Давайте поекспериментуємо!
Введіть одну чи більше цифр від 0 до 9 з номерного знака ― і подивіться, скільки людей мають такі цифри у номері. Оберіть «-1», якщо хочете залишити поле пустим. Наприклад, комбінація «2 -1 2 -1» покаже скільки є номерів, де перша і третя цифри - двійки.
«Хтось ходить у туфлях, хтось перебивається кедами»
Після того, як дізнаєшся про рейтинг «модних» номерів, виникає питання ― скільки це коштує? Спершу я спробувала задля експерименту придбати круті номери офіційно. Вже з розмови з працівником головного сервісного центру МВС на Лук’янівській збагнула, що це непросте завдання.
Чоловік на вахті перевірив мій паспорт, подзвонив колегам, а тоді отримав інструкцію пояснити все самому. Отож, у сервісних центрах плата стягується за визначені комбінації номерів. Найдорожчі – 0001 - 0005, 0007 - 0009, 5555, 7777 (20 тисяч гривень), 1111, 2222, 3333, 4444, 8888, 9999 – 10 тисяч гривень. Найдешевші – шістки: 0006 і 6666 коштують по 7,5 тисяч гривень. Це весь перелік офіційно платних номерів.
З’ясувати ж, чи є бажані номери в наявності, треба в регіональному сервісному центрі на Арсенальній. Телефоном оператор пояснює: київська серія модних номерів уже вичерпана, єдина наявна комбінація – з чотирьох шісток.
Проте я вже знаю, що у водійському середовищі такий номер має неоднозначну репутацію. За різними версіями, людина, яка їздить на шістках, – несамостійна у своїх рішеннях, залежить від старшого за званням.
«Шістки – сумнівна розкіш. Це для того, ким звикли послуговуватися. Куди пошлють», – каже водій на Хрещатику, у нього номер 0808.
Є також ті, хто вірить у недобру магію цифри шість або хто асоціює шістку зі «стукачами». Втім, якщо з якихось причин шістки – не ваш вибір, це ще не привід відмовлятися від мрії.
Мені взявся допомогти такий собі Артем, представник фірми, яка в інтернеті продає модні номери. На її сайті вказано: «Мода на красиві номери не мине ніколи. Власник такого авто виглядає соліднішим та авторитетнішим. Помітними номерами приваблюють удачу, шукають гармонію, демонструють успіх. Помітні номери – вигідна інвестиція у свою престижність».
Артем анітрохи не здивований, що в сервісному центрі не знайшлося бажаної комбінації. «Так, у МРЕО нема», – каже він голосом знавця.
Зате в Артема є. Продавець номерів пояснює: компанія розпоряджається солідною базою номерів, які купують у людей, що продають свої автомобілі або конкретно номер. Номер, знятий з обліку, власник може залишити на зберігання в сервісному центрі. За це сплачує три гривні за добу й може бути впевненим, що такий номер більше нікому не дадуть. Артем контактує з людьми, які зберігають номери за собою. Якщо не планують більше на них їздити, то можуть продати таким посередникам, як Артем.
А вже Артем продасть їх охочим клієнтам. Щоправда, це коштуватиме більше, ніж у сервісному центрі, проте й вибирати є з чого. Починаю з найбільш «козирних»: 7777, 8888, 5555, 0007.
Закономірно, що вони й найдорожчі. Працівник озвучує розцінки: три з половиною тисячі доларів за сімки, 3 200 доларів – за вісімки, 2 000 – за п’ятірки. Номер Джеймса Бонда – три тисячі доларів. З цієї суми сплачується офіційний внесок у сервісний центр, решта йде власнику номерів і посереднику. Треба взяти з собою техпаспорт, права, приїхати в сервісний центр – там зустріне Артем і проінструктує, що робити далі.
«Все оформляємо офіційно, легально. Година – і ви з номерами», – запевняє.
Коли кажу, що дорогувато, Артем береться комбінувати варіанти. Ось, наприклад, 0008 – 1800 доларів, 0808 – тисяча доларів. 0777, 7778, 7775 коштуватиме 1200-1300 доларів.
Вдавано зітхаю: і хочеться, і колеться. Артем теж не бажає втрачати клієнта. У нього є ще такий сюрприз, як іменні номери.
Іменний номер – це як псевдонім для зірки. Офіційно в тебе звичайні номери, а їздити можна з іменним, написавши на ньому що завгодно (крім різних непристойностей, попереджує чоловік). Ось тут і можна намудрувати з сімками, вісімками та іншими козирними цифрами, поєднавши їх із буквами. Артем радить: I 888 I, А123456Н, АІ7777Т (від 2400 до 6 000 гривень). На перший погляд, модний номер, не за всі гроші, та й за написом можна фантазувати: Lucky, Святой, Бродяга тощо.
Чуйний до побажань клієнта Артем погоджується зробити й такий номер. Спершу запевняє, що жодної різниці немає, моду кожен створює для себе.
«Хтось ходить у туфлях, а комусь добре в кедах», – вдається до метафор чоловік.
Іменні номери можна придбати й у сервісних центрах МВС: 300 гривень за три символи, 90 – за кожен наступний символ (максимальна кількість символів – вісім).
Потім Артем усе ж зізнається, що тренди існують: різниця приблизно така сама, як між справжньою сумкою від Шанель і підробкою. Неозброєним оком фальшивку не розпізнаєш. Проте власниці оригіналів знають, у кого фейки, і самі з таким нізащо ходити не стали б.
Цю теорію Артем може підтвердити власним прикладом. У нього номер 0070, «класний ще й тому, що рідкісний». Нині такого в базі немає, але можна почекати, коли хтось здасть.
Приблизно всі озвучені ціни Артем радить ділити на два – за умови, якщо клієнт зареєстрований за місцем проживання не в Києві, а деінде в регіоні.
Своїми знаннями про видачу модних номерів ділиться колишній працівник одного з регіональних Сервісних центрів (зі зрозумілих причин, він побажав зберегти анонімність): «Хоча більшість «крутих» номерів продаються офіційно, в законодавстві залишена шпарина для номерних знаків типу 1122, 3443, 4000, 7778. Такі знаки вам нізащо не дістануться випадково, якщо будете перереєстровувати своє авто. Принаймні, в старих, ще не реформованих МРЕВ за вказівкою керівництва «смачні» знаки ретельно вибирали та резервували для власних потреб (для себе, інших працівників МРЕВ, для знайомих, для місцевої влади тощо). Часто з Києва приходили замовлення «надати» місцевому клієнту якийсь гарний знак. Значна частина керівництва МРЕВ їздила на красивих знаках.
Круті номери – це статусність, сигнал постам поліції, крадіям, сусідам, що в тебе зв’язки в МВС і тебе краще не чіпати. Крім того, вони дешевше обходяться, ніж офіційні 3333 або 0007.
Щоб як у людей
«Я вже втомився все рішати… Касу треба зняти… Договорняки… Мене не розведеш», – з прочиненого вікна «Шевроле» з номерами 7779 долинають уривки телефонної розмови. За кермом – чоловік років зо п’ятдесят, голосно розмовляє й активно жестикулює. Ігор чекає під приватною клінікою дружину Олену.
Ігор – військовий пенсіонер, Олена – керівниця туристичної фірми. Ігор тішиться, що хтось помітив красиві номери. Ще більше радіє, коли згадує, що вісім років тому за ці номери офіційно заплатив усього 360 гривень у тодішнє МРЕО №5 у Голосіївському районі.
Правда, «офіційно» значить те, що знайомий даішник запропонував йому красиві номери на знак вдячності за послугу. Ігор стояв перед вибором: 7771 або 7779.
«Я подивився на перший номер – і нічого в душі не озвалося. Хоч сімка все життя і вважалася ідеальним числом, але щось у тій комбінації бентежило. А з дев’яткою наприкінці все зійшлося – в мене ж день народження 9-го числа», – розповідає Ігор.
Чоловік не може до пуття пояснити, в чому ж досконалість сімки. Проте вважає, що, як і кожний ритуал, цей має сенс – і необов’язково докопуватися до його суті.
«Ми про все подбали, щоб як у людей було: номер вибрали, авто посвятили, іконки повісили. Чи воно допомагає? Ведеться нам добре – нема на що скаржитися. Номери, освячення – то найменше, що можна зробити, щоб себе убезпечити. А так то й працювати треба», – міркує дружина Олена.
Подружжя прощається й рушає – не пристебнувши пасків безпеки.
Магія числа захищає
Більшу частину робочого часу 38-річний киянин В’ячеслав чекає поблизу парковок, ресторанів або бутиків. Нині він біля торгового центру «Гуллівер», за кермом Land Rover із реєстраційними номерами 0700.
В’ячеслав – особистий водій, возить шефа містом і чекає, поки той обідає, проводить ділові зустрічі або робить покупки. Тож зазвичай у В’ячеслава є вдосталь часу, аби спостерігати за життям київських вулиць. Так він вивчив марки й номери автомобілів різних знаменитостей: від Олі Полякової до музикантів «Дзідзьо» (у першої звичайний, «без понтів», у другого – іменний). Чоловік завжди помічає цифри на авто.
Зі своїм начальником водій, як правило, не веде відвертих бесід («максимум кілька слів про погоду»), проте може пояснити, навіщо тому круті номери.
«Як жінка підбирає сумочку до взуття певного кольору, так чоловік вибирає номери до автомобіля. Який сенс чіпляти номери за три тисячі доларів на «Ланос»? А статусній машині – відповідні номери», – міркує чоловік.
У чому, на його думку, полягає краса? Насамперед, номер має запам’ятовуватися, виділятися з натовпу. Як от у його господаря.
В’ячеслав переконаний, що сім – найкраща цифра для автомобільного номера.
«Найбільше пасує до машини. Число щасливців, у лотереях виграш випадає сімками», – каже він.
У номері його приватного авто, «Ланоса», теж є дві сімки. Звісно, якби мав крутішу машину, то не пошкодував би грошей на всі сімки. З «Ланосом» обмежився тим, що посвятив авто й повісив іконку. У салоні ж його робочого авто Land Rover мінімалістський дизайн: лише відеореєстратор.
Чоловік переконаний, що водії на модних номерах мають переваги на дорогах. Пропонує уявити:
«Ось їду я на «Ланосі». Можу щось порушити, наприклад, поворот забув увімкнути. Спинять мене, страховку спитають, по базі проб’ють. А поруч Land Rover на крутих номерах так само порушить – то його вже не спинятимуть. Ми ж не знаємо, хто їде. Може, це народний депутат».
Кажу, що спинити можуть обох, але В’ячеслав не відступає.
«Ну, а якщо поліцейський сам стоїть, то як він буде дві машини однією палкою спиняти? Тільки «Ланос».
(Насправді нині поліцейським заборонено зупиняти жезлами автомобілі – ними можна лише регулювати рух).
Сам В’ячеслав теж поважає водіїв на модних номерах.
«Якщо їду на своєму «Ланосі» й бачу машину на модних номерах, то мені неважко її пропустити. Може, людина поспішає, може, за кермом такий водій, як я».
Шеф каже В’ячеславу: «Поспішаємо» – і той знає, що доведеться перевищувати дозволену швидкість до 60-70 кілометрів за годину.
Круті номери, на думку В’ячеслава, – це не лише розпізнавальні знаки. У такому виборі є й певна релігійність.
«Носимо хрестик, прикрашаємо салон іконками – значить, допомагає. Так само і з номерами. Впевненішим себе почуваєш, магія числа захищає. Якщо ти в це віриш, то воно працює».
В’ячеслав був водієм в армії, потім далекобійником у Європі, таксистом у Києві – аж поки в 2013 році не знайшов нинішнього місця роботи. За місяць заробляє 1000-1200 доларів. За це мусить щодня надягати випрасувану сорочку й чекати в салоні або неподалік, поки шеф вирішує справи. Зранку перед роботою встигає відвести дочку-другокласницю до школи, а повернувшись – іноді – повечеряти разом із нею та дружиною.
Ось так за міркуваннями про сімейні цінності В’ячеслав встигає змінити думку.
«І нащо ось ці пафосні номери? Навіть якщо ти на них приїдеш до Порошенка додому, він же не відчинить тобі хвіртку й не запросить додому», – на цьому висновку прощаємося.
«Хочеш – треба брати, навіть якщо дорогувато»
Малого Назара батьки вчили: хочеш побачити щось цікаве – дивися не під ноги, а навколо себе. Назар ріс на Закарпатті у райцентрі на 40 тисяч мешканців, але завжди знав, що хоче більшого. Закінчив університет, змінив кілька робочих місць, переїхав до Києва, опанував рекламну справу. Навчений придивлятися, хлопець помічав красиві номери на автомобілях столичних водіїв. Одягнені в дорогі костюми, вони виходили з престижних авто у такі ж престижні ресторани провадити красиве столичне життя.
Поміж тим сам Назар довго йшов до того, щоб поповнити армію статусних водіїв. Довелося потрудитися: то вчителювати у школі, то поїхати на будівництво до Польщі, то продавати рекламу. Тоді на заробітках його ошукав посередник: обіцяв вищу зарплату й кращі умови проживання. На ділі ж довелося спати в підвалі й позичати у сусідів посуд, щоб приготувати їжу. Іншого разу, вже в Києві, Назар два тижні ночував у бістро перед відкриттям закладу – готував для нього дизайн реклами.
Словом, чоловік знає ціну зароблених грошей і усвідомлює, що 12 тисяч гривень, які він заплатив за красиві номери для своєї «Рено Меґан», можна витратити на щось практичніше. Але Назар вирішив, що заслуговує. Тим паче, нині він у свої 30 вже власник рекламного агентства, може собі дозволити.
«Для душі, розумієш. Для свого задоволення. Тобі ж хочеться нову сукню? І сумочку, щоб пасувала до неї? Це те саме. Останнім часом думаю: життя одне – і воно коротке. Якщо чогось хочеш, то треба брати, навіть якщо дорогувато. Я звик усього в житті добиватися. Не жувати соплі – «вийде чи не вийде?» – а брати і робити», – ділиться філософією.
Тож Назар не жував соплі, а вдався до послуг «спеціально навчених людей». Купував у рідному містечку, за реєстрацією проживання. Це було півроку тому. У домовлений час під’їхав під сервісний центр, де вже чекав посередник. Оглянули машину, оформили документи. Година – і Назар на модних номерах. Чому не звернувся офіційно в сервісний центр? На його переконання, офіційно точно спіткала би якась прикрість: не знайшлося б номера, завис комп’ютер абощо. А так усе пішло гладко.
За номери він заплатив 12 тисяч гривень – недорого за київськими мірками, але солідно для райцентру. У рідному місті Назара теж спостерігаються певні модні автомобільні тенденції. Наприклад, один тато у поважній родині замовив собі номери 9990, дружині – 9991, сину – 9993, дочці – 9994. Усі, хто в темі, можуть ідентифікувати сім’ю за атрибутами розкішного життя.
У самого Назара номери такі, що друг якось написав йому з цього приводу: «Ти, видно, сильний духом». Назар не бачив, щоб на його малій батьківщині хтось їздив на таких, та й у Києві лише кілька разів помічав.
Пасажири, яких він іноді знаходить через «Блаблакар», теж, буває, косяться. А якось у Києві одна бабця переходила дорогу перед машиною Назара, вгледіла номери, спинилася, перехрестилася – і дременула з переляку не в той бік.
Не знати, що думав священик, коли освячував авто, але, зрештою, він просто виконував свою роботу, тож, як велить робоча етика, тримав думку при собі.
Назар каже (годі перевірити, чи так воно й трапилося), що одного разу в Житомирі навіть поліцейські злякалися. Він тоді проскочив на червоний на світлофорі. Патрульні почали наздоганяти, ввімкнули сирену. Але щойно зачитали його номер у гучномовець, як розвернулися й поїхали.
Так комбінація 6666 допомогла уникнути штрафу. Загалом Назара дивує підвищена увага до його номера. Жодних знаків диявола в цьому номері він не бачить, бо ж чортове число – це три, а не чотири шістки.
Коли шукав номер, «спеціально навчена людина» запропонувала на вибір двадцять комбінацій цифр – але жодної Назар не вподобав. Тоді посередник зауважив Назарів номер мобільного: теж чотири шістки підряд. «Ми для вас щось маємо», – запропонував.
Назар задумався: у нього ж стільки пов’язано з шістками. Коли переїхав до Києва, оселився в шостій квартирі, на шостому поверсі, у тринадцятому будинку. Словом, страшних цифр, які супроводжують його в житті, чоловік не боїться. Каже, все залежить від того, як себе налаштуєш.
Так шістки, які дісталися Назару за менші гроші, стали для нього унікальним номером – мало в кого є. Інших «жирних» номерів не вибрав тому, що відчуває перенасичення модою на них.
«Сімки, хоч і вважаються козирними, мені не подобаються. Саме блядство на них їздить, розвелося водіїв. Вісімки – номер в авторитеті, означають безкінечність. Вершки суспільства від таких тащаться, але їх теж уже забагато. 0001 – крутий номер, із таким точно ніхто не зачепить: видно, що серйозна людина за кермом. Для кого такий? Може, для Гройсмана. Папа має бути першим», – каже Назар.
Проте не варто думати, що у власників «козирних» номерів таке вже безхмарне життя. Є свої підводні камені.
«Уяви, що в тебе чоловік, а хочеш з коханцем на каву поїхати – на таких-то номерах. Спалишся», – моделює ситуацію чоловік.
Зайва увага – побічний ефект статусу. Назар згоден, що переплачує за самоствердження, але нічого не може з цим вдіяти.
«Може, десь на Майорці багатія впізнають за окулярами, телефоном. В Україні ж людина себе чим передусім показує? Машиною. Такий принцип дурний: якщо ти з номерами, то ти дєльний пацан».
Назар веде бізнес, відпочиває в Буковелі, любить грати в більярд, ходить на дискотеки. Номери доповнюють образ «зарядженого» молодого чоловіка. Як пояснив Назар, «заряджений» – значить при грошах, заможний.
