Під час роботи з нашим інструментом аналізу пасажирських перевезень «Укрзалізниці» читач ТЕКСТІВ Михайло Стронський звернув увагу на наявність нерегулярного сполучення столичної станції, яка зазвичай не приймає пасажирські поїзди - Київ-Дніпровський.
Виявилося, що дати прибуття поїздів на другорядні (на відміну від Києва-Пасажирського і Дарниці) станції збігаються з днями масових мітингів Антимайдану і провокацій так званих «тітушок» у січні-лютому 2014 року.
Ми не знаємо, чи були серед пасажирів цих поїздів бойовики. Ми припускаємо, що це силоміць зігнані бюджетники або заробітчани-«майданарбайтери». Але вони за гроші створювали картинку народної підтримки режиму Януковича. І на цьому тлі вже справжні бандити почали калічити й убивати протестувальників.
Ми перевірили, чи були аналогічні підвози з боку прихильників Майдану, але подібних патернів не знайшли.
Потяги, вагони і пасажири
Загалом ми виявили 17 пар (тобто в обох напрямках — «туди й назад») додаткових поїздів, які прибували на чотири другорядні станції в межах Києва. Станції відправлення — Сімферополь, Донецьк, Луганськ, Херсон, Маріуполь, Харків-Пасажирський.
Дати прибуття в столицю — 16, 23, 28 січня і 20 лютого 2014 року. Відправляючись напередодні, потяги прибували в Київ у часовому проміжку 5-а—9-а година ранку. Увечері того ж дня всі вони вирушали у зворотному напрямку.
«Практика приймання і відправлення поїздів з цих станцій замість головного вокзала Києва існує з часів перших масових перевезень футбольних фанатів у додаткових поїздах, — коментує ситуацію власник онлайн-проекту Railwayclub.info Максим ТАБАЧУК, який був причетний до розробки автоматичної системи продажу квитків на УЗ «Експрес-УЗм». — Потяги приймають на ці станції, щоб уникнути проблем із громадським порядком на головних вокзалах». Цього разу діяти за звичним алгоритмом був ще один резон: не привертати уваги громадськості і преси.
Ці потяги потяги мали 19-22 вагонів. Майже завжди це один купейний вагон (по 32 квитки), решта — плацкартні (по 54 квитки).
«Регіонали так робили мінімум із 2007 року, коли звозили людей на майдан Незалежності та інші акції у Києві, — говорить Максим Табачук. — Уже тоді можна було припустити який саме контингент везтимуть додатковим поїздом за пропорцією “всі плацкартні — один купейний”. Замовник, я припускаю волів би мати усі вагони плацкартні, але вагони, обладнані для розміщення штабу зазвичай купейні, тому один купейний у складі довелось лишити».
Середня «населеність» — близько 1020 пасажирів на поїзд. Це якщо вірити офіційно проданій кількості квитків, насправді замовник міг завантажити у півтора рази більше «майданарбайтерів» і «тітушок».
«По три людини на кожну нижню полицю», — описав умови подорожі знайомий одного з авторів (мешканець Запоріжжя), який вирішив на дурняк побачити столицю і заробити трохи грошенят в обмін на тримання портрету Януковича, їздив одним із згаданих рейсів «Сімферополь — Київ».
«Якщо весь вагон оплачено замовником - то нічого незаконного немає в тому, щоб вагон використати як загальний, це на розсуд замовника, — зазначає Максим Табачук. Можна навіть стоячих возити. Поки у вагоні не більше 150 осіб — жодних порушень немає».
Кількість проданих квитків «туди» й «назад» збігається в усіх 17 випадках — скільки привезли, стільки й відвезли. Знову ж таки, це всього лише дані з бази даних проданих квитків УЗ і без імен та прізвищ.
Хто їхав цими поїздами і в якій кількості, може визначити хіба що офіційне слідство. Можливо, відбувалася якась ротація «тітушок» та інших проплачених учасників політичних мітингів.
«туристів» перевезли потяги категорії «Янукович-тревел»
Скільки і куди приїхало?
Найчастіше потяги прибували на станцію «Київ-Московський» (трохи більше 7 тисяч, 41% від усіх гостей столиці). Із регулярних маршрутів «далекого сполучення» тут зупиняються хіба що швидкісні електрички категорії «регіональний поїзд».
Станція має розгалужену мережу платформ і колій, поруч ніхто не живе і не їздить, але водночас є найближчою до Маріїнського парку, де була база Антимайдану.
Наступна за кількістю прийнятих «активістів» Партії регіонів — станція «Петрівка» (5020 пасажирів, 29% від загальної кількості прибулих). Пасажирські поїзди тут зупинялися хіба що на початку 2000-х, коли реконструювався вокзал «Київ-Пасажирський».
Трохи менше (4016 осіб, 23%) приїхали на станцію «Київ-Дніпровський», яка розташована за півкілометра від метро «Лівобережна». У часи СРСР сюди прибували так звані «туристичні» поїзди, але зараз тут не зупиняється навіть міська електричка.
Один додатковий поїзд («Київ — Сімферополь», 1166 пасажирів) прибув 16 січня на станцію «Святошин». На той момент із «далекого сполучення» станція обслуговувала тільки швидкісні електрички коростенського напрямку — саме їхній трафік і позначено на відповідній інфографіці білим кольором.
Дати приїзду в Київ
Дати прибуття додаткових поїздів на другорядні київські станції збігаються з ключовими подіями Євро- і просто Майдану.
Зранку 16 січня 2014 року до Києва прибули 5988 осіб на шести додаткових поїздах — двох із Криму і по одному з Донецька, Луганська, Маріуполя й Херсона.
Того дня протягом двох полудневих годин народні депутати голосують руками за скандальні «диктаторські закони», які де-факто встановлювали покарання за участь у масових заходах (екстремізм), запроваджували цензуру (наклеп), позбавляли недоторканності [опозиційних] нардепів і встановлювали недоторканність «беркутівців» та продажних суддів.
Ці рішення супроводжувалися багатотисячними маніфестаціями звезених до Києва «прихильників чинної влади», котрі створили свій наметовий «Антимайдан» у Маріїнському парку. З 10-ї години ранку їхні колони рухалися до Ради з боку Лаври, від туристичних парковок Музею Другої світової війни. Там могли розвантажуватися й автобуси, які транспортували заробітчан від другорядних залізничних станцій. Формально привезені демонстранти виступали за те, щоб опозиція не заважала ухваленню бюджету-2015. Абсолютна більшість із них, вочевидь, не уявляла, що насправді відбувається в залі парламенту і яку загрозу це несе для країни.
Це була остання акція у звичних мирних умовах. Протилежні табори обмінювалися не ударами, камінням чи кулями, а — максимум — скандованими гаслами. Завезені «майданарбайтери», як і раніше, помахали виданими транспарантами, прогулялися Києвом, подискутували з опонентами за склянкою чаю, отримали сотню гривень і рушили у зворотному шляху — «по три на полицю». Додаткові поїзди саме залишали столицю, коли Янукович підписав «диктаторські закони».
23 січня 2014 року до Києва прибув тільки один додатковий поїзд — з Херсона. Вочевидь, його 1004 пасажири мали «працювати пікселями», зображаючи голос народу напередодні анонсованих переговорів лідерів опозиції із президентом Януковичем. За тиждень, що минув після попередніх вояжів «майданарбайтерів» до Києва, вуличний протест змінився так, як ніколи за два десятки років. Почалися справжні бої — з киданням «коктейлів Молотова» і гранатами й кулями у відповідь.
Квитки на додатковий «Херсон — Київ» були викуплені за 11 хвилин — з 11:10 до 11:22 22 січня. На цей час було відомо мінімум про дві смерті демонстрантів від вогнепальної зброї. Коли додатковий поїзд №573Ш вирушав із Херсона, власникам офісів на Хрещатику наказали евакуювати персонал і зачинити всі двері та вікна. Кияни везли на Грушевського шини, аби дим від них заважав працівникам МВС цілитися в людей.
Вранці 23 січня, коли пасажири згаданого потяга виходили на перон станції «Петрівка», вже було відомо про п’ятьох застрелених і закатованих активістів. Після полудня політичних туристів доставили до точки призначення — Маріїнського парку. Почався черговий мітинг на підтримку президента. На тлі цього мітингу Янукович заявив про готовність до переговорів і поступок.
28 січня 2014 року залізницею до Києва прибула рекордна кількість політичних заробітчан — 6348 пасажирів на шести додаткових потягах — двох із Сімферополя та по одному з Донецька, Луганська, Маріуполя, Херсона. Усі підходи до урядового кварталу були перекриті технікою та бетонними плитами. За цей периметр пускали тільки «майданарбайтерів» — вони прямували до базового табору в Маріїнці та провладного мітингу під стінами Ради. В оточенні кільця завезених «активістів» Антимайдану Рада проголосувала за часткове скасування «законів 16 січня». Майдану пообіцяли закон про амністію в обмін на припинення вуличних протестів. Опозиція назвала документ законом про заручників.
20 лютого 2014 року до Києва прибули чотири додаткові поїзди з «майданарбайтерами» й «тітушками» — по одному з Донецька й Херсона і два з Харкова (4070 пасажирів). До цього харківський напрямок не фігурував у нашому дослідженні. Одночасно залізниця оголосила про припинення «на невизначений термін» руху поїздів із західного напрямку. Пасажири зі Сходу прибули на станції «Київ-Московський» і «Петрівка» вчасно — між 5-ю і 6-ю годинами ранку. Близько 7-ї їх помічають на Видубичах і Подолі.
Через дві з половиною години перед звезеним контингентом Антимайдану в Маріїнському парку виступить «регіонал» Калашніков, закликавши до мобілізації. За час його промови на Інститутській вулиці застрелять не менше 30 людей. До вечора кількість убитих демонстрантів сягне сотні.Прилюдна масова страта викличе шок в Україні, ставши кінцем Януковича. Від нього відхреститься більшість нардепів із фракції регіоналів, «Беркут» кинеться навтьоки з Києва, внутрішні війська здаватимуться Самообороні Майдану.
«Тітушки», залишившись без координаторів, розбредуться по Києву.
Хeрсон — чемпіон
Рекордсменом за кількістю відправлених на Антимайдан пасажирів є Херсон (5020 квитків в один бік). Це єдине місто, яке відправляло додаткові поїзди (загалом 5 пар, це теж рекорд) до столиці в усі чотири зафіксовані нами дати. Маршрути обох херсонських додаткових поїздів проходять через Миколаїв, де могли підсісти місцеві заробітчани.
У березні 2016 року Херсонське міське управління Національної поліції повідомило, що загалом на заходи Антимайдану в Києві з’їздили 6 тисяч мешканців області.
Організатором цих поїздок Facebook-спільнота «Євромайдан» називає тодішню заступницю голови Херсонської ОДА Ганну Пономаренко — «ветерана органів внутрішніх справ», активну діячку Партії регіонів і рушійну силу місцевого Антимайдану.
Поліція опитала 4 тисячі херсонців з числа тих, хто брав участь в організованих владою і «регіоналами» поїздках до Києва. Усі опитані заявили, що сідали в поїзди добровільно, їх ніхто не примушував. Три кримінальні справи (проти керівництва ОДА, морпорту і однієї з районних — увага! — спортшкіл) було припинено.
На другому місці — Сімферополь(3300 пасажирів , 3 пари поїздів, прибуття у Київ 16 і 28 січня). Маршрут кримського поїзда пролягав через Запоріжжя і Дніпропетровськ.
Дещо менше квитків продано на додатковий №585 з Донецька (3012 пасажирів, 3 пари поїздів, прибували 16 і 28 січня, 20 лютого), який зупинявся у Дніпропетровську.
Залізничні перевезення «майданарбайтерів» з Харкова зафіксовані тільки 20 лютого — 2062 пасажири, 2 пари поїздів (№501/502 і №503/504).
Маріуполь і Луганськ відправили на заробітки по 2008 (якщо вірити проданим квиткам) пасажирів, по 2 пари поїздів. Прибуття в Київ — 16 і 28 січня. Маріупольський №592 ішов через Донецьк, луганський №578 — через Полтаву.
Скільки це коштувало?
Всі місця були оплачені по повному маршруту, навіть якщо пасажири сідали на проміжній. Тому ми не можемо визначити, скільки підсіло в херсонський потяг у Миколаєві, або у кримський — в Запоріжжі. Зате знаємо, скільки коштувало замовнику це «свято демократії».
Загалом замовники 17 пар додаткових поїздів витратили на купівлю квитків 4,36 млн гривень. Середні витрати на доставку одного «майданарбайтера» в Київ і назад — 250 гривень 28 копійок.
Також можна визначити спосіб розрахунку — готівкою чи безготівковий.
Правила залізничних перевезень (п. 2.37) передбачають, що «одна особа має право придбати за одним зверненням до каси до 9 проїзних документів включно». Все, що більше, вважається груповими перевезеннями і оплачується через банківський переказ.
В аналізованих даних чітко простежуються купівлі окремих вагонів (54 місця для плацкартного і 36 для купейного) і купівлі окремих квитків (щоразу по 9). Останній випадок — оплата готівкою.
Загалом 78% квитків (27144 місць) було придбано за готівку — 3 444 858 грн. У купюрах по 200 грн — це стопка висотою 3,4 метра.
«Безналом» було оплачено всього 7676 місць на суму 912 606 грн і 8 копійок. Йдеться про 2 пари поїздів «Херсон — Київ — Херсон» (22—23 січня), 2 пари «Сімферополь — Київ — Сімферополь» і один поїзд «Луганськ — Київ» (все — 27—28 січня).
Цікавий факт: при купівлі квитків за готівку на поїзди «Харків — Київ — Харків» використовувалася схема з пільговими квитками, яка дозволила причетному до операції покласти собі в кишеню майже 30 тисяч гривень.
Із 4064 квитків, придбаних 19 лютого 2014 року на харківські додаткові, 297 місць було придбано за пільговою категорією «Діти-сироти» і 112 місць — за категорією «Діти-інваліди до 16 років».
«Автори схеми знали, що ревізій у таких поїздах не буває — припускає Максим Табачук. — тому перевезти дорослого по дитячому квитку можна буде без перешкод».
У результаті УЗ недоотримала 29 476 грн.
Коли купували?
З отриманих даних можна дізнатися дату і час купівлі квитків. Але географічно місце купівлі визначити неможливо — УЗ не надала номери терміналів системи «Експрес», в яких здійснювався продаж.
«Вказаний час купівлі — це момент запису транзакції в базу. Від часу купівлі квитків у терміналі може відрізнятись, але на лічені секунди, — пояснює Максим Табачук. — Але в будь-якому випадку замовник спершу досягає домовленості з кимось із керівництва залізниці. Потім оформлюють документи й оплачують, і тільки після цього відповідні дані вносять у систему [звідки вони й потрапили до ТЕКСТІВ]».
Бачимо певну синхронність — скажімо, квитки на додаткові поїзди 16.01.2014 з Сімферополя і Луганська починають купуватися в один і той же час 14 січня. 27 січня подібне відбувається з Донецьком та Маріуполем.
Видно, що у випадку з херсонськими поїздами квитки продаються найповільніше. Якщо купівля відбувалася у Херсоні, ця повільність операції може бути зумовлена меншою кількістю касирів у місті — на відміну від більших Києва чи Харкова.
Найцікавіше, що можна визначити з наведених даних — приблизний момент, коли «регіонали» вирішували завозити в Київ чергову партію «майданарбайтерів» і «тітушок».
Більше інфографіки на основі бази даних «Укрзалізниці» шукайте тут
Проект здійснено за підтримки «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA) та фонду NED.
Думки та позиції, викладені у цій публікації, є позицією автора та не обов'язково відображають позицію уряду Швеції.
