Віктор Медведчук

Колишній народний депутат України кількох скликань, зокрема 9-го (2019—2023), від забороненої нині партії «Опозиційна платформа — За життя». Кум президента Росії Володимира Путіна: Путін є хрещеним батьком його доньки Дарини.

До 2022 року Медведчук був одним із лідерів проросійських сил в Україні. Йому належала мережа телеканалів, а лояльні «експерти» тиражували його меседжі в медіа.

У 2022 році його обміняли на українських військовополонених. З січня 2023 року він позбавлений українського громадянства та депутатського мандата. Живе в Росії, де очолює пропагандистський проєкт «Інша Україна» («Другая Украина»). В Україні є фігурантом кількох кримінальних проваджень, зокрема про державну зраду.

Адвокат Василя Стуса

Медведчук — юрист за фахом. У 1980 році його призначили адвокатом поета-дисидента Василя Стуса. Як з’ясували дослідники, він не ознайомився з матеріалами справи та фактично відмовився захищати поета.

Медведчук і надалі намагався впливати на те, як висвітлюють цей епізод. У 2019 році він подав позов проти історика Вахтанга Кіпіані та видавництва Vivat через книжку «Справа Василя Стуса».

У жовтні 2020 року Дарницький районний суд Києва заборонив поширювати книжку, поки з неї не приберуть інформацію про Медведчука. Наклад після цього розкупили, і видавництво надрукувало новий. У березні 2021 року Київський апеляційний суд скасував заборону, і Медведчук це рішення не оскаржив.

Медведчук у часи Кучми

Наприкінці 90-х і на початку 2000-х Медведчук був одним із найвпливовіших українських політиків. Тричі обирався до Верховної Ради (1997, 1998 та 2002). У 1998—2000 роках був віце-спікером, у 2000—2001 роках — першим віце-спікером парламенту. У 2002—2005 роках очолював адміністрацію президента Леоніда Кучми.

Повернення в політику

Після періоду без державних посад (2005—2012) Медведчук повернувся у велику політику. Він очолив громадську організацію «Український вибір — Право народу», яка пропагувала федералізацію України та її зближення з Росією.

У 2014—2018 роках брав участь у перемовинах щодо врегулювання ситуації на Донбасі.

У 2019 році пройшов до Верховної Ради за списком ОПЗЖ. У парламенті разом із Вадимом Рабиновичем очолював одну з двох груп впливу всередині фракції.

Медведчук є фігурантом низки антикорупційних розслідувань. Зокрема, «Схеми» з’ясували, що його дружина Оксана Марченко володіє нафтовим бізнесом у Росії.

Накрутки в соцмережах і мережа коментаторів

У 2013 році Медведчук завів сторінки в усіх популярних тоді соціальних мережах. Видання «Watcher» писало, як йому накручували підписників у Facebook, Twitter, ЖЖ та «ВКонтакте».

У 2018 році розслідування «Текстів» показало, що Медведчук був серед тих, хто мав найбільше штучно створених підписників у Twitter.

Після 2014 року в медіа з’явилися десятки політичних «експертів» і коментаторів, які регулярно цитували, хвалили та поширювали заяви Медведчука.

Головними майданчиками для цих коментарів були три контрольовані Медведчуком телеканали: NewsOne, «112 Україна» та ZIK. Їх систематично передруковували також сайти на кшталт znaj.ua, politeka.net, comments.ua, golos.ua, from-ua.com, for-ua.com, vlasti.net, times.com.ua.

Частина цих коментаторів після 2022 року виїхала до Росії і долучилася до проєкту «Інша Україна» (див. нижче).

Телеканали та санкції

У лютому 2021 року президент Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про санкції проти Медведчука. Підставою стало фінансування тероризму. Під санкції потрапили й телеканали NewsOne, «112 Україна» та ZIK, які формально належали його соратнику Тарасу Козаку.

Через кілька тижнів працівники закритих каналів спробували продовжити мовлення під новою назвою — «Перший незалежний», на базі регіонального львівського каналу. Його відключили від ефіру через годину після старту.

Згодом «Перший незалежний» і UkrLive формально перейшли до нардепа від ОПЗЖ Нестора Шуфрича. У грудні 2021 року РНБО запровадила санкції і проти компаній — власників цих каналів.

Міжнародні санкції:

• США — з 2014 року, за загрозу миру, безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України і підрив демократичних інститутів.
• Велика Британія — з 2022 року.
• Чехія — з березня 2024 року. Медведчука звинуватили в тому, що він з Росії керував операцією впливу через медіаплатформу Voice of Europe.
• Європейський Союз — у травні 2024 року за ініціативою Чехії поширив ці санкції на всі країни-члени. Медведчуку заборонено в’їзд до ЄС, а його активи заморожено.

Підозри, втеча та обмін

11 травня 2021 року Медведчуку та Тарасу Козаку оголосили підозру в держзраді та замаху на розграбування національних ресурсів у Криму. Згодом Медведчука відправили під цілодобовий домашній арешт.

Після початку повномасштабного вторгнення, 27 лютого 2022 року, стало відомо, що Медведчук утік з-під домашнього арешту. 12 квітня 2022 року його затримали.

21 вересня 2022 року Медведчука разом із 55 російськими військовими передали Росії в обмін на 215 полонених, серед яких були захисники Маріуполя. Того ж місяця суд остаточно заборонив партію ОПЗЖ.

Справу про держзраду розглядає Личаківський районний суд Львова в порядку спеціального (заочного) провадження.

Позбавлення громадянства і мандата

10 січня 2023 року Зеленський припинив українське громадянство Медведчука, Козака, Андрія Деркача та Рената Кузьміна. 13 січня Верховна Рада припинила його депутатські повноваження — за це проголосували 320 нардепів.

Медведчук намагався через українські суди повернути собі громадянство й мандат та зняти санкції РНБО. У лютому 2024 року Київський окружний адміністративний суд йому відмовив.

«Інша Україна»

У січні 2023 року Медведчук оголосив у російських медіа про створення руху «Інша Україна». Восени того ж року організацію зареєстрували в Москві. Серед засновників — Денис Жарких, колишній журналіст, який працював на Медведчука щонайменше з 2015 року.

Як з’ясували «Схеми», до руху долучилися:

• коментатори закритих телеканалів Медведчука;
• місцеві депутати від ОПЗЖ;
• політтехнологи, яких звинувачують у держзраді та сепаратизмі.

За даними того ж видання, запуск і просування проєкту через ботів та фальшивих лідерів думок планувала російська агенція АСД — кремлівський підрядник із дезінформації.

14 серпня 2025 року СБУ та Офіс генпрокурора заочно повідомили про підозру Медведчуку та 12 учасникам «Іншої України». За версією слідства, організація працює на військово-політичне керівництво Росії, а її створення Медведчук погодив безпосередньо з Путіним.

Серед підозрюваних — [Денис Жарких](…/person/index.html?name=Жарких_Денис) та Артем Марчевський, колишній продюсер «112 Україна». Ключові свідчення дав [Кирило Молчанов](…/person/index.html?name=Молчанов_Кирило) — «політексперт» із пулу Медведчука. Його затримали в Польщі, і він співпрацює зі слідством.

29 липня 2026 року Медведчуку повідомили про нову підозру — у посяганні на територіальну цілісність України та виправдовуванні російської агресії. Підставою, зокрема, стало інтерв’ю для YouTube-каналу Томаса Рьопера (листопад 2025 року), де він висловився за «включення» України до складу Росії. Інтерв’ю поширили на сайті «Іншої України».

Медведчук регулярно дає інтерв’ю російським державним медіа. У січні 2026 року в інтерв’ю ТАСС він заявив, що миру в Україні цього року не буде.

Останнє оновлення: 14.10.2026