Коли ми дослідили супутникові знімки, надані компанією Planet.com, то побачили, який вигляд мають російські позиції на Херсонському напрямку, а також місця, з яких часто здійснюють обстріли. Але час стаціонарних позицій давно минув, ворог під'їжджає, стріляє й утікає. Дуже важко зупинити обстріли лише контрбатарейною боротьбою.
Коли ми дослідили супутникові знімки, надані компанією Planet.com, то побачили, який вигляд мають російські позиції на Херсонському напрямку, а також місця, з який часто здійснюють обстріли. Але час стаціонарних позицій давно минув, ворог під'їжджає, стріляє й утікає. Дуже важко зупинити обстріли лише контрбатарейною боротьбою.
Відстань від Херсона до Миколаєва — близько 50 км. Лінія фронту пролягає десь посередині між містами. У середньому за 30 км, але позиції росіян біля Солдатського та Правдиного, які вони великими зусиллями утримують вже дуже довгий час, — це близько 20-25 км від околиць Миколаєва. На таку відстань можуть лупити більшість радянських артилерійських систем, якими користуються росіяни, наприклад, МСТА, Гіацинт, Піон, Малка.
Більше про російські артилерійські системи читайте у нашому матеріалі “Вогняний вал. Як і які снаряди прилітають на українські позиції“
За основу ми взяли лінію фронту від аналітичного центру Militaryland за липень 2022 року — коли вона не надто змінювалася, а детальнішої інформації не було. Було здійснено локальні контратаки, але значних зміщень не було.
ТЕКСТи зафіксували понад 500 обстрілів у Миколаївській області з початку повномасштабного вторгнення. Більше сотні із них припадають на саме місто та його найближчі околиці, а 55 здійснювали за допомогою артилерійських систем і систем залпового вогню. . Ми відзначаємо лише обстріли, про які писали в новинах, тобто насправді їх може бути в рази більше. Про те, як Росія завдає ударів по Україні, дивіться на нашій інтерактивній онлайновій мапі “Під ударом. Що й коли обстрілювала Росія”
На карті ми показали, з яких територій можуть обстрілювати місто — і ствольною, й реактивною артилерією. Смерч, Торнадо-С та Ураган-1М мають дальність до 120 км і можуть здійснювати вогонь по Миколаєву з лівого берега Дніпра.
Різним ступенем інтенсивності на карті відмічено окуповані території, з яких досяжний центр Миколаєва з різних артилерійських систем.
У цій війні пожежі часто свідчать про обстріли. Супутники можуть фіксувати запуски ракет і залпи артилерії, а також пожежі, що виникають після обстрілів, — результати контрбатарейної боротьби.
На карті з пожежами ми обрали найімовірніші кластери, з яких могли здійснювати запуски далекобійних систем залпового вогню або які піддавали українським обстрілам. У будь-якому разі, це нетипові кластери — раніше там пожеж не було, ба більше — ці території переважно пустки, як-от олешківські піски, де взагалі нічому горіти, бо пустеля.
Те, що Росія обстрілює українські позиції й зокрема Миколаїв також і з лівого берега, можна припускати й по картах пожеж. Вони виникають на місці обстрілів, насамперед там, куди з великою ймовірністю прилетіла наша “отвєтка”. Ці райони перебувають у чистому полі, й малоймовірно, щоб окупанти розташовували там штаби чи склади.
На жаль, ми не змогли отримати високоякісні супутникові знімки цих областей і підтвердити результати української контрбатарейної боротьби. Але якщо порівняти ці дані з даними за попередні роки, кластери не перетинаються.
У попередні роки пожежі були переважно біля населених пунктів і в дельті Дніпра — у заплаві. З орієнтовними російськими позиціями, які ми визначили, попередні дані не перетинаються. А оскільки ці території — переважно пустки, то вони можуть слугувати позиціями для ракетних систем, наприклад С-300, Точка-У або Іскандерів. Звісно, крім Чорнобаївки, навряд чи звідти російська армія обстрілює Миколаїв.
Якщо українські артилерійські системи й системи залпового вогню перебуватимуть за 5-10 км від лінії фронту, вони можуть перекривати майже всі території, з яких Росія обстрілює Миколаїв, — звісно, окрім стратегічних крилатих і балістичних ракет, наприклад, “Калібрів”, “Оніксів” та Іскандерів. Але пускові установки Точок-У та С-300, Ураганів, Градів, Торнадо — досяжні. Ба більше, судячи з пожеж і супутникових знімків, українська армія знищує їх успішно.
Українська артилерія та ракетні системи перекривають усі території, з яких можуть здійснювати обстріли Миколаєва.
Ми даємо орієнтовні відстані від лінії фронту. Навіть системи Himars і 155 міліметрові снаряди Excalibur з GPS наведенням можуть вражати найвіддаленіші артилерійські позиції росіян, з яких вони можуть обстрілювати Миколаїв.
Супутникові знімки також дають можливість моніторити позиції росіян, ближчі до лінії фронту, визначати їх опорні позиції, артилерійські позиції, бази й навіть окремі окопи.
Ми проаналізували доступні супутникові знімки в період
1-10 липня 2022 року та спробували визначити, як влаштовані позиції росіян між Миколаєвом і Херсоном.
Час, коли, відповідно до радянської військової доктрини, артилерія мала закопуватися в землю й “утримувати позиції”, минув. Зараз артилерія діє мобільно: виїхали на вогневу позицію — відстрілялися — повернулись.
Це ускладнює контрбатарейну боротьбу, адже на реагування є лічені хвилини. Артилерійські позиції легко знайти за супутниковими знімками: їх видають сліди від коліс.
На знімку артилерійські позиції біля села Миролюбівка
Або інші — теж поруч. Як ми бачимо, ці позиції видають характерні вісімки від гармат або систем залпового вогню.
Ще зразок
На цьому знімку видно навіть саму техніку. На жаль, якості знімків недостатньо, щоб однозначно визначити моделі техніки, але найімовірніше, там є кілька вантажівок.
Окопи легко виявити на супутникових знімках високої роздільної здатності — мінімум 50 см на піксель. При меншій роздільній здатності їх просто не видно.
Приклад окопів — опорного пункту на захід від Дар’ївки — прикриває дорогу з Нової Каховки до Херсона.
Окопи лише за вимушених обставин копають посеред поля або на відкритій місцевості. Їх добре видно з супутника й тим паче за допомогою дрона.
Тут окопами прикрито військову базу росіян біля села Вавилове — на південний схід від Снігурівки.
Оскільки окопи на відкритій місцевості — чудова ціль для артилерії й ударних безпілотників, більшість опорних пунктів розташовано в посадках. Виявити їх із супутника важко. Але є багато демаскувальних факторів.
По-перше, самі опорні пункти можуть бути погано замасковані, особливо якщо на них перебуває військова техніка.
Також демаскувальним фактором є результати обстрілів позицій українською артилерією.
Позиції демаскують сліди від пересування техніки.
Російські військові не можуть безпечно використовувати дороги для під’їзду до своїх позицій — насамперед через особливості рельєфу та посадки, які обрамляють сільськогосподарські
поля.
Росіяни змушені “зрізати” перехрестя через поля, що також демаскує їхні опорні позиції.
Росія намагається використовувати для своїх військових баз інфраструктурні об’єкти. Військову техніку помітно ліворуч від під'їзної дороги — дуже схоже на вантажівку.
Тут також помітно військову базу
Найвідоміша російська база — Чорнобаївка
Результати української контрбатарейної боротьби помітні по всій окуповані території біля лінії фронту.
На цьому знімку ми бачимо великі кратери від артилерії, результати авіаційного удару та кратери від менших калібрів. Велике біле коло — це поле зі специфічною системою поливу, де труба з розприскувачем обертається навколо центральної осі.
Також можна визначити, що це саме українська контрбатарейна боротьба, якщо визначити напрямок, із якого здійснювали обстріл.
Під час вибуху снаряда з невеликим перевищенням — це ствольна артилерія — під час вибуху снаряд утворює два промені праворуч й ліворуч від вирви. Та сторона вирви, яка спрямована до гармати, з якої здійснювали вогонь, схожа на кут, а сторона, спрямована до цілі, — напівкругла. Вогонь на цій ділянці здійснювали з північного заходу.
Якщо провести пряму лінію між центром кратера та його променями, а потім утворити трикутник із вираженим кутом, то можна зрозуміти, що ці вирви — від снарядів, випущених з українських гармат по російських позиціях.
А щодо мінометного вогню визначити напрям, з якого стріляли, за вирвою важче. Звісно, можна допустити, що це вирви від українських мінометів, але за супутниковими знімками це підтвердити складно.
Так само з великою вирвою від бомби чи ракети — вона має округлу форму. Нижче наведено картинку з радянського підручника з військової справи з прикладами вирв від різних калібрів. А на супутниковому знімку перед нами — результати роботи
152 мм або 155 мм артилерії.
Поблизу в посадці, найімовірніше, перебувають російські позиції.
Інший приклад контрбатарейної боротьби. Це російські позиції на південь від села Солдатське. Трикутники вказують на напрямок, з якого вели вогонь, — тут він перехресний.
Російські блокпости на дорогах виявляти важче — це потребує постійного порівняння з довоєнними супутниковими знімками. Ми для прикладу знайшли кілька блокпостів на Херсонському напрямку.
Блокпост біля Антонівського мосту на лівому березі
Блокпост біля Дар’ївського мосту
Ще один блокпост біля Дар’ївського мосту
Блокпости на розв’язці біля в’їзду в Херсон
Тут можна детальніше дослідити карту й переглянути російські позиції.
Подвійний клік на супутниковому знімку - наближає зображення.
Від супутникової розвідки сховатися майже неможливо — і виводить війну на новий якісний рівень. А перемога залежить від технологічної переваги та вміння цією перевагою користуватися.
Перемога в нашій війні буде за тим, хто завдає швидших і точніших ударів. І ми поки що в цій вогняній дуелі маємо непогані результати попри меншу кількість озброєння.
Пожертвувати
TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка. Також ви можете зробити пожертву щомісячною.
