Чотири із чотирнадцяти відвіданих супермаркетів працюють без ліцензії на торгівлю алкоголем. Згідно із законом, на кожну касу, через яку «пробивають» алкоголь, має бути ліцензія. Жоден із магазинів, в яких ми побували, не показав, за яку кількість «алкогольних кас» він заплатив місцевій громаді. Несплачені за ліцензії кошти мали піти до бюджету Києва, тобто на громадський транспорт, дороги, дитсадки і школи. Натомість вони залишися в кишенях власників супермаркетів.
Над проектом працювали: Любов Величко, Андрій Газін
Ілюстрація: Надя Кельм
Опубліковано: 13 вересня, 2016 | Приблизний час на прочитання:
Плата за ліцензію на продаж алкоголю йде у місцевий бюджет. ТЕКСТИ вирішили дослідити, чи всі продавці алкоголю мають ліцензії. Раніше вони коштували 1 тисячу доларів, але після падіння гривні вартість не збільшилася — вони і далі коштують уже сміхотворні 8000 грн на рік.
Ми планували вирахувати міста, де найменше співвідношення між кількістю населення і кількістю виданих ліцензій і провести розслідування там. Та результат аналізу вніс корективи. На кількість населення Київ має дуже мало алколіцензій.
4 з 14 перевірених магазинів не мають ліцензії
Податкова на своєму сайті оприлюднила список із приблизно 1840 київських ліцензій (станом на 30 червня). І це на майже тримільйонне місто! Якщо порівнювати, наприклад, з Харковом, то на 100 тисяч населення у Києві видано 63 ліцензії, а в Харкові — 74. Ми направили додатковий запит київським податківцям, аби пересвідчитися, що викладені дані є точними. Нам прийшла відповідь — на сайті дані правильні.
Щоб з’ясувати, хто торгує без ліцензії, ми наклали на карту адреси, вказані в ліцензіях, і адреси магазинів більшості мереж супермаркетів, які ми взяли на сайтах торгових груп. ТЕКСТИ побували у чотирнадцяти магазинах, дані про які відсутні в онлайн-базі податкової, і перевірили, чи є у них дозвіл на торгівлю алкоголем.
«А що це ви тут шукаєте?», — голосно питає адміністратор супермаркету «Велика кишеня». Я так заглибилася у вивчення документів, що аж підскочила від несподіванки. — «Інформацію про акцизи. А що не можна?» — «А навіщо це вам?». Геніальне запитання. Справді, для чого мені цікавитися, чи легально тут продають алкоголь? Я повинна свято вірити в це без будь-яких документальних доказів? Ні, поки не перевірю, на слово не віритиму.
Ми виписали номери ліцензій 14 магазинів і надіслали запит до податкової. У десяти випадках алкоголь продавався законно.
ТЕКСТИ перевірили чотирнадцять супермаркетів на предмет наявності ліцензії на продаж алкоголю. Чотири супермаркети виявились без ліцензії
У супермаркеті «Фуршет», який розташований на території торгового центру «Даринок», акційна «скандальна ціна» — пляшку білого вина продають по 27 гривень. Можливо, така щедрість обумовлена відсутністю ліцензії на продаж алкоголю?
Роздивляюся документи, поки адміністратора немає на місці. І дивуюся: «Даринок» розташований на вул. Біломорська, 1. Така ж адреса супермаркету вказана на офіційному сайті«Фуршету» — вул. Біломорська, з уточненням: центр торгівлі «Даринок». Але в документі з «Куточка споживача» «Фуршету» зазначено інше місце торгівлі алкоголем — вул. Магнітогорська, 1-А. При цьому вулиця Біломорська в документах узагалі не згадується.
«Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видаються за місцем торгівлі суб’єкта підприємницької діяльності терміном на один рік і підлягають обов’язковій реєстрації в органі державної податкової служби України», — пояснила провідний спеціаліст відділу з питань промисловості та прав споживачів Департаменту цивільного законодавства та підприємництва Міністерства юстиції Ірина Корнієнко.
Але адміністратор «Фуршету» на «Даринку» Аліна Литвин по-своєму трактує особливості місцевої географії: «Так це ж і є Магнітогорська! «Фуршет» на «Даринку» саме на цій вулиці і розташований», — почала переконувати дівчина.
Я залучила до вирішення питання місцезнаходження «Фуршету» найнезалежнішого суддю — свій навігатор. На карті чітко видно, що ми перебуваємо на вулиці Біломорська, 1, а до вказаної в ліцензії адреси — близько кілометра. Дивно й те, що за даними бази за адресою вул. Магнітогорська 1-а розміщений кафетерій магазину «Фуршет», хоча в самій ліцензії написано «Магазин Фуршет». Коли ж ми прийшли за цією адресою, то замість кафетерію чи продуктового магазину знайшли… веломагазин.
«Ліцензія не може мігрувати з місця на місце. Вона має бути прив’язаною до конкретної точки продажу алкоголю. Кожна каса прив’язана до цієї адреси. Навіть коли приватні підприємці оформлюють кілька торгових точок у рамках одного торгового центру, вони для кожного місця продажу оформляють окрему ліцензію. Те, що супермаркет не має ліцензії за його фактичним місцеперебуванням, є грубим порушенням», — коментує юрист Ліцензійно-дозвільного центру Ганна Прищепенко.
За словами експерта, підприємство може отримати ліцензію і при цьому не здійснювати там продаж алкоголю та тютюнових виробів. Але якщо торгівля здійснюється за іншою адресою, ніж та, що вказана у ліцензії то, за законом, підприємець має сплатити штраф.
Оскільки у «Фуршеті» на «Даринку» немає ліцензії з фактичною адресою її розташування — на вул. Біломорській, 1, то в цьому випадку супермаркет працює без дозвільного документа на продаж алкоголю. ТЕКСТИ написали офіційний запит дирекції мережі супермаркетів «Фуршет» із проханням роз’яснити, чому адреса, зазначена у ліцензії, не збігається з фактичним місцеперебуванням супермаркету. Протягом двох тижнів ми чекали на відповідь, але жодних коментарів так і не отримали.
Супермаркет Billa розташований на видному місці — прямісінько посеред великої транспортної розв’язки на лівому березі столиці. Ліцензію на продаж алкоголю треба шукати в «куточку споживача». Я обійшла магазин вздовж і впоперек, але так і не знайшла стенду з документами. І жоден касир чи охоронець не зміг його показати. «А в нас такого немає», — сказала менеджер, розвівши руками.
Прошу показати ліцензію на продаж алкоголю. Це завдання виявилося для тутешніх працівників непростим: троє менеджерів протягом 15 хвилин дружно копирсалися по полицях, щоб знайти цей документ, але марно. Адміністратор телефонує керівництву й отримує вказівки, де шукати документ. Копію ліцензії роздрукували на принтері.
ТЕКСТИ запитали у податкової — чи не є підробкою ця ліцензія, адже у відкритій онлайн-базі даних інформації про неї немає. «Ліцензія не видавалась вказаному суб'єкту господарювання», — повідомили ТЕКСТАМ у прес-службі Головного управління Державної фінансової служби (ГУ ДФС) у м. Києві, простими словами кажучи — податкової.
Навіщо відомій мережі супермаркетів займатися підробкою документів? Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 гривень на кожний касовий апарат, що розміщений у місці торгівлі. Оскільки у магазині Billa є десять касових апаратів, то на кожен із них мала би бути оформлена ліцензія на продаж алкоголю. Вийшло б усього: 8000 грн*10 = 80 000 грн на рік. Смішна сума як для такого великого магазину.
Якщо про цю ситуацію дізнається податкова, магазин має сплатити штраф за продаж алкоголю без ліцензії — 200% від вартості отриманої партії алкогольних напоїв. А от підробка документів — це злочин, за який згідно з 358 статтею ККУ можна сісти за грати на строк до п’яти років.
Поруч зі станцією метро «Позняки» на території великого торгового центру розмістилася ще одна Billa. Хто б міг подумати, що в такому видному місці можна аж сім місяців продавати алкоголь із простроченою ліцензією?
Роздивляємося документи: термін дії ліцензії — з 28 лютого 2015 року по 27 лютого 2016 року. Адміністрація, напевно, забула, що на дворі вже вересень. Цей невеличкий конфуз, мабуть, і став причиною того, що ні менеджер, ні адміністратор вирішили не пояснювати мені, в чому справа. І зробили вигляд, що мене не чують і не бачать. Добре, що хоча б знімати у магазині не заборонили. Та й ліцензія на тютюнові вироби недійсна з другого липня. А цигарки продають на кожній касі.
І найдивніше те, що деяких покупців абсолютно не дивує і не хвилює те, що відома мережа супермаркетів може ось так нахабно продавати алкоголь без дозволу контрольних органів: «Ви кажете, я можу тут купити шмурдяк. А де гарантія, що алкоголь буде гарної якості, якщо у них буде ліцензія? Ви ж знаєте, фальсифікату всюди вистачає. Я на якісь там папірці не розраховую, і купую алкоголь тільки в тих магазинах, які добре знаю», — каже Володимир, роздивляючись, чи міцно прикріплений ковпачок дешевої горілки відомого бренду.
В одному зі спальних районів столиці, неподалік від станції метро «Харківська», я натрапила на ще один супермаркет, якого не було в онлайн-базі. Не знайшовши ліцензії на продаж алкоголю в «куточку споживача», я попросила охоронця покликати когось із керівництва. Через кілька хвилин до мене вийшла заступник керуючого магазином, яка представилася Оксаною Миколаївною.
— А для чого вам ліцензія?, — з підозрою запитала вона.
— Хочеться переконатися, що алкоголь ви тут легально продаєте.
— Ось, дивіться. Ліцензія у нас є, — жінка показала чорно-білу копію документа.
Оксана Миколаївна з неохотою дала мені документи в руки для ознайомлення. Але коли побачила ввімкнену камеру на мобільному телефоні, почала розказувати про те, що зйомка на території супермаркету заборонена і я не маю права фотографувати ліцензію. «Видаліть фото! Я зараз у вас телефон заберу! Ану віддайте документ!», — верещала вона, намагаючись вирвати копії з моїх рук.
І поки я пояснювала, що, як і будь-який інший громадянин, маю право на вільний збір інформації у будь-якій формі, заступниця керуючого перетворила ліцензію на зім’ятий шматок макулатури. Пізніше у відповідь на мій запит ГУ м. Києва повідомила, що ліцензія «АТБ» на вул. Ревуцького, 15 є недійсною. Отже, хвилювання Оксани Миколаївни були цілком логічними.
Згідно із законом вартість ліцензії залежить від кількості касових апаратів, через які здійснюється продаж алкоголю. За один касовий апарат потрібно платити 8 тисяч гривень на рік.
Бувають випадки, коли в супермаркеті алкоголь продають не на всіх касах. Такі каси зазвичай називають безалкогольними і позначають умовними знаками. За таку касу магазин не повинен сплачувати ліцензію. Навіть на прохання споживача супермаркети не завжди надають інформацію про те, за яку кількість кас заплачено.
Так, приміром, у супермаркеті «АТБ» (вул. Срібнокільська, 3-Д), згідно з документами про сплату ліцензії, алкоголь продають на чотирьох касах. А всього касових апаратів ми нарахували шість.
У магазині є вивіска «безалкогольна каса». Але на одній із таких «безалкогольних» кас бачимо надпис «алкоголь та тютюн тільки для повнолітніх».
Поставити крапки над «і» можна було б, подивившись на додаток до ліцензії, у ньому зазначається кількість касових апаратів, на яких здійснюється продаж алкоголю. Проте надавати цей додаток для ознайомлення адміністрація не захотіла.
Інший приклад — гіпермаркет «Ашан». За словами менеджерів, тут працює 60 кас. Відповідно, за ліцензії має бути сплачено: 60 кас * 8000 грн = 480 000 грн на рік.
Але у відмітках про поточне щоквартальне внесення сплати за ліцензію бачимо, що кожних три місяці магазин платить 112 тис. грн. Тобто за рік виходить: 112000 * 4 квартали = 456 000 грн, що на 24 тисячі менше, ніж потрібно. Може, десь тут є безалкогольні каси, але без документів ми про це не дізнаємося.
«Куточок споживача» — словосполучення з радянського минулого, що означає стенд, на якому, згідно із законодавством, магазин чи кафе має вивішувати всі дозвільні документи і книгу скарг. Зацікавленість клієнта «Куточком споживача» викликає неабияке здивування у всього персоналу.
Як зазначають працівники супермаркетів, покупці вкрай рідко звертають увагу на ці папери. У свою чергу адміністрація всіма силами намагається убити потяг до «громадського контролю». Прийомчики без особливої фантазії: повісити стенд майже під стелею (щоб дотягнутися до документів людям, нижчим за два метри, було неможливо), наглухо прикріпити скло саморізами (щоб ніхто не побачив увесь документ, а ознайомився лише із титульною сторінкою).
Тому не дивно, що майже завжди після двохвилинного перебування біля «Куточка споживача» до мене підходив схвильований адміністратор, якого кликала охорона.
«А що це ви тут знімаєте?», — адміністратора «ЕКО маркета» шокує, що я виймаю зі стенду документи, уважно читаю їх і фотографую. — «Ліцензії на продаж алкоголю та цигарок. Маю право». — «Так це ж службова інформація! Перестаньте знімати!» — жінка розлючено намагається вирвати копії документів із моїх рук, і в результаті папір перетворюється на зіжмаканий шматок макулатури.
Працівникам магазинів чомусь невтямки, що громадяни України не зобов’язані виконувати чиїсь службові накази.
Менеджера супермаркету «АТБ» Сергія Ашерова так схвилювали мої фотознімки, що він вибіг за мною на вулицю. «Я вас інформую, що фотографувати положення кас у супермаркеті заборонено», — із задишкою заявив він. — «Це в якому законі таке написано?» — «Це в нас… є такий наказ службовий» , — з гордістю відповів чоловік.
Працівникам магазинів чомусь невтямки, що громадяни України не зобов’язані виконувати чиїсь службові накази. Така нахабна поведінка персоналу — це результат незнання Конституції, законів про інформацію та захист прав споживачів, а також банального невміння спілкуватися з клієнтами, помножений на страх опинитися винним у ситуації, коли в супермаркеті є грубі порушення.
Надмірна конспірація адміністрації супермаркетів — явище звичне. Під час мого рейду у семи із двадцяти магазинів керівництво відмовлялося показувати документи, вважаючи їх секретними. Тому ми вирішили аналізувати ситуацію лише в тих магазинах, які надали всю інформацію.
Наприклад, заступник директора супермаркету «Фора» (проспект Червонозоряний, 153), яка представилася Катею, відмовилася показувати додаток до ліцензії на продаж алкоголю, в якому вказується перелік кас. «Я зв’язалася з керівництвом, вони сказали, що ми не зобов’язані вам показувати додаток до ліцензії. Ці документи мають право бачити тільки перевіряючі органи. Податкова, наприклад», — твердо сказала вона, тримаючи телефон у руці.
У супермаркеті розуміють, що для ознайомлення з документами споживачі навряд чи будуть штурмувати офіс компанії.
Українські податківці дуже не пунктуальні. Таке враження складається після того, як ТЕКСТИ порівняли дати видачі ліцензій зі строком їх дії. Незважаючи на те, що, за законом ліцензія повинна видаватися заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання документів, інколи умудряються розтягнути цей термін на три місяці.
Наприклад, «Фора» (вул. Велика Васильківська, 143/2) отримала ліцензію 6 липня, хоча в цьому ж документі сказано, що він є дійсним з 1 квітня. Така ж ситуація — у гіпермаркеті «Ашан» (вул. Антоновича, 176) і в «ЕКО маркеті» (вул. Краківська, 18-А). А винними в разі перевірки стануть підприємці, а не податківці.
«Наша база постійно оновлюється, і вона неповна. Ми не можемо із точністю сказати, скільки суб’єктів господарювання не зазначено на сайті. Це треба уточнювати по кожному конкретному випадку», — повідомили ТЕКСТАМ у прес-службі Головного управління ДФС у м. Києві.
Останній раз база оновлювалася 30 червня 2016 року. І справа не в тому, що в базу не встигли внести найновіші ліцензії. У магазинах ми бачили ліцензії, яким виповнилося вже півроку, але їх не було в оприлюдненій базі податкової! Наприклад, перевірений нами «ЕКО маркет» (вул. Краківська, 18) отримав її ще d січні цього року, а «АТБ» (вул. Срібнокільська, 3-Д) — у жовтні 2015-го.
Те, що в онлайн-базі немає інформації про чималу кількість магазинів — ще півбіди. Трапляються в цій базі і помилки, які були зроблені через банальну неуважність спеціалістів податкової. Так, у таблиці в колонці «ідентифікаційний код суб’єкта» код ЄДРПОУ однаковий для 1768 торгівельних точок: ідентифікаційний код ТОВ «Аріані» одним кліком отримали й інші продуктові магазини.
Тому, попри обіцянки можновладців, на 100% перевірити, чи є в сусідньому супермаркеті ліцензія на алкоголь, сидячи вдома на дивані, неможливо. Про причини таких неточностей ми хотіли запитати в очільника податкової Романа Насірова. Але в нього не знайшлося жодної вільної хвилини для спілкування з журналістами.
«У нас є свій медіаплан. І подібних запитів дуже багато. Якщо ви думаєте, що ви такі одні, то ви дуже помиляєтеся», — заявила мені по телефону спеціаліст прес-служби Ганна Коріна через тиждень після того, як ми відправили запит на інтерв’ю. Прес-служба відмовилася організувати інтерв’ю навіть із рядовими спеціалістами, які займаються питаннями акцизів на алкоголь. Ганна Коріна невблаганно заявила, що журналісти повинні терпляче чекати на дзвінок.
Скористайтесь цією картою або таблицею для пошуку місць, які мають ліцензію на роздрібний продаж алкоголю. Але зважайте на те, що дані про діючі та видані ліцензії, які публікуються у публічному реєстрі на сайті ДФС, є неповними. Тому якщо ви знаєте місце, де продають алкоголь, але не знайшли його на карті чи в таблиці, зверніться до ДФС з метою уточнення.
| назва | номер ліцензії | вид господарської діяльності | початок дії ліцензії | закінчення дії ліцензії | адреса здійснення діяльності | стан |
|---|
Заходите на сайт податкової і в розділі «Реєстри виданих, призупинених та анульованих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами» дивитеся перелік торгових точок та їх ліцензії. Якщо не знаходите інформації про магазин, бар чи ресторан, який вас цікавить, телефонуйте в Антикорупційний сервіс Державної фіскальної служби України «Пульс» за телефоном: (044) 284 00 07.
«Такого не може бути, що торговельна точка є, а у нас немає про неї інформації. Наша база оновлюється щомісяця. Зараз у нас є інформація станом на 1 серпня по Львівській області. Хочете перевірити, чи є в супермаркету ліцензія, телефонуйте у відділ ліцензування. Повідомте їм код ЄДРПОУ, і вам одразу ж скажуть, чи легально продають алкоголь», — проінструктував спеціаліст відділу ліцензування ГУ у Львівській області Богдан Богданович.
Деякі податківці, зокрема київські, не дуже зацікавлені в тому, щоб громадяни знали, чи безпечно їм купувати алкоголь у тому чи іншому магазині і не надають повних даних у відкритому доступі. У такому випадку йдіть у магазин, який ви хочете перевірити. У «куточку споживача» шукайте документ під назвою «Ліцензія на продаж алкогольних виробів». Ваше право ознайомитися і сфотографувати ліцензію гарантоване ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
На ліцензії потрібно звернути увагу на:
Далі потрібно звірити номер та серію документа з двома базами даних, які викладені в мережі Інтернет. Цілком можливо, що в базі даних ви не знайдете номера ліцензії, який із боями отримали в найближчому супермаркеті. Це ще не означає, що в магазині торгують спиртним незаконно. Для стовідсоткової впевненості потрібно звернутися до відділу ліцензування в тому місті, де розташований магазин.
«Чи повна інформація, внесена в електронну базу, ми не можемо підказати. ГУ області вам можуть сказати, чи є в такого суб’єкта господарювання ліцензія, чи ні. Наприклад, у Вінницькій області інформація про ліцензії на сайті внесена станом на 12 липня 2016 року і з того часу не оновлювалася», — каже спеціаліст ГУ у Вінницькій області Олена.
У деяких областях перевірити, чи ліцензія дійсна, можна, звернувшись у податкову за телефоном. Але в Києві свої правила. Споживачів змушують писати офіційного листа і відправляти його поштою. «По телефону ми інформацію по ліцензіях не даємо. Я ж не знаю, хто ви. Пишіть листа, і ми вам тоді відповімо», — сказали мені по телефону у ГУ м.Києва, тим самим знехтувавши статтею 5 Закону «Про звернення громадян», в якому сказано, що лист може бути надісланим через Інтернет. А от відповідь на такий лист треба чекати цілий місяць.
Складається враження, що до питання публічності даних у ГУ у місті Києві поставилися несерйозно. Який сенс розказувати про новий сервіс — перевірку ліцензій онлайн — якщо насправді це зробити неможливо?
Також постає питання безвідповідальності мереж супермаркетів, які дозволяють собі продавати алкоголь без ліцензії. Чи не продають вони замість якісної продукції хімічні сполуки з назвами «пиво», «вино», «горілка»? Відсутність бажання у голови податкової вести діалог на цю тему із пресою наштовхує на думку, що податковій байдуже, дотримуються закону продавці алкоголю чи ні.
Це перший із нашого циклу матеріал про наявність ліцензій у продавців алкоголю. У наступних статтях ми будемо розслідувати стан справ у провінційних містах.
Проект здійснено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» (МФВ).
