Сьогодні, коли Тарас Шевченко очолює канон української класики, а його творчість репрезентує нашу літературу в світі, ми мало замислюємося над тим, коли й за яких обставин виходили друком тексти, що складають усім відомий «Кобзар». Тим часом, більшість віршів і поем була видана вже після смерті автора, чиї взаємини з Російською імперією можна назвати складними, навіть трагічними.
Перший «Кобзар» 1840 року (до якого увійшло лише 14 текстів) та окремі публікації творів, що актуалізували історичну минувшину й фольклор, привернули увагу до молодого митця. Українська тема в Петербурзі стала модною, але водночас і викликала підозри: надто вже "негламурними" були, приміром, криваві «Гайдамаки».
Посилення критики царського режиму стало причиною арешту Шевченка, і він на довгі роки опинився у війську та на засланні. Його ім'я стало синонімом злочинця в імперських колах і водночас символом громадянської мужності у прогресивному середовищі (щоправда, саме звідси візьме свій початок канонічний для радянського літературознавства образ Кобзаря як революціонера-демократа, захисника трудового народу).
Утім, навіть попри демократизаційні рухи в Європі 1848-49 років, у Російській імперії друкують лише окремі твори Шевченка в часописах. Не надто змінюється становище й після повернення поета з заслання 1857 року, хоча ще за життя виходить друком третє видання «Кобзаря» та «Южнорусский букварь», упорядкований самим автором як підручник для українських недільних шкіл.
Смерть поета в 1861 році не стає початком його забуття. Навпаки, справою збирання, видання та дослідження текстів Шевченка (насамперед тих, які були цензуровані раніше) почнуть займатися представники російських та українських народницьких кіл. Публікації текстів, перевидання «Кобзаря» з'являтимуться у Києві, Львові, Празі, Женеві аж до жовтневого перевороту 1917, коли здійсниться одна з найфантастичніших візій Шевченка – упаде Російська імперія.
Відтоді розпочнеться інший, не менш захопливий сюжет: Кобзар у радянському, позарадянському (діаспорному) та пострадянському культурному просторі. Як знаємо, він триває й дотепер.
