На всіх етапах постачання тепла та газу для населення втрачається 11 мільярдів кубів газу, це більше половини всього газового імпорту. Його ціна — $2,134 млрд, що майже дорівнює оборонному бюджету України в 2016 році. Ми ці гроші просто викидаємо. Найбільше тепла витрачається через старі неутеплені будинки.
Хронічно недофінансований житлово-комунальний сектор України накопичив стільки проблем, що простих, не радикальних, шляхів їх вирішення вже просто не існує. Причини — у вкрай низькій енергоефективності, зношеності інфраструктури, колосальних втратах на всіх етапах генерації, транспортування та споживання енергії. І хоча подібний стан речей веде до неефективного використання коштів споживачів, водночас це також і точка зростання та розвитку всієї економіки України.
За останні п’ять років населення України стабільно споживає приблизно третину всіх енергоресурсів. Більше того, в 2013 році вперше в історії України населення спожило більше енергії, ніж промисловість, яка історично була найбільшим споживачем. У 2014 році обидва сектори спожили майже однакову частку енергії — 33%.
Згідно з Енергетичним балансом України за 2014 рік, у структурі кінцевого споживання енергії населенням з великим відривом домінує природний газ. Ми використовуємо газ як у чистому вигляді (приготування їжі, газові колонки для нагрівання води та індивідуальні газові котли для опалення), так і у вигляді теплової енергії у системах централізованого теплопостачання.
Тобто насправді газ у структурі споживання населенням України становить не 55%, а набагато більшу частку.
На що саме використовується цей газ? Якщо вірити даним минулого року, населення України — найбільший споживач газу — споживає 17,2 млрд м³, або 47% загального споживання газу в країні. При цьому понад 11 млрд м³ використовуються безпосередньо, тобто на приготування їжі, індивідуальне опалення та підігрів води. Решта — майже 6 млрд м³ — спалюються в котельнях для централізованого опалення.
На всіх етапах постачання тепла та газу для населення втрачається 11 млрд кубів газу. Це більше половини всього газового імпорту.
Таким чином, населення є найбільшим споживачем енергії в Україні. З усіх видів енергії населення найбільше споживає природний газ. Загалом населення та житлово-комунальний сектор є найбільшими споживачами газу.
Тепер, коли ми розібралися, хто, скільки і на що споживає газ, постає питання, як ми це робимо.
Одним із найбільш поширених індикаторів вимірювання ефективності споживання енергії в країні є енергоємність економіки. Це відношення загального енергоспоживання країни та ВВП. Рівень енергоємності економіки країни можна порівняти із зусиллями, яких докладає марафонець під час бігу. Якщо бігун явно не підготовлений, не тренувався для покращення своєї форми та ще й до того ж із явно вираженою зайвою вагою, то його результат з великою вірогідністю не дасть йому приводу пишатися. Більше того, біг на великі дистанції навіть небезпечний для його здоров'я. Так само і з енергоємністю.
Якщо країна не докладала зусиль до покращення енергоефективності, конкурувати з іншими країнами їй буде важко, а її енергоємність буде високою. Що нижча енергоємність, то краще, і навпаки.
Загалом цей індикатор показує, скільки було витрачено енергії на те, щоб виробити одиницю ВВП. За цим показником Україна входить до ТОП-10 країн із найменш ефективним використанням енергії .
Населення є найбільшим споживачем енергії в Україні. З усіх видів енергії населення найбільше споживає природний газ.
Як вираховують енергоємність? Наприклад, 2014 року на те, щоб виробити $1000 ВВП, Україна витратила 0,31 тонн нафтового еквівалента енергії. Це більш, ніж утричі більше, ніж енергоємність, наприклад, Німеччини, де на те, щоб виробити ту саму $1000 ВВП у тому ж році витратили лише 0,09 тонн нафтового еквівалента енергії.
І хоча з середини 90-х до 2010 року країна досягла істотних успіхів у підвищенні енергоефективності економіки, ми досі витрачаємо в 2—4 рази більше енергії на одиницю ВВП, ніж країни ЄС. Більш того, попри згаданий прогрес у 2014 році, енергоємність економіки України була такою самою, яку мала Польща ще в 1990 році.
Через низьку енергоефективність наші будівлі, промислові прилади та процеси, теплові мережі тощо витрачають набагато більше енергії, ніж могли б, якби вони були економнішими.
Масштаби марнотратства енергії в Україні демонструє наступне порівняння. Згідно з нещодавнім дослідженням, через марнотратство країна втрачає щороку 27,1 млн тонн н.е. (тонн нафтового еквівалента, цим показником вимірюють витрати енергії). Це більше, ніж використовують Литва та Словаччина разом узяті.
Не вміємо економити — доводиться більше купувати енергоносіїв. Третина з усього, що ми купуємо за кордоном, — це енергоносії. З них найбільше газу.
У 2015 році країна заплатила $4,5 млрд за імпорт газу, що становить 43% усього енергетичного імпорту. Газ став джерелом енергетичної залежності країни, яке щороку вимагає значних коштів.
Як ми вже бачили, найбільше палить газ населення. Як і інші сектори економіки, енергоефективність житла є вкрай низькою. Насамперед це зумовлено структурою житлового фонду країни, коли 85% будівель мають вік понад 25 років.
Ми живемо в будинках, побудованих у часи СРСР, коли газ не рахували. Цифри в платіжках на опалення, які українці отримують сьогодні, є результатом інженерних та управлінських рішень, ухвалених понад чверть століття назад. У рахунках нові цифри тільки додаватимуться, бо інфраструктура старіє і втрати тепла в мережах та будівлях зростають.
За даними Міністерства регіонального розвитку, з 18,6 млрд м³ газу, що постачаються населенню, ефективно використовуються лише 38%. Все інше втрачається під час виробництва, транспортування та кінцевого споживання.
На думку обивателя, найбільше енергії втрачається у теплових мережах. Адже кожного року можна спостерігати пар, який іде з люків, на яких можна смажити яєшню, або довгі смуги, на яких сніг тане, тому що під землею прокладені теплові мережі. Але насправді найбільше тепла (а тому й газу) втрачається саме в наших будівлях.
Висотні панельні будинки масової забудови з дуже низькою термоізоляцією, старі дерев’яні або однокамерні вікна, які також пропускають багато тепла, розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення, яка спричиняє недоопалення в одних квартирах та «перегрів» в інших, — все це та багато інших факторів призводять до того, що ми опалюємо все, що завгодно (і платимо за це), тільки не наші оселі.
На всіх етапах постачання тепла та газу для населення втрачається понад 11 млрд м³. Багато це чи мало? Це більше половини всього імпорту газу! Це більше, ніж спожила вся промисловість України у 2015 році!
Найбільшим рекордсменом із марнотратства енергії в житловому секторі (63%) є Київ, який споживає газу на гарячу воду та централізоване опалення більше, ніж уся Харківська, Дніпровська, Запорізька та Донецька області разом узяті.
Але як і в дилемі про наполовину порожній стакан, у ситуації з таким значним марнотратством житлового сектору є й інша сторона — це колосальний потенціал розвитку, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності, підсилення енергетичної безпеки держави.
Незважаючи на прогрес у 2014 році, енергоємність економіки України була такою самою, яку мала Польща ще у 1990 році
Через марнотратство країна втрачає щороку 27,1 млн тонн нафтового еквівалента енергії. Це більше, ніж використовують Литва та Словаччина разом узяті
Як вираховують енергоємність? Наприклад, 2014 року на те, щоб виробити $1000 ВВП, Україна витратила 0,31 тонн нафтового еквівалента енергії. Це більш, ніж утричі більше, ніж енергоємність, наприклад, Німеччини, де на те, щоб виробити ту саму $1000 ВВП у тому ж році витратили лише 0,09 тонн нафтового еквівалента енергії.
Дослідження свідчать, що якщо ми підвищимо енергоефективність житлового сектору України до середнього по ЄС показника, то ми зможемо значно скоротити втрати та, як наслідок, потребу в імпорті газу.
Постає питання: якщо така можливість існує і всі наче про неї знають, то чому цього досі не було зроблено? По-перше, система, що існувала до Майдану, коли споживачі платили за газ мало, а держава компенсувала різницю постачальникам, породжувала колосальну корупцію, до того ж вкладати в економію було невигідно.
Зараз усе змінилося. Корупція на газі мінімізована, але система субсидування не завжди стимулює споживачів вкладати гроші в економніше обладнання.
Термомодернізація потребує астрономічних коштів. Так, за оцінками Мінрегіонбуду весь комплекс модернізації котелень, теплових мереж та будинків усіх типів та форм власності потребує $57 млрд.
| Сфера | Інвестиційна потреба, млрд дол. | Потенціал скорочення споживання газу, млрд м³ |
|---|---|---|
| Утеплення багатоквартирних будинків* | 17 | 2,3 |
| Утеплення індивідуальних будинків | 28 | 4,7 |
| Заміна індивідуальних котлів на більш ефективні | 4 | 1,7 |
| Утеплення громадських будівель | 2 | 0,3 |
| Модернізація виробництва тепла та мереж | 6 | 2,4 |
| Всього | 57 | 11,4 |
*Мається на увазі утеплення стін, даху та заміна дверей, вікон тощо. Це все одно, що перетворити холодну панельну «чешку» на термос.
Для порівняння, за попередні 10 років тільки за імпорт російського газу (не рахуючи закупівлю свіжого ядерного палива для українських АЕС та інших енергоносіїв) України заплатила більше $80 млрд. Тобто своїм марнотратством ми фактично самі фінансували країну, яка вже більше двох років веде проти нас неоголошену війну та окупувала частину території.
І хоча Україна вже рік не імпортує газу з Росії, ми все одно маємо імпортувати значні обсяги з інших країн, що негативно впливає на торговельний баланс України, робить гривню дешевшою. Вихід із цієї абсурдної ситуації – агресивна державна політика енергоефективності, тотальна термомодернізація країни та перетворення субсидій та коштів, які ми платимо за імпорт енергоносіїв з інших країн, в інвестиції для модернізації інфраструктури.
Досвід країн Центральної, Східної Європи та Балтії свідчить, що зо 10—15 років можна досягти значних успіхів в утепленні будинків, модернізації котелень та теплових мереж. Для цього необхідні такі умови:
[У процесі. Очікується, що з квітня 2017 року всі тарифи будуть приведені до економічно обґрунтованого рівня. Тобто це в процесі і майже закінчено. Якщо це не «відіграють» назад у майбутньому.]
[У процесі. Зі 120 000 багатоквартирних будинків, ОСББ створено в більш ніж 24 000. Тобто в 20% всіх багатоквартирних будинків. Для порівняння, станом на 1 січня 2015 року таких будинків було на 10 000 менше.]
[Вперше значну увагу політиці енергоефективності на вищому рівні держава стала приділяти з 2014—2015 років. До цього упродовж 25 років державна підтримка енергоефективності мала несистемний, фрагментований характер та переважно просувалась тільки на рівні окремих міст та органів місцевого самоврядування.]
[У процесі. Законопроект «Про Фонд енергоефективності» схвалений урядом та готується до розгляду парламентом. У разі швидкого прийняття Фонд може повноцінно запрацювати уже з квітня 2017 року.]
[Прийнято 20 (з 25) обласних, 39 (з 473) районних, 49 (з 407) міських програм підтримки енергозбереження із затвердженими джерелами/механізмами фінансування. Ще 104 обласних, районних, міських програм затверджено без механізмів/джерел фінансування.]
Частина цих рекомендацій реалізується. В Україні вже накопичений значний досвід у модернізації житлових будинків. Все більше і більше мешканців багатоквартирних будинків по всій Україні усвідомили необхідність об’єднатись у ОСББ, взяти повну відповідальність за свої будинки, залучили позики на утеплення та відчули значну економію, яка може сягати більше 50%.
Завдяки вже запущеним програмам фінансової підтримки з державного та місцевого бюджетів у деяких випадках компенсація на обладнання може сягати 70%.
Тільки шляхом концентрованих зусиль усього суспільства, держави, міжнародних партнерів, узявши повну відповідальність за власне житло та будинки, країна може повністю оновити сектор ЖКГ за 10—15 років.
Це дозволить значно знизити платіжки за опалення, газ та електроенергію, підвищити комфорт власного житла, підвищивши і його вартість, знизити залежність держави від імпорту енергоносіїв та підвищити її енергетичну безпеку, знизити державні видатки на енергетичні субсидії та спрямувати кошти на освіту, науку та оборону.
Ми перестанемо платити іншим країнам за енергоносії та створимо абсолютно новий сектор економіки обсягом більше $50 млрд. Сектор, який стане точкою зростання та розвитку всієї країни. Роботи вистачить на всіх, а приводів для #перемоги значно побільшає.
Луцьк, будинок на 172 квартири. Це ОСББ «Явір-2011», яке взяло кредит на утеплення будинку та власну котельню. Роботи обійшлися у 2,1 млн грн. З них близько 650 тис. грн відшкодувала міська влада та агентство Держенергоефективності України.
Результат передбачуваний: за опалення мешканці стали платити у 2,2 раза менше.
Такий досвід не унікальний. Утеплення фасаду та даху, заміна вікон та дверей, встановлення індивідуального теплового пункту може принести до 50% економії.
При цьому сумарна компенсація з боку державного, обласного та міського бюджетів на позику з утеплення може сягати 70%. Більше інформації про умови фінансування, успішні історії та запущені програми в містах та населених пунктах України можна знайти на http://teplo.gov.ua/ та http://saee.gov.ua/.
