Дати, маршрути, місця призначення. Карта польотів приватних літаків Віктора Медведчука та Олександра Онищенка.
Зоряний час Медведчука в українській політиці припав на кінець другого терміну президентства Леоніда Кучми (2002—2004) — це була посада голови його адміністрації. Медведчук був «антикризовим менеджером» в розпал акцій протесту «Україна без Кучми».
Ці акції розпочалися з так званого касетного скандалу — у грудні 2000 року майор СБУ Микола Мельниченко оприлюднив диктофонні записи, що свідчили про можливу причетність Кучми до вбивства редактора «Української правди» Георгія Гонгадзе.
Антикризова місія Медведчука не увінчалась успіхом. Йому не вдалося забезпечити обрання владного ставленика — лідера донецької фінансово-промислової групи Віктора Януковича. Після провалу своєї партії СДПУ(о) на парламентських виборах 2006 і 2007 років Медведчук випірнув на поверхню у 2012 році — вже як засновник «громадянського руху» «Український вибір».
Після зміни влади під крилом «Вибору» відбувалася спроба реалізувати в Україні сепаратистський проект «територіальних громад».
У період Майдану, з грудня 2013 по лютий 2014 року, президент Янукович 54 рази дзвонив на мобільний Медведчука.
З початком російсько-української війни Медведчук стає стороною мінського переговорного процесу, з не до кінця зрозумілими функціями та статусом. Теоретично він має займатися обміном полонених.
Його нав’язав Україні Кремль, мовляв: або залучайте Медведчука, або не отримаєте жодного полоненого. Численні піар-публікації про його діяльність мають усі ознаки «заказухи».
Олександр Онищенко — донедавна маловідомий газовий олігарх, з якого зараз ліплять «майора Мельниченка»
Колишній нардеп від групи «Воля народу» не може похвалитися такою політичною історією, як Медведчук, хоча теж регулярно потрапляє у топ-100 найбагатших людей України.
Як і Медведчук, Онищенко народився на території Росії (в Ростовській області в родині військового). Закінчив училище МВС СРСР у Харкові, після цього займався «газовим бізнесом». Був депутатом ВР від Партії регіонів.
В останні роки компанії, пов’язані з Онищенком, провадили спільну діяльність з державним підприємством «Укргазвидобування». Навесні 2016 року новостворене Національне антикорупційне агентство України (НАБУ) відкрило справу щодо розкрадання Онищенком державних коштів на суму в 3 млрд гривень (понад 1,3 млрд — несплаченої ренти й більш ніж 1,6 млрд грн — незаконних доходів від перепродажу газу через фіктивні підприємства).
«Мій бізнес відбирають для передачі американцям», — казав тоді Онищенко. Він пообіцяв «нікуди не втікати, хай утікають ті, хто заварив цю кашу».
5 липня Верховна Рада дала згоду на позбавлення Онищенка недоторканності та його арешт. Напередодні цих подій нардеп утік за кордон, звідки пообіцяв «24 години на добу допомагати народові боротися зі злочинною владою».
Через п’ять місяців після втечі, наприкінці листопада 2016 року Онищенко зробив ряд сенсаційних заяв про причетність президента Порошенка до корупції в Україні. При цьому він зізнався у власній участі в процесі — нібито він витратив $30 млн на знищення рейтингу прем’єра Яценюка, нібито саме Онищенко за сумки готівки (взятої «з кредитів МВФ»), надані йому прямо в АП, забезпечував голосування Верховної Ради в інтересах президента, а сам став нардепом тільки після того, як дав Порошенку $6 млн.
За тиждень до цих заяв нардепа-втікача НАБУ повідомило, що за кілька місяців з моменту припинення газових схем прибуток «Укргазвидобування» склав $162,3 млн. Це вп’ятеро більше, ніж за три роки спільної діяльності держкомпанії зі структурами Онищенка ($25,2 млн).
Онищенко стверджує, що має аудіозаписи, які підтверджують корупцію в Україні. Він нібито зробив їх під час розмов із президентом — на диктофон у наручному годиннику із картою пам’яті 64 Гб, але жодного запису з годинника ще не оприлюднив.
Головним рупором «плівок Онищенка» в Україні є проросійське видання «Страна.ua», засноване одіозним редактором Ігорем Гужвою. «Страна» активно проводить паралелі між цим скандалом та «плівками Мельниченка».
З початком російсько-української війни Медведчук стає стороною мінського переговорного процесу, з не до кінця зрозумілими функціями та статусом. Теоретично він має займатися обміном полонених. Його нав’язав Україні Кремль, мовляв: або залучайте Медведчука, або не отримаєте жодного полоненого.
Про хвостові номери літаків Медведчука і Онищенка писали українські ЗМІ. На Falcon 900EX з номером P4-GEM, за даними програми «Схеми», літає Медведчук. Ми досліджували польоти цього літака.
Embraer Legacy 600 OO-ARO належить Онищенку. Про це заявляв керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький.
Ми поєднали дані з сайтів flightradar24.com та planefinder.net. У випадку з Медведчуком Planefinder не фіксує польоти Київ-Мінськ. В Україні всього 2 постійних Фалькон 900, і вони літають за різними маршрутами. Тому всі f900, що літали до Мінська з Києва, ми рахували як польоти Медведчука.
Зоряний час Медведчука в українській політиці припав на кінець другого терміну президентства Леоніда Кучми (2002—2004) — це була посада голови його адміністрації. Медведчук був «антикризовим менеджером» в розпал акцій протесту «Україна без Кучми».
Ці акції розпочалися з так званого касетного скандалу — у грудні 2000 року майор СБУ Микола Мельниченко оприлюднив диктофонні записи, що свідчили про можливу причетність Кучми до вбивства редактора «Української правди» Георгія Гонгадзе.
Антикризова місія Медведчука не увінчалась успіхом. Йому не вдалося забезпечити обрання владного ставленика — лідера донецької фінансово-промислової групи Віктора Януковича. Після провалу своєї партії СДПУ(о) на парламентських виборах 2006 і 2007 років Медведчук випірнув на поверхню у 2012 році — вже як засновник «громадянського руху» «Український вибір».
Після зміни влади під крилом «Вибору» відбувалася спроба реалізувати в Україні сепаратистський проект «територіальних громад».
У період Майдану, з грудня 2013 по лютий 2014 року, президент Янукович 54 рази дзвонив на мобільний Медведчука.
З початком російсько-української війни Медведчук стає стороною мінського переговорного процесу, з не до кінця зрозумілими функціями та статусом. Теоретично він має займатися обміном полонених.
Його нав’язав Україні Кремль, мовляв: або залучайте Медведчука, або не отримаєте жодного полоненого. Численні піар-публікації про його діяльність мають усі ознаки «заказухи».
Олександр Онищенко — донедавна маловідомий газовий олігарх, з якого зараз ліплять «майора Мельниченка»
Колишній нардеп від групи «Воля народу» не може похвалитися такою політичною історією, як Медведчук, хоча теж регулярно потрапляє у топ-100 найбагатших людей України.
Як і Медведчук, Онищенко народився на території Росії (в Ростовській області в родині військового). Закінчив училище МВС СРСР у Харкові, після цього займався «газовим бізнесом». Був депутатом ВР від Партії регіонів.
В останні роки компанії, пов’язані з Онищенком, провадили спільну діяльність з державним підприємством «Укргазвидобування». Навесні 2016 року новостворене Національне антикорупційне агентство України (НАБУ) відкрило справу щодо розкрадання Онищенком державних коштів на суму в 3 млрд гривень (понад 1,3 млрд — несплаченої ренти й більш ніж 1,6 млрд грн — незаконних доходів від перепродажу газу через фіктивні підприємства).
«Мій бізнес відбирають для передачі американцям», — казав тоді Онищенко. Він пообіцяв «нікуди не втікати, хай утікають ті, хто заварив цю кашу».
5 липня Верховна Рада дала згоду на позбавлення Онищенка недоторканності та його арешт. Напередодні цих подій нардеп утік за кордон, звідки пообіцяв «24 години на добу допомагати народові боротися зі злочинною владою».
Через п’ять місяців після втечі, наприкінці листопада 2016 року Онищенко зробив ряд сенсаційних заяв про причетність президента Порошенка до корупції в Україні. При цьому він зізнався у власній участі в процесі — нібито він витратив $30 млн на знищення рейтингу прем’єра Яценюка, нібито саме Онищенко за сумки готівки (взятої «з кредитів МВФ»), надані йому прямо в АП, забезпечував голосування Верховної Ради в інтересах президента, а сам став нардепом тільки після того, як дав Порошенку $6 млн.
За тиждень до цих заяв нардепа-втікача НАБУ повідомило, що за кілька місяців з моменту припинення газових схем прибуток «Укргазвидобування» склав $162,3 млн. Це вп’ятеро більше, ніж за три роки спільної діяльності держкомпанії зі структурами Онищенка ($25,2 млн).
Онищенко стверджує, що має аудіозаписи, які підтверджують корупцію в Україні. Він нібито зробив їх під час розмов із президентом — на диктофон у наручному годиннику із картою пам’яті 64 Гб, але жодного запису з годинника ще не оприлюднив.
Головним рупором «плівок Онищенка» в Україні є проросійське видання «Страна.ua», засноване одіозним редактором Ігорем Гужвою. «Страна» активно проводить паралелі між цим скандалом та «плівками Мельниченка».
Про хвостові номери літаків Медведчука і Онищенка писали українські ЗМІ. На Falcon 900EX з номером P4-GEM, за даними програми «Схеми», літає Медведчук. Ми досліджували польоти цього літака.
Embraer Legacy 600 OO-ARO належить Онищенку. Про це заявляв керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький.
Ми поєднали дані з сайтів flightradar24.com та planefinder.net. У випадку з Медведчуком Planefinder не фіксує польоти Київ-Мінськ. В Україні всього 2 постійних Фалькон 900, і вони літають за різними маршрутами. Тому всі f900, що літали до Мінська з Києва, ми рахували як польоти Медведчука.
