллям встановити порядок денній соціальних змін. Ззовні акція може виглядати більш-менш однорідною групою людей.

Але наблизившись до неї, ви побачите, що до складу руху входять різноманітні мережі, кожна з яких звертається до окремих верств населення; із різних організацій зі своїми власними темами і акцентами; із різноманітних пов'язаних між собою кампаній, присвячених різним аспектам проблеми. Ненасильницькі переконання, методи організації і форми дій посилюють спроможність цих різних елементів до злагоджених дій і залучення нових прихильників.

Практикум: Тренування з ненасильницького опору під час рухів за громадянські права в США

В 1942 радикальні пацифісти створили Комітет ненасильницьких дій Міжнародного союзу поборників примирення, який проводив тренування груп для забезпечення лідерства в антирасистській та антимілітаристській роботі. Із нього виріс Конгрес расової рівності (CORE), який 1945 року став першою організацією, що розробляла тренування з ненасильницького опору в рамках підготовки до участі у русі за громадянські права. 10 років, починаючи з 1947, CORE проводила місячні семінари-тренінги у Вашингтоні (округ Колумбія). Учасники вивчали теорію та отримували навички з ненасильницького опору та організаторські навички, маючи на меті покласти край сегрегації в столичному районі.
На початку руху за громадянські права Південна конференція християнських лідерів заснувала свою підготовку до кампаній ненасильницького опору (як-то бойкот автобусів 1956) на афроамериканських релігійних традиціях. На масових зустрічах, що проходили в місцевих церквах, Мартин Лютер Кінг мол. та інші читали лекції з ненасильницького опору. Спів і молитви посилювали дух спільнот і ненасильницьку дисципліну. Оскільки громадянська непокора стала найважливішою частиною руху за громадянські права, тренування включали в себе рольові ігри та спів і клятву зберігати ненасильницький спосіб дій.
Підготовка борців за громадянські права до насильства, з яким вони могли зіткнутися на Півдні, потребувала розширених тренувань. Учасники проекту “Літо свободи в Міссісіпі” (Mississippi Freedom Summer) 1964 року почали з двотижневого тренінгу. Кампанія бідних людей (Poor People’s Campaign) 1968 року включала тренування демонстрантів, ведучих і людей із групи підтримки.

*Взято із Decades of Nonviolence Training: Practicing Nonviolence
by Joanne Sheehan from the Nonviolent Activist, July-August 1998.
http://www.warresisters.org/nva0798-4.htm

БІЛІ МЕШКАНЦІ ПІВДНЯ СИПЛЮТЬ ЦУКОР, ЛЛЮТЬ КЕТЧУП І ГІРЧИЦЮ НА ГОЛОВИ ДЕМОНСТРАНТІВ-БОРЦІВ ЗА ГРОМАДЯНСЬКІ ПРАВА ПІД ЧАС СИДЯЧОЇ ДЕМОНСТРАЦІЇ ПРОТЕСТУ НА ЛАНЧІ У ПРИЛАВКА В ДЖЕКСОНІ, МІССІСІПІ, США, 12 ЧЕРВНЯ 1963
ФОТО: WIDE WORLD

Практикум: “Otpor”: сила народу в Сербії

БАРАБАНЩИКИ РУХУ “OTPOR”, ПОЖВАВИЛИ ДЕМОНСТРАЦІЮ В БЕЛГРАДІ (СЕРБІЯ)
ФОТО: OTPOR

Протягом двох років з моменту свого заснування в 1998, коли сербська молодіжна група “Otpor” (“Чини опір”) відіграла центральну роль у поваленні Слободана Мілошевмча. Спочатку їхня кампанія мала на меті змінити погляди щодо владі Мілошевича наприклад, використовуючи ненасильницьку “партизанську” тактику комунікації (графіті, вуличний театр, тощо), часто використовувала гумор, щоб привернути інтерес до себе і зменшити страх. Дедалі більше вони здійснювали тиск на роздроблену демократичну опозицію та знаходили точки поєднання для повалення Мілошевича і для підриву “стовпів його влади”. Семінари з ненасильницького опору грали важливу роль у поширенні та розумінні того, як вони можуть послабити режим. Коли Мілошевич спробував сфальсифікувати вибори, вони були напоготові, щоб викрити його і, врешті-решт, повалити. Коли натовпи оточили будівлю парламенту, поліція не була схильна розганяти їх. Найвідоміша світлина звідти показує, як бульдозер в'їжджає в парламент; тоді поліція не доклала жодних зусиль, щоб цього запобігти. Наступного дня Мілошевич пішов у відставку.

“Otpor” відіграв життєву роль у досягненні необхідного етапу демократизації Сербії — поваленні Мілошевича, — але подальший прогрес у бік демократії розчарував.

Ресурси
► Bringing Down a Dictator, DVD, 60 minutes, a production of York
Zimmerman Inc., Washington, D.C., USA
► Albert Cevallos, Whither the Bulldozer?: Nonviolent Revolution and the
Transition to Democracy in Serbia (Спеціальний звіт Інституту миру США (US Institute of Peace) № 72
— можна завантажити з http://www.usip.org)
► The Веб-сайт Центра стартегій застосування ненасильницьких дій (Website for the Centre for Applied NonViolent Action Strategies) містить статті активістів руху “Otpor” та інших про стратегії і тактики:
http://www.canvasopedia.org/content/serbian_case/otpor_strategy.htm

3 ГЕНДЕРНА КОНЦЕПЦІЯ І НЕНАСИЛЬНИЦЬКИЙ ОПІР

“Війни припиняться, коли чоловіки відмовляться воювати — а жінки відмовляться схвалювати”.

Джессі Волес Гаген, засновниця Ліги противників війни

Те, що і жінки, і чоловіки разом беруть участь в нашій боротьбі проти війни і беззаконня, може виглядати очевидним і простим. Однак, якщо ми хочемо повністю використовувати таланти людей, їхню енергію і інтуїцію, нам треба застосовувати гендерну свідомість під час самоорганізації, побудови своїх кампаній і проведення тренінгів для участі в акціях.
Чому? Тому що гендер, тобто визначення в нашому суспільстві чоловічих та жіночих ролей, мужності та жіночості, впливає на всіх нас. А традиції суспільства, які визначили мужність як домінування, агресивність і керування, а жіночість — як слабкість, докірливість і послужливість, глибоко вплинули на кожного з нас.
Гендерна свідомість допомагає нам переконатися, що ми в своїх ненасильницьких акціях і кампаніях не зберігаємо ту несправедливість, яку хочемо зупинити. В антимілітаристичних кампаніях гендерна свідомість і гендерний аналіз також є цінними інструментами для створення ефективної стратегії. Гендер є елементом будь-якого конфлікту. Він може й не бути причиною конфлікту, але різні уявлення про мужність і жіночість знаходяться у серці того, чому та як люди борються.
Військові системи побудовані таким чином, що вони працюють на певних ідеях щодо чоловічих і жіночих ролей. Якщо ми хочемо створювати ненасильницькі структури і системи для розв'язання конфліктів, нам буде треба створити нові уявлення і очікування, пов'язані з гендерною концепцією.
До цього розділу включені поняття і вправи, які допоможуть вам вбудувати гендерну свідомість в свої тренінги і перевірити свої кампанії та ненасильницькі акції, поглянувши на них крізь призму гендерної концепції.

ОБГОВОРЕННЯ ПРАВИЛЬНИХ ПИТАНЬ: ТРЕНІНГИ З НЕНАСИЛЬНИЦЬКОГО ОПОРУ І ГЕНДЕР, ЧИАНГМАЙ, ТАЙЛАНД. PHOTO: JOANNE SHEEHANender

Що таке гендерна концепція?

Гендерна концепція — це соціальна конструкція ідей, що визначають ролі, системи вірувань і настрої, імідж, цінності й те, чого очікує суспільство від чоловіків і жінок. Це поняття робить величезний внесок у відносини в системі влади, і не тільки між чоловіками й жінками, але також усередині кожної групи; це призводить до багатьох соціальних проблем. Різні культури мають різні ідеї про гендер, про те, якими мають бути і що робити чоловіки і жінки. Гендер не тільки змінюється від однієї культури до іншої, він також може змінюватися протягом часу або всередині однієї культури під час кризової ситуації.

В чому різниця між гендером і статтю?
Стать стосується природних біологічних відмінностей між чоловіками і жінками. Незважаючи на те, що багато з тих відмінностей є явними і фіксованими, навіть у межах спектру виникають деякі біологічні відмінності. Гендер, на відміну від статі, значною мірою зумовлений культурними уявленнями даного суспільства, його системами вірувань, іміджем і очікуваннями, пов'язаними з поняттями мужності і жіночості.

Як гендер пов'язаний з поняттями сили і справедливості?
В багатьох культурах за норму вважається досвід і перспективи. Гетеросексуальна поведінка чоловіків, хай там як, сприймається як стандарт. Силові вправи, особливо на публіці, виглядають проявом мужності. В більшості культур передбачається, що чоловіки мають грати ведучу роль у родині, спільноті та суспільстві, тоді як жінки та дівчини можуть мало що сказати в дискусіях, які впливають на їхнє життя. Це також може означати, що чоловіки, які не слідують традиційним ролям, наражаються на критику суспільства. Однак, позаяк гендер є суспільно конструйованою системою, можна кинути виклик уявленням про ролі чоловіків і жінок, що пригнічують, і змінити їх. Це те, що ми називаємо гендерною справедливістю.

Як гендер торкається кожного з нас?
Ми зазнаємо впливу суспільних конструкцій щодо гендеру з самого моменту свого народження. Мужність вноситься у свідомість хлопчиків багатьма способами. Здійснюється суспільний тиск, спрямований на те, щоб вони відмовилися від власних почуттів, були сильними фізично і доводили свою цінність домінуванням чи змаганнями з іншими. Така соціалізація приховано шкодить людській гідності кожного. Часто з хлопцями поводяться жорстоко, щоб підготувати їх до військової служби. Війна сама по собі є гендерним насильством проти людей, оскільки чоловіків і хлопців змушують убивати.
Дівчинки часто заради соціалізації змушені відмовлятися від свого інтелекту, ставати добрими слухачами, бути пристойними і слухняними та доводити свою цінність тим, що на перше місце ставлять потреби інших. Пасивність та мовчазне прийняття несправедливості можуть виглядати як ознаки жіночості. Така соціалізація приховано шкодить людській гідності і виховує віктимізацію (тобто готовність стати жертвою). Підтримка з боку жінок і дівчин використовується пропагандою для розпалювання чи виправдання війни. Війна сама по собі є гендерним насильством проти жінок, оскільки сексуальне насильство використовується як зброя війни.

Чому антивоєнні рухи повинні мати справу з гендерним насильством?
Гендерна концепція дає важливе розуміння роботи задля миру і справедливості. Ідеї про мужність і жіночість лежать у корені насильства і використовуються для підтримки військових конфліктів. Рівень насильства проти жінок і дівчин в мирні часи є важливим показником того, наскільки будь-яке суспільство є миролюбним і справедливим насправді. Організації, що виступають за мир і справедливість і хочуть покласти краї насильству війни, будуть більш ефективними, якщо розумітимуть весь спектр насильства в своєму суспільстві і протистоятимуть йому.
Ті, хто пережив гендерне насильство під час війни, знають, що примирення неможливо без гендерної справедливості. Мовчанка навколо сексуального насильства проти чоловіків і хлопчиків, здійснюваного під час війни, теж має бути порушена. Рухи за мир не можуть ігнорувати проблеми, пов'язані з гендером війною, як-то мілітаризація жінок, навички і лідерство, що їх могли б привнести жінки і дівчини в побудову миру, і те, як гендерні очікування підбурюють чоловіків до війни.

Чому гендерна концепція важлива в нашій праці?
Люди, що працюють заради соціальних змін, часто припускають, що ми вільні від суб'єктивних підходів до гендеру, і тому нам не треба вивчати самих себе і змінюватись. Створення свідомості і динаміки всередині наших організацій стосовно гендерних проблем є важливою трансформацією особистостей і організацій, яка сама по собі працює на демонтаж структурного насильства в суспільстві. З гендерними проблемами важко працювати, бо це стосується кожного з нас, і ми не можемо уникнути цього. Оскільки ми зазнаємо прямого впливу, ми часто відчуваємо острах, коли виникає проблема. Ми не знаємо, як вирішити таку проблему або не хочемо цього, і побоюємося подальшого конфлікту і поділу. Часто нам легше сказати, що це не є нашим пріоритетом. Щоб підбадьорити себе, можна пошукати приклади того, як інші групи і рухи почали піднімати ці питання.

Приклад зв'язку між проблемами миру і гендерними проблемами: ізраїльська організація “New Profile”

Як група борців за мир вплітає гендерну свідомість в свою роботу задля миру? Це може бути зроблено через її організаційну ідентичність і структури, через тренінги і орієнтацію учасників і розвиток програмних стратегій.

Ізраїльська організація з боротьби за мир, “New Profile”, описує себе як “групу феміністок і феміністів, переконаних, що нам не треба жити в солдатській державі”. Така чітка ідентифікація обнародує відкриває зв'язок між гендерною концепцією і миром для кожного, хто входить в контакт з цією організацією. “New Profile” порушує традиційні організаційні шаблони шляхом ротації лідерських ролей і всіх обов'язків, і намагається уникнути ієрархії дій. Численні тренінгові та освітні програми цієї групи, створювані для нових учасників і для широкої публіки, — майстер-класи, семінари, робочі групи і конференції — завжди включають аналіз того, як гендерні проблеми і мілітаризм пов'язані в суспільстві і культурі Ізраїлю. Вона також проводить учбові дні, які глибше показують ці зв'язки. Під час одного з таких учбових днів 2007 року, наприклад, використовувалися світлини жінок-солдатів із військових архівів, щоб розглянути призов жінок в армію в Ізраїлі і загальну мілітаризацію суспільства. З такими можливостями навчання і обговорення учасники “New Profile” вносять до свого аналізу проблем мілітаризму і планування стратегічних акцій більше гендерної свідомості. В проекті “New Profile” під назвою “Стрілецька зброя і легкі озброєння” (“Small Arms and Light Weapons”) розглядалися не тільки проблеми і структура ізраїльської торгівлі озброєннями, але також досліджувався вплив стрілецької зброї на життя окремих людей і те, як організація “New Profile” може допомогти перевизначити термін “безпека” в ізраїльській культурі.

Примітки
► Адаптовано з матеріалів, створених Жіночою миротворчою програмою Міжнародного союзу поборників примирення (International Fellowship of
Reconciliation’s Women Peacemakers Program)
(http://www.ifor.org/WPP/index.html), детально в керівництві з тренінгів Міжнародного товариства жінок за за мир і справедливість (International Women’s Partnership for Peace and Justice)
(http://www.womenforpeaceandjustice.org/)

Далі згодом...

Кошти на подальший переклад підручника можете перераховувати на рахунки TEXTY.org.ua

Наш рахунок на ПейПел: ykarchev@gmail.com

Наш гаманець у гривнях на ВебМані
U336801545841

Гроші на рахунок можна слати і на телефон
096 551 68 93 - це Київстар

Якщо ви зробили пожертву, то просимо повідомити нас по емейлу texty.org.ua равлик gmail.com і вказати, що ви пожертвували сааме на переклад цієї книги.