Чому Укрзалізниця повинна відкрити свої дані?

Автор: Андрій Газін

Уявіть, що ви вирішили започаткувати власний бізнес, відкривши невеличку ятку із гарячими домашніми пиріжками (за старовинним родинним рецептом) на залізничному вокзалі. Місце хороше, людне. Але аби тримати свої пиріжки завжди гарячими, ви б хотіли знати, в які саме години на вокзалі найбільше людей. Про всяк випадок ви також придумуєте для свого бізнесу план Б: якщо всі потенційні любителі ваших пиріжків ходитимуть їсти у фастфуд великої транснаціональної корпорації, ви, принаймні, зможете спробувати свої сили у ролі таксиста. Весь час біля вокзалу крутитись вам, мабуть, нема сенсу, хіба тоді, як приїздить багато людей. Хочете знати, коли саме?

Не хочете продавати пиріжки та бути таксистом? Гаразд, уявіть, що ви власник готелю і ресторану в популярному серед туристів місті. Перед початком чергового туристичного сезону ви – людина серйозна та хазяйновита – плануєте закупівлі та замислюєтесь про найм додаткових покоївок, кухарів та офіціантів, аби в повній мірі задовольнити потреби шановних туристів. Вам напевне хотілося б уявляти, скільки людей цього року приїде до вашого міста, щоб оцінити кількість потенційних клієнтів. Ворожка тут не допоможе.

Або спробуйте уявити себе програмістом і дизайнером. У вас є ідея стартапу! Втомившись від сайту «Укрзалізниці» (визнаймо, дизайн – не його сильна риса), ви вирішуєте зробити свій сервіс та мобільний додаток із зручним розкладом потягів, можливістю планувати подорожі, нагадуваннями про початок продажу квитків та інформацією про запізнення чи скасування поїздів. Ідея не надто оригінальна – можливо ви навіть її підгледіли в якійсь іншій країні, Британії, наприклад, чи може Індії (так, і в них таке є). Питання лише одне – і де ж вам взяти дані?

Дані є в тієї ж таки «Укрзалізниці». І вона навіть мусить їх оприлюднити – на те є відповідна Постанова Кабміну. Але не хоче. Аргументи там різні – комерційна таємниця, державна таємниця, конфіденційна інформація, службова інформація та інші варіації на тему «чужим тут не місце», тобто - «даних ми вам не дамо».

Ми отримали частину інформації про поїздки пасажрів, якою володіє УЗ восени минулого року завдяки Міністерству інфраструктури і команді реформаторів, яка там працює. Це база всіх операцій із квитками за 2014 і дев’ять місяців 2015 року. Бронювання, продаж, відмова від продажу, повернення і т.д.

Кілька десятків мільйонів записів, інформація про дату придбання квитка та дату відправлення потягу, станція відправлення і станція прибуття, інформація про тарифи та пільги, інформація про відстань та час у дорозі, і ще багато чого. Все це анонімізовано, звісно, ніяких імен і прізвищ.

Про що розкажуть дані «Укрзалізниці»?

Обробивши це родовище цифр, ми створили два інструменти для дослідження пасажиропотоку на українській залізниці.

Ви можете досліджувати звідки, куди, коли і скільки поїхало людей. Ви можете вивчати сезонні зміни трафіку, ставити питання (і знаходити відповіді) щодо впливу війни на залізничне сполучення та дізнаватись, в які години доби чи дні тижня найбільше завантажені станції і вокзали. Наприклад, ви можете з’ясувати, що у вересні 2014, після Ілловайська, пасажирські поїзди з Донецька перестали ходити на Київ, але продовжували курсувати на Крим.

Ви можете досліджувати звідки, куди, коли і скільки поїхало людей, вивчати сезонні зміни трафіку, ставити питання (і знаходити відповіді).

Це лише мала частина того, що можна зробити з цими даними. Ми також досліджували пільгові перевезення , вивчали, яким типам вагону надають перевагу наші співвітчизники, чи купують вони квитки заздалегідь та скільки часу проводять у дорозі.

Для кого це?

Під час роботи із цими даними ми неодноразово чули від інших – програмістів, аналітиків, економістів, маркетологів та науковців – про те, як сильно вони хотіли б отримати цю інформацію. У всіх на те є свої причини, але головна ідея тут наступна: потенціал повторного використання даних Укрзалізниці просто неймовірний. І користь від цього може отримати в тому числі і сама залізниця.

Економісти, наприклад, можуть використати ці дані для розробки нової моделі ціноутворення. Зараз на залізниці, по суті, діє статичний тариф. Незалежно від того, купуєте ви квиток у день відправлення чи за місяць до відправлення, тариф буде однаковим. Маючи детальні дані про поїздки на залізниці, економісти можуть обчислити потенційні вигоди від переходу на динамічну модель ціноутворення і запропонувати цю модель керівництву «Укрзалізниці». Принагідно вони зможуть запропонувати нові моделі продажу та розподілу квитків між станціями. Для покращення бізнесу «Укрзалізниці».

Розробники можуть використати ці дані для створення нових сервісів, які, наприклад, дозволятимуть швидко і легко спланувати подорож, або ж допомагатимуть придбати квитки заздалегідь на популярні напрямки у гарячі сезони, повідомлятимуть про зміни у розкладі, призначення додаткових потягів, запізнення чи скасування поїздів. Вигоду від цього отримає та ж таки «Укрзалізниця».

Малий бізнес може використати дані про пасажиропотоки на кожній станції впродовж доби, тижня, місяця чи року для кращого таргетування аудиторії, планування діяльності та оптимізації витрат.

Та ж історія зі сферою послуг – ресторанним, готельним та курортним бізнесом. Вони зможуть не покладатись на сумнівні результати онлайн-опитувань у дусі «Куди ви плануєте поїхати на свята?», а отримувати конкретні відповіді на ці запитання з реальних даних. І на основі цих даних планувати свій бізнес.

Корисно попрацювати із цими даними також соціологам і маркетологам. Для перших це дивовижний матеріал для дослідження суспільства, для других – джерело дуже детальної інформації про потенційних клієнтів.

Навколо даних «Укрзалізниці» може вирости ціла екосистема сервісів та досліджень. Якісь із цих сервісів будуть працювати на користь самої залізниці, якісь створюватимуть додану вартість в інших сферах. Важливо, аби «Укрзалізниця» зараз не ховала ці дані за сімома замками, а йшла на контакт. А ризики під час публікації даних можна дуже просто мінімізувати, використавши досвід інших країн – ті є ж таки Великобританії, скажімо.

«Інклюзивність», ви, мабуть, чули це дивне слово. Воно означає «включенність», тобто таку економіку і політику, в якій кожен, маючи необхідні таланти, може розбагатіти чи стати президентом. Коли будь-хто може увійти на будь-який ринок і розорити попередніх господарів життя. У знаменитій книзі «Чому нації занепадають? Походження влади, багатства і бідності» автори доводять, що саме ця «включеність» і є причиною процвітання успішних країн.

Шлях до бідності - «екстрактивність», чи визискування - це коли прибутковий бізнес і політика знаходяться під контролем тільки певної групи, коли економіка поділена на монополії і при справах, відповідно, тільки «свої». Коли кожен тримається за свою вотчину і не пускає туди «чужаків».

Відкриті дані загалом і дані УЗ зокрема - це інклюзивність, тобто, те, що робить країну і кожного українця багатшим.




Повернутися на головну сторінку проекту


Проект здійснено за підтримки «Ініціативи з розвитку аналітичних центрів в Україні», яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні (SIDA) та фонду NED.
Думки та позиції викладені у цій публікації є позицією автора та не обов'язково відображають позицію уряду Швеції.