Таємниця "шведського дослідження" (Про "наукові джерела")
У ЗМІ часто лунають фрази "вчені вважають, що ...", "згідно із науковим дослідженням ..." тощо. Інколи називають конкретні імена чи наукові установи. У цьому контексті хочу поділитися цілком реальною історією, свідком якої я став кілька місяців тому.
Таємниця "шведського дослідження" (Про "наукові джерела")
Шеф покликав мене до свого бюро.
- Дивись, - сказав він, - Всі газети цитують якесь шведське дослідження щодо азартних ігор в інтернеті. Тільки про це й говорять!
Він дав мені фотокопію статті з "La Presse". Слова "шведське дослідження" були виділені маркером.
- Ця тема стосується нашого міністерства. Напряму. Нам варто б мати цей документ.
Міністерство охорони здоров'я Квебеку (де я тоді працював) має відділ боротьби з залежністю від азартних ігор. Ми - міністерська бібліотека. Якщо з'являється документ, цікавий нашим читачам - маємо зробити все, щоб отримати копію.
- Добре, - кажу шефові. - Будемо шукати.
Як порєдний бібліотекар, сідаю за комп'ютер і починаю шукати. Виявляється: статті про "шведське дослідження" - у всіх провідних газетах Квебеку.
Річ у тому, що державна організація з проведення лотерей - "Лото-Квебек" - пропонує легалізувати сайти, що пропонують азартні ігри. Мовляв, все одно люди грають на нелегальних сайтах, а так ми хочаб контролюватимо процес.
Виявилося, що Швеція це вже легалізувала кілька років тому, і якесь шведське дослідження каже, що результати погані. Тобто, кількість "ігроголиків" збільшилася.
Газети цитують представників недержавних організацій, що працюють з людьми, хворими на ігро-, нарко- і інші залежності.
Додамо у дужках, що залежність від азартних ігор - не набагато краща від алкоголізму. Людина себе не контролює, залазить у непомірні борги, виносить все з хати... Тобто, проблема серйозна. Я дуже поважаю тих, хто з такими людьми працюють і намагаються їм допомогти.
Тож кілька представників недержавних організацій цитує "шведське дослідження". У газеті вказані імена.
Знаходжу сайти відповідних організацій, телефони...
Паралельно йду на сайт Шведського національного інституту громадського здоров'я. Шведської не знаю, але там є англійська версія. Є PDFи кількох досліджень, зокрема й з азартних ігор. Але нічого нового, нічого глобального. Таємниця "шведського дослідження" поглиблюється.
Не могли ж журналісти просто так збрехати?! Всеж-таки, Канада...
Телефоную до людей з недержавних організацій, чиї імена знайшов у статті.
Всі дуже ввічливі. Але назви дослідження ніхто не знає. Авторів ніхто не знає. Року публікації ніхто не знає.
Одна дама каже, що бачила "частину дослідження" у французькому перекладі. Подробиць не пам'ятає.
Один мсьйо обіцяє надіслати інформацію е-мейлом. Е-мейл приходить зі словами: "Я ще краще знайшов!" Дає посилання на дослідження вже Квебекського національного інституту громадського здоров'я. Добре дослідження, але де "шведське"? У бібліографії квебекського документу справді є кілька шведських джерел. Але це - доповіді на різних конференціях, або ж взагалі новини з сайту шведського інституту.
Де ж Шведське Дослідження?!
Зрештою, хтось мені радить звернутися до пані Магалі Дюфур з Шербрукського університету - спеціалістки з "ігро-залежності", токсикоманії тощо.
Знаходжу її координати. Відправляю е-мейла.
На щастя, вона знаходить для мене час. У двох фразах пояснює ситуацію:
Шведське дослідження, яке всі тепер цитують, ніколи не було опубліковане. Власне, це не стільки дослідження, скільки статистика з бази даних. Дані були представлені шведами на науковій конференції у Банффі (провінція Альберта), у березні 2009 року. Пані Дюфур надсилає мені презентацію Power Poіnt.
Назва: "Responsіble gamіng and gamblіng problems among 3000 Swedіsh Іnternet poker players".
Я не є вченим і не знаю, чи дослідження 3000 осіб достатньо для глобальних висновків - може так, може ні. Також мені важко висловитися щодо наукової вартості даних.
Припустимо, 3000 достатньо і, припустимо, дані репрезантативні. Але всеж-таки, це не дослідження. Його не закінчили, не опублікували, воно не пройшо ані "peer revіew", ані іншої перевірки.
Висновки:
1. Посеред західної країни ЗМІ посилаються на неіснуючий документ. Тобто документ існує, але не є тим, чим його називають. Ми ж не називаємо рукопис "книжкою".
2. Люди, які цитують документ - цілком непогані і щирі люди, - ніколи його у руках не тримали. Не знають, ані назви, ані авторів, ані характеру документу. Бачили якісь цитати.
3. Щоб хоч якось оцінити цю інформацію, треба бути спеціалістом і, крім того, триматися у курсі справ (зокрема, знати, де яка конференція, хто що там представив).
Відомо, що коли українська, канадська, китайська газета посилається на "думку вчених" - ці посилання треба дуже і дуже "фільтрувати". Але коли українські чи російські ЗМІ називають конкретні західні джерела (мовляв, "там, на Заході, порядок") - це не обов'язково краще. Бо "там, на Заході" - теж живі люди, зі всіма людськими помилками і прорахунками.
Але виникає інше питання: якщо наш світ не може розібратися навіть з дослідженням про азартні ігри - чого тоді варта інша інформація, що ми отримуємо щодня? Про країни, культури, політику, географію, історію, новітні технології?
Євген Лакінський, http:/
